Поради травознавцям.

У народних лікарських рослинах багато чого ще потрібно
досліджувати, позаяк ієрогліфи народної медицини можуть
бути набагато важчими для осягнення, ніж були ассірійський
клинопис і єгипетські ребусні листи.
При найширших, ніде дотепер не бачених можливостях
розвитку всіх наук, які є в нашій країні, безумовно, і в цій галузі
пізнань відкриється багато чого нового, тим більше, що з
кожним кроком уперед відкриваються все нові можливості, все
нові й все ефективніші методи дослідження.
Кожному, хто бажає зайнятися збором дикоростучих
лікарських рослин, заповідаємо наступне:

1.Дикоростучі лікарські рослини — це загальне всенародне
багатство, а тому ніколи не доручайте збір лікарських рослин
тим людям, яким ви не укорінили у свідомість думки, що це
багатство необхідно цінувати й пестити, а не експлуатувати
без усякого плану. Зважайте, однак, при цьому на потреби
страждаючої людини, тому що людина, врешті-решт, —
найбільше багатство.

Якщо у вашій місцевості певного виду лікарської
рослини виростає удосталь, намагайтеся збирати її так, щоб
на 4 квадратних метра залишалося дев’ять найдужчих його
особин.
Ніколи не збирайте тих рослин, яких у вашій
місцевості замало, зберігайте їх до повного дозрівання, а
потім допоможіть їм розсіятися на ширшому просторі. При
гострій потребі використовуйте якомога менше їх.
При зборі рослин необхідно знати:
1) які частини того або іншого виду лікарської рослини
застосовуються в народній медицині;
2) у який час повинен проводитися збір і як саме
технічно він виконується;
3) як повинно вестися сушіння рослин;
4) які заходи необхідно здійснювати для кращого
збереження заготовленого матеріалу.
Усе це прагну коротенько викласти на основі вивчення
та всебічного доступного мені аналізу тих методів, які
зустрічалися в моїй багаторічній практиці і які, у міру моїх
можливостей, я намагався витягти з бездонної скарбниці
народного досвіду й народної мудрості.
ЗБІР ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
Кожна лікарська рослина містить у собі одну або кілька
діючих основ, тобто речовин, здатних при наявності
відомих умов проявляти в організмі людини й тварини ті
або інші цілющі властивості. Ці діючі основи іноді бувають
розподілені по всій рослині. Проте частіше вони
зосереджуються лише в певних його органах, а тому для
лікувальних цілей вживається або вся рослина повністю,
або тільки частини її, які містять діючі основи: в одних

рослин це коріння, в інших — листя, у третіх — квіти, у
четвертих — уся надземна частина рослини і т.д.
Кількість діючих основ, що містяться в лікарській
рослині, у різні періоди росту й розвитку останньої є
неоднаковою й коливається; тому важливим є час збору
лікарських рослин, який має відповідати моменту
найбільшого вмісту в них діючих основ. Так, якщо в справу
йде вся рослина, її збирають на початку цвітіння; у той же
час збираються й рослини, з яких вживаються всі надземні
частини — трава.
Збір листя проводиться, як правило, перед цвітінням, за
винятком «мати-й-мачухи» (Tussilago farfara L.), яку
заготовляють після цвітіння.
Коріння, кореневища та бульби заготовлюються восени,
з припиненням в рослині руху соків, або напровесні до
початку його.
Насіння й плоди — у період їх повного дозрівання, за
деякими виключеннями (наприклад, насіння болиголова
плямистого (Conium maculatum L.) збирається ще зеленим).
Нарешті, кора збирається навесні під час руху соків в
рослині.
Збір надземних частин рослини, особливо квітів,
повинен провадитися в суху погоду і після сходу роси,
тому що тільки за цієї умови вдається при сушінні зберегти
в частинах рослини їх природній колір і убезпечити від
самонагрівання (процесів бактеріального та грибкового
розкладання), результатом якого часто є втрата в рослині
діючої основи.
Кора знімається зі стовбурів і гілок (крушина), а в дуба,
тільки з гілок — шляхом кільцевих надрізів її до деревини
й надрізу уздовж стовбура від одного кільцевого надрізу до
іншого й оддирається вручну в напрямку зверху донизу.
Особливості збору окремих рослин будуть надані під час
опису останніх.