Вона стояла на краю високого піщаного урвища, внизу під ногами, велично і
граційно протікала ріка Її життя, вода гонила свої хвилі із минулого в
майбутнє і ніжно омивала береги сьогодення. В цих водах, інколи чистих, мов
ранкова роса, іноді чорних і каламутних, мов зимова ніч, відбивалося
блакитне полуденне небо. Вона з цікавістю спостерігала казкову картину:
зверху безмежний простір Неба, по якому легенькими пір’їнками бігали
хмаринки і плавно пролітали птахи, і таке ж точнісінько Небо розливалося
рікою під Її ногами, і по ньому в тому ж порядку бігали хмаринки, і точно так
же велично пролітали птахи…
…Давня істина, ніби піднялася з глибин пам’яті: Що зверху, те і внизу, що
всередині, те і ззовні…Вона стояла на самому краєчку безодні, Її волоссям
грався вітер, очі були заплющені, Вона прислухалася до чогось в середині
себе, вже не жінка, але Та, що досягла божественного Духу, ще не божество,
але вже Та, що доторкнулася до своєї суті, Вона готова була до найвищої
стадії пробудження, до пізнання себе, свого прояву, свого життя…
…Небо манило блакиттю, його ультрамаринова безмежність відкривала
Хроніки Акаші, хроніки де були записані всі Її вчинки і слова, кожна подія і
кожен порух Душі і Духу… Що ззовні, те і всередині…І впустивши цю
безмежність в середину, Вона відкрила Хроніки Акаші в собі, в своєму тілі, в
своєму міжклітинному просторі, в своєму ДНК. Простір навкруги став
примарніший, ніби густіший, повітря вже можна було брати руками, воно
вигравало дивовижними сріблясто-блакитними переливами. Ефір,
здогадалася Вона, Хроніки Акаші підступили ще ближче і вона широко
відкрила свої сині очі, вдивляючись в це марево…
…І ось, під ногами, ріка Її Життя наповнилася щемливими картинами
дитинства, вони котилися в хвилях одна за одною: перше усвідомлення себе;
перші кроки і падіння; теплі мамині руки; бабусина кішка, яка прийшла
взимку по снігу понад 4 кілометри, щоб допомогти Їй, зовсім маленькій
дівчинці , усвідомити силу справжньої любові. Вона спостерігала ці картинки,
ніби фільм, цікаве кіно про когось іншого, і вже не викликало болю , перше
нерозділене кохання, не тривожило Душу нерозуміння оточуючих, не
визивало ейфорії народження дітей. Звідси все сприймалося просто, як

досвід, кожна подія, кожен вчинок, кожне слово з цієї високої кручі
виглядали зовсім по іншому, вони сприймалися лише, як частина Шляху,
Шляху до себе, до внутрішнього Духу, до пробудження божественного
начала…
…Що зверху, те і внизу…А картини все бігли і бігли, і вже не зрозуміло було,
чи небо відображується в ріці, чи ріка в небі, спогади були всюди, вони текли
і переливались: добрі, щирі, веселі і сумні, страшні, сповнені горя і
втрат…звідси, з цієї кручі Вона вчилась пропускати і відпускати біль і радість,
Вона вчилась спостерігати за реакціями Тіла і Душі, Вона вчилась не
реагувати, відділяти свою божественну суть, від емоцій Тіла, зберігаючи
баланс Душі. Вона стояла і усвідомлювала, що кожна подія життя, гарна і
погана, вела Її сюди, до цієї кручі, до цього моменту, де Вона пробудилася в
астральній свідомості…
…Небо ставало вищим і безмежнішим, і ось над Її головою розкрився Космос,
серед білого дня в Небі загорілися зорі, засяяла величним срібним диском
Луна, зустрівшись над Її головою з Сонцем. І ріка буття також запалила зорі,
ввібравши в себе величну Луну. Що ззовні, те і всередині…Повернувши свою
свідомість в тіло, Вона віднайшла там точно таку ж глибину Космосу, що
ввібрав у себе і зорі, і Луну, і Сонце, на стільки, на скільки Вона могла
осягнути себе, свою суть. З Її уст полилася пісня, як давно вона не співала
Серцем, а тут, на цій кручі, Вона відпустила свій голос. Він звучав спочатку
трохи тихо і невпевнено, а потім почав набирати чистоти і сили, голосніше,
ще голосніше, поки не досягнув самого Неба, поки не став настільки
високочастотним, що став не доступним людському вуху і його чув тільки
Творець на Небі і Творець в середині Тіла. Вона співала звертаючись до Бога,
як до свого початку, Вона співала звертаючись до Бога, як до свого кінця,
Вона молилася Богу ззовні і всередині себе.
… Вона розмовляла з Богом абсолютною тишею, Вона промовляла молитву
Серцем, а потім, потім Її молитва затихла, тому що Вона поєднала
Божественний прояв себе з Божественним світом, усвідомивши, що Її ріка
буття невіддільна від Світу. Ця ріка є початком, продовження і кінцем всього
Всесвіту і всі події, що проживала Вона проживав і трансформував Творець.
Кожна, навіть сама не значна, мала сенс: навчала, давала,
викристалізовувала і була кроком до самої себе, кроком до відкриття в собі

Божественного, до прийняття Божественності в інших і усвідомлення одного
цілого з Всесвітом…
…З цього моменту Вона навчилася розуміти події, що відбуваються з Нею,
Вона навчилася читати знаки і йти за ними, Вона навчилася довіряти
простору і спостерігати своє життя, як досвід, досвід і навчання в цьому
безмежному Божественному просторі. Вона навчилася говорити з Богом без
слів, просто вслухаючись і сприймаючи безмежну тишу Всесвіту. Віднині, ріка
Життя текла по Її венам і Вона спокійно спостерігала за Її величним плином,
сприймаючи і будучи вдячною за все, що давала ця ріка, за добре і
погане…Хоча, ні доброго, ні поганого вже теж не існувало, все стало просто
Життям…

Чакра Вішудха

 Горлова чакра – є п’ятою чакрою, яка відповідає за самовираження та спілкування. Вона знаходиться в основі шиї і є проходом енергії між нижніми частинами тіла та головою. Розташована між головою і серцем, що поєднує почуття і думки, горлова чакра пов’язана з очищенням тіла, розуму і духу.

Горлова чакра пов’язана з ковтковим і плечовим сплетіннями, а також ротом, щелепами, язиком, глоткою, піднебінням, і, відповідно, з плечами та шиєю. П’ята чакра відповідає за щитовидну залозу, яка регулює потік енергії в організмі через температуру, зростання і, значною мірою, обмін речовин.

Основними функціями, пов’язаними із ВІШУДХОЮ, є:

·        Самовираження, зокрема, здатність говорити правду, вміння висловлюватися

·        Спілкування, чи то вербальне чи невербальне, зовнішнє чи внутрішнє

·        Можливість створювати та втілювати ідеї в реальність

·        Реалізація своєї мети

Замовити книги можна тут:

Або за телефоном 099 544 7701

ТРИПІЛЬСЬКІ КРИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ. АВТОР: СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК

Автор книги-фаховий філолог, розкриває походження предковічних тем українських народних пісень: культу Сонця, Космічного Ладу, походження Світу, культу Предків, поетизацію Жінки, та ін.  Порівнюючи  давні твори, записані Аріями в Відичних працях з українськими піснями, автор виявив дивовижну, неймовірну тотожність сюжетів і сенсів  Книга захоплює з перших слів довершеністю, вишуканістю, поетичністю, чим справедливо славиться Українська Мова і створений від неї Відичний Санскрит.

ВЕЛЕСОВА КНИГА. ПЕРЕКЛАД БОРИСА ЯЦЕНКА

Велесова Книга, на відміну від Біблії, описує життя і героїчну боротьбу наших слов`янських Предків та славлення наших Рідних Богів. Вона виховує пошану до Предків, Рідної Землі та Рідної Мови. Велесова книга – сенсаційна знахідка ХХ століття. Здається неймовірним, що письмена дохристиянської України-Русі зримо входять в наше життя і свідомість, що далекі Предки звертаються до нас дещо незвичною, але все ж знайомою мовою, прагнучи передати свій досвід тривоги, надії прислухайтесь до них і ви відчуєте їхню щирість і вас зміцнить їхня сміливість, огорне їхня мудрість. І зникне безодня століть, що розділяє нас, бо ми один народ, бо найважливішою для предків була єдність. Вона перемогла інертність і сумніви, відкинула в небуття всіх ворогів, що зазіхали на нашу землю. І це є предметом нашої гордості, наша національна ідентифікація, бо утриматися на найкращих чорноземах світу міг лише народ-воїн, народ-трудівник, який завжди був готовий відірватися від ріллі і взятися за мечі.

Кількість сторінок: 330
Мова видання: українська
Рік видання: 2001
Обкладинка:

Поема Козацькі бувальщини із циклу історичних поем для дітей різного віку з метою популяризації історії України та зокрема часів козацтва.

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ. НАУКОВЕ ВИДАННЯ – Вінниця: Видавництво-друкарня «Діло» ФОП Рогальська І.О.,  © Босий О.Г., 2011.- 212 с.Обкладинка м’яка.

Рецензенти: академік АН України, доктор історичних наук Г.А.Скрипник; доктор історичних наук В.К.Борисенко; доктор історичних наук С.С.Парсамов

Людина з прадавніх часів живе у світі ритуалів і символів. Вони до сьогодні зберегли архаїчні уявлення про модель Світу, життя і смерть, добро і зло, що є однією з основ традиційної культури українців. Автор досліджує проблему походження, міфологічного змісту та закономірностей функціонування предметних символів – продуктів ткацтва у звичаєво- обрядовій сфері українських жінок, якими здавна опікувалась Богиня Мокоша, покровителька жіночих ремесел, володарка Нитки Життя і Долі. На обширному етнографічному матеріалі розкривається специфіка магічної практики українців, зокрема народних засобів і прийомів ворожби, знахарства, гадань; пояснюється психологічний механізм традиційних магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з «надприродним» (дух, магічна сила, мана), розкривається міфологічна семантика виробів ткацтва: рушників, поясів, ниток, магічних вузлів та ін.

БЛИСКАВИЦЯ ПЕРУНОВА

Горностаева Мирослава. Блискавиця Перунова. Трилогія. Вінниця, ФОП Данилюк В.Г., 2011 р., 424 с. М’яка обкладинка, стандартний формат. Книга нова. Можлива доставка Укрпошою або Новою Поштою.

Повість «Блискавиця Перунова» переносить нас в одинадцяте століття… Вже віддалилися у минуле трагедійні часи, коли були повержені Боги Русі, вже позабули люди давню віру та призвичаїлись до нових порядків. Слабкість перемогла силу, а неміч розуму – мудрість Предків… Але ще теплиться надія повернути силу Давніх Богів в серці столітнього волхва Далебора, який доглядає збережене святилище Перуна на острові Хорсиця. Ще зеленіє остання жива гілка тисячолітнього Прадуба… Волхву Далебору пощастило – він знайшов учня, якому може передати найбільший спадок свого життя – вагу пам’яти пращурів та вояцьке вміння. Хлопчик-сирота, якому волхв дав ім’я Вогнедар, вивчився на воїна і жерця, присвятивши своє життя Богу Перуну. Та одного дня волхв Далебор приймає рішення повернутися у стольний Київ на поклик про допомогу від князя Всеслава, що нині перебуває у в’язниці. На Київ насувається ворожа орда степовиків. Якщо допомогти киянам відбити навалу, а Всеславу стати Князем Київським – з’являється шанс воскресити Віру Предків. Разом із Далебором вирушає до Києва і його учень, який дізнається, що в Києві служить тисяцьким чоловік на прізвище Борич. Той самий зрадник, що колись привів дружинників князя Ізяслава до лісового селища язичників Боричів і здійснив криваве хрещення, під час якого загинув увесь рід Вогнедара-Сяйвіра. Що далі станеться – відають лише Боги…

СИН СОНЦЯ

Роман «Син Сонця» оповідає про ті прадавні часи, коли арії володіли Індією. Сюжет його взято з давньоіндійського епосу «Магабгарата».Названий син сути – візничого Радгея, знайдений прийомними батьками на березі Ганги, понад усе прагне стати кшатрієм-воїном. За своє вояцьке вміння, виняткову чесність і шалену відвагу він вдостоюється покровительства принца Гастінапуру Дурьйодгани, котрий не тільки визнає знайду воїном, але і надає йому князівський титул. Та настав час, коли володар Гастінапуру мусить виступити на захист своїх володінь від ображених ним кровних родичів. Князь Карна Вайкартана (так бо нині звуть молодого воїна Радгею) присягнув принцу у вічній вірності, і дотримує слова, хоча йому доводиться битися проти власних братів по матері, один з яких є славетним воїном Арджуною. Та найстрашнішим ворогом Карни, сина арійського Бога Сонця, є все ж таки не Арджуна, а Крішна, втілене темношкіре Божество дравідійської Індії…

ЕНЕЇДА. ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Козаку і чорт не брат!
Шукаємо паралелі української минувшини з античною.
Є думка, що насправді цей твір – це добре законспірована реальна українська історія!
А на рахунок земних справ:
як бачимо лопата була основним інструментом військових і в античні часи.
Класика українського гумору з улюбленими всіма найкращими малюнками Анатолія Базилевича.

Малюнки з новою кольоровою палітрою.