Фрідріх Ніцше
«…Я засуджую християнство, я висуваю проти християнської церкви найстрашніше звинувачення, яке коли-небудь звучало з вуст обвинувача. Воно для мене — найгірше з усіх мислимих порч, воно володіло жадобою до найжахливішої, самої крайньої межі псування. Християнська церква не пощадила нічого і зіпсувала все: кожну цінність вона знецінила, кожну істину звернула в брехню, кожну чесноту — в душевну низькість.
Спробуйте ще говорити про його благу, “гуманну” місію! Усувати біди не в його інтересах: воно потребувало лиха, щоб утвердитися навічно. Ось суть гріха — цією бідою лише церква нагородила людство! А “рівність душ перед Богом”? Це брехня, це привід для підлих людей, ця вибухівка, яка перетворилася тепер на революцію, сучасну ідею і принцип загибелі всього громадського правопорядку. Християнський динаміт!
Блага, “гуманна” місія християнства!? Виростити з людства протиріччя самому собі, мистецтво самооскоплення, жадобу брехні будь-якою ціною, відразу до всіх благих і пристойних інстинктів, презирство до них! Ось вам гуманна місія!
Паразитизм — єдина манера поведінки; сухотні ідеали “святості” і висмоктування крові до останньої краплі, з якою йде вся любов, вся надія; “Світ інший” — жадоба заперечення будь-якої реальності; хрест — розпізнавальний знак підпільної, самої підлої змови проти здоров’я, краси і стрункості, сміливості, розуму і духу, проти душевної доброти, проти самого життя…
Саме християнство є одним суцільним великим прокляттям, одним-єдиним псуванням, одним суцільним інстинктом помсти, для якої ніякі кошти не будуть занадто великими, засоби — занадто таємними, отруйними, занадто підлими; іменую християнство однією єдиною ганебною плямою на тілі людства.»
Оберіг, який можна замовити тут:
Срібний Символ Бога Велеса. Оберіг
ВЕЛЕС – одне з багатьох імен безмежного й багатопроявного Всесвіту, яке дійшло до нас від прадавніх часів як ім’я нашого всемогутнього Бога-покровителя. Бо культ Велеса в Україні виник і сформувався ще в мисливському суспільстві часів палеоліту, коли він вважався родоначальником, тобто Прапредком усіх майбутніх слов’янських племен. Ім’я його могло змінюватися, та сила його й традиції вшанування є незмінними. Може через таку свою довговічну тривалість у часі й просторі Велес здобув стільки потужних сильних якостей, які надають йому особливої величі й не меншої таємничості.
Саме з прадавніх Трипільських часів беруть свій початок обряди запрягання в плуг вола або ведмедя, які є символами Велеса, рядження на Різдво у вивернуті кожухи, шкіряні маски тварин, зустріч молодих в кожусі під час весілля та посад їх на хутро, прийняття дитини на хутро після ім’янаречення тощо. Зв’язок Велеса з народженням нової людини дуже тісний. Як віщун майбутнього, Велес «співпрацює» з Богинею Долею, (Ясною Велесової Книги), оскільки саме він, як покровитель рослин і тварин, дає їй матеріал (льон і вовну) для прядіння нитки життя. Міф про народження Дажбожих онуків згадує про Отця Русі і його дочок: «Тут Бог Велес отрочат несе йому. Грядемо їх назовемо до Богів наших, і тому речемо хвалу» [дошка 16-А]. Ці обряди ім’янаречення й вдячності Богам за посланих дітей мають на меті прикликання родючості й багатства, сили й могутності, мудрості й красномовства. Велес приносить Відаючим мудрість, Витязям – знання, Вісям (Господарям) – статки земні, а невідаючим – кари. З прадавніх часів наприкінці лютого Слов’яни вшановували свого могутнього Бога Велеса. За астрономічним календарем на цей день припадає початок місяця Зимобор – того, що «зиму поборює». Велес – покровитель варни Відаючих, які через свого Отця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він вчитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян
