Від редакції. Написано ще в минулому столітті.
Сусідоньку, москалю бородатий,
Назвав себе ти нашим старшим братом,
Хоч сам ще немовля з шмаркатим носом,
Яке у нас зовуть молокососом.
А втім, ми згодні: будь нам братом, хлопче,
Але не лізь на нашу землю Отчу,
Не верещи, мовляв ми – малороси,
Хоч сам он в зіпуні, лаптях чи й босий.
Ми були, брате, ще в ту пору знані,
Як ви сиділи без порток у твані,
Молились пням і валунам замшілим
Й поклони били чаклунам вошивим.
Коли ми вчилися в університетах,
То ви ще скніли в земляних наметах,
Не знаючи вогню ані металу,
Й криваве м’ясо жадібно ковтали.
Ми зглянулись над вами, дикунами,
Бо прагнули, щоб ви зрівнялись з нами,
Живий вогонь вас вчили добувати,
А ще – пристойні житла будувати.
Писати і читати вас навчили,
Метал кувати і варити мило,
Корів доїти, молотити жито,
І одяг замість псячих шкур носити.
Отак ось, брате, все що вміли й знали,
Ми вам сповна до краплі передали,
І навіть мову, калинову мову,
Яка є роду нашого основа.
І ось з тих пір зробились ви пихаті
Й рішили поселитись в нашій хаті.
І заявили : “Наша мама старша,
І хата ця одвіку була наша”.
Мовляв, Расєя ще була від Ноя,
І малороси лиш тому виною,
Що “старший” брат терпів од холоднечі,
В той час, як “меньший” грівся біля печі.
Ви, брате, вже до того знахабніли,
Що навіть чорне перезвали білим,
Й на нашу Мудрість й Доброту безмежну
Наклали свою лапиську ведмежу.
Тепер ви нас навчаєте між иншим,
Як розмовляти, як писати вірши,
Як обирать в житті свою дорогу,
Як хліб ростити і молитись Богу.
Вас сором, брате, через те не мучить,
Що вчить професора нікчемний учень.
Що в душу лізуть нам ординці п’яні
І пруться що є сили у слов’яни.
Якщо ви, брате, любите свободу,
Тоді складемо мирову угоду:
Позбудьтесь чванства, звехности і пихи,
Покиньте брагу, наче воду пити,
Добро творіть без примусу, охоче,
Наповнюйте Любов’ю землю Отчу,
Шануйте Предків, старших і малечу,
Під гарні справи підкладайте плечі,
Вітайте жінку, наче Берегиню,
А кожну Матір – мов святу Богиню,
Вбирайте в душі людскости науку,
Хай кожен з вас буде Дажбожим внуком,-
І аж тоді, наш брате, в нагороду
Ви в Коло станете Святого Роду!
АВТОР ВІДУН РУВИТ
Книги Відуна Рувита, які можна замовити тут:
РОДЕ НАШ КРАСНИЙ. ВІДУН РУВИТ
Наші преки,які створили найпотужнішу і найцивілізованішу на Землі супердержаву Оратту ще 7-10 тисяч років тому, не відали царів,князів та інших володарів.Це була духовна держава волхвів,які управляли всім державним життям не силою зброї чи нагая,а на основі глибоких знань, починаючи з явищ природи і закінчуючи найтоншими нюансами внутрішнього світу людини. Автор цієї книги, відун Рувит, передає читачеві таємні знання, отримані ним з роду в рід
ОКО РОДУ. ВІДУН РУВИТ
Спочатку було Слово. І слово було від Бога. І звернуто воно було до Дітей Божих які утворили спільноту з іменем Слов’яни. І спільнота ця — Рід Всевишній. І він проявом Єдиного Багатоправного Бога, і поселив Бог Рід дітей своїх на річці Божій, розселив між Дунаєм і Дністром, Дніпром і Доном, утворивши першу на Землі могутню цивілізацію, засновану на засадах Добра, Правди, Справедливості. І понесли Предки наші світло Мудрих Знань в усі краї — Європу і Азію, Африку і Америку, започаткувавши там нові цивілізації. І сягнула суперцивілізація, Родом нашим заснована, зоряних висот. І позаздрили славі і величі Роду слов’янського ниці варвари і духовні агресори, хитрістю та підкупом, олжею та підступом намагалися знищити відичні Знання і замулети джерела нашої світлої духовності, накинути на волелюбний народ зашморг рабської покори, зіштовхнути його в прірву темряви і мороку. І в певній мірі це їм вдалося, але повної перемоги вони не здобули і ніколи не здобудуть, бо живуть Мудрі Знання у глибинах пам’яті народної, у його традиціях і звичаях, казках і приказках, легендах і піснях, а ще — у вищому слові і нездоланному вмінні народних зцілителів і духовних провідників — Відунів і Волхвів. І житимуть ці Знання, допоки житиме наш народ, а народ житиме, поки в серцях і душах людей житиме непохитна віра в Рідних Богів.
МІСТИФІКАЦІЯ ТИСЯЧОЛІТЬ. ВІДУН РУВИТ
Книга „Містифікація тисячоліть” розкриває витокову глибинну неспротворену Правду про основи Світотворення, розповідає справжню Історію нашого Українського Роду від початку Світу і до наших днів, маючи за джерело багатий життєвий досвід і Знання, отримані відуном Рувитом по спадковій лінії від своєї знахарської родини. Книга наповнена глибокими міркуваннями про сенс життя людини і долю України-Неньки, про протистояння Добра і Зла, Світлих Богів і Темних Сил, ареною боротьби яких стала людська Свідомість. Відун Рувит побачив Шлях Визволення, він побачив Світло, і всіма своїми силами доносить це явлене йому одкровення до нас, рідних йому Українців, пробуджуючи нашу приспану свідомість і нагадуючи Істину, що ми, українці, не раби, а діти Рідних Богів, і тому самі маємо бути творцями свого життя, господарями на Рідній Землі, як то і було заповідано нам од Сотворення Світу Богами Рідними.