У багатьох людей це село в Дніпропетровській області асоціюється з загибеллю князя Святослава, якому навіть пам’ятник тут встановили, вшановуючи його останній бій.
Проте, якщо заглибитися в історію, можна віднайти ще багато цікавого.
Наприклад, містичний і загадковий Кромлех, якого ще називають Капищем Перуна. Його історія починається в 4-3 тисячолітті до н.е, з періоду розселення праіндоєвропейських народів.
Фактично це викладка великих кам’яних брил-мегалітів у формі кола. Археологи вважають, що вони є одним з фрагментів великого сакрального комплексу, який існував у доісторичні часи.
А є думка, що Кромлех був давньою обсерваторією. Частина його каменів стоять в напрямку заходу і сходу сонця в дні літнього та зимового сонцестояння. А інша частина – розташована відповідно фазам місячного циклу. Це дозволяло нашим предкам робити доволі складні астрономічні розрахунки, передбачати сонячні та місячні затемнення і вести календар.
Подейкують, що під Кромлехом, є могила, де знаходився кістяк чоловіка висотою близько двох метрів. Нібито він був вартовим святилища і навіть після смерті уночі виходить із землі та оберігає його спокій. Деякі сміливці хотіли перевірити це та влаштовували нічні засідки, але в якусь мить починали відчувати такий жах, що тікали світ за очі.
Саме тут відбувалася битва, яку описав навіть «Батько історії» Геродот:
«Одного літа могутній перський цар Дарій І вдерся в Скіфію з величезним військом. Підійшовши до Борисфену він відправив гінця правителю скіфів Іданфірсу, вимагаючи підкорення і небаченої кількості данини. Скіфи ж Дарію у відповідь передали птаха, мишу, жабу і п’ять стріл. Перси вважали, що цей подарунок – знак згоди, мовляв зі швидкістю птаха ми складемо зброю (п’ять стріл) і віддамо нашу землю (миша) і воду (жаба). Лише радник Дарія, Гобрій, розшифрував це інакше: «Якщо ви не полетите на небо, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в болото, як жаби, то не повернетеся звідси живими, ми вразимо вас цими стрілами»
Дарій не дослухався до попередження і вирішив йти у наступ.
Не маючи достатньо воїнів, щоб вступити з персами у відкритий бій, скіфи почали відступати, заманюючи супротивника вглиб країни. Але на своєму шляху вони засипали колодязі і джерела, спалювали траву і дерева. Перси не мали ні води, ні їжі. А по ночах скіфи влаштовували вилазки та вбивали сонних ворогів.
Дарій з ганьбою мусив відступати та тікати від гордих і непокірних супротивників. З тих пір, у всьому світі скіфи вважалися непереможними».
Капищем Перуна це місце назвали слов’яни. Тут вони проводили релігійні ритуали та приносили Богам в жертву дари природи.
Перун для них був особливим. Богом наймогутніших сил неба і землі, блискавки та грому. Люди вірили, що грози — це битва Перуна з дивами та бісами, яких насилають Чорнобог, Мара та інші злі сили. Диви мали замурувати воду в хмарах, не дати впасти на землю, аби там утворилася посуха і від голоду вимерло все живе. Але Перун, роз’їжджаючи на золотій колісниці, вогненними стрілами знищував нечисту силу, а важким молотом розбивав хмари й пускав на землю життєдайну вологу.
За іншою версією, Капищем Перуна Кромлех почали називати після 988 р. Тоді князь Володимир хрестив Русь і він вбивав тих, хто не приймав нової віри. А всіх ідолів – нещадно знищував. В той же час в Києві були зруйновані капища всіх Богів. А ритуальний, прадавній «Дуб Перуна» спиляли і викинули в Дніпро. Люди у відчаї бігли за пливучим Богом і кричали «Видубай!» (що значило – «Виринай!»). Та він виринув аж біля прадавнього святилища предків (Микільського Кромлеху). Язичники вбачили в цьому знак Божий і назвали його Перуновим. Хоча кияни вважають, що виринув Перун біля урочища Звіринець.
Де правда – зараз уже ніхто не скаже. Але і донині до Микільського Кромлеху приїжджають рідновіри для проведення обрядів. Там можна помолитися і отримати відповіді на свої запитання, відчути дух предків і зрозуміти – вони продовжують жити в нас. Вони завжди знають правильні відповіді і можуть вказати вірний шлях до себе самого.
Підготувала матеріал Золотоволоска.
Цікава література,яку можна замовити тут.