Ліляна Прус
І знову про етнічну спадщину! Не можу я прийняти глобалізму і запозичень, ну ніяк.. Хочу щоб ми, так як і інші народи, пишались СВОЇМИ назвами свят, своєю міфологією, своїми символами (!) попри загальні догми.
На цей раз коротко про так званий “Хелловін” або “ніч усіх святих”:
Традиція поминання предків у слов’ян була не раз в рік, але більш основною – саме восени. Мала назву осінні Діди/Баби (пояснення нижче).
Славнозвісна ніч також була, але спокійнішою, без веселощів. Припадала на екватор (середину) між осіннім рівноденням та зимовим сонцестоянням. Потім утворилась стала дата 1 числа. (точніше нижче)
“Ніч усіх святих” – суто християнська назва, оскільки церковники завжди засуджували звичаєве народам “спілкування” з мертвими (як і всі інші традиції)..тому й перефразували на “святих”. Бо ж треба нагадати про великомучеників і забути про культ предків…
Співставлення цих святих із згаданими вище нашими назвами є таке: Дідову суботу (вшановувались покійні предки роду) – замінили св.Дмитром, у 2023р. – 21 жовтня. Бабину п’ятницю (поминання померлих жінок та зібрання жіноцтва) – св. Параскевою, 27 жовтня. Між іншим, недаремно ще й збереглось назва Параскева-П’ятниця, оскільки п’ятниця в слов’ян була завжди жіночим днем.
1листопада стало для всіх конфесій нерухомою і єдиною датою поминання померлих за рішенням західної Церкви.. У православних ця дата є ще днем Кузьми-Дем’яна. А у давніх слов’ян – етап завершення поминального часу та всіх робіт, свято ковалів, які дуже цінувались в давнину. В ніч же перед цим днем стирались межа між явним та потойбічним, адже вважалось, що духи-предки могли приходити в реальний світ.
Традиції перевдягання та відлякування поганих духів існувала в нас також, як і у всіх. Але..не в ці дати.. Єдине що могли застосовувати – це свічки (пізніше також і в гарбузах) як освітлення шляху приходу на землю добрим та рідним душам, як символ пам’яті про них, що стає видимий їм при запалюванні та “запрошенні”. А також такі різні світильники могли використовуватись і на свята врожаю, як подяка за дари осені. В інших же народів, цей звичай освітлення показаний більш як захисний від злих духів.
Отже, ідемо на кладовища, поминаємо, робимо пригощання традиційними стравами, запалюєм свічки (хто хоче – ліхтарі з овочів) як світло пам’яті, пояснюєм дітям важливість традицій (можна для заохочення доповнити гарбузами 
). Відроджуймо НАШЕ вмінням розуміти що-звідки походить та розрізнити чуже, своє чи релігійне!