Повідомлення про переклад Володимира Шаяна гімну «Про Бога Незнаного» Етнолог-релігієзнавець, доктор філософських наук, професор Галина Лозко, досліджуючи спадщину Володимира Шаяна в своїй праці “Орден Бога Сонця”. Історія та метафізика”, виданій у видавництві «Мандрівець» у 2018 році, зазначає, що вона ще не знайшла його гімн «Невідомий Бог», написаний польською мовою (с.231). Дивно, коли науковець такого рівня будує свої дослідження на базі виключно іноземних джерел, при цьому абсолютно ігнорує вітчизняні книгозбірні, зокрема, наукову бібліотеку ім. Стефаника у Львові, адже шукати оригінальні матеріали там, звідки родом Володимир Шаян, цілком логічно. Зазначу, що твори авторства Володимира Шаяна я знайшла в цій книгозбірні ще в 2007 році, коли зацікавилась рідною вірою загалом і цією неординарною постаттю зокрема. А в 2011 році при створенні музею в селі Добростани, звідки родом мати Шаяна, мною було видано книжку Володимир Шаян «Ґрегіт. Ранні твори». Складена ця книжка з двох праць молодого філософа: роману «Терпіння молодого гуцула» 1935 рік, в якому молодий Володимир оспівав гору Ґрегіт і передав свої відчуття і переживання, які він переніс перебуваючи на цій Святій горі в момент проведення обряду освячення зерна перед посівом та прийняв рішення про необхідність відродження віри наших предків. Друга праця- це збірка віршів Володимира Шаяна «Орден Бога Сонця», видана ним у Львові в 1936 році. Ще одна праця Шаяна, яка знаходиться в бібліотеці у Львові, – «Гімни Ріґведи» на польській мові, видана 1930 року, ймовірно, перші його спроби перекладу з санскриту під час навчання на першому курсі львівського університету. Збірка присвячена його вчителеві професорові Стефанові Стасяку і складається з двох частин: перша це власні вірші Шаяна на теми гімнів Ріґведи, а друга це власне переклади гімнів. До слова, книги «Ґрегіт» та «Гімни Ріґведи» можна придбати в мене, кілька примірників ще залишилось… Та виявилось, що це ще не всі переклади гімнів Ріґведи, зроблені Володимиром Шаяном. Восени 2017 року в гості в музей села Добростани приїхав професор-санскритолог з Польщі Матвій Земба (Maciej Stanisław Zięba), дослідник життя і творчості свого вчителя Францішека Токажа (Franciszek Tokaz) – товариша Володимира Шаяна по навчанню у Львівському університеті. Він повідомив, що в Польщі є ще дві збірки перекладів гімнів Ріґведи авторства Шаяна. Шановний гість з Польщі подарував мені свою працю «Створення світу за гімнами Ріґведи». Перша її частина побудована на базі перекладів гімну «Про Бога Незнаного», зроблених Володимиром Шаяном. В другій автор наводить всі дев’ятнадцять! перекладів цього гімну на польську мову, серед них два – Володимира Шаяна. Як зазначає в своїй праці Матвій Земба, в Польщі на сьогодні існує п’ять! наукових шкіл вивчення санскриту. Та вибір як базових саме перекладів Шаяна зумовлений бажанням професора привернути увагу читачів до того факту, що до війни у Львові існував потужний науковий центр вивчення санскриту. Матвій Земба зазначає, що «у Львові троє поляків, українець і росіянин творили сильний осередок університецький. Якби не ІІ світова війна, цей осередок, утворений Андрієм Гавроньським в 1896 році, напевне, процвітав би й надалі, а так сьогодні у Львові індології не існує…» Вже згодом у приватному листуванні Матвій Земба на моє прохання уточнив цю інформацію: «Тоді писав так, сьогодні написав би інакше (особливо після минулорічних пошуків у Львові маю трохи інший погляд ніж тоді, в 1995 році). То що тоді (1995-96) я мав на увазі:
- Поляки в роках 1936-38 були:
- Професор Стефан Стасяк (1884-1962), в роки війни у Львові, а під кінець війни в Англії – емігрував правдоподібно одночасно з В. Шаяном; https://pl.wikipedia.org/wiki/Stefan_Stasiak
Доктор Євген Слушкевич (1901-1981) (dr Eugeniusz Słuszkiewicz) – під час війни і до половини року 1945-46 працював в Львівському університеті на кафедрі індоєвропейського мовознавства під керівництвом проф. Євгенія Куриловича (Jerzego Kuryłowicza), по війні в Торуньському і в Варшавському університетах; https://pl.wikipedia.org/wiki/Eugeniusz_S%C5%82uszkiewicz
Францішек Токаж (1897-1973) (ks. Franciszek Tokarz), який залишив Львів у 1938 році щоб закінчити навчання в Кракові і до Львова більше не повернувся, від 1953 року навчав в Любіньському Католицькому університеті; https://pl.wikipedia.org/wiki/Franciszek_Tokarz
Росіянин то був Микола Алтухов (1912-1983) (Mikołaj Ałtuchow), асистент Стасяка ніби в роках 1936-1938.
Українець то був, звичайно, Володимир Шаян, асистент Стасяка 1939-41рр.
Тепер знаю, що було трохи інакше: а) хоч батько Миколи Алтухова був росіянином і хоч Токаж писав про нього «москаль», він сам вважав себе за поляка хіба по матері. Народився в Києві, але виховувався і сформувався в Польщі, а навчання закінчив у Львівському університеті. У всіх документах під час навчання і праці у Львівському університеті а також по 1951 рік в часі роботи в університеті в Монтевідео (Уругвай) писав про себе що є поляком.
http://www.mnhn.gub.uy/innovaportal/file/3632/1/Altuchow_biobiblio.pdf (http://www.mna.gub.uy/innovaportal/file/12403/1/ca18.pdf)
б) окрім згаданих трьох поляків треба додати ще наступні особи: – доктор Леон Стернбах (1909-1981) ( Leon Sternbach), до 1938 в Кракові, 1938-39 в Парижі, асистент Стефана Стасяка в Львівському університеті 1939-1940, 1940-1946 в Бомбеї, 1947-1970 в Нью-Йорку, 1970- до смерті в Парижі;
– доктор Людвік Скурчак (1900-1970) (Ludwik Skurzak), асистент Стефана Стасяка 1937-38рр, після війни викладач санскриту у Вроцлаві;
– Єва Грубер (mgr Ewa Gruber), асистентка Стасяка 1934-1936.
І може ще хтось?»
Щодо історії вивчення санскриту у Львівському університеті додам від себе, що за словами вже покійного Василя Кобилюха, який доклався своєю подвижницькою працею до подальшого розвитку санскриту у Львові, радянською владою не просто було ліквідовано факультет орієнталістики, але й фізично знищено всіх його викладачів та студентів, які не змогли виїхати з країни… Нижче наводжу два переклади гімну «Про Бога Незнаного», зроблені Володимиром Шаяном і знайдений в інтернеті переклад цього гімну на українську мову. Автора цього перекладу на жаль не зазначено.
HYMN O BOGU NIEZNANYM
[Rgv. X. 129.]
Niebyt nie istniał, ni byt nie byl wtedy,
Przestwór nie istniał, ni niebo poza nim.
Co błądziło w wirach, dokąd i kiedy?
Czy była woda, głębia praotchłani?
Śmierci nie było, nic nie trwało wiecznie,
Nicy nie było, ani dni promieni,
Wtedy coś jedno oddecha bezwiertrznie.
Było li jeszcze coś poza tem tchnieniem?
Ciemność w ocean ciemności spowita,
Rurza otchłani przełewa się krąźy,
Wówczas to jedno swą własną myśl źycia
Wygrzewa żarem swej męki i żądzy.
Tako się milość z tego wprzód wyłania;
To było myśli najpierwsze nasienie.
Zarzewie bytu w niebytu otchłaniach
W swem sercu znachodzi wieszczów sumienie.
Skośno się pręźy ich nahaj wypięty;
Czy było wówczas “w dole” lub też “w górze”?
Były w górze prężnoście, sił rozpędy,
W dole moźliwość, napięcie, źądz hurze.
Lecz kto to wie, kto tutaj to opowie,
Co było prapoczątkiem tej przemiany.
Juź po przewrotach powstali bogowie;
Czy moźe zatem być to komuś znane?
On tylko, twórca przemian i przewrotu,
On patrzy na świat, on w najwyźszem niebie,
Zdziałał to, czy nie, tylko on wie o tem.
A moźe… tak, a moźe i on nie wie.
(1930рік)
HYMN O BOGU NIEZNANYM
[Rgv. X. 129.]
Niebyt nie istniał, ni Byt nie był wtedy,
Przestwór nie istniał, ni Niebo ponad nim.
Kto stworzył Jaje Kosmosu? I kiedy?
Czy istniał Chaos, Głębia Praotchłani?
Śmierci nie było, ani Bogów wiechnich,
Nocy nie było, ani Dnia promieni,
Wtedy To Jedno oddecha bezwiertrznie.
Praistność Świata – utajona w Tchnienu.
Ciemność w Ocean Ciemności Spowita,
Burzy Otchłani w głuchych wirach krąźy,
Wówczas To Jedno swą własną Myśl Źycia
Wygrzewa Źarem Woli swej i Źądzy.
Miłość – Potęga z tego się wyłania;
To było Myśli Pierwotne Nasienie.
Ząrzewie Bytu w Niebytu otchłaniach
Znaleźli w sercu Wieszczowie sumienni.
Skośno się pręźy Światła Snop Ognisty.
Czy było wówczas “w dole” lub też “w górze”?
Miotacze Siemion, Pioruny Strzeliste,
W dole Potęgi, Źądz napiętych burze.
Lecz kto to wie, kto tutaj to opowie,
Skąd sie wziął początek tej Praprzemiany?
Juź po przewrotach powstali Bogowie;
Skąd moźe zatem być to komuś znane?
On tylko, Twórca Przemian i Przewrotu,
Co patrzy na świat swym Okiem na Niebie,
Zdziałał to, czy nie, tylko On wie o tem.
A moźe nawet, moźe i On nie wie?
(1947рік)
Космогонія.
X, 129. Буття чи Небуття тоді не було.
Повітря не було, склепіння неба.
Що рухалось? Де? Що захищало?
Була вода? Глибокая безодня?
І смерти не було, безсмертя також,
Між днем і ніччю не було відміни.
Те дихало саме, одне, без вітру.
І крім Того більш не було нічого.
Пітьма була колись пітьмою вкрита,
Цей всесвіт ввесь був океан безсвітній.
Зародок той, що Хаосом був вкритий,
Один від сили спеки народився.
Любов спочатку виникла від нього,
Що стала першим для думок насінням.
Звязок між Сущим і Несущим розшукали,
Слідкуючи думками в серці, мудрі.
Думок тих промінь наскрізь простягнувся,
Що на горі було? І що зі споду?
Там сім’яносці, тут же їх сприймання:
Долі зусилля, зверха поривання.
І хто це зна, і хто про те повіда?
Звідкіль цей всесвіт
народивсь та виник?
Боги пізніш від нього народились?
І як воно втворилося, хто знає?
Творіння це звідкіль воно втворилось?
Чи створено його було, чи інше?
Його дозорець, що на вищім небі
Той певно зна, чи може й він не знає? https://uk.wikisource.org/wiki/8_%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96%D0%B2._%D0%A0%D1%96%D2%91-%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%B0._4_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B8/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F
Вже як стаття була готова, в книзі Марії Чумарної «Буття і Небуття» (Тернопіль. Навчальна книга. – Богдан, 2011р.) я знайшла ще один варіант перекладу цього гімну на українську мову під назвою «Буття і Небуття. Космогонія «Рігвіди»» (авторство не зазначене).
Автор матеріалу: Зоряна Васюник