Чому українці не можуть дати собі раду із повноцінним державотворенням?

– Може, із вихованням не все в порядку. Бо що і хто зараз виховує посполитого – примітивні і дурнуваті телепередачі, чужомовні пісні, нав’язана колись чужа реліґія? Впродовж віків відбувалися складні державо-християнські стосунки, церква завжди пригнічувала національний імунітет народу.

– Чи не тому християнство чинить в Україні такий розбрат між етнічними українцями, шкодить державотворенню, а, скажімо, юдаїзм об’єднує таких різних юдеїв всього світу і є основою їхнього державотворення?

– Тому, що юдаїзм – етнічна віра, об’єднує осіб ідеєю збереження і розвитку юдейства. Християнство – інтернаціональна юдейська секта, яка потреби нації ігнорує, відсуває їх, як другорядне, шкідливе, адже на перше місце ставиться ідея якогось “спасіння”.

– Тож основною провиною християнства перед українством є позбавлення українців почуття богообраности, а відтак – державотворчого гонору, свободи?

– Саме так. Щоб вижити між людськими суспільствами, потрібне інше виховання – життєствердне, яке підносить особистість на високий рівень, а не принижує її гідність і прищеплює почуття гіршого ґатунку. І саме такою життєствердною релігією для юдеїв і є юдаїзм. Повноцінні особистості, успішні, задоволені життям, виховуються у сім’ях, де панує злагода. Ані талант чи інтелект дитини, соціальне чи майнове становище батьків не сприяють цим старанням дати нащадкам щастя. Сина, доньку не можна ніколи ганити, зневажати, карати, ущемлювати браком батьківської уваги. Не всім українцям вдається забезпечити своїм дітям таке правильне виховання, яке є, насправді, найціннішим, що можна дати чадам. Дається взнаки, насамперед, тривала відсутність повноцінної Української держави, що спричинило й відповідне ставлення громадян одне до одного. Деструктивним чином проявляє себе у справі виховання і християнство, прищеплюючи парафіянам комплекс неповноцінности. А раби гідне виховання своїм дітям дати неспроможні.

– Але ж християнство в Україні має понад тисячолітню традицію. Під симвлом хреста українці зупинили від руйнівного походу в білу Європу монгольських язичників, а відтак турецьких і татарських ісламістів. Під символом хреста сформувалася проукраїнська Галицько-Волинська держава, до складу якої входило місто Київ, а син її засновника став першим українським християнським королем. Під символом хреста проводив визвольну війну і формував Козацьку державу Богдан Хмельницький. Під символом православного хреста зачищали українські землі від нечисті гайдамаки Залізняка і Ґонти. Під символом хреста постали в 1917-18 роках УНР та ЗУНР, що вже у 1919 році під тим же символом об’єдналися в єдину державу. Під символом хреста боролися за Україну і проливали кров за неї підпільники ОУН, партизани УПА, вояки УВВ та Дивізії “Галичина”.

– Учасники перерахованих вище подій не дотримувалися християнських норм поведінки, тож і не можуть називатися християнами. Їсус вимагає від парафіян смирення, непротивлення злу, цілковитої апатії до суспільно-політичних процесів: будь-яка влада від “бога” Єгови; слуги, коріться панам своїм, не тільки добрим, а й лихим; любіть ворогів і моліться за них; хто тебе вдарить у щоку, підстав іншу… Крім того, треба мати на увазі, що виховані етнічною вірою, українці мали б ліпші успіхи у боротьбі за своє місце під сонцем.

Визнавши чужі, не варті торби січки “святощі”, вищими, “святішими” від своєї самобутньої духовної спадщини, українець став рабом і самих творців тих позірних святощів. Українці тішаться славними традиціями Різдва, Великодня, Зелених свят і іншим, не розуміючи, що все це – залишки від того скарбу, який не змогла знищити нав’язана колись кривавим терором, юдейська секта (християнство). Зате кожен парафіян знає, що етнічна віра українців – “поганство”, “бісівська”, “неправдива”… Українець, уражений деструктивною пропагандою, возвеличує власну поразку.

– Не можна українців називати християнами, бо вони не дотримуються ісусвої “науки”?

– Справжніми християнами є хіба-що ті, що, скажімо, скніли у печерах, роками не миючись і не міняючи одежі, ті, які роками сиділи на стовпах, не злазячи навіть для справлянь природних потреб і подібне. В інших випадках, це – народне християнство, сяк-так підлаштоване до потреб буття, пародія на етнічну віру.

Зрештою, не всі вимоги церкви і відомі тим, хто себе вважає послідовником Ісуса. Релігії можна поділити на дві категорії: релігія для людини (це – майже всі етнічні віросповідання) і релігія, де людина – для релігії. До останньої належить і біблійне християнство. А народне християнство є недолугим намаганням підпорядкувати інтернаціональну релігію потребам нації. Звісно, в народному християнстві ні про яке спасіння на лоні Абрамовім не йдеться, бо це – не те, що вимагає біблія.

– В такім разі, в Україні є, так би мовити, ще один різновид християнства, до якого належать сповідники протестантських конфесій. Віряни цих товариств з обмеженою відповідальністю заявляють, що їм не можна, скажімо, воювати, брати в руки зброю, але вони сповна користуються миром, благами суспільства, при потребі звертаються до міжнародних інституцій за захистом від своїх кривдників.

– Не можна воювати заради виконання заповіди “не вбиватимеш”, яку сердешні апологети “правдивої віри” трактують по-різному: на війні – можна, не можна – у середовищі своїх, або зовсім не можна…

Якщо вже згадувати так звані 10 заповідей, то четверта наказує шанувати суботу, як це практикується в юдаїзмі. Проте, т ту заповідь майже всі порушують.

– Ну, зараз ми святкуємо неділю, коли Ісус воскрес, це і є наша новозавітня субота.

– О, ні! Для такої заміни суботи на неділю потрібна не воля людей, адже, за біблійною легендою, сам Єгова доручив скрижалі із заповідями на високій горі своєму другу Мойші. Тож батько Ісуса мав би видати нові скрижалі зі змінами для шанувальників свого єдинородного сина. Там би мало бути зазначено: а тепер пам’ятай неділю, щоб святити її…

– Всі знають, що, крім шанованої неділі, оті церковні свята мають градацію святости. Народження і воскресіння “спасителя” вважаються дуже величними днями. Але ніхто з парафіян не зможе пояснити, чому їхня поведінка різниться на свята, пов’язані з іменем Марії, в порівнянні з іншими “святими” днями, адже життєві процеси серед парафіян на свята в честь Марії зведені до мінімуму.

– Вважаю, це пов’язано з тим, що свята, встановлені в честь Марії, асоціюються з жіночністю, материнством. У деяких католицьких парафіях культ Марії взагалі стоїть вище, аніж культ Ісуса. Як визнають самі ченці, у їхніх спільнотах переважає культ Марії. В ченці ідуть, в основному, особи, схильні до гомосексуалізму. У таких осіб патологічно перерозвинуте шанування матері. Той самий культ матері – у злочинному чоловічому світі. Либонь, всі бачили тату “нє забуду мать радную”. Що – ченці, що – злочинці, це – люди з одинаковими гомосексуальними схильностями, з патологічним культом матері.

– Сиріч, щось не все гаразд із універсальністю отого культу “єдиного вседержителя, творця неба і землі”, який одночасно наказує рубати мечем “все, що дихає” і дає щедрі дари, проявляє милосердя, якщо підсвідомість деяких посполитих шукає способу поклоніння якимось конкретним чеснотам своїх кумирів?

– Дехто здивований, чому “бог” старого завіту – кровожадний демон, а “бог” нового завіту – люблячий і добрий. Адже це – той самий культ синайського Єгови. Біблія зі своїм “старим завітом” – матеріали для гаагських трибуналів, нюрнберзьких процесів…

– Вся справа у тім, хто є творцем культу Єгови, у яких природно-кліматичних умовах той культ виник, виокремився з місцевого політеїзму. На жаль, під час Римської імперії культ потрапив між європейські народи і в умови середземноморського клімату. Тому й під дією інших народів апологети хрстиянства наділили Єгову разом із його сином Ісусом іншими рисами.

– Християнство не лише скалічило душу, але й спотворило світосприйняття. Наприклад, на християнські “свята” і в неділю забороняється працювати, але є вийнятки, коли якусь роботу таки можна виконувати. У кожному регіоні є свої уявлення про такий дозвіл. Наприклад, десь у неділю не можна косити траву, але дозволяється перетрясати сіно під час його висушування. Десь не можна прати і вивішувати лахи на ті ж “свята” і в неділю. Разом з тим, дозволяється вбивати своїх ненароджених дітей, “бо мусіла”…Мусіла, висповідалася, покаялася, отримала “прощення гріхів”…

– Правильно, бо християнство – така реліґія, сповідникам якої прощаються усі “гріхи”, будь-які злочини, крім хули на духа святого.

– При правлінні Сталіна зайди закатрупили десятки мільйонів українців голодоморами, катівнями, виселенням у голодні і холодні концтабори Сибіру і Півночі. Так, ось, якщо Сталін покаявся, то зараз перебуває в раю. А жінка, діти якої недоїдали і мерли голодною смертю, за 5 крадених у колгоспі колосків попала до пекла, бо порушила заповідь “не кради” і не покаялася.

– “Якщо покаявся”, парафіяни заперечують, мовлять, Сталін не міг покаятися, бо такі люди не каються.

– Колись у брошурі християн свідків Єгови був описаний випадок, коли вбивця “покаявся”, став християнином і зустрівся з дочкою своєї жертви. Дочка теж була свідком Єгови. Тож вони удвох потім навіть разом проповідували.

– А чи можна праукраїнським (“язичницьким”) словом “Бог” називати біблійні культові авторитети?

– Ні. Бо поняття “Бог” є виразником світогляду творців того слова. Такого слова нема на семітських мовах. Перекладаючи семітське האלים (“елогім”, у множині) давньоукраїнським “поганським” словом “Бог” (в однині) перекладачі ставлять знак рівности між “правдивим” Єговою і “неправдивими” язичницькими Перуном, Дажбогом, Хорсом… І ніхто не бачить в цьому суперечностей!

Це саме – з давньогрецьким словом Θεός. Воно ж є виразником світогляду греків. Поняття “атеїзм” складається з двох слів: “заперечення” і Θεός. То, атеїзм, це – заперечення еллінізму?

Є “синонім” (у “лапках”) до слова “атеїзм” – безбожництво. Але й тут слово “Бог” є чиїмсь, відмінним, світоглядом. Тобто, безбожництво – заперечення світогляду давньоукраїнського? Відбулася підміна поняття Бога: у дохристиянські часи Бог – життєствердний чинник; у християнстві “бог” – те, чому треба здатися на милість, як раби.

– Юдейські рабини не скривають, що юдейство зацікавлене у поширенні християнства, адже торує шлях для сіоністської експансії. Тобто, вони діють, як у приповістці: шинкар п’яницю любить, але доньку за нього не віддасть.

– Сучасники несправедливо зневажають дохристиянський світогляд, адже релігійний фанатизм є тяжкою формою зомбування, яким охоплена саме ота частина суспільства із незавидним інтелектом і психопатологією. Таких – переважна більшість. Дітей у школі продовжують калічити прищепленням почуття меншовартости, приналежности до гіршого ґатунку.

Скажімо навіть правила правопису зобов’язують писати, не зважаючи на статтю 161 Кримінального Кодексу України (дискримінація за релігійною ознакою) чи чинну Конституцію, ст. 35 (скорочено):

§ 53. Назви, пов’язані з релігією

1. З великої букви пишемо слова Бог, Алла‌х, а також імена Бога: Єго‌ва,

Савао‌ф, Адона‌й, Елохі‌м, імена богів і богинь у різних народів: Деме‌тра,

Ві‌шну, Ге‌ба, Бра‌хма, Марс, Перу‌н, Даждьбо‌г. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги‌ Старода‌внього Єги‌пту, бог Посейдо‌н, боги‌ня Ге‌ра, бог торгі‌влі.

2. З великої букви пишемо слова: Трі‌йця, Свята ‌Трі‌йця, найменування

осіб Святої Трійці (Бог Оте‌ць, Бог Син, Бог Дух Святи‌й) і слово Богоро‌диця;

інші найменування Бога (Госпо‌дь, Спаси‌тель, Всеви‌шній, Творе‌ць) і

Богородиці (Цари‌ця Небе‌сна, Ма‌ти Божа, Пречи‌ста Ді‌ва); прикметники,

утворені від слова Бог, Господь (сла‌ва Бо‌жа, во‌ля Госпо‌дня, Бо‌жий

про‌мисел).

– До людиноненависницьких біблійних культових авторитетів підходить радше: демони, біси. У 20-му розділі п’ятої книги Мойсея, отой семітський демон Єгова наказує: для остаточного вирішення ґойського питання в межах Палестини нещадно повбивати всю живність (все, що дихає), а за межами Палестини перетворити послушних на рабів, непослушних теж повбивати. Такі демони у 1920-х, 1930-х, 1940-х роках минулого століття закатрупили десятки мільйонів українців. Біси мордували українців у катівнях, у голодних і холодних концтаборах Сибіру і Півночі. Біси організували геноцид і зараз, по розвалу СРСР і геноцид продовжується. Невже це – від Бога?

– За християнськими віруваннями, той самий Єгова є татом Ісуса. Чи Ісус теж пов’язаний із отими “старозавітніми” злочинами? Син Єгови теж є бісом?

– У євангелії від Івана записане свідчення, так би мовити, односельчан, що Ісус є біснуватий.

– Там, де в українському перекладі так званого святого письма написано “господь”, в оригіналі семітською мовою поданий так званий тетраграмат, тобто чотири приголосні “йгвг”, між якими зараз невідомо які саме і де саме ставити голосні звуки, адже колись у цьому семітському алфавіті не було позначень голосних, писалися лише приголосні. Невідомо, отже, як саме древні озвучували “святе ім’я” Ісусового тата. Зараз воно відоме українцям, як Єгова, Ягве… Слово “господь” в українській біблії є замінником імені тата Ісуса. Тобто, оте “господь” (йгвг), згідно із християнською міфологією, насправді є так званою пресвятою тройцею: отець Єгова, син Ісус, святий дух. Тож Ісус вважається також і творцем Всесвіту, він є учасником отих злочинів, описаних у так званому старому завіті.

Ось, уривок із найкривавішої книжки на світі:

“Нацистська і расистська бидлія…

10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир.

11 І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі.

12 А якщо воно не зами‌рить з тобою, і буде прова‌дити з тобою війну, то обло‌жиш його.

13 І יהוה, אלוהים твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча.

14 Тільки жіно‌к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо‌бич його забере‌ш собі, і будеш ти їсти здо‌бич ворогів своїх, що дав тобі יהוה, אלוהים твій.

15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів.

16 Тільки з міст тих народів, які יהוה, אלוהים твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі,

17 бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеяннна, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі יהוה, אלוהים твій,”.

– Он як! А українці якесь зло, негативне ставлення до чогось пов’язують із біблійним Сатаною.

– Є навіть Церква Сатани, Сатана – рідний культовий авторитет усіх юдо-християнських конфесій. Адже Сатани нема ані в сучасних синтоїзмі, індуїзмі чи у віджилих древніх реліґіях. На печатці Бафомета є літери єврейського алфавіту. Либонь, культ виник на основі протиставлення до пануючої конфесії. І протиставлення це, можливо, появилося колись у когось на основі відрази до отого всього негативізму, притаманному шанувальникам Ісуса, до огидних вчинків, які біблія приписує своїм “позитивним” культовим авторитетам. У США священики тої церкви служать капеланами у війську.

Посполиті часто використовують слово “сатанизм” для позначення якогось зла. А воно трішки дивно, адже найкривавіша книжка на світі – біблія – ніяких злочинів Сатані не приписує. На відміну від Єгови, Ісуса і інших персонажів єврейських байок, за матеріалами біблії Сатану неможливо бодай притягнути за щось до адміністративної відповідальности (оштрафувати). Сатана у єврейських байках під назвою “біблія” поданий, як позитивний персонаж. А злочини християнської “пресвятої тройці” можна роками розглядати в гаагських трибуналах, на нюрнберзьких процесах чи щось тому подібне.

– Дехто вважає, що неправдивими є культи політеїстичні, а правдиві – лише ті, де є віра в єдиного.

– Єдиний Бог, з відомих мені релігій, є лише у запропонованій Левом Силенком РУНвірі: Бог Дажбог.

Можливо, найпершим прикладом так званого монотеїзму, був єгипетський культ Атона. Йому поклонялися під час правління фараона Ехнатона у вісімнадцятій династії (1350-1330 роки до нашої ери). На відміну від попередніх фараонів, Ехнатон стверджував, що Атон – єдиний верховний Бог, люблячий творець усього сущого, який наводить лад і красу у світі. Багато з того, що відомо про поклоніння Атону, походить із Великого Гімну Атону, радісної поеми, виписаної на стінах стародавніх гробниць в Амарні, яка розташована на східному березі річки Ніл у Єгипті. Авторство гімну приписують самому фараону Ехнатону. Там говориться, що Ехнатон і його дружина, цариця Нефертіті, є єдиними людьми, здатними зрозуміти Бога і висловити його бажання. Пізніші єгипетські лідери намагалися видалити всі сліди Атона з єгипетських культурних записів.

Не прижилося вчення про єдине божество і в юдаїзмі, який має багато запозичень з давньоєгипетських вірувань. Адже крім культу Єгови в юдаїзмі є ще Сатана. Культ “єдиного Єгови” виокремився із семітського політеїзму і біблія називає інших: Саваот, Вельзевул, Шеуль, Рахіель, Азазель. Нема, отже, “єдиного бога” і в секті юдаїзму, християнстві. У різних конфесіях є безліч так званих святих, які в багатьох випадках заступили політеїстичні культи.

– Чому українці ведуть відлік своєї державности від кривавого нав’язування юдейської секти, малюючи навіть на гривні князя Володимира?

– Українська державність тривала давно, вона не починається з хрещення. Приурочувати день державности запровадженню чужої віри суперечить чинній Конституції. Кривавий терор тодішньої влади щодо свого населення не може розглядатися, як “прогресивне явише”, про що пишуть апологети християнства і історики, які не хочуть розібратися у такій простій справі. Навпаки, нав’язування чужої віри призвело до упадку державности Руси. А князь Володимир познайомив наших предків із синайською релігією, приписів якої, насправді, неможливо дотримуватись. Християнство, як інтернаціональна віра, не може виконувати роль етнічної віри для обслуговування певного етносу, бо культові авторитети є єдиними і для наших ворогів.

– У багатьох реліґіях, в тому числі – в аврамічних, вважається, що лише людина має безсмертну душу.

– Це не узгоджується із тим, що написане, скажімо, у збірках книжок під назвою танах (старий завіт). Адже у так званих пророків йдеться про те, що “на новій землі” лев хруськатиме солому разом із ягнятком (“вовк житиме разом із ягням, і барс лежатиме разом із козеням, і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя водитиме їх”). Значить, до такого “раю” тваринам треба ж якось потрапити. І таке можливо без безсмертної душі?

Людина своєю фізіологією мало чим відрізняється від тварин. Тим більше, що колись на планеті проживало кілька видів людини: неандертальська, денисівська, флореська і інші. В них теж не було безсмертної душі? Чи то – не люди? Теперішній вид людини – єдиний, який вижив.

– Звідки в Україні взялося християнство? Та його ж колись нав’язали нашим предкам кривавим терором. Як пише перекладач біблії церковний діяч митрополит І. Огієнко, “не треба думати, що народ легко покинув свою батьківську віру, і даремно силкується літописець переконати нас, що народ хрестився з радістю”, “нову віру таки густо полито кров’ю українського народу, що боронив батьківську віру” (Ізборнік. Хрещення українського народу). До речі, на Поліссі встановлений пам’ятник жертвам християнізації. Дотепер люди у поліських селах переповідають дітям про древні події, коли їх батьки мали свій самобутній побут, свою віру.

Якщо у такій травмі народу є якийсь прогрес, то і голодомори в Україні можна вважати “прогресивним явищем”?

– Але ж християнство принесло нам писемність і високу культуру?

– Щодо писемности, то бути такого не може, щоб усі народи навколо Руси, навіть – угро-фінські, користувалися письмом, а українці ним не послуговувались. А щодо нашої культури, то її залишками захоплюється весь світ. Скажімо, “Щедрик” в обробці Леонтовича.

Ні, навпаки, християнство понівечило самобутню українську душу.