Світ створений (народжений) Богом, і все існуюче підпорядковано Законам Божественного Ладу. Порушення цих законів призводить до страждань, їх дотримання (чи відновлення) – до щастя (чи відновлення Ладу).
Таке розуміння – основа розуміння світу , звичаю, обрядовості українського народу, який є відичним у своєму прояві.
Бог створив чотири верстви людей відповідно до їх якостей та роду занять. Це природний поділ у відповідності до різних якостей, якими наділені люди від народження. Суспільство поділено на чотири стани: люди з якостями священиків, люди з якостями воїнів, люди з якостями господарників та працівників.
«А заради розквіту світів він створив із своїх вуст, рук, стегон та ступнів священика, воїна, господарника та працівника» (Кн.Ману 1.31).
«Старшинство у священиків залежить від знання, у воїнів – від доблесті, у господарників – від багатства і тільки у працівників – від віку» (Кн.Ману 2.155
Взірцем духовної чистоти і втіленням самої Праведності є шлях священничества.
Священики – верства високодуховних людей, відповідно до своїх природних якостей, які не прагнуть нічого для себе, але присвятили своє життя служінню суспільству і Богу. Вони прагнуть володіти великою силою для досконалого пізнання, сповнені любові до Бога. Як батько-мати люблять свою дитину, не шукаючи ніякої вигоди. Їх винагорода – духовне зростання і виконання вищого призначення.
«Саме народження священика – вічне втілення праведності, адже він народжений для праведності і призначений для ототожнення із Самоіснуючим» (Кн.Ману 1.98).
Отже, люди, які відчули в собі прагнення відроджувати Рідну Віру, мають відповідати якостям священика. В іншому випадку продукт їхньої праці на ниві Відродження Духовності буде мати всі ознаки недосконалості такого провідника, а отже хибним. Така діяльність буде перекреслена появою справжніх (чистих у намірах) священиків.
Звідси висновок:
Якщо ми ставимо перед собою задачу відродження Рідної Віри – то маємо насамперед відродити верству священиків – духовних провідників Нації (Чому Нації – тому що Нація визначає духовну єдність народу в межах сучасних кордонів своєї етнічної держави. Якщо мислити категорією єдності усіх слов’ян, то це має бути на умові рівних братніх відносин з урахуванням національних інтересів різних етнічних держав. На подібних умовах братерства з урахуванням соборності національних держав можемо розглядати і єдність Білої Раси в цілому).
Недостатньо наважитись самовизначити себе як священика (чи волхва). Цей шлях духовного самовдосконалення необхідно пройти (виключень не існує). Тому і будь-яка посвята в будь-якій конфесії не вирішує цього питання, якщо людина не проходить цей Шлях і має наявні ознаки духовної недосконалості.
Що мається на увазі:
Це усвідомлення духовної природи Світу. Створений Світ є Думка Бога. Усі різноманітні видимі форми створені внаслідок взаємопоєднання стихій Простору, Повітря, Вогню, Води, Землі, які за своєю природою є послідовним ущільненням Божої Думки. Все є Дух. Тобто, матерія і все матеріальне (з духовної точки зору) є поняттям умовним, існуючими ніби уві сні.
Бог народив цей Світ. В тому то і полягає жертва[1] Бога, що Він вклав часточку самого себе у все ним народжене, і тим, втративши своє самоіснування, розчинився в своїй багатопроявності.
І також часточка Божої свідомості вкладена в кожну людину.
«Як із полум’я вилітають тисячи жаринок подібних Йому, так із Невичерпного народжуються істоти і повертаються в Нього же» (Му. 2.1.1).
Ознакою Життя є рух, все сотворене підвладне плинові часу. Як і все матеріальне, тіло є тимчасовою сполукою елементів різних стихій, і тому смертне. Все, що має початок, має і кінець. Але душа має вічне існування, адже вона ненароджена, а отже безсмертна. Її неможливо вбити чи знищити, і тому людина відаюча є вільною. Вона відає, що все видиме – оманливе, а істина – в усвідомленні вічної єдності усього існуючого в Богові:
«Самоіснуючий розкрив отвори назовні, тому людина дивиться назовні, а не всередину себе; але всередину себе зазирає всякий мудрий, закривши очі, прагнучи до безсмертя» (Ка. 2.1.1).
Отже, шлях повернення душі до Бога полягає в накопиченні Праведності (в першу чергу – це виконання визначених обов’язків):
«Праведність для священика – примноження священного знання, праведність для воїна – охорона народу, праведність для ремісника – господарська діяльність, праведність для працівника – виконання».
Адже лише Праведність визначає положення людини і в цьому житті, і в наступному втіленні:
«Діяння, які мають походження від думки, мови та тіла, мають плід чистий чи нечистий; становище людей – високе, низьке чи середнє – походить від діянь» (Кн.Ману 12.3).
«Праведність порушена – губить, праведність дотримана – оберігає, тому праведність не має бути порушеною, щоби порушена праведність не покарала нас» (Кн.Ману 8.15).
Отже, все, що трапляється в нашому житті є наслідками нашого мислення і наступних за ними діянь:
«Людина куштує плід здійсненого діяння – доброго чи поганого – так: розумом – здійснене розумом, словом – здійснене словом, тілом – здійснене тілом» (Кн.Ману 12.8).
«Адже людині неправедної поведінки, діяння якої засуджуються в світі, постійно притаманне нещастя, вона схильна до хвороб і має нетривале життя» (Кн.Ману 4.157).
«Неправедність, що здійснена в цьому світі, не одразу дає плід, як земля, але, поступово накопичуючись, вона підрубує корені того, хто здійснює її» (Кн.Ману 4.172).
«Якщо покара падає не на самого порушника праведності, то на синів, якщо не на синів, то на онуків; але здійснене порушення праведності не залишається без наслідків для того, хто здійснив порушення» (Кн.Ману 4.173). Наша свідомість є частинкою Божої свідомості. Бог створив Світ думкою, і ми також здатні досягати будь-якої цілі, на яку спрямована наша думка. Наші думки мають здатність втілюватись. Тому необхідно культивувати добрі думки, завжди бути виваженим і справедливим:
«Необхідний контроль над словом, контроль над думками, а також контроль над здійсненням; у кого в свідомості вони затвердились, той називається тривладним» (Кн.Ману 12.10).
«Єдиний друг, який супроводжує навіть після смерті – праведність, оскільки все інше так само йде до загибелі, разом з тілом» (Кн.Ману 8.17).
Перехитрити Бога неможливо, адже все Богом народжене і в Богові перебуває:
«Якщо ти, добродійний, думаєш: «Я один», то відай, що у тебе в серці знаходиться совість – спостерігач за праведними та неправедними діяннями» (Кн.Ману 8.91).
«Серце, Небо, Земля, Води, Місяць, Сонце, Вогонь, Яма, Вітер, Ніч, Ранкові світанки і Вечірні сутінки та праведність – знають поведінку всіх втілених істот» (Кн.Ману 8.86).
Дотримання Праведності – це перша умова для очищення та пізнання. Досягнувши же рівня душі, людина усвідомлює себе не як тіло, а як дух – це і є безсмертя, тому що Дух вічний.
Що може слугувати людині (священику, волхву) дороговказівником на Шляху Праведності?
Звісно, духовні практики:
«Хай кожен із зосередженою увагою споглядає в Духові все – реальне та нереальне, – так споглядаючий все в Духові не передає своє серце неправді» (Кн.Ману 12.118).
«Той, хто бачить у всіх живих істотах Дух і в Духові – всі живі істоти, хто приносить пожертви Духові, досягає панування над усім (Кн.Ману 12.91).
Отже, Відродження Рідної Віри постане лише тоді, коли зростуть Духовні Провідники.
Звісно, варті одобрення найрізноманітніші здійснення на користь Української справи, але без відродження Духовної верстви України всі перемоги будуть, на жаль, лише тимчасовими. Об’єднатися в Духовне Коло Провідників можуть лише люди, які знаходяться на однаковому рівні усвідомлення дійсності. Подальша діяльність Кола – це поширення ними усвідомленої картини Світу, що відбудеться природньо швидко, якщо буде дотримана умова Чистоти прагнень і помислів.
Тому, насамперед, необхідно усвідомити стан, в якому ми перебуваємо нині, як стан невідання, визначити єдині духовні першооснови та аксіоми духовних понять:
– Картина Світу.
– Які ознаки духовної людини?
– Що є Духовне Поле Мислення?
– Що є Духовний Шлях?
– Наша спільна стратегічна мета?
– Тематика духовних проповідей.
З повагою, Велимир (м.Вінниця).
СКОРОЧЕННЯ:
Кн.Ману – «Книга Ману про Праведність»
Му. – «Наставлення Мунді»
Ка. – «Наставлення Катха»
Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq
Українські прадавні Обереги, які можна замовити тут:
МОЛЬФА СРІБНА
Найпотужніший магічний оберіг!
Дає можливість почуватись людині повністю захищеною від несанкціонованого стороннього впливу. Будь–яка неправедна ворожа дія, направлена проти господаря Мольфи, повертається зловмиснику.
1. Що таке “Мольфа”?
Мольфа – це зачарований, себто одухотворений предмет, який використовується у магічній практиці карпатських мольфарів. Дехто з дослідників вважає, що саме від слова “мольфа” і походить слово “мольфар”. Однак, це не так. “Мольфа” – присвійне від “мольфар”, тобто річ мольфара. Нею може стати будь-яка заговорена віщуном річ, чи та, що використовується у побуті (стрічка, клапоть тканини), чи то виготовлена власноруч, наприклад – мосяжні персні, медальйони, згарди або знайдена мольфаром річ, іноді тваринного походження (зуб, перо птаха, кості тощо).
Ці мольфи виготовлені зі срібла.
2. Хто може робити Мольфу?
Робити їх мають право лише певні люди, які наділені даром Відання, в певний час і в особливому стані. Навіть точна копія Оберегу не має тієї сили і тієї дії, яку має Мольфа, яка дає Магічний захист.
3. Від чого захищає оберіг?
Оберіг захищає від стороннього злого впливу, який в народі називають навроченням, порчею, зглазом, прокляттям, від передчасної і неприродньої смерті, від зброї, від важкого психологічного стану, коли людина довго знаходиться в депресії, або агресії, а також просто необхідні для дітей.
ЗҐАРДА СРІБНА. ЗАХИСТ РОДУ.
Ще з дохристиянських часів Зґарда вважається цінним Оберегом. Її дарували діткам на іменини і дуже бережно до неї ставилися протягом життя.
Орнаменти цієї прикраси багаті символічним змістом, у якому закладені ідеї безперервності буття, продовження роду, оберігання сімейного вогнища
Вона захищає власника від будь якого недоброзичливого впливу та притягує удачу в усіх починаннях.
Матеріал виробу – срібло.
ЗҐАРДА СРІБНА. ЗАХИСТ РОДУ.
Ще з дохристиянських часів Зґарда вважається цінним Оберегом. Її дарували діткам на іменини і дуже бережно до неї ставилися протягом життя.
Орнаменти цієї прикраси багаті символічним змістом, у якому закладені ідеї безперервності буття, продовження роду, оберігання сімейного вогнища
Вона захищає власника від будь якого недоброзичливого впливу та притягує удачу в усіх починаннях.
Матеріал виробу – срібло.
ЗҐАРДА СРІБНА. СИЛА РІДНИХ БОГІВ
Ще з дохристиянських часів Зґарда вважається цінним Оберегом. Її дарували діткам на іменини і дуже бережно до неї ставилися протягом життя.
Орнаменти цієї прикраси багаті символічним змістом, у якому закладені ідеї безперервності буття, продовження роду, оберігання сімейного вогнища
Вона захищає власника від будь якого недоброзичливого впливу та притягує удачу в усіх починаннях.
Матеріал виробу – срібло
Література, яку можна замовити тут:
ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН
ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН – ТОМ II
РОДЕ НАШ КРАСНИЙ. ВІДУН РУВИТ
Наші преки,які створили найпотужнішу і найцивілізованішу на Землі супердержаву Оратту ще 7-10 тисяч років тому, не відали царів,князів та інших володарів.Це була духовна держава волхвів,які управляли всім державним життям не силою зброї чи нагая,а на основі глибоких знань, починаючи з явищ природи і закінчуючи найтоншими нюансами внутрішнього світу людини. Автор цієї книги, відун Рувит, передає читачеві таємні знання, отримані ним з роду в рід
ОКО РОДУ. ВІДУН РУВИТ
Спочатку було Слово. І слово було від Бога. І звернуто воно було до Дітей Божих які утворили спільноту з іменем Слов’яни. І спільнота ця — Рід Всевишній. І він проявом Єдиного Багатоправного Бога, і поселив Бог Рід дітей своїх на річці Божій, розселив між Дунаєм і Дністром, Дніпром і Доном, утворивши першу на Землі могутню цивілізацію, засновану на засадах Добра, Правди, Справедливості. І понесли Предки наші світло Мудрих Знань в усі краї — Європу і Азію, Африку і Америку, започаткувавши там нові цивілізації. І сягнула суперцивілізація, Родом нашим заснована, зоряних висот. І позаздрили славі і величі Роду слов’янського ниці варвари і духовні агресори, хитрістю та підкупом, олжею та підступом намагалися знищити відичні Знання і замулети джерела нашої світлої духовності, накинути на волелюбний народ зашморг рабської покори, зіштовхнути його в прірву темряви і мороку. І в певній мірі це їм вдалося, але повної перемоги вони не здобули і ніколи не здобудуть, бо живуть Мудрі Знання у глибинах пам’яті народної, у його традиціях і звичаях, казках і приказках, легендах і піснях, а ще — у вищому слові і нездоланному вмінні народних зцілителів і духовних провідників — Відунів і Волхвів. І житимуть ці Знання, допоки житиме наш народ, а народ житиме, поки в серцях і душах людей житиме непохитна віра в Рідних Богів.
МІСТИФІКАЦІЯ ТИСЯЧОЛІТЬ. ВІДУН РУВИТ
Книга „Містифікація тисячоліть” розкриває витокову глибинну неспротворену Правду про основи Світотворення, розповідає справжню Історію нашого Українського Роду від початку Світу і до наших днів, маючи за джерело багатий життєвий досвід і Знання, отримані відуном Рувитом по спадковій лінії від своєї знахарської родини. Книга наповнена глибокими міркуваннями про сенс життя людини і долю України-Неньки, про протистояння Добра і Зла, Світлих Богів і Темних Сил, ареною боротьби яких стала людська Свідомість. Відун Рувит побачив Шлях Визволення, він побачив Світло, і всіма своїми силами доносить це явлене йому одкровення до нас, рідних йому Українців, пробуджуючи нашу приспану свідомість і нагадуючи Істину, що ми, українці, не раби, а діти Рідних Богів, і тому самі маємо бути творцями свого життя, господарями на Рідній Землі, як то і було заповідано нам од Сотворення Світу Богами Рідними.
ВЕЛЕСОВА КНИГА. ВОЛХОВНИК
“Велесова книга” — найдавніша літературно-історична пам’ятка прадавніх українців, єдина дерев’яна книжка, що не згоріла у вогнях інквізицій і дійшла до нашого часу.
ВОЛХОВНИК: ПРАВОСЛОВ РІДНОЇ ВІРИ.
Давнє вчення про Бога-Слово свідчить, що словесна магія містить потужний енергетичний запас Сили, яка зберігає народи і нації. Саме Слово творить Космос із Хаосу, а отже – постійно сотворює Світ. Це четверте видання Правослова доповнене переважно найдавнішою духовною поезією в перекладах українських мислителів з атлантичної та ведійської спадщини. Книга розкриває природне віровчення, яке існувало, починаючи від X тисячоліття до н. е. – і буде корисною для сучасної релігійно-обрядової практики в громадах рідновірів та духовної освіти. Тут з багатьох рідкісних джерел зібрані стародавні віровчення та автентичні молитви до Богів Природи та Всесвіту, які допоможуть українцям відновити втрачений зв’язок зі своїм рідним Небом.
В оформленні обкладинки використано роботи видатного українського художника рідновіра Крижанівського Віктора Володимировича (Сонцеслава)
МОЛИТВА ДО ДАЖБОГА
Відродження України неможливе без пізнання себе, історії та звичаїв свого народу, усвідомлення нерозривної єдності наших давніх Предків згідно з їх міфорелігійними традиціями.
Орієць! Саме так називаю тебе, бо живемо на святій Землі Оріани. Оріана — це першоназва старо-давньої України. Саме за орійським літочисленням ми маємо вже 7527 роки культурного життя. ОР — це Всеєдиний Дух Світла в праоріїв — його уособленням є Сонце. Праорії, тобто сонцелюби, першими приручили коня, винайшли колесо та плуг. Першими окультурили жито, пшеницю, просо і свої знання з рільництва та народних ремесел понесли по всьому світу. Я вірю в те, що відродження Української Рідної Віри — це важливий крок не тільки в історії України, але і в історії всього людства.
Ось саме про це і моя розповідь. Щоб зрозуміти свою душу, я старався не шукати посередника між Землею і небом. Бо аж занадто між людиною і Богом перешкод у образі духовних церковних чинів. Наші Предки серед багатьох різноманітних Богів мали свій шлях до розуміння єдиного володаря Всесвіту. Бо хіба людина не може спілкуватися з Богом безпосередньо? Шкода, що цей шлях був варварськи поруйнований князем Володимиром Святославовичем, в 988 році, як про це свідчить Нестор-літописець: «Велю завтра хрестити, а хто не прийде на ріку — багатий чи убогий, робітник чи чернь людська, буде моїм ворогом». А ті, що відмовлятимуться «будуть позбавлені майна і покарані смертю».
Тож хай ця скромна праця моєї душі стане тим щирим містком прозріння далеких віків до сьогодення душі славних правнуків Дажбога. І хай святиться ім’я Берегині-Лади їх — МАТЕРІ!
Валерій Войтович.
