Ця найпростїша культура зберігання найцїннїших продуктів у наші часи занедбана. Ну добре, вам ні до чого народні піснї, вам смішний і не практичний традицїйний одяг, вам не потрібна українська мова, історія, звичаї, вам наплювати в річку, яка тече попід ваше село й не може виборсатися з завалів сміття… але ж не можете ви бути байдужі до свого персонального коханого здоров’я! Чи можете? Чи оті макдональдси, етикетки квасів і кока-кол так заворожили ваші смаки, що вже лїньки й сушню доглядїти?
Це от така приказка.
А тепер згадаймо: споконвіку в Українї тонни, тисячі тонн різноманїтних плодів пропадали нї за цапову душу, бо встигнути з’їсти все харчове багатство, яким Спаси щолїта завалюють цю Божу землю, неможливо. Навіть не пробуйте. І звісно, народ придумав тисячі методик зберігання плодів разом із їхньою харчовою цїнністю. Один з них-посипання сушки деревним попелом. Це на сьогоднї цїла величезна наука, так само занедбана, бо кожного, хто до неї доторкнеться, вражає вірус комерцїї — і маємо те, що маємо.
Рятуючи свої нирки, печінки та, власне всї дорогоцїнні органи, ми віддаємо безлїч грошей лїкарям, аптекарям, елїтарним супермаркетам і санаторно-курортному чудовиську. Грошей на це все та ще на дещо треба так багато, що ми тільки про них і думаємо…
Спинїться, сядьте в холодку, випийте пів глечика прохолодного узвару та згадайте бабусь. Бабусї теж не могли все переробити, але коли починалися яблука й до самих холодів вони час від часу таки сїдали перепочити в холодку й блискавично швидко нарізали яблука, не дуже там добираючи кондицїй. Гаряче сонечко швидко виганяло вологу з тих різаних фруктів, а чого не встигало – докінчувала добра селянська піч. Яблука, груші, вишнї, сливи – це вже казковий набір смаку й вітамінів, хоча, треба зауважити, вберегти це все від молї й відповідного хробака завжди було нелегко. Але можна. Тим і відрізнялися добрі господарі від поганих, що вміли не тільки виростити, а й доглядїти, зберегти в гарному станї здобуту великим потом продукцїю.
Були й генїальні технїчні рішення з сушарнями, а в наші часи – з електричними вентильованими установками, де можна сушити навіть помідори (їй-бо, сам їв – божественні лакітки!). Найскладніша задача – вберегти сушню від хробака/молї. Взагалї, проблема нахлїбників допікає цивілїзованому людству дедалї відчутнїше. Що тут поробиш? Треба вмикати свій захист.
Я ось додумався сушити нарізані фрукти й ягоди на горищі, на сітцї, розтягнутій ПІД металїчним дахом. Якість сушнї тримається по три роки без помітних змін!
Не нехтуйте лїтньою розкішшю, сушіть!
Автор: Василь Триліс.
Література, яку можна замовити тут.
ФІТОЕТНОЛОГІЯ УКРАЇНЦІВ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.
НОВІТНЯ ФІТОТЕРАПІЯ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.
ПРОДУКТИ З ГМО ВЖЕ В УКРАЇНІ. НЕОГОЛОШЕНИЙ ГЕНОЦИД. СЕНЧЕНКО М.І.