А друге чар-зілля – Петрів батіг. Насправді його знахарі кличуть Вітрів батіг. А Бога вітрів – Стрибогом звати. Цим зіллям багато недуг можна вигнати з тіла. Особливо, як печінка болить. А ще Вітровим батогом можна будь-якого коня приборкати. Найшаленішого.
Був колись один козак. І набачив він коника-вороника. Як мчить, мов у нього крила. І диким той жеребець був: сам по собі ходив, нікому в руки не давався.
Ось і задумав козарлюга та вгнобити того аргамака, щоб світ з його приті дивувався. І сяк він, і так – нічого не виходить. Він тоді і подався до Діда-Всевіда. Ну так, ніби як до мого тата. Умовляв його, улещав. І кресала дорогі дарував, і тютюну турецького. і вина грецького. І таки вмовив.
– Йди понад житами, козаче! – каже старий, – та й дивися пильно, як набачиш поміж синім квітом – рожевий – ото і є нагай чарівний. З ним будь яка звірина тебе слухатиметься. Тільки рвати його треба опівночі, на Купайлу. Та щоб голим-голісіньким лиш шапка-бирка на тобі – ото й усе. Бо той Батіжок житниці – мавки охороняють. Упіймають… хе-хе-хе – заграють. Вони нашого брата люблять! Звісно не такого, як я – шарпака, а такого, як ти – молодика!
Ось і пішов козарлюга довго приглядався, а таки назирив той рожевий квіт.
Позначив кілочком. Як тільки смеркло – він усе з себе – й туди. Підходить… Матінко! – весь кущ палає, неначе там свіча яра, а навкруг – житниці голі-голісінькі, коси пороспускали, вінки понадягали – хороводять. Оторопів він, онімів. Ага – не онімієш… а як візьмуть… та все ж коня хочеться мати… підступає ближче. Щоб було йому ту шапку не здіймати, не прикриватися. А житниці зразу як полохконуть:
– Чоловік тут! Козак! Самого не видно, а шапка ось!
Хотіли за шапку, а він її на голову – раз! Мацали вони, мацали – нема.
– Ось би упіймати! – каже одна.
– Та залоскотати! – зітхає інша.
Він тоді за стебло – смик, а вони в крик:
– Ну, матимеш ти й коня, матимеш і знання! Та доти тобі на землі бути, доки про нас ніхто не буде з твоїх уст чути!
Прибіг козак додому, аж трясеться увесь, глянув – а в руках не бадилина – канчук всемеро плетений, сріблом переметений звивається. Хльоснув він ним об шлях битий на світанку, так той гривань до нього й прибіг, на передні коліна приліг. Осідлав його козарлюга. Батьку-неньці, Діду-Всевіду поклонився низенько та просто на Запоріжжя й подався.
В перший рік – йому лиш за коня шана була. Ба – гетьман такого немає. А на другий – вже й за шабельку проворну, поставили його сотенним.
Якось татарва ясир брала та на його сотню вп’ятеро більшою силою і напала… собі на погибель.
Козаки їх, мов трісся, розметали, багатий обоз собі забрали. А там жупани турецькі, вина грецькі, ну, давай тоді козаки кашу варити, те вино пити. Захмеліли. І кожен чимось хвалиться. Той – гаківницею, перлами укльованою: хоч і з заплющеними очима стріляй – вцілиш у ворога. Той – баклавою мальованою: скільки не пий, а вона повна й повна води ключової. А той – спиною, польськими канчуками рубцьованною – куля відскакує. І сотник наш не витримав:
– Ох і довго я блукав, поки Вітрів батіжок напав…
Тільки й мовив: багаття як палахконе, наче хто туди жменю пороху жбурнув, протирають козарлюги очі сторопіло: ні сотника, ні коника. Тільки пнеться, та ніяк не зведеться, посеред кола козацького – бадилина. Листом, що огірочина та ягодами смородистими, чорна-чорна.
Переступив той козак заброн-слово – перетворився в Переступень-зілля. Як викопаєш: то в нього й руки, й ноги, й голова є – ну чистісінький чоловік. І кольором білий, мов тіло. А який був завзятий за життя, так і в зілля його сила перейшла. Тато копають переступень в рукавицях – бо так тіло пухирями береться. Багато він хвороб лікує. А особливо цінний при ревматичних і невралгічних болях. Беруть сірникову коробочку подрібненого кореня й настоюють 21 день на пляшці перваку. А тоді втирають в коліна, лікті, поперек. Й добре утеплюють на ніч невичиненими овечими смугами. А дід Прокіп, з Батуринського хутора, навіть падучу ним лікує. Але всередину настоянку кореня треба застосовувати вкрай обережно – він дуже отруйний.
За матеріалами Івана Просяника.
Придбати книги Івана Просяника можна за наступними посиланнями: