Нові дороги

Автор: Григорій Новохатько

І гряне над землею грім небесний,
І знов на страту поведуть Христа.
Та цього разу він вже не воскресне,
Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Не вчитиме коритись і терпіти,
Благословляти ниций рабський рай.
Навчаться землю боронити діти –
Ярму нарешті покладемо край!

Збагнем: ми не раби – онуки Божі,
Не ґої, не отара баранів.
Здіймемо на списи полки ворожі,
Священних битв запалимо вогні.

Влаштує батько Ор Велику Раду
І розпочне вершити правий суд –
Розкається в тисячолітній зраді
Прабатьківської віри руський люд,

Нову в майбутнє обере дорогу,
Похопиться – не шанував Закон,
Бо зрозуміє: в дійсності не Богу,
А «богообраному» бив поклон.

Юдей не помикатиме вкраїнцем,
Неначе так господь яхве велів –
Нехай затямлять назавжди чужинці,
Що ми переродилися з хохлів.

У Всесвіту довічній круговерті
Не буде до облуди вороття:
Навік відкинем хрест як символ смерті
І оберемо Сонце – знак життя!

Книга, яку можна замовити тут:
https://sribnovit.com/…/krir-boyove-mystetstvo…/
КРІР. БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНСЬКИХ ХАРАКТЕРНИКІВ. АНАТОЛІЙ КОНДРАТЬЄВ, СЕРГІЙ ГОРЕЛИШЕВ

Ця книга побачила світ у 2009 році під видавництвом “Схід Захід”. Наразі пропонується її друге видання через сплеск попиту в Україні на видання літератури національного спрямування. Як сказано в анотації до книги — ця книга є посібником з психофізичної підготовки Воїна, лицаря, характерника. Розрахована на духовно підготовлену та національно спрямовану особу — Воїна-єдиноборця. Може бути корисною для підготовки солдат аеромобільних військ, ЗМОП, підрозділів антитерористичного напрямку, студентів вищих курсів спортивних, психологічних та педагогічних факультетів, спеціалістів та вчених з національно спрямованих духовних та фізичних практик, вчителів національних шкіл та університетів.

Ця книга має 21 розділ з епіграфами, в яких описується:

1. Духовна парадигма Руси-України: Від темряви до світла веди мене, Від невігластва до знань веди мене, Від смерті до безсмертя, веди мене (Відична мантра)

2. Ставлення до смерті: А загиблому на полі бою, Перуниця дає воду живу попити, і попивши її, , йде (той) до Сварги, На коні білому. І там Перуниця їх зустрічає, і веде до благ своїх, до палат своїх, і там пробудуть вони якийсь час і дістануть тіло нове (Велесова Книга. д.26)

3.Символи, знаки, карби Руси-України: Тлумачення символів є дверима, котрі відчиняються у Великуе Все, тобто — це шлях, що веде до абсолютного світла через лабіринт темних підвалів нашої індивідуальности. (Рене Генон).

4. Козацтво України: Українські Дажбожі Роди, Ви чар волі, загадка віків. Од вас мудрість черпали Народи Європейських долин і пісків (Лев Силенко).

5. Козацький одяг та магія символу: Писанки з мережками Стали обережками В них чаклунь записана Зло вбиває списами (В. Скуратівський).

6. Харчування: (Про вегетаріанство).

7. Мистецтво бути воїном: Предки наші ввійшли в історію як плем’я вояків-завойовників. Зі своєї прабатьківщини, із безмежних пущ східної Європи, вони порозходилися на всі сторони, попромощували дороги серед нетрів та драговиння, опанували великі ріки, ввірвалися у степи (Іван Тиктор).

8. Шляхи до характерницького мистецтва: Воїн є неприступним мисливцем за силою. Досягнувши успіхів у цій справі, він стає людиною Знання (Дон-Хуан Матос).

9. Бойовий транс: Справжні знання варто переживати своїм внутрішнім Я. Виходячи з того, що внутрішня сутність кожної особи є унікальною, знання не можна отримати говорячи про них (Теун Марез).

10. Про війну та воїнів: “Так говорив Заратустра” (Фрідріх Ніцше).

11. Щит Ясуня: Співпраця зі своїм внутрішнім богом — Вищим Я.

12. Козацькі Відичні практики: Комплекс козацьких відичних практик.

13. Бойові напрацювання: Крір — це Знання.

14. Знахарські практики: Про енергетичні центри характерника, ліки та мудри і як їх задіяти.

15. Схід-справа тонка, або чому європейцю не слід займатися східними єдиноборствами: Типи енергетики людини і як вони працюють.

16. Здоров’я і спорт: Про віруси усвідомлення та як їх побороти.

17. Сонячний календар свят як звичаєвий спосіб життя: Національний Звичай та характерництво.

18. Бути характерником: Характерник — це Вчений.

19. Етика характерника: Характерник — це Людина.

20. Заповіді характерника: Реконструйовані заповіді.

21. Бібліографія: Посилання на джерела.

Слово Крір, як і санскритське слово Крія у наші прамові означало дію, котра здійснюється з ПОВНИМ УСВІДОМЛЕННЯМ. Особи, котрі практикували Крійя-йогу (Крір, характерництво) осягали Єдности і цим досягали фізичного безсмертя

Маленьке в церкві плакало дитя,
Таке беззахисне, тулилося до мами.
Гнусаво піп розтягував слова
І відривав дитя і ніс до брами,

Чужому богу в рабство віддавать.
Онук Дажбожий ше не міг сказати
Своїм батькам — спиніться, це помилка,
Ми не раби чужим богам! Своїм моліться!
Він плакав голосно, як міг протестував.
А піп вже в ротик “кров і тіло” пхав.
А ми ж слов’яни, ми не людожерці.
Ми славимо Богів а не п’ємо їх кров!
Батьки стоять похмуро, в серці млосно,
Так піп щось наче каже про любов…
Така страшна любов…
Ти — раб, він – рабовласник
Тебе закон любить зобов’язав
І запобіг його невиконання:
Страшною карою — горіти у вогні!
І все це не наснилося мені
В страшному сні —
Це — правда сьогодення…

Автор: Світослава
Матеріал по темі, плюс відео. ХРИЩЕННЯ ЛЮДИНИ. Розповідає ВОЛХВ СРІБНОВІТ :  https://intelektnacii.com.ua/volkhv-sr%D1%96bnov%D1%96t-khreshchennya-lyudini?fbclid=IwY2xjawSmV6BleHRuA2FlbQIxMABzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEeB9LB9w0Y64I7gmvHiK_qSystsmSQFhodslPhhmnTfGGk6Y_BCJ4qOvfSqoE_aem_1mYeZ4O5FRFi7OEzslQgnQ
Книга, яку можна замовити тут:
https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b0-%d1%8f%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba/?fbclid=IwY2xjawSmV9VleHRuA2FlbQIxMABzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEenTHiAXAk1TnyTOprTYzP07ippp26VKQQlA2wFenORH9g5HYXnnQJrRPrzyI_aem__vrUl396IOCneMxQDE6nOg
Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко

Срібний Оберіг, для дорослих і для дітей, від всякої, в тому числі і юдохристиянської нечисті.
МОЛЬФА СРІБНА
Найпотужніший магічний оберіг!
https://sribnovit.com/product/molfa/?fbclid=IwY2xjawSmWAxleHRuA2FlbQIxMABzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEexNA8yN3ZeDoWPwPhkmw_vnyMLUPKLIluljDvVMdz7MGChSVCHDjdS7fI2qw_aem_mrVju9mWFeyO9ZD28vK5pg

А згодом встав язичеський Ярило,
І день новий роботу протрубив –
І птиця свiйська розминала крила,
Ревла корова, кiнь копитом бив.
Усе було пpaдaвнім i правiчним,
Звичайним i буденним до нудьги.
І лиш гocподар жив непересiчно
У розквiтi енергії й снаги.
Йому чогось незвичного коpтiло.
Biн вихривсь духом, думкою свiтивсь.
І ось одного разу взявсь за дiло
І мовчки майструвати заходивсь.
Вiн працював i жив одним мотивом,
Його палив i пік один вогонь –
I перше в свiтi колесо, мов диво,
Постало перед поглядом його.
Земля крутнулась, непорушна зроду,
Натужно заскрипiла її вісь,
Коли перед очима всього роду
Уперше покотивсь найперший вiз.
Мiй пращур пiдкрутив неквапно вуса
I бражкою утробу остудив …
Ще не було нi Ягве, нi Icyca,
Hi пipaмiд, нi рiзних iнших див.

Автор: Анатолій Мироненко

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%8f-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d1%96%d0%b2-%d0%b4%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d1%8c%d0%be%d1%97-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8/

Генеалогія Богів давньої України

Анотація до книги:

Генеалогія Богів давньої України

У монографіі чи не вперше в історії української філософської науки автор, використовуючи порівняльно-історичний аналіз і співставлення з іншими індоєвропейськими міфологічними системами, спробував комплексно осмислити та реконструювати міфорелігійний світогляд наших Предків, зокрема, пантеон давньоукраїнських Богів. У книзі зібрано унікальний ілюстративний матеріал з різноманітних історичних та сучасних джерел.

Розділ: Слов’янська міфологія

Автор: Войтович Валерій

Сторінок: 556

Обкладинка: тверда

Формат: 170х245

Стан книги: нова

Рік видання: 2007

Мова: українська

Ілюстрації: чорно-білі та кольорові

ISBN: 978-966-2016-01-7

Жінка в українців-Богиня і найвища святість.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b1%d0%bb%d0%b8%d1%81%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d0%b8%d1%86%d1%8f-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0/

Блискавиця Перунова

Горностаева Мирослава. Блискавиця Перунова. Трилогія. Вінниця, ФОП Данилюк В.Г., 2011 р., 424 с. М’яка обкладинка, стандартний формат.  Книга нова. Можлива доставка Укрпошою або Новою Поштою.

Повість «Блискавиця Перунова» переносить нас в одинадцяте століття… Вже віддалилися у минуле трагедійні часи, коли були повержені Боги Русі, вже позабули люди давню віру та призвичаїлись до нових порядків. Слабкість перемогла силу, а неміч розуму – мудрість Предків… Але ще теплиться надія повернути силу Давніх Богів в серці столітнього волхва Далебора, який доглядає збережене святилище Перуна на острові Хорсиця. Ще зеленіє остання жива гілка тисячолітнього Прадуба… Волхву Далебору пощастило – він знайшов учня, якому може передати найбільший спадок свого життя – вагу пам’яти пращурів та вояцьке вміння. Хлопчик-сирота, якому волхв дав ім’я Вогнедар, вивчився на воїна і жерця, присвятивши своє життя Богу Перуну. Та одного дня волхв Далебор приймає рішення повернутися у стольний Київ на поклик про допомогу від князя Всеслава, що нині перебуває у в’язниці. На Київ насувається ворожа орда степовиків. Якщо допомогти киянам відбити навалу, а Всеславу стати Князем Київським – з’являється шанс воскресити Віру Предків. Разом із Далебором вирушає до Києва і його учень, який дізнається, що в Києві служить тисяцьким чоловік на прізвище Борич. Той самий зрадник, що колись привів дружинників князя Ізяслава до лісового селища язичників Боричів і здійснив криваве хрещення, під час якого загинув увесь рід Вогнедара-Сяйвіра. Що далі станеться – відають лише Боги…

У «Велесовiй книзi» – Руських Вiдах, подається цiлком новий, вiдмiнний вiд усталеного, космогонiчний погляд на етнiчну iсторiю слов’ян (цитується за перекладом Б.І. Яценка, Київ, Велес, 2004): Д 6а. «Нашi жерцi про Вiду турбуватися закликають, а вкрали її вiд нас! І ми нинi так, як без бороди, i боїмося, що так i залишимося невiгласами до кiнця, не знаючи звiдки ми». Вiди – найдревнiшi у свiтi пам’ятки лiтератури, що вмiщують у собi основнi концепцiї орiйської думки. У них у мiтологiчнiй та релiгiйнiй формах сконцентровано всi iснуючi на той час знання, а також викладено практичнi рекомендацiї для жерцiв щодо правильного виконання духовних обрядiв тощо. Вiди складаються з семи основних збiрок. 1. Риквiда (повна назва Риктавiда) – збiрник релiгiйних гiмнiв мiтологiчного та космологiчного змiсту, тобто проречена вiда. 2. Самавiда – зiбрання наспiвiв, пiсень, що реiнтерпретують тексти Риквiди для їх використання в ритуально-обрядовiй дiяльностi. 3. Атгарвавiда – зiбрання текстiв магiчних заклять та формул. 4. Яджурвiда (Яюрвiда) – про вiдновнi процеси здорового людського роду (акушерство). 5. Данурвiда – навчає вiйськовiй справi та охоронi рiдного краю вiд чужинцiв. 6. Чапавiда – викладається наука про майстерне виготовлення священної зброї, надаються правила догляди за зброєю та рiзноманiтнi замовляння для точного враження нею. 7. Брахмавiда –надаються заповiтнi основи пiзнання духовного свiту, його побудови та розвитку розумово-енергетичного складу свiтової свiдомостi загалом i духовної сили кожної людини. До Вiд також належать тексти, якi їх тлумачать, наприклад, Брахмани, у яких пояснюються мета й послiдовнiсть пожертви, а також правильнiсть їх виконання. До такої лiтератури належала й iнша частина Вiд – Упанiшади, в яких, власне, й мiстяться засадничi iдеї давньоiндiйської фiлософiї, що згодом розроблялися фiлософськими школами або окремими фiлософськими течiями. До таких iдей належали орiйськi вчення про Карму (кострубу), реiнкарнацiю Душi, сансару, тотожнiсть атмана та брахмана тощо. До орiйських Вiд сьогоднi також ставлять i такi епiчнi твори, як Рамаяна та Магабхарата.

Велесову книгу сьогоднi також ставлять в один ряд з вiдичними творами. Д 7є. «І Дажбо нас народив од корови Замунь, i були ми кравенцi i скiфи, анти, руси, боруси i сурожцi». За Вiдами, коровою Замунь називають нашу планету, тобто Землю. Самоназва народу котрий мешкав у доiсторичнi часи на теренах України, була «сколоти». Скiфами нас називали греки, натомiсть звук «ф» був непритаманним руськiй-українськiй мовi. Слово «скiфи», чи «скуфи» грецькою писалося як «скити», «скути». За Українським Звичаєм, що дiйшов до нас за переказом Косуха О., Вiльний спосiб життя, На правах рукопису, Київ, 2005, наша країна мала назву Скупа Українська. Отже греки, чуючи слово «скупа» записували його за своєю транслiтерацiєю i називали нас «скупами», «скутами», «скитами» не розумiючи що це слово означає. А вже росiйськi переписувачi iсторiї трансформували грецьке слово у таке, яке дiйшло до нас – скiфи. Щодо слова «кравенцi», то нашi науковцi нiчого, крiм означення цього слова як «коровичi» (адже ми народилися вiд корови Замунь) не вбачають. Шкода, але у цьому словi неозброєним оком вбачається значення «кровники». Тобто, з Велесової книги, дошки 7є читається наступне: «Дажбо нас народив на планетi Земля i були ми єдинокровними i об’єднаними: анти, руси, боруси i сурожцi». Знаючи, що за орiйською вiдо-вiстичною духовною парадигмою Дажбо є Господарем Пантеону Астрального свiту, а астральний свiт – це свiт емоцiй; знаючи, що емоцiї є тим програмуючим елементом сутностi, котрий карбується у ДНК людини i творить її тiло, стає зрозумiлою зазначена теза з ВК. Д 9а. «У той час був Богумир, муж Слави, i мав трьох дочок i двох синiв. Тi бо водили худобу до степiв i там жили в травах; батьковi пiдкорялися i боялися, богiв слухалися, i так розуму набирались. І тут мати їхня, яку звали Славуна, дбала про їхнi потреби. І сказав якось Богумир:«Се ми зробiмо i мушу дочок своїх вiддати i внучат доглядати». Так сказав i повози запряг i поїхав куди очi дивляться. І приїхав до дуба, що стояв у полi, i залишився на нiч бiля вогнища свого. І побачив увечерi мужiв трьох на конях, що наближалися до нього. І сказали тi: «Здоров будь! І що шукаєш?» Одповiв їм Богумир про тугу свою. А вони вiдповiли, що самi в походi, щоб знайти жiнок. Повернувся Богумир у степи свої i привiв трьох мужiв дочкам. Од них три роди пiшли, i славнi були. Од них походять деревляни, кривичi i поляни. Бо перша дочка Богумирова мала iм’я Древа, а друга Скрева, а третя Полева. Сини ж Богумировi мали iмена Сiва i молодий Рус. Звiдси походять сiверяни i руси. Три ж мужi були три вiсники про ранок, полудень i вечiр. Утворилися тi роди бiля семи рiк, де ми проживали за морем, у краю зеленому, коли худобу водили ранiше iсходу до Карпатських гiр. То було за тисячу триста рокiв до Германарiха…» Вiди нашими пращурами передавалися iз вуст до вуст, а коли стало можливим їх записати, то записувалися волхвами, для кращого розумiння простого люду, так званою «езоповою» мовою. Велесова книга не є винятком такого письма, варто тiльки правильно його розумiти. Таким чином, на дошцi 9а ВК закарбовано iнформацiю про походження трьох племен (деревляни, кривичi та поляни) та двох духовних парадигм (шиваїзму та православ’я).

За орiйською вiдо-вiстичною духовною парадигмою, Кумир Слава втiлювала у собi Свiт Кумирів (А. Кондратьєв, Вiдо-Вiстичне Православ’я Русi-України, Русь, К. 2003 ). Щодо iменi Богумир, то воно означає божественний свiт, тобто Всесвiт. Імена трьох дочок (Древа, Скрива i Полева) є iменами трьох, духовного походження, племен, а iмена двох синiв (Сiва i Рус) – це iмена двох найпотужнiших у свiтi духовних течiй – Шиваїзм та дохристиянського Православ’я, яке, перебрiхуючи, згодом стали називати язичництвом. Як вiдомо, Шиваїзм за свого Господаря (Господа) має Шиву (Сiву, як його й досi називають у Індiї), а Вiдо-вiстичне Православ’я за Господа Першого Пантеону – РА (Один, Еден). Натомiсть люди, що вклоняються Шивi називаються «шайви», а сповiдальниками Ра є «русини» (расени), тобто сини Господа Ра. Д 7в, «Тут Русь зiбрала свої сили i розбили гунiв, утворивши Край Антiв, а скуф Києву». У Велесовiй книзi посилання на мiтичних гунiв вiдсутнє. На жаль, бiльшiсть перекладачiв ВК не бачать, або не хочуть бачити, що у Ю. Миролюбова, першого перекладача ВК, замiсть слова «гуни» написано «єгоуншти», тобто єговiсти. На цьому також наголошує i В. Данилов, автор серiї книг «Арийская империя, гибель и возрождение». Як говорять Вiди, у епоху, що зветься Калi-Юга (почалася 18 лютого 3102 року до н.л.), на Землю приходить Господь Шива (Сiва) у личинi диявола i зветься вiн Сiва-от, тобто це i є бiблiйний Сава-от. Символом Шиви є лiнгам (чоловiчий статевий орган), котрий древнєюдейською називається «єгова». Натомiсть Ягве (церква дуже часто плутає цi два iменi), перекладається як «вiчно юний». Отже, нашi пращури послiдовникiв релiгiї Єгови (юдеїв) називали єгоуншти, тобто єговiсти. Таким чином, дощечку 7в треба читати: «Тут Русь зiбрала свої сили i розбила єговiстiв (юдеїв), утворивши Країну Антiв – Скупу Київську». Орiйський епос, що зберiгся у Індiї, також знає чимало лiтописних племен. Як пише Сергiй Наливайко у книзi «Етнiчна iсторiя давньої України», «Магабхарата» подає романтично-драматичну оповiдь про царя Яятi i п’ятьох його синiв – Яду, Турвашу, Друх’ю, Ану, та Пуру – царiв-епонiмiв п’яти однойменних племен. Причому якщо Яду i Турвашу були синами Яятi вiд законної дружини-брахманки, то Ану, Друх’ю i Пуру – вiд його таємної дружини-кшатрiйки. Коли таємниця розкрилася, тесть-жрець прокляв молодого ще царя на довiчну старiсть. Той слiзно благав синiв узяти його старiсть, а йому вiддати свою молодiсть, але тiльки Пуру – наймолодший з його синiв, зважив на батькове прохання. Тож саме вiн, усупереч звичаю, став царем i родоначальником царської династiї. Для нас цей мiт цiкавий тим, що назви п’яти вiдичних племен – яду, турвашу, ану друх’юi пуру – перегукуються з назвами слов’янських племен, котрi ще у лiтописнi часи компактно мешкали поруч. Так, якщо ядави вiдповiдають балтiйським ятвягам, то з ними сусiдили туровцi, що спiввiдносяться з вiдичними турвашу. Причому, як iндiйськi (орiйськi) ядави мають iще двi назви – сатвати i данави, так i ятвяги мають двi iншi назви – судовити та дайнови. Ще одне вiдичне плем’я – друх’ю, спiввiдноситься зi слов’янськими дреговичами, дрегвою. Прикметно те, як саме Яятi прокляв Друх’ю, коли той вiдмовив батьковi в його проханнi: «Ти зi своїм родом пiдеш у мiсця, де єдиним засобом пересування буде тобi човен або плiт, а сам ти будеш у своєму племенi не царем, а лише ватажком».Цi слова дивовижно точно характеризують мiсцевiсть, на якiй лiтописи згадують дреговичiв. Що ж до назви ану, то її певно, можна зближувати з етнонiмом анти.

Орiйський епос знає i народ пуру, певно двiйника лiтописних полян. У iндiйському мiтi Пуру протиставлений чотирьом своїм братам: вiн наймолодший, єдиний зважив на батькове прохання i вiддав йому свою молодiсть, став царем, хоч ним, за давньою традицiєю мав стати найстарший брат. Подiбне протиставлення бачимо i в руському лiтописi: на противагу дреговичам чи древлянам, полянам властива мирна i лагiдна вдача, шанування батькiв, вони мають шлюбний звичай, а не викрадають дружин на «бiсiвських iгрищах» тощо. Плем’я пуру як найбiльш чеснотливе й праведне знає ще «Риквiда». Похiд до Індiї Олександра Македонського у IV ст. до н.л. застає цей народ у Пенджабi, де вiн зi своїм ватажком Пором (Пор – грецька передача iменi Пуру) вчинив завойовнику вiдчайдушний опiр, але зазнав поразки. Та Олександр, вражений мужнiстю Пора, нiбито дарував йому життя i навiть залишив йому його царство. Варто зауважити, що наявнiсть у руських лiтописах та вiдичних творах однакових чи близьких назв племен не говорить про їх подвiйнiсть, а тiльки засвiдчує, що орiйцi у давнину принесли Вiди до Індiї, i робили вони це з однiєю метою, зберегти Вiди для нащадкiв. Адже епоха Калi-Юга, це не тiльки поява деструктивних релiгiй та падiння моралi, але й епоха занепаду iстинних знань. І саме про збереження iстинних знань пiклувалися нашi пращури.

(Анатолій Кондратьєв)

Книга автора статті, Анатолія Кондратьєва, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/krir-boyove-mystetstvo-ukrayins%ca%b9kykh-kha/

КРІР. БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНСЬКИХ ХАРАКТЕРНИКІВ. АНАТОЛІЙ КОНДРАТЬЄВ, СЕРГІЙ ГОРЕЛИШЕВ

Ця книга побачила світ у 2009 році під видавництвом “Схід Захід”. Наразі пропонується її друге видання через сплеск попиту в Україні на видання літератури національного спрямування. Як сказано в анотації до книги — ця книга є посібником з психофізичної підготовки Воїна, лицаря, характерника. Розрахована на духовно підготовлену та національно спрямовану особу — Воїна-єдиноборця. Може бути корисною для підготовки солдат аеромобільних військ, ЗМОП, підрозділів антитерористичного напрямку, студентів вищих курсів спортивних, психологічних та педагогічних факультетів, спеціалістів та вчених з національно спрямованих духовних та фізичних практик, вчителів національних шкіл та університетів. 

Книги

Ця книга має 21 розділ з епіграфами, в яких описується:

1. Духовна парадигма Руси-України: Від темряви до світла веди мене, Від невігластва до знань веди мене, Від смерті до безсмертя, веди мене (Відична мантра)

2. Ставлення до смерті: А загиблому на полі бою, Перуниця дає воду живу попити, і попивши її, , йде (той) до Сварги, На коні білому. І там Перуниця їх зустрічає, і веде до благ своїх, до палат своїх, і там пробудуть вони якийсь час і дістануть тіло нове (Велесова Книга. д.26)

3.Символи, знаки, карби Руси-України: Тлумачення символів є дверима, котрі відчиняються у Великуе Все, тобто — це шлях, що веде до абсолютного світла через лабіринт темних підвалів нашої індивідуальности. (Рене Генон).

4. Козацтво України: Українські Дажбожі Роди, Ви чар волі, загадка віків. Од вас мудрість черпали Народи Європейських долин і пісків (Лев Силенко).

5. Козацький одяг та магія символу: Писанки з мережками Стали обережками В них чаклунь записана Зло вбиває списами (В. Скуратівський).

6. Харчування: (Про вегетаріанство).

7. Мистецтво бути воїном: Предки наші ввійшли в історію як плем’я вояків-завойовників. Зі своєї прабатьківщини, із безмежних пущ східної Європи, вони порозходилися на всі сторони, попромощували дороги серед нетрів та драговиння, опанували великі ріки, ввірвалися у степи (Іван Тиктор).

8. Шляхи до характерницького мистецтва: Воїн є неприступним мисливцем за силою. Досягнувши успіхів у цій справі, він стає людиною Знання (Дон-Хуан Матос).

9. Бойовий транс: Справжні знання варто переживати своїм внутрішнім Я. Виходячи з того, що внутрішня сутність кожної особи є унікальною, знання не можна отримати говорячи про них (Теун Марез).

10. Про війну та воїнів: “Так говорив Заратустра” (Фрідріх Ніцше).

11. Щит Ясуня: Співпраця зі своїм внутрішнім богом — Вищим Я.

12. Козацькі Відичні практики: Комплекс козацьких відичних практик.

13. Бойові напрацювання: Крір — це Знання.

14. Знахарські практики: Про енергетичні центри характерника, ліки та мудри і як їх задіяти.

15. Схід-справа тонка, або чому європейцю не слід займатися східними єдиноборствами: Типи енергетики людини і як вони працюють.

16. Здоров’я і спорт: Про віруси усвідомлення та як їх побороти.

17. Сонячний календар свят як звичаєвий спосіб життя: Національний Звичай та характерництво.

18. Бути характерником: Характерник — це Вчений.

19. Етика характерника: Характерник — це Людина.

20. Заповіді характерника: Реконструйовані заповіді.

21. Бібліографія: Посилання на джерела.

Слово Крір, як і санскритське слово Крія у наші прамові означало дію, котра здійснюється з ПОВНИМ УСВІДОМЛЕННЯМ. Особи, котрі практикували Крійя-йогу (Крір, характерництво) осягали Єдности і цим досягали фізичного безсмертя.

Найбільша поразка української історичної дипломатії полягає в тому, що ми дозволили Варшаві монополізувати право на статус «жертви». Ми десятиліттями граємо на чужому полі за чужими правилами: вони висувають нам ультиматуми по Волині, а ми — замість того, щоб покласти на стіл симетричний історичний рахунок — незграбно виправдовуємося, створюємо комісії та просимо пробачення.

Ця асиметрія пам’яті породжує політичне нахабство. Коли сусід бачить, що ви не захищаєте своїх мертвих, він розуміє, що може витирати ноги й об живих.

Якщо Польща хоче розмовляти мовою історичних рахунків та ультиматумів, українська держава мусить вийняти з архівів і покласти на дипломатичний стіл повний, структурований і безжальний реєстр польських злочинів проти українського народу. І цей рахунок не обмежується 1943 роком. Це системна, державна політика терору, асиміляції та етнічних чисток, яка тривала десятиліттями.

Ось що мусить стати нашою офіційною, незручною для сусідів історичною платформою:

1. Міжвоєнний апартеїд та системний терор (1918–1939)

Польща отримала міжнародне визнання своїх східних кордонів (Галичина і Волинь) під чіткі гарантії Ліги Націй щодо забезпечення автономії та прав українців. Варшава цинічно розтоптала ці зобов’язання. Замість автономії українці отримали режим поліцейського терору та культурного етноциду.

Пацифікація (1930 рік): Це був не просто поліцейський рейд, це був акт державного тероризму проти власного населення. Регулярна армія та поліція оточували українські села, знищували майно, трощили читальні «Просвіти», розграбовували українські кооперативи та масово, до каліцтва, били селян, священників і вчителів. Мета — економічно та психологічно зламати український хребет у Галичині.

Концтабір Береза Картузька (1934–1939): Польська влада створила концентраційний табір спеціально для позасудового ув’язнення політичних опонентів, де головною мішенню стала українська інтелігенція та члени ОУН. Фізичні тортури, психологічне знищення, карцери і примусова праця — це була польська державна відповідь на українське прагнення до свободи.

Державний вандалізм на Холмщині (1938 рік): Операція з «ревіндикації». Польська держава руками військових (!) та адміністрації масово руйнувала православні українські церкви. За кілька місяців було знищено понад 120 храмів, багато з яких мали багатовікову історію. Це був відкритий, санкційований урядом етноцид і спроба насильницької католицизації та полонізації українського прикордоння.

Осадництво: Штучна демографічна інженерія. Варшава масово роздавала найкращі українські землі польським військовим ветеранам (осадникам) на Волині та в Галичині, створюючи озброєні колонії для розмивання українського етнічного масиву та придушення місцевого населення.

2. Криваві 40-ві: Симетричний терор, про який Варшава мовчить

У польському наративі Армія Крайова (АК) та Батальйони Хлопські — це лицарі без догани. Насправді ж ці формування залишили по собі кривавий слід із тисяч убитих українських жінок, дітей та старих. Вони знищували українські села з не меншою жорстокістю, ніж та, в якій вони звинувачують УПА.

Сагринь (березень 1944): Підрозділи АК та Батальйонів Хлопських оточили село Сагринь (Холмщина) і влаштували тотальну різню. Було вбито від 800 до понад 1200 українських цивільних. Людей розстрілювали, палили живцем у хатах і церкві. Це була спланована каральна акція.

Павлокома (березень 1945): Підрозділи колишньої АК під командуванням Ю. Бісса зігнали українське населення села Павлокома (Надсяння) до місцевої церкви, після чого чоловіків, жінок і дітей партіями виводили на цвинтар і розстрілювали. Загинуло 366 українців.

Пискоровичі, Верховина, Гораєць, Завадка Морохівська: Це десятки українських сіл, які були стерті з лиця землі польським підпіллям та офіційними комуністичними польськими військами.

У чому лицемірство? Коли гинули поляки — Варшава кричить про «геноцид». Коли гинули українці від рук поляків — польська історіографія сором’язливо називає це «акціями відплати» або «пацифікаційними операціями». Ми мусимо зламати цю підміну понять. Наші жертви — це не «супутні втрати», це наслідок польського шовінізму.

3. Державні етнічні чистки (1944–1947)

Кульмінацією польської антиукраїнської політики стало остаточне вирішення «українського питання» на території Закерзоння.

Депортації 1944–1946 років: Майже пів мільйона українців під дулами автоматів польського війська (за підтримки НКВС) були позбавлені майна, землі, батьківщини і вивезені в товарних вагонах до УРСР. Тих, хто відмовлявся, вбивали або палили їхні села.

Операція «Вісла» (1947): Офіційна етнічна чистка. Понад 140 тисяч лемків, бойків і надсянців, які дивом уникнули попередньої депортації, були жорстоко вирвані з рідної землі та розпорошені по північних і західних болотах Польщі.

Концтабір Явожно (1947–1949): Для тих українців, кого польська влада лише підозрювала в симпатіях до підпілля (включно зі священниками, жінками та дітьми), був відкритий табір Явожно — філія колишнього нацистського Аушвіцу. Через нього пройшло майже 4 тисячі українців. Катування, тиф, голод і страти. Це польський концтабір для українців після Другої світової війни.

Що ми маємо з цим робити?

Ці факти не для того, щоб розпалювати сліпу ненависть. Вони для того, щоб вибити з рук Варшави зброю історичного шантажу.

Україна має перейти від глухої оборони до інституційного наступу:

Припинити виправдовуватися. На рівні МЗС та Інституту національної пам’яті має бути закріплена жорстка теза: будь-яка дискусія про Волинь можлива виключно в пакеті з дискусією про Сагринь, Павлокому, Березу Картузьку, Явожно та операцію «Вісла». Немає односторонньої провини. Є спільна кривава трагедія, спровокована багатолітнім польським імперіалізмом на українських землях.

Дзеркальні вимоги. Вимагають ексгумацій на Волині? Чудово. Ми вимагаємо повного відновлення українських меморіалів у Польщі (яких було зруйновано десятки за потурання місцевої влади), права на встановлення нових пам’ятників жертвам польського терору на Закерзонні та фінансування українських шкіл.

Криміналізація заперечення злочинів. Якщо в Польщі є стаття за «заперечення Волинського злочину», в Україні має бути жорстка юридична відповідальність за заперечення злочинного характеру операції «Вісла» та пацифікацій.

Нам не потрібно вигадувати історію. У нас її достатньо. Нам потрібно навчитися перестати її соромитися. Доки ми мовчки ковтаємо їхні претензії, ми залишатимемося об’єктом для биття. Зріла нація не дозволяє топтатися по могилах своїх предків заради швидкоплинної політичної чи транзитної кон’юнктури. Час виставити український рахунок шовіністам, нацистам, імперіалістам сусідних держав.

Владислав Смірнов

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/krir-boyove-mystetstvo-ukrayins%ca%b9kykh-kha/

КРІР. БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНСЬКИХ ХАРАКТЕРНИКІВ. АНАТОЛІЙ КОНДРАТЬЄВ, СЕРГІЙ ГОРЕЛИШЕВ

Ця книга побачила світ у 2009 році під видавництвом “Схід Захід”. Наразі пропонується її друге видання через сплеск попиту в Україні на видання літератури національного спрямування. Як сказано в анотації до книги — ця книга є посібником з психофізичної підготовки Воїна, лицаря, характерника. Розрахована на духовно підготовлену та національно спрямовану особу — Воїна-єдиноборця. Може бути корисною для підготовки солдат аеромобільних військ, ЗМОП, підрозділів антитерористичного напрямку, студентів вищих курсів спортивних, психологічних та педагогічних факультетів, спеціалістів та вчених з національно спрямованих духовних та фізичних практик, вчителів національних шкіл та університетів. 

Книги

Ця книга має 21 розділ з епіграфами, в яких описується:

1. Духовна парадигма Руси-України: Від темряви до світла веди мене, Від невігластва до знань веди мене, Від смерті до безсмертя, веди мене (Відична мантра)

2. Ставлення до смерті: А загиблому на полі бою, Перуниця дає воду живу попити, і попивши її, , йде (той) до Сварги, На коні білому. І там Перуниця їх зустрічає, і веде до благ своїх, до палат своїх, і там пробудуть вони якийсь час і дістануть тіло нове (Велесова Книга. д.26)

3.Символи, знаки, карби Руси-України: Тлумачення символів є дверима, котрі відчиняються у Великуе Все, тобто — це шлях, що веде до абсолютного світла через лабіринт темних підвалів нашої індивідуальности. (Рене Генон).

4. Козацтво України: Українські Дажбожі Роди, Ви чар волі, загадка віків. Од вас мудрість черпали Народи Європейських долин і пісків (Лев Силенко).

5. Козацький одяг та магія символу: Писанки з мережками Стали обережками В них чаклунь записана Зло вбиває списами (В. Скуратівський).

6. Харчування: (Про вегетаріанство).

7. Мистецтво бути воїном: Предки наші ввійшли в історію як плем’я вояків-завойовників. Зі своєї прабатьківщини, із безмежних пущ східної Європи, вони порозходилися на всі сторони, попромощували дороги серед нетрів та драговиння, опанували великі ріки, ввірвалися у степи (Іван Тиктор).

8. Шляхи до характерницького мистецтва: Воїн є неприступним мисливцем за силою. Досягнувши успіхів у цій справі, він стає людиною Знання (Дон-Хуан Матос).

9. Бойовий транс: Справжні знання варто переживати своїм внутрішнім Я. Виходячи з того, що внутрішня сутність кожної особи є унікальною, знання не можна отримати говорячи про них (Теун Марез).

10. Про війну та воїнів: “Так говорив Заратустра” (Фрідріх Ніцше).

11. Щит Ясуня: Співпраця зі своїм внутрішнім богом — Вищим Я.

12. Козацькі Відичні практики: Комплекс козацьких відичних практик.

13. Бойові напрацювання: Крір — це Знання.

14. Знахарські практики: Про енергетичні центри характерника, ліки та мудри і як їх задіяти.

15. Схід-справа тонка, або чому європейцю не слід займатися східними єдиноборствами: Типи енергетики людини і як вони працюють.

16. Здоров’я і спорт: Про віруси усвідомлення та як їх побороти.

17. Сонячний календар свят як звичаєвий спосіб життя: Національний Звичай та характерництво.

18. Бути характерником: Характерник — це Вчений.

19. Етика характерника: Характерник — це Людина.

20. Заповіді характерника: Реконструйовані заповіді.

21. Бібліографія: Посилання на джерела.

Слово Крір, як і санскритське слово Крія у наші прамові означало дію, котра здійснюється з ПОВНИМ УСВІДОМЛЕННЯМ. Особи, котрі практикували Крійя-йогу (Крір, характерництво) осягали Єдности і цим досягали фізичного безсмертя.

Ну і кохання в цю ніч особливе, благословенне!))

Автор: Тетяна Сівак

Книгу про Рідних Богів, для дітей, з кольоровими малюнками можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%ba-%d1%96-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b8-%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d1%8f%d0%bd/

«Борек і Боги слов’ян»

«Борек і Боги слов’ян» — це дитяча пізнавальна книга Ігоря Гуревича, яка знайомить читачів з міфологією давніх слов’ян. У формі захопливої подорожі хлопчика Борека, видання розповідає про пантеон язичницьких Богів (Перун, Велес, Дажбог), міфічні істоти, святі гаї та вірування наших предків, роблячи складну історію доступною для дітей.

• Тематика: Міфологія, дитяча література, історія слов’ян.
• Особливості: Кольорові ілюстрації, що зображують світ слов’янських Богів.
• Зміст: Книга охоплює теми про давніх Богів-стихій, таких як Перун (грім), Дажбог (сонце), Стрибог (вітер), а також про культуру язичництва

Ми НЕ забули!!!

Поки ми понуро чи толерантно мовчимо, нас звинувачують і топчуть нашу національну памʼять. Чи є пояснення, хто і за що безжально закатував на своїй землі сотні українських жінок, дітей і людей похилого віку в Сагрині?

Сагринь – нині село в Люблінському воєводстві Польщі. 10 березня 1944 року каральні підрозділи польської армії крайової та батальйонів хлопських влаштували тут криваву різню, забравши життя у від 800 до 1240 мирних українців. Село вважалося відносно безпечним, тому сюди стікалися біженці з навколишніх поселень Холмщини. Польські горлорізи спалили церкву, парафіяльні споруди та понад 260 хат невинних українців.

Події 10-11 березня 1944 року стали найчорнішими днями для української Холмщини. Тоді польські бандити з армії крайової атакували цілу низку українських сіл: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі. Загалом за кілька тижнів цієї каральної операції було вбито від 1500 до 2000 українців.

Людей знавісніло і безжально розстрілювали, жінок кололи вилами та багнетами, немовлят живцем кидали у вогонь…

Свідчення очевидців з протоколів від 26 квітня 1944 року. Ці спогади неможливо читати без здригання. Це факти, які світ має знати.

Зіна Малимон: «Побачила я, як польська банда нападала на Сагринь і стріляла із запальних куль. Мама моя Ольга, сестра Ліда, тітка Марія Л. і я втікли на станицю. По дорозі мене ранили в обидві ноги… За якийсь час прийшли бандити… Вирубали двері і вдерлись нагору. Побили всіх мужчин. Вбиваючи, проклинали. Жінок з дітьми зігнали на діл, а нагорі запалили. Вбили мою маму Ольгу і сестру Ліду. Один з них стрілив в мене. Ранено мене в голову і я впала. Бандита стріляв ще раз в мене і попав в руку. Я лежала, не ворушилася зовсім. Бандити думали, що я вбита, й відійшли. Сестра моя Ліда була тільки ранена в руку, встала і хотіла втікати. На цей раз надійшов бандита і стрілив її в голову…»

Ольга Шидловська: «Банда мала місцевих провідників. Ця партія бандитів мала за провідників 2–ох малих хлопців, поляків, одному 14, а другому 12 літ. Ці хлопці показали сховище Стельмащука, з якого бандити витягнули 9 осіб і вбили… Малі Білики водили бандитів по цілому селі і показували сховища…»

Ростислав Савич: «Під вечір тато приніс ще одну страшну звістку: у полі знайшли вбитими мого дядька Івана, його дружину Ірину і двох синів – Сергійка який мав 3,5 років і дворічного Володю. Неподалік третю добу лежала важкопоранена жінка, біля якої повзала і ссала груди матері маленька Надія Медвідь…»

Історія народів часто складна і кривава, і коли кричать про чиїсь “злочини”, нехай будуть готові визнати і відповісти за власні. Ми шануємо чужу пам’ять, але не дозволимо топтати свою. Сагринь – це наш біль, який ми більше не дозволимо замовчувати.

Наступна розповідь про польську різню українців в Павлокомі…

Автор: Олег Тягнибок

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%b5%d1%87-%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%8f/

Меч Арея на захисті Русі-України

Українець мусить здобути собі свободу, і нехай здохне і розсиплеться на порох клята московія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного.

1. У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.
2. Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.
3. Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.
4. Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть – Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.Щоб мати авторитет — треба мати силу! В житті народів рішає закон сили й боротьби.
5. Найбільші зусилля і жертви — це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.
6. Хай згинуть наші імена, щоб тільки жила вічно українська нація!
7. Меч революції є политий кров’ю її ворогів і катів народу, але освячений жертвами та прапором великої ідеї.

На КУПАЛА Сонце “на пташиний дзьоб” переходить у наступну половину року, починає “котитись вниз”, відмикаючи шлях для Зими.

На КУПАЛА Батько-Небо поєднується з Матір’ю-Землею, Яв – з Нав’ю, Вогонь – з Водою, а Чоловік, – з Жінкою.

На КУПАЛА відзначали великий шлюб Бога літнього розквіту вогню – Сонця-Семиярила з життєдайною Богинею води Даною.

Лише в КУПАЛЬСЬКУ НІЧ Бог ПЕРУН запалює на папороті цю вогненну квітку, квітку щастя, яка цвіте тільки раз на рік.

У КУПАЛЬСЬКУ НІЧ, – а це якраз середина літа, коли вся природа буяє зеленню, – Бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а серця молодих і юних скріплює любов’ю.

На цьому святі Земля-Мати має найбільшу чародійну силу, яку віддає всім, а ВОГОНЬ і ВОДА – велику життєдайну, всеочищуючу та цілющу силу.

Дівчата, святково одягнені, запоясані чорнобильником і духмяними травами, з вінками квітів на головах, разом з неодруженими хлопцями, беручись за руки, скачуть через вогонь і шукають чарівний цвіт папороті.

КУПАЙЛО це українське свято кохання.

Запалене на святі КУПАЛА колесо, що котиться з гори у воду – символ повороту СОНЦЯ на зиму. Від цього дня, день похвилинно починає скорочуватись, а ніч збільшуватись, аж до осіннього рівнодення.

Сум прощання та радість пізнання нового буття – основний мотив, який сповнює свято

З історичних джерел відомо, що Богу Купалу приносили в жертву хліб – головний плід землі.

На Купала відкривається Небесна брама, тому всі молитви людей чують Боги.

Це ж тисячу триста літ хранимо святощі наші.

І нині жони наші кажуть,

що ми благі і втратили розум наш,

і самі зараз, як овча мале перед оними.

І не сміємо кинутися до брані і мечем разити ворогів наших.

Се Бог Купало гряде до нас і говорить нам,

що повинні стати горді і чисті тілами і душами нашими.

І впали до ніг його, аби він приходив до нас і нас охороняв,

ведучи до раті жорстокої, і там би стали до Сварги лицем.

І се, до січі йдучи, хвалили Богів наших у брані, як і в мирні дні.

І се Бог Купалиць рече нам, якщо вистоїмо до она часа,

то будемо по славі своїй вшановані, а також з Отцями сопричащени.

ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 21. 3.

Як Отці наші, маємо очиститися мольбою в омовінні і митися,

мольби творячи, за чисті душі свої і тіла,

яко Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те казав,

що не сміємо те покинути.

І умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих Водах Живих,

і підемо трудитися, всяк день мольби творячи і суру п*ючи,

як і Предки раніше робили.

ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 26. 6.

Сварогу славославити і Дажбогу,

які же суть у Сварзі пречистій,

Перуну і Стрибогу, які громами і блискавками повелівають.

А Стрибог вітри яритиме на землю.

І тому Ладобогу, який править лади родинні і благості всякі,

і Купалбогу, який до Митнищ правитиме усяким омовінням,

і Ярбогу, який править весняним цвітінням і Русаліями,

Водничами, і Лісичами, і Домовичами.

А Сварог всіми править.

ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 38-А. 7.

Замовити Велесову Книгу можна тут: https://sribnovit.com/product/15019/

«Велесова книга – архів Ішитви»

Нарешті вийшла друком та версія Велесової книги, котрою вже багато років живляться Славлення щонеділі о 10:00 на Хоривиці 
«Велесова книга – архів Ішитви» – це наступний етап досліджень Велесової книги, де ідентифіковано тридцять дописувачів цієї пам’ятки разом з контекстом написання їхніх послань у світлі історичних подій. З сивої давнини – до витоків України в Київській Русі.
Ви давно хотіли прочитати Велесову книгу так, як її писали насправді? У новому виданні «Велесова книга – архів Ішитви» представлено максимально близький до оригіналу концептуальний переклад — без спотворень, зі збереженням автентичної думки авторів. Вчення про Праву, Яву, Наву; безсмертя і таїнства нових народжень із набуттям надзвичайних здатностей; про «варну істинну» та гідний земного раю лад.
Разом з повним перекладом пам’ятки – відповіді з питань. Хто і як правив у Києві – Аскольд, Дір чи, можливо, Лебедій? Ким був і яким чином прийшов до влади Олег Віщий? Як бачила своє минуле слав’янська еліта? Якими ідеями керувалися, створюючи державу? Який було закладено політичний лад? У що вірили і що мали вищими цінностями наші давні витязі? Можливо, їхні цінності також і наші?
Ви дізнаєтеся, прочитавши цю книгу.

“Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого Заповіту) загине” (Луки, 16: 17).. “Не подумайте, ніби

Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи

Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17) А може Вам невідомо, що Христос , по версії юдеїв, увійшов у десятку найвидатніших обрізаних всіх часів? Читайте розумних людей і буде Вам щастя: Юдеї своїми подальшими

впливами настільки зіпсували людство, що ще й тепер християнин

може бути антиюдеєм, не розуміючи того, що він (християнин) є ЛОГІЧНИМ ПРОДОВЖЕННЯМ ЮДАЇЗМУ. Нова поведінка, але ненова віра!” (Нітше Ф. Антихрист

Книга, яку можна замовити тут:

https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/