На успадкованих українцями родючих землях приблизно між 5 400-2 700 рр. до н.е. відбулась «Неолітична революція» (за Г. Чайлдом). Творцями такої революції в Європі стала цивілізація, яка в сучасному світі отримала назву Трипільська.

Трипільська цивілізація на території України – це унікальне явище в історії людства. Починаючи з 4 800 р. до н.е. в самому центрі сучасної України (Черкаська, Кіровоградська, Вінницька області) трипільське суспільство розвиває «поселення-гіганти» чи «мегасайти»/«мегапоселення» (робочий термін сучасних археологів), розміри яких досягали до 450 га. Такі трипільські протоміста як Тальянки, Доброводи, Майданець визнані найбільшими містами в історії людства свого часу [7]. Для порівняння варто навести досить відоме поселення Аркаїм (Росія, Челябінська область), датоване початком II тис. до н.е., яке займало площу лишень 2 га [4], але «освячене» візитами президентів Росії та популяризоване російськими науковцями.

Великим скарбом українського народу, який ми успадкували від трипільців варто визнати «Храмові комплекси» енеолітичних землеробів, які почали знаходити археологи починаючи з 2012 р. та стали унікальним явищем у світовій культурі [1, c. 64-87].

В Україні розкопано щонайменше п’ять трипільських «храмових комплексів», зафіксовано ще не менше восьми сакральних об’єктів, при цьому накопичення археологічних знахідок постійно продовжується [1, c. 70-71]. Саме трипільські Храми та святилища були структурним елементом землеробської соціокультури, навколо яких формувалась цілісність народу, його самоідентифікація та релігія.

Можемо припустити, що значною цінністю трипільської релігії було єднання з вселенським циклічним ритмом, гармонією макрокосмосу з мікрокосмосом та спорідненістю з навколишнім світом. Такий стародавній період релігії варто визначати, як «космологічний період», який передував історичному періоду релігії (за В. Топоровим), в якому вже відбулась десакралізація Бога зі сфери природи з перенесенням на антиприроду [3, c. 181]. Космологічна релігія енеолітичних землеробів породжувала вищі духовні символи, які забезпечували гарантію безпеки як в колективі, так і в навколишньому середовищі. Чого варта тільки концепція «Світового Дерева» (або ж «Дерева Життя»), яке в релігійному комплексі перших землеробів Європи відігравало роль видимого репрезенту акту творіння між Небом та Землею.

**«Світове Дерево» на керамічній копії Трипільського Храму**

Відношення до Землі як до Матері, до Неба як до Батька, до релігійного «Дерева», як до символу породженого цими двома космогонічними сутностями, з єднанням всіх учасників «космологічної драми» в структурі Космосу, вочевидь сприяло організації відповідної екологічної поведінки та належної взаємодії з духовно-природною реальністю.

**«Світове Дерево» чи «Дерево Життя» в просторі Трипільського Храму (фото з виставки «Код Трипілля»)**

Сучасні дослідження антропогенних впливів трипільців на навколишнє середовище засвідчують досить неочікувані результати. Так, за висновками Даремського університету (Велика Британія), після детального вивчення трипільського поселення Небелівка, виявилось, що впливи на природу були набагато стійкіші ніж передбачалося. Організація «мегасайтів» визнана правильною, а з чотирьох ймовірніших сценаріїв випливу на природу був обраний найбільш низький [6, p. 12-13]. Це одразу ставить під сумнів гіпотези про ритуальне спалення трипільських поселень з переселенням на нові землі тільки тому, що вони виснажували навколишнє середовище. Тепер відповідь про такий ритуальний феномен варто шукати у особливостях релігійно-світоглядного комплексу, та, можливо, в первинних демократичних цінностях.

Слушно зазначив директор заповідника «Трипільська культура», що у селі Легедзино Черкаської області, Владислав Чабанюк: «Наші археологи помаленьку починають припускати, що всі оці європейські цінності щодо рівності і демократії потрібно витягати не з античності, а з оцих трипільських поселень. Бо тисячі років тому тут відпрацьовувалися моделі співіснування величезних колективів людей в одному місці» [2].

Головним аргументом на користь справжньої демократичної свободи та рівності в трипільському суспільстві є відсутність матеріального розшарування, а їх соціальну структуру британські науковці визначають «егалітарним самоврядуванням» [5, p. 42, 66]. Так ось чи не заради стабільності роду та рівноправності реалізовувався масштабний ритуал вогняного очищення (окрім релігійних переконань) – спалення всього трипільського поселення десь раз на 60-70 років? Це якраз унеможливлювало б прагнення до примноження матеріальних речей, з якого і починається всяке суспільне розшарування. У цьому сенсі треба розуміти й так званий прагматизм енеолітичної людини, яка більшою мірою була зорієнтована на духовні світоглядні цінності, ніж матеріальні. Тут ми хочемо зазначити, що релігія, екологія і демократія трипільського етносу були органічно взаємозалежні та визначали один одного.

«Релігійний натуралізм», на якому базувались трипільці, може призвести до нової, значної форми організованої релігії зі структурованою спільнотою, ритуальними практиками та способами морального буття, зорієнтованими на житті в космічній гармонії. З цим можуть бути вирішені багато болісних проблем, від яких сьогодні потерпає людство. Образи й символи корінних землеробів, успадковані з семи тисячолітньої давнини, можуть запрацювати в нових культурних контекстах, бути спрямованими на вирішення нових завдань та викликів.

Ця нова світоглядна орієнтація в цивілізаційному світі може почати сприйматися, як досягнення українського генія, талановитого народу, який розумно використав свій священний спадок. А поки цивілізаційні перспективи українців традиційно обмежуються вибором між так званою Західною цивілізацією або ж Росією. Установка за будь-що «прибитися» до якоїсь іноземної ідеології певно походить від вкоріненого в українську ментальність комплексу «меншовартості» та тривалого імперського натиску. Вилилося це в те, що і сьогодні, коли в українців є можливість заявити про себе з висоти найстарішої нації на Європейському континенті, вони швидше запозичують чужу цивілізаційну ідентичність, аніж відродять свою.

За матеріалами ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Історія України в регіональному та глобальному вимірах» (м. Маріуполь), виступ дослідника трипільської культури Завалія Олександра (м. Київ).

Література, яка може Вас зацікавити:

ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ. ГЕОРГІЙ ЩОКІН