Радянська влада протягом всього періоду свого існування всіляко намагалася принизити українців та спотворити їх історію.
Часом їм це вдавалося, а часом – вони самі привертали увагу людей до того, що так хотіли б заборонити.
Так трапилося і з романом Івана Білика, «Меч Арея». Після того, як було прийняте рішення ЦК Компартії вилучити і знищити всі її примірники, – вона стала Бестселером, з 65 000 примірників змогли конфіскувати лише п’ять!
Іван Білик згадував: «Ті, хто видав цю
заборону, самі ж і створили мені ще більшу рекламу. Бо коли книжки почали
вилучати, кіоскери та продавці книгарень стали їх продавати “з-під прилавка” і
за вищу ціну… Мій знайомий журналіст казав, що купував на “чорному ринку” за 25
рублів» (середня місячна
зарплата у 1970-х р.р. складала 80-100 карбованців).
Чому ж книга привернула таку увагу?
У ті страшні 60-70 роки 20 століття
відбувалися масові арешти націоналістично налаштованої інтелігенції, а Іван
Білик – у своїй книзі спростовував тезу про те, що Україна є молодшою сестрою
Росії. Він розповідав про життя Києва в V столітті і навіть більше того –
висловив думку, що гунський цар Аттіла, переможець 700-тисячної армади персів, є
київським князем Богданом Гатилом!
Власне те, що на карті пізньої античності –
серед кельтів, готів, скіфів, сарматів, фракійців, балтів – Іван Білик знайшов
місце і нашим предкам, найбільше і спантеличило радянських ідеологів, – вважає
історик Олена Апанович. Письменнику інкримінували “оспівування і романтизацію
минувщини, якої не було”, “фальшування історії”, хоча автор свою позицію
обґрунтував у післямові – “Аксіомах недоведених традицій”. Наполягав: “якщо
французи нещодавно відсвяткували 2000-ліття своєї столиці тільки на тій
підставі, що Юлій Цезар згадував серед переможених ним якесь плем’я паризієнів,
а сам Париж засновано 500 років потому, – то ми мусимо взяти за рік народження нашого Києва принаймні той рік V
століття до нової ери, коли Геродот відвідав Україну, хоча “столиця скіфів
Басілея” існувала вже давно до Геродота”. Посилаючись як на праці десятків визнаних світом істориків,
так і на найновіші розкопки археологів, доводив: “в Україні вже п’ять тисяч років тому, наприклад,
виробляли чудовий керамічний посуд, простота й витонченість форм якого ставили
це гончарне мистецтво на рівень з шедеврами стародавнього світу… Та й
розміщення кількох таких двоярусних печей поряд свідчить про те, що посуд
вироблявся масово, отже, для ринку… І це в той час, коли Еллади ще й на світі не було, а стародавні єгиптяни
називали греків не еллінами, а “дикими данайцями”, які тільки й уміли, що
служити у допоміжному війську найманих пращників найдавніших династій фараонів”.
…Коли у 1990 році “Меч Арея” реабілітували, навколо роману розпочався
страшенний ажіотаж. Видавництво запланувало видати цю книжку накладом у 150
тисяч! Однак паперу вистачило тільки на 50 тисяч, які миттю розкупили з полиць
книгарень… А під назвою “Меч Арея. Роман, написаний Іваном Біликом
літа Божого 7478 і видрукуваний у Києві літа Божого 7511, або 2003 новітнього”
цей непересічний твір знову поповнив бібліотеки шанувальників вітчизняної
історії.
Тож скільки років насправді Україні? Які предки були у нас? Точної відповіді немає ні в кого, але чому б не поглянути на ще одну версію нашої історії, яка вкотре доводить – українці самобутня нація з власним величезним пластом культури та традицій і час уже нам перебороти комплекси меншовартості, які прививалися Росією сотні років.
Замовити книгу Івана Білика “Меч Арея” можна тут: https://www.sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%b5%d1%87-%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%8f/
