Від Гебеклі Тепе до Небелівського храму: компаративний аналіз  окремих структурних складових найдавніших храмових комплексів Азії  та Європи 

За останні тридцять років на світовій культурній арені постали епохальні  археологічні відкриття, які стосуються найдавніших храмових комплексів Азії  та Європи. У 1995 році в південно-східній частині сучасної Туреччини було  виявлено стародавній храмовий комплекс докерамічного неоліту Гебеклі  Тепе, який датується 9 тисячоліттям до н. е. Через сімнадцять років після  відкриття Гебеклі Тепе, у 2012 році вже на території сучасної України було  розкопано енеолітичний храм Трипільської культури – Небелівський храм,  датований 4 тисячоліттям до н. е. На сьогодні обидва храмові комплекси  визнано найдавнішими релігійними центрами Азії та Європи відповідно. 

Знахідки Гебеклі Тепе та Небелівського храму, а також супутні  матеріали, що супроводжують ці відкриття, виходять далеко за межі  археології. Вони проливають світло на питання історії, культури та релігії  доісторичного часу. Саме стародавня релігія встановлює між двома  храмовими комплексами зв’язки, які дозволяють нам, як це стає зрозумілим у  ході даного дослідження, піднятися над матеріальними, на перший погляд  розрізненими археологічними фактами до розуміння загальних характеристик  впорядкованої релігійної системи давньоземлеробського типу. 

У роботі розкриваються питання деяких конкретних ознак подібності  двох храмових комплексів та їхніх культур загалом. Для обох храмів  характерний спільний просторовий порядок головних елементів споруд, проглядається ідеологічна спорідненість в іконографічних темах, символах та  артефактах, які не використовувалися в інших культурах світу. У такому  компаративному аналізі проявляються закономірності релігійних  взаємовпливів та паралелей у культурах різних регіонів і навіть різних  субконтинентів у великому часовому проміжку.

У своєму дослідженні автор комплексно висвітлює особливості  найдавніших форм релігійності, надаючи вагомі відомості щодо генези й  еволюції вірувань, притаманних організованим ранньоземлеробським  спільнотам. Така конкретизація в питанні “неолітичної релігії”, яка  демонструє ознаки глобального феномену стародавнього світу, є вкрай  перспективним напрямом сучасної науки, актуальним як для дослідження  Близького Сходу, так і для Європейської цивілізації. 

Це дослідження не тільки збагачує наше розуміння про давні культури,  але й надає цінний матеріал для осмислення ролі релігії в розвитку людського  суспільства в цілому, відкриваючи нові перспективи для подальших наукових  пошуків у цій галузі. 

Keywords: Neolithic, Ukraine, Turkey, Göbekli Tepe, Nebelivka temple,  Trypillia culture, Neolithic revolution, prehistoric religion, Prehistoric symbols. 

Introduction. 

Досліджувані перші храмові комплекси Азії та Європи в обох випадках  пов’язуються з зародженням раннього землеробства на місцевості та  переходом населення від привласнюючого до відтворюючого способу  господарювання. В історії людства розуміння цього раннього періоду  розвитку аграрних спільнот досі не вписувалося в сучасні уявлення про їх  складне духовне життя, розвинуті культові практики та монументальну  релігійну архітектуру. До того ж, донедавна побутувала стереотипна думка  про меншовартість природних релігій перед релігіями “одкровення”, їх  “примітивність” та застарілість. 

Відтак, шлях, на який ми стаємо, є також певним переосмисленням  уявлень про священні писання як про єдине вірне трактування божественних  сфер та найбільш правильний шлях осягнення істини. Тут варто зазначити, що  історія людства до появи писемності складає переважну частину релігійного 

досвіду. Понад 99 % людського досвіду припадає лише на період палеоліту¹, і  жодне з суспільств від найдавніших часів до сучасності не існувало без  релігійних уявлень. 

Було б спекулятивно вважати, що “Бог” чи “Боги” з’явилися тоді, коли  про них написали люди, а до цього вони віддалено десь спочивали, не  втручаючись у земні перипетії. Структурні та формальні особливості  досліджуваних храмових комплексів доводять, що, всупереч поширеній думці,  архаїчна людина мала чітке уявлення про сакральні сфери і використовувала  доступні засоби комунікації для вираження її сутності. 

Нас не засмучує, що в нашому розпорядженні немає писемних свідчень  таких віддалених у часі подій. Навпаки, на нашому шляху не буде міфічних  легенд та прописних істин, які інколи загрожують затьмарити самі  археологічні відкриття, сентиментально видаючи бажане за дійсне. 

У роботі будуть розглянуті історичні періоди тих часів, коли до  виникнення перших стадій клинописного письма в Шумері залишалося ще сім  з половиною тисяч років, а “архіви землі” вже створили свої перші незнищенні  фонди. Тепер археологія доповнює нашу картину всіх епох історії та додає  суттєві аспекти, які залишилися б нам невідомими без її джерел. Оскільки  археологічні матеріали за своєю суттю є “неупередженими” та “непідкупними” і не є результатом відбору, керованого чиїмось інтересом, вони допоможуть  нам досягти більшої об’єктивності в рамках даного дослідження. 

Так, у сьогоденні виникає нагальна історична необхідність переоцінити  та розкрити дописемну ранньоземлеробську релігію космологічного типу,  виявити абсолютно нову структуру священної реальності, яка була поширена  в давніх суспільствах. Ця переоцінка дозволить нам краще зрозуміти витоки  людської духовності та її розвиток протягом тисячоліть. 

¹ Toth, N., Schick, K. (2007). Handbook of Paleoanthropology. Springer Berlin Heidelberg. ISBN 978-3-540- 32474-4 P. 1963.

Одним зі стародавніх азійських географічних центрів виникнення  землеробства визнано територію так званого “Родючого Півмісяця” (за  терміном, запропонованим археологом Дж. Брестедом), на якому фактично й  постав храмовий комплекс Гебеклі Тепе. В Європі однією з колисок  землеробства визнається територія сучасної України, а центральна Україна з її  найкращими у світі чорноземами залишається “світовою житницею” й до  сьогодні. Саме тут, у Кіровоградській області, у 2012 р. відкрився світові  Небелівський храм Трипільської культури. 

Перехід до осілого способу життя, до побудови господарства на  планомірному та прогнозованому трудовому процесі спонукав землеробів до  формування особливої моделі суспільної ідеології та способу релігійного  мислення. Історики називають період цієї різкої зміни – неолітом. Початок  неоліту був однією з найфундаментальніших змін в історії людства, можливо,  навіть найзначнішою до початку цифрової цивілізації. Недаремно той  віддалений історичний час британський археолог Г. Чайлд визначив як  “неолітичну революцію”, яка змінила хід розвитку людства. 

З виникненням землеробства зароджується культ вирощуваних рослин і  тих сил природи, від яких залежало їхнє зростання, особливо Сонця, Місяця  та землі. Землеробство призвело до справжнього релігійного культу  родючості, відродження та рослинності. Кинуте весною у землю зерно зникало  у видимому світі, але відроджувалося пшеничним колосом через деякий час,  умовно воскресало, тим самим надаючи спасіння та зростання аграрній  спільноті. 

Ймовірно, саме у ті далекі часи були закладені поширені у багатьох  пізніших народів такі аграрні культи: 

– вмираючого та воскресаючого Бога (що можна інтерпретувати як  вмираюче та воскресаюче зерно спасіння чи вмираюча та  воскресаюча природа);

– образу Богині, Матері, Діви, що, ймовірно, походить від архаїчного  культу Землі / Матері Землі, яка народжує сама від себе; 

– культ сходу Сонця; 

– священного Дерева (прототипу Світового Дерева чи Дерева Життя); – культ числа сім. 

З цим формувалися уявлення про календарну систему та світобудову, а  також про храмові комплекси, які у землеробів були першими на планеті. Саме  через ці найдавніші у світі храми ми й можемо отримати доступ до інформації  про перші уявлення про Бога чи Богів, загальні уявлення про священне та  реконструювати деякі ритуальні практики. 

Як слушно зауважив німецький археолог К. Шмідт про неолітичний  храм Гебеклі Тепе, розкопки якого він очолив у 1995 р.: “Ймовірно, вже можна  говорити про формування в основних рисах релігійної системи як  організованої форми відправлення культових практик”². Це перегукується з  висновком українських учених про Небелівський храм, на основі матеріалів  якого Національна академія наук України нині проводить реконструкцію  релігійної системи трипільців³. 

Згідно з сучасними дослідженнями, землеробство Європи та Азії має  певне спільне родове походження та культурні зв’язки. Як слушно зауважив Б.  Ребіндер, має існувати певна “національність завдяки землі”⁴. У ході поширення сільського господарства та пов’язаних з цим способом релігійних  вірувань, зв’язки між різними, сильно відокремленими громадами тривали  тисячоліттями. 

Тенденція до осілості та цілеспрямованого виробництва продуктів  харчування породила усвідомлену стратегію життя, яка спонукала стародавніх  

² Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 89). ³ Zavalii, O. (2023). Nebelivka Disk. Holy Relic of the Trypillia Temple (4,000 BC). Kyiv: Spiritual Center of the  “Religion of Tripillia” Denomination. С. 33. 

⁴Історія релігії в Україні. ред. А. Колодний [та ін.]. URL: https://westudents.com.ua/glavy/81751-vstup predmet-kursu-quotstorya-relg-v-ukranquot.html

хліборобів у разі істотних змін обставин (кліматичних, соціальних,  ідеологічних тощо) змінювати місце свого проживання та разом з собою нести  у світ свої технології, гени та культуру. 

Визнано, що понад 8 тис. років тому перші землероби “Родючого  Півмісяця” через внутрішні обставини почали свій міграційний рух, зокрема у  напрямку території Європи⁵, взаємодіючи з автохтонними народами. Цей  процес тривав наступні 3 тис. років, відкривши нові можливості для розвитку  людської цивілізації в цілому та формування локальних землеробських  осередків. 

Нові технології життєзабезпечення поширювались різними шляхами та  в різний історичний час, частково разом зі своїми носіями. Ця обставина  сприяла культурному різноманіттю як у межах природних регіонів (морське  узбережжя, степ, лісостеп, ліси, гори), так і територіально (схід – захід, південь  – північ) (“Figure 1”)⁶. 

⁵ Parzinger, H. (2016). Abenteuer Archäologie. Printed in Germany. ISBN 978-3-406-69639-8 (P. 66-72). ⁶ Огнев’юк, В., Відейко, М. (2023). Зародження і становлення української цивілізації. Заборонити рашизм.  Київський університет імені Бориса Грінченка. pp. 22-46. ISBN 978-617-658-074-4

“Figure 1”. Карта, яка розкриває міграційний розподіл перших  землеробських товариств у Західній та Східній Євразії разом із датами великих  епізодів міграції людей (в роках до н. е.)⁷. 

У той час людська спільнота дуже залежала від природного довкілля,  тому перші землероби підбирали місця під поселення та їх розбудову не  випадково. Так, у цьому історичному процесі потужним ядром землеробського  генофонду європейської цивілізації постали сучасні землі України. Початок  застосування аграрних технологій на землях України припадає на VII тис. до  н. е.⁸ 

В результаті взаємодії різноманітних груп неоліту в другій половині VI  тис. до н. е. в Карпато-Балканському регіоні формується Трипільсько Кукутенська культура, а вже між 4200 та 3600 рр. до н. е. в Центральній  Україні розвиваються так звані мега-поселення (перші великі протоміста)  Трипільської цивілізації. Ці поселення історичних предків українців мали  площу до 341 га (у випадку з протомістом Тальянки⁹) та населення понад 10  тис. мешканців, що в сучасному світі дозволило їх визнавати найбільшими  доісторичними спільнотами Європи¹⁰. Також ці місця території України  увійшли до списку найбільших людських поселень у світі за певний  історичний час¹¹. 

Саме в цьому “Золотому Віці” розвитку землеробів території сучасної  України постав Небелівський храм Трипільської культури (“Figure 2”). 

⁷ Parzinger, H. (2016). Abenteuer Archäologie. Printed in Germany. ISBN 978-3-406-69639-8 (P. 71). ⁸ Огнев’юк, В., Відейко, М. (2023). Зародження і становлення української цивілізації. Заборонити рашизм.  Київський університет імені Бориса Грінченка. pp. 22-46. ISBN 978-617-658-074-4 (Р. 24) ⁹ Videiko, M. Yu. (2015). Ethnosocial transformations in Central and South-Eastern Europe V-IV millennium BC.  Ph.D. Thesis, Taras Shevchenko National University of Kyiv Publishers. (In Ukrainian). P. 232. ¹⁰ Hofmann, R., Müller-Scheeßel, N. & Müller, J. (2024). Trypillia mega-sites: a social levelling concept?.  Published online by Cambridge University Press. URL.  

https://www.cambridge.org/core/journals/antiquity/article/trypillia-megasites-a-social-levelling concept/A0048EA63DA8D0B00A513BFD7C24A679 

¹¹ List of largest cities throughout history. URL:  

“Figure 2”. Location of Cucuteni-Trypillia network. Inset – location of  mega-sites Trypillia. 1) Taljanky; 2) Nebelivka; 3) Majdanetskoe¹². 

На думку автора, саме стародавня релігія передувала бурхливому  розвитку трипільської спільноти на території України. Іншими словами,  марксистський наратив про те, що сільське господарство було на першому  місці у “сходженні людини”, у випадку з Трипіллям може не підтвердитись.  Тут, здається, було все навпаки: релігія передувала розвиненому  землеробству. 

Стародавні храми неолітичного періоду безумовно вказують на те,  наскільки значущими та впливовими могли бути релігійні вірування у  розвитку цивілізацій. 

Відомо, що найдавніші поселення раннього етапу трипільської культури  вже були оформлені у культурних стандартах майбутніх мегапоселень. Також  визнано, що просування трипільської культури йшло із заходу на схід, із  

¹² Gaydarska, B. (2016). The City Is Dead! Long Live the City! Norwegian Archaeological Review.  http://dx.doi.org/10.1080/00293652.2016.1164749 (p. 42)

Подністров’я в бік Побужжя та далі до урочища Гребенюків Яр на  Черкащині¹³. Ті стародавні люди у єдиному подиху своєї віри буквально  “йшли на схід Сонця”, а їхні священні споруди були спрямовані у той же бік. 

Усвідомлення цього наукового факту, приводить міграційний рух та  орієнтацію сакральних будівель у відповідність до сторони світу, куди були  звернені їхні релігійні переконання та ймовірні релігійні образи й молитви.  Цілком правдоподібно, що стародавній етнос міг мати релігійну мотивацію у  своїх діях, зокрема у напрямку розвитку своєї експансії. 

Така космоцентрична орієнтація могла бути фундаментальним  фактором у формуванні масових поселень колоподібного типу, розбудови  мережі храмів та святилищ, а також бурхливого розвитку сільського  господарства. 

Варто додати, що культура Трипілля-Кукутень по обидві сторони річки  Прут, хоч і має велику подібність у керамічному комплексі, однак все ж  разюче відрізняється. І ці відмінності останніми роками стають дедалі  помітнішими. Складне кільцеве планування велетенських поселень з  кільцевими вулицями (на відміну від планування поселень з нерівномірними  рядами будівель, притаманного для культури Кукутень¹⁴ з території Румунії  та Молдови) та мережею храмів й святилищ стає виключно трипільським  надбанням та моделлю їхнього існування. 

У такому випадку релігія, а не “праця”, надала основу для формування  спільної ідентичності та світу ідей трипільців. Саме релігійним переконанням  ті стародавні люди завдячують своєму процвітанню та розвитку. І якщо це так,  то досліджувану релігійну систему варто розглянути як величне духовне  досягнення “митців Сонця та вогню” в історії людства. 

¹³ Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. (2007). Трипільська культура. Спогади про золотий вік. Харків : Фоліо, 450 с.  (с. 98) 

¹⁴ Shatilo L. (2021). Tripolye Typo-chronology: Mega and Smaller Sites in the Sinyukha River Basin. Published by  Sidestone Press, Leiden. P. 13.

У рамках даної роботи ми не торкаємося питання історичної  взаємопов’язаності стародавніх землеробів Анатолії та Європи. Однак,  оскільки дана робота присвячена компаративному порівнянню двох храмових  комплексів цих територій та культур, у яких вони функціонували, це питання  варто висвітлити саме з релігієзнавчої позиції. 

Одразу варто підкреслити, що культурні зв’язки землеробів у  доісторичні часи були набагато глибшими, ніж вважалося раніше. Тут доречно  навести дослідження науковців М. Відейка та Т. Гошко під назвою “Золото  трипільців: пошуки ведуть в Анатолію?”, в якому висвітлюється питання  походження золотої підвіски, знайденої на території Небелівського храму  (“Figure 3”) під час його розкопок у 2012 р. 

“Figure 3”. Золота підвіска виявлена у східній частині Небелівського  храмового комплексу¹⁵. 

Виявилося, що підвіска виготовлена з природної суміші золота, район  походження якого – Північно-Західна Анатолія¹⁶. Такий невеликий ювелірний  виріб засвідчує масштаби культурного обміну реліквіями. Підвіска потрапила  

¹⁵ Videiko, M., & Burdo, N. (2015). “Megastructure” – Temple in the Trypillia Settlement near the Village  Nebelivka. The Cucuteni-Trypillia cultural complex and its neighbours. Essays in Memory of V. Kruts. Astrolabia  Publishing House. pp. 309-334. ISBN 978-617-664-060-8. P. 329 

¹⁶ Відейко, М., Гошко, Т. (2018). Золото трипільців: пошуки ведуть в Анатолію? Археологія, № 4. ISSN  2616-499X (Online) С. 82.

до Небелівського храму ймовірно у ході складних процесів комунікацій і там  була залишена чи втрачена. Передумовою подібних виявів мала стати широка  мережа надрегіональних контактів, які підтримувалися на регулярній основі¹⁷. Цей артефакт є не лише свідченням матеріального обміну, але й символом  глибших культурних та духовних взаємодій між віддаленими цивілізаціями  неолітичного періоду. 

Золота реліквія з Анатолії наводить певний духовний місток між  стародавніми громадами землеробів Європи та Азії, і саме в площині  релігійних зв’язків. Крім того, наявність такого предмету в Небелівському  храмі може свідчити про існування паломницьких шляхів або священних  маршрутів, якими подорожували не лише товари, але й ідеї та релігійні  практики. Все це дозволяє нам переосмислити масштаби та складність  культурних взаємодій у неолітичну епоху. 

Підсумовуючи вищенаведене, ми вважаємо за необхідне розглянути  релігійні паралелі між двома стародавніми храмовими комплексами території  Європи та Азії й встановити деякі взаємопов’язані форми ідеології. Така  спорідненість здається досить вірогідною, оскільки на цих місцях ми  знаходимо не лише залишки по суті спорідненої матеріальної культури  землеробського типу, а й фундаментальні форми та символи, які існували у  Гебеклі Тепе та пізніших поселеннях Анатолії на кшталт Чатал-Хююка та  добре відомі з Небелівського храму й самої трипільської культури у дещо  трансформованих формах. 

Трипільські вияви священного безумовно пройшли складний процес  еволюційної трансформації та змінили спосіб їхнього вираження. В них  проявляється колосальне підсумовування досвіду і релігійних знань  доісторичних людей, інтелектуальний розвиток яких підвищився разом з  веденням осілого господарства. Разом з цим, феномен Трипілля – це ще й дуже  

¹⁷ Dietrich, O., Heun, M., Notroff, J., Schmidt, K. & Zarnkow, M. The role of cult and feasting in the emergence of  Neolithic communities. New evidence from G¨obekli Tepe, south-eastern Turkey. Antiquity Publications Ltd. P.  684.

сильна оригінальність, яка походить із закономірностей розвитку  автохтонного народу території України. 

До слова, тут варто навести дослідження J. Glover “The Rise and Fall of  Göbekli Tepe”, в якому дослідник ставить на перше місце за давністю складних  релігійних виявів Мізинську культуру території України, яка існувала задовго  до Гебеклі Тепе¹⁸. У цьому сенсі досягнення Трипільської цивілізації є швидше  завершенням існуючої наступності та еволюції автохтонних спільнот, ніж  початком чогось нового. 

Кажучи словами Д. Девіса про культуру Трипілля-Кукутень, безперечно,  що вона одна з найвражаючих цивілізацій неолітичної Європи, яка за деякими  параметрами повністю перевершила перші відомі міста Месопотамії¹⁹. 

Встановлення світоглядних зв’язків у проміжку часу в 3000 років між  першими храмами Азії та Європи від часу занепаду Гебеклі Тепе до початку  функціонування Небелівського храмового комплексу неодмінно приводить  нас до розуміння деякої спільної релігійної традиції, яку можна назвати  неолітичною чи навіть “материнською релігією” світу. Така генеза  досліджуваної релігійної традиції виступає на противагу сформованій думці  про “безкінечну кількість” релігійних виявів неолітичних культур. Це  підвищує значущість обох сакральних пам’яток території України та  Туреччини, які стають однією ланкою у ланцюзі “глобальної релігії” землеробів. 

Цей релігійний феномен можна назвати “материнським” ще й тому, що  згідно з усіма трьома традиціями священних книг і філософії творення  монотеїстичних релігій, міф про Адама і Єву датується приблизно 4000 р. до  н. е²⁰. Зазначений історичний час якраз збігається з фактичним зародженням  

¹⁸ Glover J. The Rise and Fall of Göbekli Tepe. URL: https://independent.academia.edu/JerryGlover?swp=rr-ac 43587029. Р. 85. 

¹⁹ Reese М. The Mysterious House-Burning of the Forgotten Cucuteni-Trypillian Culture. URL:  https://www.ancient-origins.net/ancient-places-europe/cucuteni-trypillian-002807 

²⁰ Dating creation. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Dating_creation

Небелівського храму, що по суті у координатах авраамічних релігій необхідно  вважати райським місцем, яке, можливо, сформувало частину сучасного  релігійного “лиця землі”. 

Так, подібно до Раю, у самому центрі Небелівського храму 4000 р. до н. е. знаходився рослинний символ стародавньої віри ^{21 22} (чи не Райське  Дерево?), міфологічні зображення якого відкриті також з ритуальних горщиків  археологічною наукою поблизу священної споруди. На сьогодні відомо  щонайменше чотири таких окремих зображень²³. У релігійному комплексі  стародавніх трипільців також існував досить відомий та повторюваний мотив  двох священних Дерев (“Figure 4, 5, 6”), що так чи інакше нагадує міф про  два райських Дерева: Дерево пізнання Добра і Зла та Дерево Життя.  Священність таких трипільських Дерев часто підкреслювалася їх зображенням  у верхніх частинах горщиків, відтак у Небесному світі чи світі Богів. 

²¹ Zavalii, О. (2021). Reconstruction of the Sacred Significance of the Interior of the Nebelivka Temple and Its Main  Symbol. Multiversum Philosophical Almanac. p. 87-110. https://doi.org/10.35423/2078-8142.2021.1.1.07. P. С.  104. 

²² Painting-reconstruction of the interior of the Trypillian temple “Solar Entry into the Temple”. URL:  https://www.youtube.com/watch?v=SkydbqeFz_M 

²³ Chapman, C., Gaydarska, B., Nebbia, M., Millard, A., Albert, B. et al. (2018). Trypillia mega-sites of the Ukraine.  https://doi.org/10.5284/1047599. URL: 

“Figure 4”. Повторюваний у трипільській культурі сюжет двох  міфологічних Дерева, які зображувалися на ритуальній пластиці²⁴.  

“Figure 5”. Зображення двох міфологічних Дерев на керамічній моделі  Трипільського храму (з приватної колекції “Платар”, Україна)²⁵. 

²⁴ Encyclopedia of Tripillian Civilization (2004-b). In 2 vols. Vol. I. Videiko, M. Yu. (editor’s head). Sovereign  undertaking Knizhkov Chamber of Ukraine named after. Ivan Fedorov. National commission of Ukraine on the  rights of UNESCO. Corporation “Industrial branch of Donbass”; ZAT “Petroimpeks”. Ukrpoligrafmedia publishing.  ISBN 966-8703-02-2. P. 287. 

²⁵ Encyclopedia of Tripillian Civilization (2004-b). In 2 vols. Vol. I. Videiko, M. Yu. (editor’s head). Sovereign  undertaking Knizhkov Chamber of Ukraine named after. Ivan Fedorov. National commission of Ukraine on the  rights of UNESCO. Corporation “Industrial branch of Donbass”; ZAT “Petroimpeks”. Ukrpoligrafmedia publishing.  ISBN 966-8703-02-2. P. 44.

“Figure 6”. Зображення міфологічних Дерев у небесному світі на керамічному горщику з поселення Майданецьке (Україна)²⁶. 

Також все мистецтво Трипільського часу пронизане сакральним  мотивом зміїно-спіральної орнаментики, семантику якого традиційно  пов’язують з образами жіночого божества та змія-дракона, що бере участь у  космогонічній події, являючи собою чоловічу запліднюючу силу²⁷. Часто  такий сюжет зображує Богиню-Жінку, яку обплітає зміїний образ²⁸. Відомі й  керамічні скульптури, які окремо зображають міфологічного змія²⁹. 

Чи не пов’язаний такий сюжет з пізнішим біблійним образом змія спокусника, що може бути реплікою до мотивів ранньоземлеробської  міфології та релігії? 

Фактичні археологічні відкриття сучасного світу можуть дещо  підсилювати наявні релігійні міфи та мотиви, надаючи конкретних рис  священним писанням, тим самим не ставлячи під сумнів їх зміст та основи.  Археологія та її осмислення через призму філософії релігії розкривають  орієнтири та стародавні космологічні закономірності, в лоні яких були  сформовані такі релігійні ідеї, про які стає відомо в сучасному світі з  досліджень Гебеклі Тепе та Трипільського храму, а також  ранньоземлеробських культур, які їх супроводжували. 

Методологічною основою даного дослідження є розгляд археологічних  джерел. Однак дослідження “неолітичної релігії” варто проводити в межах  сучасної релігієзнавчої науки з міждисциплінарним підходом та із залученням  

²⁶ Müller, J. Hofmann, R. Kirleis, W. Dreibrodt, S. … (2017). Maidanetske 2013: New Excavations at a Trypillia  Mega-site. P. 117.  

²⁷ Hodenko-Nakonechna, O. (2017). Trypillya Ornamentation: Typology, Interpretation, Semantic, Artistic and  Functional Features. Ph.D. Thesis, Institute of Art History, Folklore and Ethnology named after M. T. Rylsky NAS  of Ukraine. P. 191-192. 

²⁸ Encyclopedia of Tripillian Civilization (2004-b). In 2 vols. Vol. I. Videiko, M. Yu. (editor’s head). Sovereign  undertaking Knizhkov Chamber of Ukraine named after. Ivan Fedorov. National commission of Ukraine on the  rights of UNESCO. Corporation “Industrial branch of Donbass”; ZAT “Petroimpeks”. Ukrpoligrafmedia publishing.  ISBN 966-8703-02-2. P. 64 

²⁹ Encyclopedia of Tripillian Civilization (2004-a). In 2 vols. Vol. II. Novokhatko, L.M. (editor’s head). Sovereign  undertaking Knizhkov Chamber of Ukraine named after. Ivan Fedorov. National commission of Ukraine on the  rights of UNESCO. Corporation “Industrial branch of Donbass”; ZAT “Petroimpeks”. Ukrpoligrafmedia publishing.  ISBN 966-8703-00-6. P. 574.

здобутків сучасної етнографії, антропології, історії релігії та теології. В роботі  використані порівняльно-релігійний метод дослідження, емпіричний та  феноменологічний методи. 

Значною мірою методологія нашого дослідження базується на  компаративістському підході, який отримав широке визнання в феноменології  релігії. Він дозволяє розширити наші уявлення про глибшу культурну єдність,  виявити міжрелігійні зв’язки на основі зіставлення просторових структур  храмових комплексів, символів, явищ, конкретних релігійних артефактів. 

Автор досліджує, як структури Гебеклі Тепе та Небелівки сильно  залежать та взаємопов’язані з уявленнями про циклічність року, його  сонячними кульмінаціями та просторовою орієнтацією на ці явища. Це  передбачає фундаментальну єдність часового виміру з просторовим, в  координатах яких і функціонували обидва храми. 

Ми розпочнемо своє дослідження з розкриття загальної інформації про  обидва храмові комплекси, оскільки ці основні концепції можуть бути  невідомі читачеві. Потім ми перейдемо до порівняльного аналізу просторової  організації та архітектурного планування Гебеклі Тепе та Небелівського  храму. Щоб зрозуміти одну з головних релігійних ідей обох стародавніх  споруд чи комплексу споруд, необхідно помістити їх у належний просторово часовий контекст, а також виявити подібні закономірності в інших  споріднених сакральних структурах, з чого сформуються відповідні висновки  про одну з ключових парадигм стародавньої релігії. 

Далі розглянемо ключові матеріальні пам’ятки обох храмових структур,  їхні можливі інтерпретації та смисли, які формують загальні уявлення про  архаїчну землеробську релігію. На основі сформованого дослідницького  масиву інформації автор формулює відповідні висновки. 

Таким чином, у цій роботі пропонується наблизитися до розуміння  феномена стародавньої релігійної системи землеробського типу. Ця система, 

ймовірно, почала формуватися у суспільстві перших мисливців-збирачів та  землеробів у підніжжях гірських хребтів Східних Тавр приблизно між 9000 р.  до н. е. та 7000 р. до н. е. Згодом вона набула свого остаточного становлення  та розквіту в землеробській культурі Трипілля на території сучасної України  за часів Небелівського храму – приблизно 4000-3700 рр. до н. е. увібравши в  себе світоглядні особливості місцевого автохтонного населення. Відтак  сформований синтез і становить унікальну релігійну систему. Ця система  могла мати значний вплив на формування подальших релігійних традицій у  регіоні, залишаючи свій слід у віруваннях та практиках наступних культур.  Розуміння цієї релігійної системи дозволяє нам краще осягнути не лише  духовний світ давніх землеробських спільнот, але й процеси культурного  обміну та еволюції релігійних ідей у широкому географічному та часовому  контексті. 

1. Гебеклі Тепе. Загальна інформація. 

Гебеклі Тепе – перший у світі відомий на сьогодні храмовий комплекс^{30 31}, велетенське ритуальне місце свого часу³², збудоване понад 11 000 років  тому в епоху докерамічного неоліту³³. Споруди зводились орієнтовно між  9600 та 8200 рр. до н. е.³⁴ За висновком німецького археолога К. Шмідта, який  керував розкопками об’єкта в Туреччині: “Наприкінці першої дослідницької  кампанії вже не залишалося жодних сумнівів у тому, що ми виявили культовий  центр, над яким працювали люди цілого регіону протягом тривалого часу”³⁵.  Він вважав, що сам храм, збудований мисливцями-збирачами та першими  землеробами після закінчення останнього льодовикового періоду, став тим  

³⁰ Baumgarte, E. The stars of Göbekli Tepe and their survival in Sumerian and Akkadian myths ³¹ Meulenberg, M. (2021). The art from Göbekli Tepe and the belief in rebirth. URL:  

https://www.academia.edu/51182045/The_art_from_G%C3%B6bekli_Tepe_and_the_belief_in_rebirth. P. 3. ³² Parzinger H. (2018). Abenteuer archäologie. Eine Reise durch die Menschheitsgeschichte. Druck und Bindung  Kösel, Krugzell. C. 76. 

³³ Our Place: Our Place in the World (2014). John Templeton Foundation. URL:  

https://www.academia.edu/6749368/Our_Place_Our_Place_in_the_World_Newsletter_January_2014 (P. 7.) ³⁴ Göbekli Tepe. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1572 

³⁵ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 109).

імпульсом – іскрою, яка спрямувала людство до сільського господарства,  міського життя і всього, що було після цього³⁶. 

На сьогодні жодного остаточного релігійного смислу мегалітичному  комплексу не було надано. Археолог К. Шмідт вважав Гебеклі Тепе “першим  у світі храмом”, який був присвячений культу мертвих³⁷. Італійський  археоастроном Д. Маглі припускав, що ключові святилища в Гебеклі Тепе  збігаються зі сходом Сіріуса, близько 9100-8250 рр. до н. е³⁸. Дослідник  стародавнього Близького Сходу M. Black вважає, що в Гебеклі Тепе шамани  проводили ритуали родючості, присвячені жіночій Богині Неба³⁹. Також  існують відверто екзотичні теорії, які поширюються в друкованих та  електронних засобах масової інформації, де стверджується, що храмовий  комплекс є Едемським садом, Висячими садами Вавилону, храмом шаманів і  навіть базою інопланетян⁴⁰. 

Вперше Гебеклі Тепе був помічений у 1964 р., а досліджувати та  розкопувати його почали у 1994-1995 рр. Археологічні залишки знаходились  тисячі років під землею і були приховані від людського ока. Завдяки цьому  кам’яні споруди храму збереглися набагато краще, ніж на декілька тисяч років  молодші кам’яні мегаліти на території Європи. У 2018 р. це місце було внесено  до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

Гебеклі Тепе розташоване між верхів’ями річок Тигр та Євфрат, у центрі  сучасної ісламської цивілізації та місця, де колись зародилися всі авраамічні  релігії. Відповідно до божественних одкровень, пророк Авраам, який  

³⁶ Ragazas C. (2013). The “Hanging Gardens” of Göbekli Tepe. URL:  

https://www.researchgate.net/publication/271076011_The_Hanging_Gardens_of_Gobekli_Tepe ³⁷ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 234). ³⁸ Collins, А. Göbekli Tepe and the Worship of the Stars: A Question of Orientation. URL:  https://www.academia.edu/4315208/Gobekli_Tepe_and_the_Worship_of_the_Stars Р. 1. ³⁹ Black, M. Göbekli Tepe: The ‘Vulture Stone’s’ Sister Stone Pillar 33 and the Zarzian Snake Shamans of Anatolia.  URL:  

https://www.academia.edu/102733942/G%C3%B6bekli_Tepe_The_Vulture_Stones_Sister_Stone_Pillar_33_and_th e_Zarzian_Snake_Shamans_of_Anatolia 

⁴⁰ Kurt A. O. (2017). The First Temple in Minor Asia: Gobeklitepe – The First Temple in Minor Asia: Gobeklitepe.  Cumhuriyet Theology Journal – Cumhuriyet İlahiyat Dergisi. p. 1107-1138. (P. 1110)

вважається батьком монотеїстичних вірувань, жив у цьому регіоні протягом  сімдесяти п’яти років (Буття, 11/31-32). Цю територію ще називають “Родючим  Півмісяцем” за колись значні аграрно-економічні переваги, де чи не вперше на  землі почали збирати, сіяти та виготовляти хліб. Цей регіон також відомий  анатолійцям як “місто пророків”⁴¹. Тут, очевидно, природні умови були  особливо ідеальними для розвитку людських спільнот, в ході якого кочові  мисливці та збирачі вперше у світі перейшли до хліборобського способу  життя. 

Храмовий комплекс знаходиться на вершині штучно зведеного  мегалітичного пагорба (кургану), висота якого складає 15 м, розміщений на  ділянці площею 9 га⁴². Турецьке слово “Göbek” означає “пуп”, “живіт” або  “купол”. Словосполучення “Гебеклі Тепе” найкраще перекласти як “пуп землі” або “опукла гора” – назва, яка точно відображає силует пагорба зі  стародавніми руїнами храму. Курдською мовою комплекс відомий під назвою  Гире Миразан чи Херабрешк та вважався святим місцем⁴³. Коли ми думаємо  про те, що могло бути мотивацією для людей кам’яного віку власноручно  насипати велетенський земляний пагорб, спадають на думку тільки релігійні  мотиви. Оскільки різного роду підвищення створюють близькість до неба, такі  місця вважались домівкою богів та були священними самі собою. 

На штучному пагорбі стародавні мисливці-збирачі чи перші хлібороби  влаштували групу колоподібних споруд (кам’яних концентричних кіл),  сукупність яких в цілому і складає стародавній релігійний комплекс (“Figure  7”).  

⁴¹ ÖZALP Hasan. WHAT DOES GÖBEKLİ TEPE, THE WORLD’S OLDEST TEMPLE, TELL US IN TERMS  OF RELIGION AND THEOLOGY? 

⁴² Haklay, G., Gopher, A. (2020). Geometry and Architectural Planning at Göbekli Tepe, Turkey. Cambridge  Archaeological Journal 30 (2):1-15. DOI:10.1017/S0959774319000660. P. 344. 

⁴³ Гёбекли Тепе. URL: https://hmong.ru/wiki/G%C3%B6bekli_Tepe

“Figure 7”. Вигляд з повітря на основну зону розкопок храмового  комплексу Гебеклі Тепе⁴⁴.  

Споруди Гебеклі Тепе являють собою культове місце без можливості  постійного проживання, хоча житла стародавніх людей були виявлені в  околицях цього стародавнього центру. 

Ядро храмового комплексу складається з чотирьох кам’яних  колоподібних структур різного розміру, які утворюються однаковими  елементами: кам’яними Т-подібними монолітними колонами, зробленими з  цілісних блоків кристалізованого вапняку. Ці колони між собою поєднані  стінами з каменів та кам’яними лавами, які археолог К. Шмідт інтерпретує як  можливі вівтарі⁴⁵. В центрі всіх кам’яних кіл знаходяться дві окремо стоячі,  особливо великі Т-подібні колони (висотою до 5,5 м⁴⁶), які несуть різноманітні  

⁴⁴ Dimitrios S. Dendrinos (2016). Gobekli Tepe: a 6 th millennium BC monument. URL: https://www.academia.edu/30163462/Gobekli_Tepe_a_6_th_millennium_BC_monument (Р. 28). ⁴⁵ Schmidt, K. (2010). Göbekli Tepe – der Tell als Erinnerungsort. Kolloquien zur Vorund Frühgeschichte. Band 14.  Druckhaus “Thomas Müntzer”. ISBN 978-3-7749-3710-9. С. 16. 

⁴⁶ Haklay, G., Gopher, A. (2020). Geometry and Architectural Planning at Göbekli Tepe, Turkey. Cambridge  Archaeological Journal 30 (2):1-15. DOI:10.1017/S0959774319000660. P. 344.

рельєфні мотиви, що складаються із зображень тварин, антропоморфних  виразів, ймовірних календарних уявлень та інших релігійних сюжетів  тогочасного світу. 

Стели Гебеклі Тепе також передають релігійні символи, які необхідно  окремо розглянути в рамках даного дослідження. 

Помітно, що центральні Т-колони кам’яних кіл в храмі Гебеклі Тепе за  намаганнями стародавніх зодчих були однаково влаштовані на умовній  світовій осі схід-захід в майже ідентичному положенні до сторін світу та в  однаковому просторовому порядку. Примітно, що центральні Т-подібні  стовпи в деяких кам’яних корпусах були встановлені на кам’яних постаментах,  в інших випадках були вмуровані в підлогу. Організація таких колоподібних  об’єктів у певному просторовому порядку та з ознаками надання  монументальності Т-подібним стелам сама по собі визначає ритуальний  простір комплексу, який явно зорганізований у продуманому релігійному  задумі.  

Підкресленою організаційною особливістю храмового комплексу  Гебеклі Тепе є структура підлоги, а саме її влаштування у вигляді мозаїчного,  монолітного покриття. Мозаїчну підлогу виявлено у всіх чотирьох кам’яних  спорудах храмового комплексу⁴⁷. На це археологічне повідомлення варто  звернути увагу, оскільки подібне явище зустрічається й у інших  ранньонеолітичних поселеннях у Північній Месопотамії (наприклад, Невали Чорі⁴⁸) та в енеолітичній культурі Трипілля, де на ритуальних горщиках  збережені мозаїчні (шахові) орнаменти. Відтак організація певного виду  підлоги засвідчує те, що люди звершували своє богослужіння не в простому  середовищі, а всередині складного ритуального комплексу. 

⁴⁷ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 128, 130, 147, 227). ⁴⁸ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 128).

В самому храмі та неподалік нього знайдені жертовні кам’яні чаші,  ступки, численні подрібнювачі (ймовірно, зернотерки), що засвідчують факт  великомасштабної переробки рослин⁴⁹. Можливо, такі злаки, як пшениця,  жито, ячмінь, які були виявлені у районі мегалітичного комплексу та у  поселеннях поблизу, були включені у ритуальну сферу самого храму. В цілому  ритуальне подрібнення (приготування) злаків є важливим заняттям,  пов’язаним зі священними обрядами. Також К. Шмідт та його команда  повідомили, що у цьому місці знайдено кістки диких тварин, у тому числі  благородних оленів, кабанів, кіз, овець і турів, а крім цього, дюжини різних  видів птахів, таких як стерв’ятники, ібіси та качки. Більшість цих тварин  зображено на скульптурах та стелах цього стародавнього храму. 

Слідуючи висновкам археолога К. Шмідта, кам’яні лави, які пов’язують  колоподібні структури в один цілісний об’єкт, варто вважати архаїчними  вівтарями. З цього можна сказати, що на великі урочистості тут було багато  вогню та світла. 

Таким чином, досліджуваний мегалітичний комплекс споруд Гебеклі  Тепе зі специфічним внутрішнім наповненням являє собою, найвірогідніше,  відкритий до неба храмовий комплекс з окремо організованими головними чотирма колоподібними структурами, які ймовірно пов’язані між собою у  певному світоглядному задумі. Колоподібний простір кам’яних кіл заповнений 

Т-подібними стелами, пов’язаними між собою кам’яною кладкою та кам’яними  лавами (можливо вівтарями). Колони були увінчані картинами релігійного  змісту, в яких на перший погляд переважає ідеологія мисливського устрою  життя. У центрі кам’яних кіл у всіх чотирьох випадках знаходилися дві  найбільші Т-подібні колони, найвірогідніше зорієнтовані на умовну світову  вісь схід-захід (з певним відхиленням), отже на точку сходу сонця над  горизонтом у час весняно-осіннього рівнодення, що наштовхує автора на 

⁴⁹ Peters, J., Schmidt, K., Dietrich, O. and Pöllat, N. (2014). Göbekli Tepe: Agriculture and Domestication. Institute  of Palaeoanatomy, Domestication Research and the History of Veterinary Medicine, Ludwig-Maximilian  University, С. 3066.

розгляд такого явища та генези храму з позицій археоастрономії та сонячного  культу.  

Мегалітичний комплекс на фінальних стадіях свого існування був  навмисно та швидко засипаний і, судячи з усього, був ритуально похований та  підготовлений до цього⁵⁰. Встановлено, що умовне “поховання споруд” в  основному має антропогенне походження⁵¹, а суміш, якою засипали храм,  складалася з землі, каміння, кісток тварин, уламків кремнію, артефактів та  знарядь праці. Перед умовним похованням комплексу будівлю, ймовірно,  прибрали⁵². Люди кам’яного віку постаралися приховати в землі велич свого  духовного світу, і можливо, сама суміш, якою засипали храм, мала теж  ритуальне значення. Після цього храмові вогні мисливців-збирачів тут загасли  назавжди. Гебеклі Тепе повністю було приховано та покинуто приблизно у  7000 р. до н. е⁵³. 

Чи був кінець храму Гебеклі Тепе революційною подією, чи  еволюційною, або ж результатом спланованого розрахунку стародавніх  мудреців, питання залишається відкритим. Але приблизно через 3000 років  після занепаду Гебеклі Тепе на території сучасної України розгорілися з новою  силою стародавні вівтарі вогню землеробської релігії. Найбільший на  Європейському субконтиненті енеолітичний храм, який в сучасному світі  отримав назву Небелівського храмового комплексу, перейняв естафету  священних подій людства і прийняв своїх сповідників. У будь-якому випадку,  розглянутий історичний процес – це справжня “неолітична релігійна  революція”, слідуючи термінології Г. Чайлда, а прихована подібність  

⁵⁰ Peters, J., Schmidt, K., Dietrich, O. and Pöllat, N. (2014). Göbekli Tepe: Agriculture and Domestication. Institute  of Palaeoanatomy, Domestication Research and the History of Veterinary Medicine, Ludwig-Maximilian  University, С. 3065. 

⁵¹ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 224). ⁵² Dietrich O. (2016). Losing your head at Göbekli Tepe. German Archaeological Institute. URL:  https://tepetelegrams.wordpress.com/ P. 2. 

⁵³ Seyfzadeh, M., & Schoch, R. (2019). World’s First Known Written Word at Göbekli Tepe on T-Shaped Pillar 18  Means God. Archaeological Discovery , 7, 31-53. https://doi.org/10.4236/ad.2019.72003

храмових виявів Небелівки та Гебеклі Тепе викликає особливий науковий  інтерес.  

2. Небелівський храмовий комплекс. Загальна інформація. Небелівський храм чи Небелівський храмовий комплекс – найбільша  культова споруда культурного комплексу Кукутень-Трипілля (1200 м²) та  найбільший храм енеолітичної Європи^{54 55 56}. На сьогодні він є найбільшим та  найрозвинутішим храмовим комплексом енеолітичної Європи, який є окремо  взятим типом релігійної структури та водночас проявляє загальне явище  стародавньої релігії. 

Храм був збудований орієнтовно у 4000 – 3900 рр. до н. е. у епоху  розвитку великих трипільських протоміст, які подекуди сягали 341 га (як  приклад, трипільське протомісто Тальянки). Ці трипільські поселення в районі  сучасної Центральної України включено до списку найбільших міст в історії  людства – “List of largest cities throughout history”⁵⁷. Саме в одному з таких  великих поселень-гігантів розміром у 275 га у східній частині його забудови  був виявлений Трипільський храм (“Figure 8”).  

⁵⁴ На східній межі Старої Європи. Матеріали міжнародної наукової конференції, Кіровоград, Небелівка, 12- 14 травня 2015 року. Кіровоград : 2015. 86 с. (С. 7) 

⁵⁵ Відейко М. Ю. Етносоціальні трансформації у центральній та південно-східній Європі V-IV тис. до н.е.:  дисертація на здобуття наук. ступеня доктора історичних наук: 07.00.005 / Михайло Юрійович Відейко. Київ  : Київський національний університет, 2015. 462 с. (с. 231-233 )  

⁵⁶ Cucuteni and ancient Europe. The collection of scientific works. № 414. Kyiv : 2016. 134 p. (С. 70) ⁵⁷ List of largest cities throughout history. URL:  

“Figure 8”. Магнітограма всього трипільського протоміста Небелівка.  Червоним кольором на плані позначено Небелівський храм⁵⁸.  

Небелівський храмовий комплекс початково був відкритий у 2009 р.  шляхом магнітної зйомки на місцевості. Особливо великі розміри споруди (60  

⁵⁸ Videiko, М. (2022). Urbanization the Eastern Borders of Old Europe. Archaeologia Lituana 23(1636):195-217.  DOI:10.15388/ArchLit.2022.23.12 (Р. 199) 

х 20 м) відразу привернули увагу археологів. І вже впродовж семи тижнів  літнього сезону 2012 р. спільна британсько-українська експедиція провела  розкопки “мегаструктури” (археологічне визначення). Відтак фактичне  археологічне відкриття Гебеклі Тепе з Небелівським храмом розійшлося у часі  всього на 17 років. Однак найбільш помітні стародавні храми Європи та Азії  зазнали свого різного становлення у сучасному світі. Гебеклі Тепе у 2018 р.  було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а місце розкопок  Небелівського храму було засипано землею після археологічних досліджень.  Над залишками стародавнього комплексу сьогодні фермери вирощують  соняшник⁵⁹. Заднім числом доводиться визнати велику помилку, що одна з  найважливіших релігійних пам’яток енеоліту Центральної Європи не  привернула до себе належної уваги.  

Забудова всього Небелівського поселення площею у 275 га та його  центральної релігійної споруди відбулася після масштабної природної лісової  пожежі, яка очистила Небелівський мис орієнтовно в 4000 р. до н. е. За  висновками Даремського університету (Велика Британія), співробітники якого  взяли участь у розкопках Небелівського храму, це місце після природного  вогняного очищення могло сприйматися “хранителями традицій” як  майбутній центр паломництва у всій ойкумені роду⁶⁰. Враховуючи високу  значущість культу вогню у трипільському релігійному комплексі, місце, де  фактично постав найбільший енеолітичний храм Європи, можна сприймати як  освячену вогнем територію, очищений полум’яним знаменням простір для  священного міста.  

Храм являє собою велику двоповерхову споруду, розміщену на  найвищій точці плато поселення. Таке розміщення на пагорбі забезпечувало  помітність з відстані в кілька кілометрів. З пагорба відкривається чудовий  краєвид на східну частину світу. У підніжжя пагорба зі східної сторони  

⁵⁹ Небелівська гіпотеза. URL: https://www.youtube.com/watch?v=QhyRLegSpDU 

⁶⁰ John Chapman & Bisserka Gaydarska. The Pilgrimage Model for Trypillia Mega-Sites: The case of Nebelivka,  Ukraine. Durham, Great Britain : 2019. 30 p. (s. 6-7, 17-18).

протікала колись повноводна річка, яка сьогодні відома під назвою Небель.  Вся “мегаструктура” розміщувалася на майдані 90 х 60 м (5400 м²). Доступ до  майдану забезпечувався як з-поза меж, так і з середини поселення. Археологи  зробили висновок, що споруду було зведено таким чином, що вона визначала  планування на цій ділянці⁶¹. Відносна ізольованість на місцевості, її  «височина» та виокремленість, імовірно, додатково сакралізували цю  сакральну структуру.  

На Небелівському пагорбі перші організовані землероби території  сучасної України збудували трискладовий чи триподільний на світоглядні  зони храм. Він складався з головного ритуального залу, святилища перед  входом в ритуальний зал та храмового двору, який примикав до святилища.  Розмір споруди оцінений у 1200 м² (60х20 м). Такий складний архітектурний  ансамбль в цілому і складає релігійний храмовий комплекс стародавніх  трипільців (“Figure 9”). 

⁶¹ Відейко М., Бурдо Н. «Мегаструктура» – Храм на трипільському поселенні біля с. Небелівка. Культовий  комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди: зб. наук. пр. / М. Відейко, Н. Бурдо. Київ : Астролябія, 2015.  476 с. (С. 312).

“Figure 9”. Вигляд з повітря на розкопки Небелівського храмового  комплексу⁶². 

Щоб побудувати таку монументальну споруду, як Небелівський храм,  ймовірно, необхідно було знайти спосіб об’єднати групи з різних регіонів та  організувати масштабну громадську роботу. Відповідь на питання, як це було  досягнуто, варто шукати у релігійній вірі цієї організованої спільноти. 

Вся структура храму була побудована на світовій вісі “схід-захід”.  Центральний вхід до храму був зорієнтований на схід сонця, що надає привід  говорити про релігійну традицію, пов’язану зі стороною світу, звідки  народжується життєдайна енергія. Схід – це напрямок, в якому людина за всю  свою історію існування бачить зранку сонце, тому асоціацію зі сходом сонця  як з життям, а заходом – зі смертю треба вважати вродженою особливістю  людського виду. 

На першому поверсі комплексу розміщувалися сім вівтарів вогню  поділені у відношенні 3 до 4 різними залами, центральне заглиблення для  влаштування головного релігійного символу храму, глиняний подіум з набором  культового посуду, ритуальні зернотерки для подрібнення злаків, керамічний  столик, церемоніальний набір горняток та ін. Західна частина будівлі  (головний ритуальний зал) являла собою монументальний колонний зал з  круговим балконом по периметру на рівні другого поверху та частково  відкритим даховим простором. Східна частина споруди (святилище) була  найбільш структурованою, із серією перегородок та залишків порогів, які  вказували на наявність п’яти або шести кімнат, розподілених між двома  поверхами. Західну та східну частину споруди єднав “сонячний коридор”, який  у дні сонячних рівнодень забезпечував прохід сонячного світла до центру  ритуального залу⁶³. Відтак ритуальний зал та святилище в інтер’єрі храму  

⁶² 6,000-Year-Old Temple Unearthed in Ukraine (2014). URL: https://www.sci.news/archaeology/science-temple trypillian-culture-nebelivka-ukraine-02223.html 

⁶³ Українське релігієзнавство № 92. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців : зб. наук. пр. / ред.кол.:  Колодний Анатолій (голов. ред.) та ін. 2020. 192 с. (С.75).

починалися аркоподібною чи колоподібною конструкцією, в яку потрапляло  сонце у певні дні року. 

В самому храмі та неподалік нього знайдено достатню кількість  артефактів, які проявляють чітку релігійну концепцію та ритуали, що  проходили в ньому. З цього визначається узгоджена концепція стосунків  доісторичних людей зі сферою священного та поняття їхньої релігії. 

Небелівський мис, на вершині якого знаходився велетенський храм  трипільців, у роботі британських археологів “The Pilgrimage Model for Trypillia  Mega-Sites: The case of Nebelivka, Ukraine”⁶⁴ визнано ймовірним  паломницьким центром стародавнього світу. Тут у своїх ґрунтовних висновках  британські археологи вбачають в “мегасайті” Небелівка центр паломництва,  який був сформований для досягнення почуття релігійної сили та єдності.  Паломницькі групи могли приїжджати до Центрального храму в сезон до  восьми (безсніжних) місяців на рік з навколишніх поселень в радіусі 100 км  від Небелівки. Ритуальні керівники різних трипільських громад могли  почергово організовувати релігійні церемонії в храмі^{65 66}. 

Небелівський храм, подібно до Гебеклі Тепе, також мав останній ритуал  свого існування. Якщо у випадку з Гебеклі Тепе він був прихований під шаром  землі, то трипільський храм був навмисно підготовлений та спалений. Таке  священнодійство, швидше за все, співпадало з колективним ритуалом  спалення всього протоміста Небелівка. Схоже, що “велика жертва” проходила  в декілька етапів. 

Першим етапом була підготовка інвентарю у встановленому порядку з  розміщенням предметів у тій же послідовності, що й в реальному житті.  Напевно, цей “фінальний набір” не дуже відрізнявся від звичайного, але все ж  

⁶⁴ John Chapman & Bisserka Gaydarska. The Pilgrimage Model for Trypillia Mega-Sites: The case of Nebelivka,  Ukraine. Durham, Great Britain : 2019. 30 p. 

⁶⁵ Early Urbanism in Europe. The Trypillia Megasites of the Ukrainian Forest-Steppe. Warsaw / Berlin : Published  by De Gruyter Poland Ltd, 2020. 600 p. (s. 464). 

⁶⁶ John Chapman & Bisserka Gaydarska. The Pilgrimage Model for Trypillia Mega-Sites: The case of Nebelivka,  Ukraine. Durham, Great Britain : 2019. 30 p.

носив символічне значення, подібне до значення похоронного інвентарю.  Осадження “мегаструктури” / храмового комплексу передбачало понад 60 кг  гончарних виробів, щонайменше 332 посудини – більшість для комунального  споживання, що говорить про внески з багатьох домогосподарств⁶⁷.  

На другому етапі ритуалу приміщення сакральної будівлі заповнювалося  паливом, ймовірно соломою та хмизом. На третьому етапі ритуалу споруду  охоплювало полум’я, а за нею підпалювалися й будинки всього поселення. Такі  висновки можна зробити з досліджень кластерів будівель на трипільських  протомістах Майданецьке та Тальянки, де характер руїн виразно свідчить про  миттєве горіння⁶⁸. 

Відтак Небелівський храм постав у вогняній стихії на самому початку  свого спорудження і туди ж був повернений після циклу свого існування.  Важливо, що храми Гебеклі Тепе та Небелівський храм проіснували до часу  свого відкриття тільки завдяки фінальним ритуалам свого “поховання”. Їх  умовне “воскресіння” в сучасному світі пов’язано з тим минулим, якого б не  було, якби вони були просто закинуті. 

Спалення Небелівського храму довело до стану каміння його сакральне  середовище, приховавши на тисячоліття релігійну велич під українську землю.  У випадку ж з Гебеклі Тепе шар землі, нанесений його сповідниками, навіки  схоронив перший храм світу. Іншими словами, люди того часу мали духовну  силу та ритуальне знання, щоб відроджувати чи воскрешати, що фактично  підтвердилося у сучасному світі сенсаційними відкриттями. 

 Підсумовуючи, стародавній релігійний комплекс Небелівка має всі  ознаки паломницького центру, який знаходився у ймовірно священному  тогочасному місті-поселенні, яке приймало своїх вірян для великих  урочистостей. Сам храм був вписаний у конфігурацію всього поселення,  

⁶⁷ Bisserka Gaydarska, Marco Nebbia & John Chapman. Trypillia Megasites in Context: Independent Urban  Development in Chalcolithic Eastern Europe. Cambridge Archaeological Journal. Institute for Archaeological  Research, 2019. 25 p. (s. 11). 

⁶⁸ Cucuteni and ancient Europe. The collection of scientific works. № 414. Kyiv : 2016. 134 p. (s. 45).

підсилюючи сакральність за допомогою руху від периферії до центру. Храм  являє собою двоповерхову структуру з частково відкритим дахом чи  конструкцією над головним ритуальним залом, яка забезпечувала умовний  зв’язок з небесними сферами під час проведення ритуалів. 

У горизонтальній площині сакральний комплекс мав три світоглядні  зони, які розгортались від його центральної площі та храмового двору до  переходу у середину храму та його святилища й головного ритуального залу з  досягненням “святая святих” – центральної точки, яка відмічена головним  храмовим символом – священним Деревом^{69 70}. Споруда храму була  забезпечена “сонячним коридором” по світовій осі “схід-захід”, який воєдино  поєднував весь комплекс. 

Небелівський храм з території України на сьогодні є найбільшим та  найрозвинутішим храмовим комплексом енеолітичної Європи, який є окремо  взятим типом релігійної структури та водночас проявляє загальне явище  землеробської релігії. 

Враховуючи вищенаведені особливості двох стародавніх релігійних  комплексів Азії та Європи, варто перейти до конкретизації їх світоглядної  спорідненості та виявити ознаки і риси, які наводять “культурний міст” між  двома ранньоземлеробськими культурами. 

3. Компаративний аналіз просторової організації та архітектурного  планування Гебеклі Тепе та Небелівського храму.  

Деякі дослідники, беручись за вивчення стародавніх храмових  комплексів, відразу починають свої інтерпретації із зовнішніх археологічних  ознак, які приводять їх до тлумачення зображень, пошуку загублених  скульптур богів чи якихось очевидних релігійних ознак. Поза увагою  більшості учених залишаються неявні ознаки логічного розміщення структур  

⁶⁹ Картина-реконструкція інтер’єру трипільського храму “Сонячне входження в Храм”. URL:  https://www.youtube.com/watch?v=SkydbqeFz_M 

⁷⁰ Zavalii, O. (2023). Temples and Sanctuaries of the Cucuteni-Trypillian Culture from the Territory of Ukraine and  Moldova Based on the Results of the Latest Geomagnetic Researches. Advance s in Historical Studies, 12, 138-162.  https://doi.org/10.4236/ahs.2023.124011. P. 158.

досліджуваних храмових комплексів на місцевості. Можна стверджувати, що  їхні іконічні закономірності складають загальні, взаємопов’язані елементи, які  виражають більш широке значення чи ідею у вигляді “взаємодії” складових.  Встановлюючи таку загальну чи взаємопов’язану ідею, яка лежить у  плануванні храмових комплексів, ми тим самим встановлюємо закономірності  релігійних ідей чи мотивів та методологію їх прочитання. Саме з цього варто  розпочати дослідження найдавніших храмових комплексів Азії та Європи в  рамках даної роботи.  

Для землеробських культур сонце, як очевидна природна сила, пов’язана  зі зростанням посівів та всього світу природи, відігравало центральну роль в  організації та будівництві культових споруд на таких місцях, як Гебеклі Тепе  та Небелівський храм. Це був складний організаційний вияв  давньохліборобської релігії, який об’єднував у собі священну множину річної  сонячної містерії. Можна сказати, що для землеробів цілісність року в колі  проходження сезонів було вищим (верховним) космологічним принципом  стародавньої релігійної системи, що відтворювалося у різних, як правило  трискладових, символічних образах та складало основу самих храмів. 

Здається, що сонячна космологія вже була сформована серед  хліборобських спільнот, які будували перші мегаліти південно-східної  Анатолії, близько 9000-8000 рр. до н. е. Ймовірно, це пов’язано з  найдавнішими уявленнями про розбудову світу і підтримку в ньому порядку.  Відповідно, розташування та чітка взаємодія різних елементів храму могли  забезпечити встановлену священність. За висновками самих археологів, які  займалися дослідженням Гебеклі Тепе, визначено, що: “Архітектура та  мистецтво Гебеклі Тепе свідчать про складну систему переконань та  ієрархічно структурований Всесвіт”⁷¹.  

На прикладі Небелівського храму доведено, що три вівтарі вогню  

⁷¹ Peters, J., Schmidt, K., Dietrich, O. and Pöllat, N. (2014). Göbekli Tepe: Agriculture and Domestication. Institute  of Palaeoanatomy, Domestication Research and the History of Veterinary Medicine, Ludwig-Maximilian  University, С. 3066.

головного ритуального залу були організовані таким чином, щоб підкреслити  залежність їхньої розмірності та положення у самому храмі від видимої річної  процесії сонця над східним горизонтом^{72 73} (“Figure 10”, “Figure 11”).

“Figure 10”. The floor plan of the Nebelivka Temple, according to the level  of the first floor⁷⁴. 

⁷² Zavalii, О. (2021). Reconstruction of the Sacred Significance of the Interior of the Nebelivka Temple and Its Main  Symbol. Multiversum Philosophical Almanac. p. 87-110. https://doi.org/10.35423/2078-8142.2021.1.1.07 (Р. 91-92) ⁷³ Zavalii, O. (2024) “Trypillian Altars” as a Religious Phenomenon of the Ancient World. Open Journal of  Philosophy, 14, 261-302. doi: 10.4236/ojpp.2024.142019. 

⁷⁴ Zavalii, O. (2023) Temples and Sanctuaries of the Cucuteni-Trypillian Culture from the Territory of Ukraine and  Moldova Based on the Results of the Latest Geomagnetic Researches. Advances in Historical Studies, 12, 138-162.  doi: 10.4236/ahs.2023.124011. (P. 144)

“Figure 11”. The visible path of the sun at the key points of the year in  relation to the dimensions of the altars of the main ritual hall of the Nebelivka  Temple⁷⁵.  

Вівтарі головного ритуального залу Небелівського храму чітко  проявляють залежність циклу “сонячного року” від структури сакральної  споруди. Саме такий доведений релігійний вияв надав привід розглянути  релігійний комплекс Гебеклі Тепе з позицій сонячної археоастрономії, із  залученням знань про Небелівський храм. У цьому компаративному  порівнянні проявилися ідентичні просторово-часові особливості організації  Гебеклі Тепе, які раніше залишалися поза увагою дослідників. Тут стає  зрозумілим, що перші мисливці та хлібороби Південно-Західної Азії  намагалися вписати в Гебеклі Тепе “сонячну природу”, як і перші хлібороби  території України в Небелівський храм.  

Закономірність орієнтації вівтарів головного ритуального залу  Небелівського храму та його центрального релігійного символу відповідає й  

⁷⁵ Zavalii, O. (2024). “Trypillian Altars” as a Religious Phenomenon of the Ancient World. Open Journal of  Philosophy , 14, 261-302. https://doi.org/10.4236/ojpp.2024.142019 (P. 274)

організації розміщення на місцевості чотирьох кам’яних храмових кіл Гебеклі  Тепе, в чому можна переконатися з нижченаведеного порівняння (“Figure  12″).  

“Figure 12”. Організаційно-просторове порівняння сакральної  архітектури найдавніших храмових комплексів Азії та Європи на місцевості.  

(а) Розміщення вівтарів вогню та центрального релігійного символу в  головному ритуальному залі Небелівського храму; (b) Розміщення храмових  кіл комплексу з умовно прийнятим позначенням A, B, C та D Гебеклі Тепе. 

З наведеного виразно проглядається взаємозалежність у розміщенні  вівтарів та центрального головного релігійного символу у Небелівському храмі  до розміщення чотирьох кругопланових споруд Гебеклі Тепе на місцевості.  Стає зрозумілим, що розмірність та положення трьох колоподібних споруд А,  B, D Гебеклі Тепе чітко відповідає видимій річній процесії сонця над східним  горизонтом, куди фактично були націлені всі чотири споруди. Четверта  споруда – С, знаходиться чітко на шляху сходу сонця у час весняного та  осіннього рівнодення, що разом зі спорудою В та їх внутрішнім організаційно просторовим наповненням утворюють сакральну вісь схід-захід. Саме на  цьому сакрально-просторовому векторі Гебеклі Тепе знаходяться Т-подібні  стели, які ймовірно додатково фіксують символіку річного рівнодення.

Розглянуте явище просторової організації храмових об’єктів варто  вважати підкресленим явищем давньоземлеробської релігії, що досліджується  й з інших стародавніх сакральних комплексів землеробського типу Європи та  Азії. Причому чіткий ритм симетрично розташованих об’єктів у відповідному  порядку міг забезпечуватися як самими спорудами, так і вівтарями,  заглибленнями, наземними надбудовами і навіть земляними насипами  (курганами). Таке релігійне явище досліджується від кам’яного віку і до пізньої  доби бронзи території Євразії. Тут варто навести декілька прикладів  найстаріших у світі священних місць кам’яного віку території сучасної  Туреччини, а саме Карахан Тепе (приблизно 10 200 р. до н. е.), Банкула Тарла  (приблизно 10 000 р. до н. е.) та порівняти їх з просторово-організаційною  структурою святилища-обсерваторії бронзової доби Безводівкою⁷⁶ (ІІІ-ІІ тис.  до н. е.), з території сучасної України (“Figure 13, 14, 15”).  

“Figure 13”. Комп’ютерна 3D-реконструкція храмового комплексу  Карахан Тепе, Туреччина (автор-розробник 3D-моделі M. Mellace)⁷⁷. 

⁷⁶ Кликавка, О. (2019). Шлях до Сонця. Альфа Реклама. ISBN 978-966-288-230-8. С. 90. ⁷⁷ Intervista esclusiva a Marco Mellace (2023). URL: https://baraondanews.it/karahan-tepe-flipped-prof-riporta-in vita-in-3d-il-luogo-piu-antico-al-mondo-costruito-dalluomo/

“Figure 14”. Розкопки на місцевості Банкула Тарла, Туреччина⁷⁸. 

“Figure 15”. Супутниковий знімок курганного комплексу та святилища  бронзової доби Безводівка, Україна (Google Maps). 

⁷⁸ Boncuklu Tarla (2024). URL: https://thebrainchamber.com/boncuklu-tarla/

Відтак, з представленого матеріалу виразно проглядається аналогія у  виборі організаційної форми стародавніх комплексів і сакральний підхід при  визначенні розмірів їхніх структурних складових. Наведені пам’ятки  демонструють просторово-організаційну спорідненість та високий ступінь  стандартизації у наявному комплексі сакральних об’єктів Азії та Європи. Ці  “сліди на землі” складають найдавніший інформаційний архів людства, що у  часовому проміжку наведених матеріалів фіксується орієнтовно з 10000 р. до  н. е. й по 2000 р. до н. е. 

Важливо ще раз підкреслити, що сакральна ідея організації розмірності  вівтарів та їхнього положення у просторових координатах Небелівського храмового комплексу відповідно до трьох головних сонячних подій  календарного року чітко проявляється у розмірності та положенні кам’яних кіл  Гебеклі Тепе та храмових комплексів Карахан Тепе, Банкула Тарла і навіть  курганного комплексу Безводівка.  

Розв’язання цієї релігійної закономірності у стародавніх храмових  комплексах та святилищах неодмінно надає можливість говорити про  “археологічно задокументовану” процесію рівнодень на тисячі років раніше,  ніж це було заведено вважати до цього часу. Для Гебеклі Тепе це ще й аргумент  на користь того, що він був запланований як єдиний проєкт (хоча кам’яні кола  забудовувалися у різний історичний час) і крок за кроком поступово  розвивався в координатах ієрархічно-структурованого просторового порядку.  На основі цього відкриття також можна зробити висновок про реальну  орієнтацію цього археологічного пам’ятника. Наявні докази надають нам більш  переконливі підстави зробити висновок, що ключові структури Гебеклі Тепе  були орієнтовані на Схід. Це передбачає нове розуміння того, що було  початково заплановано і згодом реалізовано. 

Важливо також зіставити Гебеклі Тепе з імовірним Трипільським  храмовим комплексом на поселенні Війтівка (приблизно 3900-3500 / 3400 рр.  до н. е.), Україна. У Війтівці за результатами новітніх геомагнітних досліджень 

зафіксовано випадок спорудження ймовірної храмової споруди з трьох  окремих корпусів, які спрямовані своїми головними входами на схід Сонця⁷⁹,  що водночас утворює певний релігійний ансамбль споруд (“Figure 16”).  

“Figure 16”. Порівняння просторової орієнтації кам’яних корпусів  Гебеклі Тепе з імовірним трипільським храмовим комплексом на поселенні  Війтівка (Україна).  

З представленої просторової орієнтації чітко проявляється  взаємозалежність в організації та плануванні архаїчних споруд. Тут Т-подібні  стели Гебеклі Тепе окремо виділені жовтим кольором та поєднані відповідно  до лінії сходу Сонця на рівнодення та сонцестояння, що в цілому надає  об’єктивну просторову картину культу року. Для трипільського релігійного  комплексу це також означає, що триєдність простору та часу у вираженні  храмових структур могла виражатися на декількох рівнях. Тут було місце й у  відповідній організації внутрішніх особливостей храму, оформленні  релігійних артефактів, а також побудові окремих структур, пов’язаних одним  задумом. З представленого якнайкраще розкривається “мова” та вираження  релігійних ідей, пов’язаних між собою однією природою та її подіями.  

⁷⁹ Zavalii, O. (2023) Temples and Sanctuaries of the Cucuteni-Trypillian Culture from the Territory of Ukraine and  Moldova Based on the Results of the Latest Geomagnetic Researches. Advances in Historical Studies, 12, 138-162.  doi: 10.4236/ahs.2023.124011. (Р. 147-148).

Автором дослідження також було помічено, що в Гебеклі Тепе  проявляються загальноархетипні риси давньоземлеробського порядку,  пов’язаного все з тією ж триєдиною гармонією простору та часу у забудові  кам’яного корпусу C. Слідуючи німецькому археологу К. Шмідту, який керував  розкопками об’єкта, а також за висновками інших фахівців, стає відомо, що так  званий корпус чи споруда С (“Figure 12”, (b)) Гебеклі Тепе було споруджено з  трьох концентричних кіл^{80 81}, немовби вписаних одне в одне. Така особливість  робить споруду Гебеклі Тепе найбільшою з усіх, а її символічне вираження  передає добре відомий у трипільському світі символ потроєних кіл. 

Також якщо взяти до уваги колоподібні споруди Гебеклі Тепе D, B та А,  то вони в цілому передають три кола різного розміру. Якщо їх уявно накласти  одне на одне, то в такому випадку проявиться структура все тих же потроєних,  концентричних кіл, структурованих воєдино. Важливо, що потроєна споруда  Гебеклі Тепе – С, немовби підсумовує в собі три кільця споруд D, B та А, тим  самим концентруючи центральну точку у храмовому комплексі. У  Небелівському храмі сакральний центр головного ритуального залу між  трьома вівтарями був відмічений священним рослинним символом⁸², а в  Гебеклі Тепе – двома Т-подібними колонами. Не виключено, що з усього  комплексу відкритих геомагнітною зйомкою сакральних споруд Трипільської  цивілізації на території України, яких на сьогодні нараховується понад сто⁸³ (з  них розкопано лише дві), у майбутньому відкриються храми, у центрі яких  було організовано по два рослинних релігійних символи. У всякому разі про це  повідомляють сакральні реліквії трипільського часу, невелика частина яких  наведена у даній роботі (“Figure 4, 5, 6”). Тоді відоме положення про те, що  

⁸⁰ Шмидт, К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 142). ⁸¹ Dietrich, L., Meister, J., Dietrich, O., Notroff, J., … (2019). Cereal processing at Early Neolithic Go¨bekli Tepe,  southeastern Turkey. Р. 4. https://doi.org/ 10.1371/journal.pone.0215214 

⁸² Zavalii, О. (2021). Reconstruction of the Sacred Significance of the Interior of the Nebelivka Temple and Its Main  Symbol. Multiversum Philosophical Almanac. p. 87-110. https://doi.org/10.35423/2078-8142.2021.1.1.07. P. С.  104. 

⁸³ Videiko М. (2022). Urbanization the Eastern Borders of Old Europe. Archaeologia Lituana 23 (1636): рр.195- 217. (Р. 209).

Дерево життя асоціюється з символом колони / стовпа⁸⁴ матиме абсолютно  точне матеріальне вираження у полі досліджень стародавніх храмів.  

Важливо зазначити й те, що саме в Гебеклі Тепе вперше було закладено  в основу храмового планування ідею тричасності чи триподільності храмового  простору. Це пізніше було реалізовано у культовому полі Трипільських храмів  і в певних формах відображається й у сучасному світі православних церков.  Відомо, що більшість дерев’яних храмів України, збудованих до XIX ст., є  тридільними: поділені своїм плануванням на зону вівтаря, нави та бабинця або  ж в їхньому плануванні закладені три храмових куполи⁸⁵, що так чи інакше  вкладається у концепцію потрійності. Відтак стає зрозумілим, що розв’язання  питання архаїчного храмобудування приводить нас у сучасному світі до  зв’язаних у “павутині релігійних ідей” сакральних об’єктів людства. 

Священне має своє походження. Створене у закономірностях людського  сприйняття, йому властиве подальше відтворення. Ставши одного разу  надбанням людини, поставши у кам’яній чи глиняній споруді, його можливо  відшукати у пізніших образах Богів з прописаних текстів, що в рівній мірі  однаково священне. Тринітарність архаїчного храмового культу та його  структур – це те саме, що й пізніша тринітарність Бога, і такою залишиться й  надалі у сприйнятті людиною навколишнього світу. 

Варто додати, що повторюваний геометричний візерунок сакральної  потрійності культу Сонячного Року пов’язує воєдино вищенаведені комплекси  і є найдавнішим розумінням космічної гармонії, що можна вважати вродженою  психологічною закономірністю людського виду. Три ключові точки простору й  часу, крім річної цілісності, передаються також символічним ходом Сонця за  добу: схід, кульмінація та захід, що водночас утворює єдине ціле. Ця  

⁸⁴ Lazarovici C.-M. (2005). Anthropomorphic statuettes from Cucuteni-Tripolye> some signs and symbols. Documenta Praehistorica 32. Р. 150. 

⁸⁵ Дерев’яні храми України. URL:  

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D1%96_ %D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D 0%B8

“психологічна троїна” повторюється стародавніми людьми у різних ідеограмах  та символічних смислах, які не завжди мають відкритий характер і одразу  стають зрозумілими сучасникам. Священна потрійність “Космічного закону” та цілісності року передана й іншими семіотичними інтерпретаціями у  культурах стародавніх землеробів, що варто розглянути у наступному розділі  роботи.  

4. Іконографічне вираження триєдності простору та часу у  давньоземлеробських комплексах Гебеклі Тепе та Небелівка.  

За матеріалами дослідження Небелівського храму та релігійної системи,  в координатах якої він діяв, автором доведено, що священна триєдність  втілювалася на поселенні Небелівка на декількох рівнях. Вона відома від  трискладової концентрично-колоподібної забудови велетенського на свій час  поселення (два кола забудови та штучний рів, яким символічно обнесли весь  житловий конгломерат) (“Figure 8”), й до організації самого триподільного храмового комплексу, а також віднайдених у стінах храму вівтарів, реліквій та  артефактів, які передають дух космічної Триєдності^{86 87} (“Figure 17”).  

⁸⁶ Zavalii, O. (2024). “Trypillian Altars” as a Religious Phenomenon of the Ancient World. Open Journal of  Philosophy, 14, 261-302. doi: 10.4236/ojpp.2024.142019 

⁸⁷ Zavalii, O. (2021). Trypillia Ritual Calendar from the Temple of Nebelivka. IDEAS. Philosophical Journal,  Special Scientific Issues. p. 103-116. doi:10.34017/1313-9703-2021-1(17)-2(18)-103-116

“Figure 17”. Реліквії, віднайдені в Небелівському храмовому комплексі  та його межах, об’єднані символами Триєдності⁸⁸: a) Небелівський диск – астрономічний календар трипільців; b) Фрагмент керамічної моделі храму з  поселення Небелівка; c) Іконографія головного храмового вівтаря Небелівки;  d) Фрагмент керамічної тарілки; e) Ритуальна тарілка чи черпак з букранієм, у  центрі якої по колу зображені три лінії – вигляд зверху та збоку. 

Триєдинство-трійця в релігійному житті перших землеробів – це  сприйняття цілісного образу Року, який об’єднаний трьома ключовими  положеннями Сонця в горизонтальній проєкції над східним горизонтом  протягом року. Архаїчний образ Року є вираженням “Космічного Закону”, який  складає велику священну Тріаду, кожен елемент якої зберігає образ єдиного  цілого. 

Те, що стародавня людина, як і сучасна, бачила над собою та видимою  лінією горизонту шлях сонця півколом, ймовірно, доповнювалося уявленням  про повне коло в священній іконографії. Це можна пояснити уявленням про  невидиму частину небесної сфери, тобто нічний шлях сонця, який, певно,  уявлявся як завершене чи з’єднане коло. Такий образ символізує  безперервність космічного циклу та єдність видимого і невидимого світів. 

Ця концепція відображає глибоке розуміння давніми землеробами  циклічності природи та їхнє прагнення інтегрувати ці спостереження у свою  релігійну систему. Триєдиний образ Року не лише слугував календарним  орієнтиром для сільськогосподарських робіт, але й формував основу для  складних космологічних уявлень, які впливали на всі аспекти життя ранніх  землеробських суспільств. 

Розуміння святості Року як цілісного явища, в якому нескінченно і  невідворотно проходять усі світові процеси, було найвищим космологічним  

⁸⁸ Chapman, C., Gaydarska, B., Nebbia, M., Millard, A., Albert, B. et al. (2018). Trypillia mega-sites of the Ukraine.  https://doi.org/10.5284/1047599. URL:  

уявленням, яке в сучасному світі ще можна визначати як “Бог”. Це було б не  більше ніж надання архаїчним законам Універсуму іншого імені. У цьому  розкривається великий Закон вічного повернення та воскресіння, що можна  вважати чи не загальною архетипною особливістю існування людини у  навколишньому середовищі. 

Варто підкреслити, що така ідея виникла на кілька тисячоліть раніше,  ніж християнська доктрина про триєдиного Бога, і в цьому є свої  закономірності. Оскільки люди є невід’ємною частиною навколишньої  природи, спостереження за станом регулярності та повторюваності породжує  базову потребу розуму в систематизації цього порядку. Людство намагалося  підтримувати цей порядок за допомогою різних типів концептуальних ідей.  Найбільш яскравими серед них стали стародавні храмові комплекси, де й  проявляються психологічні закономірності існування людини у відкритому  просторі. 

Можна об’єктивно припустити, що в трипільському релігійному  мистецтві використовувалися образотворчі елементи та мотиви, які у  первинному вигляді могли існувати ще у Гебеклі Тепе. У такому дослідженні  важливо відшукати не абсолютну подібність у зображувальній традиції, а  слідувати встановленим правилам та природним факторам впливу, які були  визначальними для візуального вираження тих чи інших художніх засобів. 

Таким чином, використання образотворчого елемента, мотиву чи  структури реального об’єкта храму може бути встановлено на більш  загальному рівні космологічних ідей, визначаючи та проявляючи загальні  уявлення про структуру священного. У такій роботі проявляться придатні для  взаємозв’язку елементи, які нададуть можливість краще зрозуміти обидва  храмові комплекси та систему їх вираження. 

Ці матеріали відкривають уявлення про нову та невідому раніше  “материнську мову символів”, інтерпретація якої є предметом вивчення  релігієзнавчої науки.

4.1. Тривимірна концепція Року з іконографії Т-подібної стели 43 (“камінь стерв’ятника”) корпусу D Гебеклі Тепе.  

У західній частині колоподібного корпусу D Гебеклі Тепе була відкрита  Т-подібна стела під назвою “камінь стерв’ятника”. Композиція цієї колони  проілюстрована більше, ніж будь-яка інша у цьому місці. За висновком автора,  її релігійний сенс приховує все той же священний смисл тривимірного Року 

Всесвіту, що конкретизується тут космологічно-зооморфними сюжетами,  пов’язаними з неподільним потоком часу дня та ночі (“Figure 18”).  

“Figure 18”. Ілюстрація та фото колони 43 корпусу D Гебеклі Тепе (фото  К. Шмідта). Червоним кольором виділено (Н)-подібні символи. 

Варто зазначити, що ілюстрована колона з корпусу D ймовірно передає  концепцію двоярусного чи бінарного Космосу, яким він уявлявся архаїчним  людям неоліту. Знизу колони зображені суто хтонічні істоти – скорпіон, змія,  кабан, земноводна птаха та людиноподібний образ без голови. Людина без  голови тут, ймовірно, додатково підкреслює смертність земного буття та 

відповідного рівня космології. У верхній частині стели, імовірно зображений небесній світ. Тут здебільше зображені птахи, що є гарною асоціацією з  небесним світом. 

Майже у самому центрі верхньої частини стели зображене коло чи  умовний колоподібний центр, своєрідний “axis mundi”, навколо якого і  розгортається вся “небесна сцена”. Зазначимо, що переважна більшість  дослідників інтерпретують цей умовний центр, позначений колом, як Сонце чи  Місяць^{89 90}. Однак, за висновком автора, метафора Сонця та Місяця тут  закодовані під іншими сюжетами, що водночас складає певну космологічно ідеологічну систему. Все це буде обґрунтовано далі. 

На погляд автора, центральне коло ймовірно передає символ сакральної середини, мікрокосмосу порядку, навколо якого і розгортається весь сюжет “каменя стервятника”. Більше того, воно може відображати уявлення про  невидиму частину небесної сфери, а саме нічний шлях сонця. Цей шлях,  вірогідно, уявлявся як замкнене чи з’єднане коло, що символізує  безперервність космічного циклу та єдність видимого й невидимого світів.  

Необхідно звернути увагу на те, що три округлі структури чи своєрідні  дуги над масивною горизонтальною площиною у верхній частині стели  (“Figure 18”) передають все ту ж логіку розмірності Сонячного року  відповідно до сходу та заходу Сонця над горизонтом у час літнього й зимового  сонцестояння та весняно-осіннього рівнодення. 

Справді, символи дугоподібних об’єктів, у середині яких фігури  наближені до кола, можна легко інтерпретувати як графічне зображення сходу  та заходу Сонця над горизонтом. При цьому, якщо уявно позбавити розглянуту  верхню частину стели зооморфних зображень, то отримаємо по суті карту  

⁸⁹ Sweatman, Martin B. & Tsikritsis, D. (2017). Decoding Göbekli Tepe with archaeoastronomy: What does the fox  say? Р. 238. DOI:10.5281/zenodo.400780 

⁹⁰ Kurt A. O. (2017). The First Temple in Minor Asia: Gobeklitepe – The First Temple in Minor Asia: Gobeklitepe.  Cumhuriyet Theology Journal – Cumhuriyet İlahiyat Dergisi. p. 1107-1138. (P. 1122-1123).

Гебеклі Тепе з її чотирма головними структурами, так буцімто на неї дивляться  з небесного світу зі сходу. 

Звичайно, що стародавні скульптори не прагнули зобразити точну  географічну карту цього місця, скоріше їхнім наміром було забезпечити  символічне уявлення про порядок, створення своєрідного “священного  пейзажу”. Концептуалізація та візуалізація світу природи відігравали важливу  роль у стародавній вірі та ідеології. Для розуміння вищенаведених припущень,  вводимо в структуру роботи (“Figure 19”).  

“Figure 19”. Вираження триєдиної гармонії простору та часу у  ранньоземлеробських комплексах Гебеклі Тепе та Небелівка: a) Ілюстрація  

колони 43 у корпусі D Гебеклі Тепе з виокремленням трьох колоподібних  структур чи трьох хвиль над горизонтальною площиною та центром,  позначеним колом; b) Головний ритуальний зал Небелівського храму з трьома  вівтарями вогню та центром, відміченим головним храмовим символом; c)  Розміщення храмових кіл комплексу Гебеклі Тепе за археологічними  розкопками. 

У структуру (“Figure 19”) необхідно було ввести план головного  ритуального залу Небелівського храму, щоб ще раз підтвердити інтерпретацію 

автора про ідеологічну спорідненість двох сакральних комплексів. Так стає  наочно зрозумілим, що головні структури храмів добре співвідносяться, а  “кам’яна картина” немовби “прописує” такий священний порядок. Справді,  наведена ілюстрація проявляє однакову просторову ідею, а розмірність  храмових елементів та верхнього зображення “кам’яної картини” відповідає  річному культу Сонця. Всі ці фігури є гарними зображеннями трьох головних  сонячних подій року, які організовані у правильному часовому порядку.  Виокремлення центральної точки, певно, є тип Mundus, на перетині якого  зливається час та простір. 

З трипільського релігійного комплексу відомо, що “сонячні дуги” чи  “хвилі”, якими позначали проходження річних сезонів на ритуальних  горщиках, додатково транслювали приховані символи культу ночі. Кодування  такого прихованого релігійного смислу проходило під певним художнім  задумом, який став зрозумілим у зв’язку з дослідженням Небелівського храму  та його реліквій. Поглянувши на фасад керамічної копії храму з поселення  Небелівка (“Figure 17” (b)), стає зрозумілим, що стародавні релігійні генії  центральний вхід у свій Храм Сонця та вогню оформили все тими ж трьома  лініями (укрупненим показником циклічності Року), додатково підкресливши  округлий “прохід” знаком сяючого сонця. Звідси та з інших тотожних  символічних кодів стало зрозумілим походження іншого масиву релігійної  інформації, позначеного “лінійними дугами”. І що найголовніше, стало  зрозумілим те, що там, де закінчується “сонячна хвиля”, у владу вступає культ  ночі та його образи. 

Це варто було навести, щоб звернути особливу увагу на верхню частину  стели з Гебеклі Тепе під номером 43 із зображенням трьох хвилеподібних  структур. Саме там, де закінчується хвиля (що можна інтерпретувати як  сонячний період дня чи, в ширшому сенсі, сонячний сезону року),  проявляються зооморфні образи. Такий вияв нам добре відомий та 

досліджений у Трипільській культурі (“Figure 20”).

“Figure 20”. Зооморфні зображення, розміщені між дугоподібними  хвилями в іконографічних виявах Гебеклі Тепе та Трипілля. 

Зоряне небо та зодіакальні епохи відігравали одну з ключових ролей у  системі уявлень людини про Всесвіт та релігійні вірування вже в достатньо  ранній історичний період⁹¹. Здається, тут ми фіксуємо зоряні алегорії тварин,  якими вони уявлялися в неоліті й неодмінно ставали уявно видимими, коли  сонячна хвиля закінчувала свій “небесний хід”. 

Чи не зародки зодіаку, буквально “тваринного кола”, трапилося нам на  шляху дослідження найдавніших у світі храмових комплексів? Така  постановка питання не викликає у автора сумніву щодо позитивної відповіді,  адже тут одночасно ми досліджуємо культ циклічного року, на який накладено  ймовірно тваринні зоряні алегорії. До того ж такі впізнавані тварини з (“Figure 20”), як бик, собака, птах та вівця / коза, досі присутні у грецькому та  китайському зодіаках. 

На підставі цієї оцінки ми черговий раз пересвідчуємося у спорідненості  релігійних ідей обох храмових комплексів та подібності культурних виявів.  Різні за походженням та часом люди, але єдині за духом, створювали подібні  релігійні структури, вкорінені в архетипи власної свідомості. Це є “одним  

⁹¹ Завалія О. (2022). “Всевидяче око” у сяйві Тельця. Повернення до релігійних витоків. Камянець Подільський, ТОВ «Друкарня Рута», С. 15. 

обличчям” − глибоко закоріненої у свідомості народу космічної гармонії,  закодованої під образами тривимірного порядку та зоряного неба.  

З цього проглядається одна з центральних парадигм “материнської  релігії світу”, яка стала зрозумілою тільки разом з новітніми археологічними  відкриттями XXI ст. 

Варто також звернути увагу, що від трьох колоподібних зображень до  центральної точки колони 43 корпусу D стародавні мудреці Гебеклі Тепе  зобразили своєрідні потоки-лінії, які звужуються і начебто сходяться саме у  центрі композиції скульптури та центральному колі. Враховуючи  повідомлення археолога К. Шмідта про споруду з трьох концентричних кіл  корпусу С Гебеклі Тепе, який знаходиться між трьома іншими корпусами A, B  та D, це здається важливим повідомленням та ключем до розуміння сюжету. 

Співставивши археологічні та іконографічні матеріали, тут  розкривається смислове поле все того ж священного часу та простору, які  воєдино зливаються в концепції циклічності триподіленого Року. Художнє  вираження потоків-ліній від трьох колоподібних структур різних розмірів до  центрального кола стели – це, ймовірно, те ж саме, що й фактичні археологічні  матеріали, виражені у потрійному корпусі С, який уявлявся, за висновком  автора, сумою трьох кілець A, B та D. 

Здається, саме так люди ранньоземлеробського культурного поля  намагалися виразити та позначити “Центр світу”, де сходилися дві  фундаментальні системи координат природної релігії – час та простір. Як вже  було зазначено вище, в Небелівському храмі така центральна координата  простору та часу була оформлена заглибленням / ямою у центрі головного  ритуального залу між трьома вівтарями вогню, з якого проростав священний  символ. В Гебеклі Тепе центральний корпус сам собою складав заглиблення в  землі, у центрі якого стояли дві колони.

Повертаючись до детального розгляду колони 43 з Гебеклі Тепе та її  іконографії, варто закцентувати увагу на зображенні одинадцяти  прямокутників, які розміщені між трьома сонячними структурами та  центральним колом. Тут немовби ці одинадцять фігур перебувають у потоці  між трьома віхами “сонячного часу” та концепцією Єдиного, до якого  сходяться всі накреслені лінії. 

Можливо, саме так священники Гебеклі Тепе намагалися передати  концепцію цілісності року, пов’язану з числовим показником одинадцять. У  цьому світлі “кам’яна картина” може передавати логічний хід порядку  розгортання часу: від трьох головних “структур” року час розгортається в  одинадцять рівних періодів, що неодмінно становить єдине ціле. 

Подібне вираження ми досліджуємо й в автентичному Трипільському  храмовому календарі – Небелівському диску (“Figure 17”, (a)), де три  центральні лінії містять в собі чотири сезони року, які, своєю чергою, діляться  на десять рівних періодів, і все це становило єдину концепцію Священного  Року доби Небелівського храму. З іконографії іншої Т-подібної колони номер  33 корпусу D Гебеклі Тепе ми знаходимо близьке за значенням упорядкування  потоку річного часу, що буде розглянуто у наступному параграфі розділу. 

Важливо також закцентувати увагу на образах птахів з верхньої частини  колони 43. За допомогою цих зображень, на думку автора, тут проведено певне  обігравання сюжету дня та ночі як головного потоку часу в системі природного  життя та релігії. 

Птахи – це єдині істоти, які можуть піднятися в царство Сонця, зірок та  Місяця, відтак їх зображення можуть передавати відповідні смисли. Велика  птаха – стерв’ятник, зображена з розпростертими крилами у польоті. Відомо,  що у багатьох народів ця птаха була символом відродження та очищення.  Вважалося, що стерв’ятники беруть тіла мертвих та забирають їх на небеса. По  суті, багато архаїчних цивілізацій (корінні американці, месопотамці та інші)  вірили, що ці птахи є посланниками Богів. Можливо, саме в такий спосіб 

стародавні анатолійці хотіли додатково утвердити культ сонця відповідним  образом. Це може підкреслюватися й зображенням трьох хвилеподібних ліній  на шиї стерв’ятника, які знову-таки приводять нас до прихованого символізму  триподільного року. 

Помітна й дихотомія такому вищенаведеному сонячному птаху. Вона  буквально реалізується у зображенні двох птахів з протилежної від  стерв’ятника сторони. В цих зображеннях добре пізнаються ібіси, яких важко  з кимось сплутати завдяки особливим формам дзьобів. Ібіс – це священна  птаха, яка пов’язувалася з місячним культом у стародавніх народів. Загнуті  дзьоби добре асоціюються з молодим чи спадаючим Місяцем. Відтак навіть  давньоєгипетського бога місяця Тота зображували з пташиною головою ібіса⁹². 

Доцільно припустити, що у сюжеті стели також проходило своєрідне  обігравання дня та ночі за допомогою різних видів представлених птахів. Якщо  у випадку зі стерв’ятником сонячне значення ймовірно додатково  акцентувалося трьома лініями на шиї птаха, то у випадку з ібісами один з них 

був зображений з оком, інший без нього. Таке комбіноване обігравання могло  передавати дві фази місяця, добре співставні з відкритим та закритим оком птаха – повний та новий місяць. 

В такому випадку, сукупно, верхня частина стели могла передавати та  об’єднувати значення священного Року у поєднанні з Сонячним та Місячним  розумінням часу. Варто зазначити, що сама стела віднайдена у  структурованому релігійному об’єкті, який, відповідно до даного дослідження,  створювався у чіткому просторовому порядку до видимих астрономічних  явищ. Відтак ідея зображення Сонця та Місяця під різними символічними  кодами виходить на перший план у такій астрономічній структурі. 

У верхній частині досліджуваної стели в комплексі зооморфних  зображень також присутній образ змії. Вона розташована окремо у лівій  

⁹² Encyclopedia Britannica. Egyptian Gods and Goddesses. URL: https://www.britannica.com/list/11-egyptian-gods and-goddesses 

частині композиції. Мотив змії є одним із найпоширеніших символів на  обелісках Гебеклі Тепе.  

Змії, зображені на стелах Гебеклі Тепе, ймовірно, мали глибоке  календарне та космологічне значення для давніх мисливців-збирачів та перших землеробів регіону Анатолії. Ця гіпотеза базується на кількох  важливих спостереженнях та припущеннях. 

По-перше, біологічний цикл змій тісно пов’язаний з сезонними змінами  в регіоні. Вони починають свій період активності та спарювання у квітні травні, що збігається з початком літнього сезону в Анатолії. Це співпадіння  могло слугувати природним маркером зміни сезонів для давніх людей, які  уважно спостерігали за природними явищами. 

По-друге, поведінка змій протягом року демонструє чіткі фази, які могли асоціюватися з більш широкими космологічними концепціями. Після сплячки  змії “пробуджуються” навесні, що могло символізувати відродження природи.  Їхня активність влітку та восени, а потім повернення до зимового сну могли  розглядатися як мініатюрна модель річного циклу в цілому. 

Скидання шкіри цього плазуна, ймовірно, несло в собі значення  відродження, а шахове забарвлення могло асоціюватися з чергуванням дня та  ночі. До того ж хвиляста (змієподібна) лінія, яка залишається після  проповзання змії по піску чи землі, є одним з найбільш очевидних та  природних графічних символів циклічності та безкінечності руху. Іншими  словами, змія, як “вічно пишуча” тварина з притаманними їй дихотомічними  особливостями (подвоєний язик, шахова шкіра, народження змії з яйця, яке розколюється на дві частини, дихотомія життя та смерті, яку може спричинити  цей плазун людині) та здатністю до відродження, якнайкраще могла  асоціюватися з космологічною міфологемою творення, відродження та  переродження у культі року.

Якщо це так, тоді окремий образ змії у комплексі зображень зі стели 43  призначений позначати космічний порядок та циклічність часу. У  взаємозв’язку з іншими зображеннями цієї стели вона може виступати окремим  показником того ж контексту циклічності Року і може пов’язуватися з іншими  зооморфними зображеннями ще й прихованим символізмом чисел. 

Автором помічено, що верхня частина стели 43 Гебеклі Тепе додатково  передає числовий показник “сім”. Весь сюжетний комплекс зооморфних  зображень зводиться саме до такої кількості зображених тварин. Це досить  добре корелюється з контекстом Небелівського храму. Досліджено, що  числовий контекст “семи” в Трипільському храмі був підкреслений сімома  вівтарями вогню, які конкретизували собою весь просторово-часовий  континуум року. Три найбільші вівтарі головного ритуального залу  символізували три ключові сонячно-астрономічні явища над східним  горизонтом. Чотири менших вівтарі у святилищі Небелівського храму  символізували чотири фази місяця, що водночас структурували неподільність  потоку часу дня та ночі у гармонії року⁹³.  

Такий акцент на числі “сім” у контексті стародавньої стели з Гебеклі Тепе може також підкреслювати просторово-часові метафори дня та ночі у  циклічності року, де його неподільні структури метонімічно перенесені на  зооморфні образи. Архаїчна землеробська ідея космічного часу під приводом  числа сім пізніше відображається у космогонічних міфологемах, де світ  створюється за сім днів або сім етапів. Особливо яскраво це проявляється у  ранньоєврейській релігійній писемності, в якій існує зв’язок між часовими  циклами семи та етапами творіння Бога. 

Особливий інтерес становить питання про Н-подібний символ, який на  (“Figure 18”) був окремо виділений нами червоним кольором. Він  повторюється в Гебеклі Тепе у різних сюжетних лініях монументального  

⁹³ Zavalii, O. (2024) “Trypillian Altars” as a Religious Phenomenon of the Ancient World. Open Journal of  Philosophy, 14, 261-302. doi: 10.4236/ojpp.2024.142019. P. 276.

мистецтва, відтак має нести в собі якесь глибоке релігійне або сакральне  значення. Його повторюваність у різних сюжетах може вказувати на те, що  цей символ мав універсальне значення, зрозуміле усім членам спільноти. 

У випадку зі стелою 43 Н-символ зображений двічі у вертикальній і  горизонтальній площині один над одним і орієнтований таким чином, що  справляє враження взаємодії з сюжетом як внутрішньоструктурно, так і  міжструктурно, тобто створює ефект “всеохоплення”. Це може вказувати на  віру в те, що такий особливий символ мав об’єднувати всі аспекти реальності  Неба та Землі у культі року. 

Подвоєний Н-символ у вертикальній та горизонтальній площині,  зображений один над одним, також відомий у Гебеклі Тепе з так званого  мегаліту “ідеальної симетрії” (колона під порядковим номером 18 корпусу  D⁹⁴). Повторення цього символічного коду в Гебеклі Тепе свідчить про  важливість цієї концепції в релігійному світогляді перших землеробів.  Враховуючи, що цей символічний код був використаний у ймовірному сюжеті  річного культу “каменя стерв’ятника”, він міг уявлятися як візуальне  представлення концепції об’єднання різних аспектів року в єдину систему.  

Помічено, що в архаїчних світоглядах поряд із тричленним Всесвітом  існує також двочленний, що є, безсумнівно, більш давніми уявленнями, ніж  тричленні⁹⁵. Двоподільна сцена “каменя стерв’ятника” якнайкраще це  підтверджує. На додаток, така концепція єдності може відображати ранні  форми пантеїстичного світогляду, адже вона передає людину (смертність  людини підкреслена зображенням без голови), тваринний світ та триподільний  божественний світ природи в одному цілому. 

Підсумовуючи, ми можемо припустити, що “камінь стерв’ятника” був  створений з наміром відобразити пейзаж для культово-обрядових уявлень, які  

⁹⁴ Clare, L., Tuna Yüncü, Z., Uludağ, C. (2019) Göbekli Tepe. In. N. Ertürk and Ö. Karakul Türk (eds.) UNESCO  World Heritage in Turkey 2019, UNESCO Türkiye Milli Komisyonu, Ankara. P. 13-14. 

⁹⁵ РИГВЕДА. МАНДАЛЫ V-VIII. М. : «НАУКА», 1999. 745 с.с. 473.

були найвищою мірою ідеалізовані, щоб відповідати очікуванням конкретного  храмового середовища. У компаративних релігієзнавчих порівняннях з  Небелівським храмом ця “кам’яна картина” проявляє закономірності  інтерпретації тривимірного священного року чи космічного порядку у  конкретному матеріальному об’єкті, що можна розглядати як ієрофанію – прояв священного в профанному світі.  

Це вказує на фундаментальну важливість небесних явищ у релігійних  уявленнях ранньоземлеробських суспільств та їхнє прагнення синхронізувати  земне буття з космічними циклами, що є характерною рисою  космоцентричних та пантеїстичних світоглядів. Такий підхід до сакралізації  простору та часу через матеріальні об’єкти також може надавати розуміння  еволюції релігійної свідомості людей.  

4.2. Космологічна модель року в символіці Т-подібної стели 33  корпусу D у Гебеклі Тепе 

У структуру порівняльного аналізу даної роботи необхідно ввести  розгляд символіки ще однієї Т-подібної стели з Гебеклі Тепе під номером 33  корпусу D. Це потрібно зробити, щоб розширити контекст дослідження та  перевірити гіпотези, сформульовані на основі аналізу інших матеріалів  роботи, що підвищить надійність висновків дослідження. 

Символіка стели 33 передає рельєфні зооморфні зображення, фігури та  вже вищезгаданий нами Н-подібний символ у вертикальній та горизонтальній  проєкції на двох гранях скульптури (“Figure 21”).

“Figure 21”. Фото Т-подібної колони 33 корпусу D Гебеклі Тепе⁹⁶ у трьох  різних площинах. Червоним кольором виділено (Н)-подібні символи. 

У досліджуваній колоні центральний мотив займають хвилясті лінії, які  охоплюють значну частину поверхні, і їх легко можна інтерпретувати як  стилізовані зображення змій. Їхнє домінуюче положення вказує на ключову  роль цього символу в загальній композиції. Звивисті форми створюють  відчуття руху і плинності, що характерно для цих тварин. Як вже було  зазначено вище, змії добре асоціюються з циклічністю часу, змінами сезонів  та дихотомічними особливостями, що так чи інакше торкається  метафоричного розуміння року. Зміїні образи тут взаємодіють і з іншими  елементами на колоні, такими як фігури лисиці, птахів, невідомого плазуна та  Н-подібними символами.  

Автор виявляє у такому сюжетному обіграванні все ту ж тривимірну  ідею цілісного року, закодовану під числовими показниками зооморфних  образів три, одинадцять та тринадцять. Для розуміння означеної гіпотези на  (“Figure 21”) позначені ці числові показники. Їх значення буде розглянуто  далі.  

⁹⁶ The mysterious secrets of the world’s oldest temple (2021). URL:  

Так, з представленого матеріалу можна дослідити, що змії немовби  сповзаються до центру композиції стели і своїми головами формують певну  фокусну точку чи умовний сконцентрований центр. Цей центр колони  відмічений великим Н-подібним символом, що може представляти ідею часу,  до якого все повертається та буквально в якому все сходиться. 

Автор, спираючись на наведені гіпотези стосовно стели 43 Гебеклі Тепе  у розділі 4.1, без особливих труднощів вбачає у числових показниках три та  одинадцять відображення священного культу року. На стелі 43 можна  побачити три кола чи три структури, поєднані з одинадцятьма  прямокутниками. Цікаво, що подібну композицію спостерігаємо і на стелі 33,  де три зміїні голови поєднані в одній композиції з одинадцятьма головами  змій. Важливо відзначити, що у більшості змій з цієї “кам’яної картини” голови  передають форму прямокутників. Така схожість числових показників та  геометричних фігур на різних стелах дає вагомі підстави для об’єднання цих  елементів у єдине семантичне поле значень. Це свідчить про послідовність та  системність у символічній мові творців Гебеклі Тепе, де числа та форми  використовувались для передачі важливих релігійних концепцій. 

Ця інтерпретація підкреслює складність символічної системи,  використаної в оформленні Гебеклі Тепе, та вказує на можливий зв’язок між  різними елементами релігійного комплексу через спільну числову та  геометричну символіку, з урахуванням того, що досліджувані стели 43 та 33  знаходяться в одному корпусі D. 

Щодо тринадцяти зміїних голів зі стели 33, які сповзаються у центр  композиції своїми прямокутними головами, тут вбачається передача  інформації місячного культу у його річному показнику. Символіка числа  тринадцять справді може гарно ілюструвати місячний рік, який складається з  тринадцяти повних місячних циклів, приблизно по 28 днів кожен. Відтак 

поєднання одинадцяти та тринадцяти зміїних голів у центрі стели може 

виступати важливою частиною семантичної структури числових показників  року у його місячному та сонячному проходженні. 

Вищенаведена гіпотеза може підсилюватися тим, що тринадцять змій  стели 33 немовби виповзають з тіла лисиці, яка зображена на боковій грані  скульптури. На противагу, з іншого боку композиції, також на боковій грані,  зображено одинадцять змій, що виповзають з тіла птаха. Тут, імовірно,  проводиться мистецьке обігравання дихотомії дня та ночі за допомогою  зооморфних персонажів. 

Мотив лисиці може пов’язуватися з нічним культом та Місяцем, оскільки  ця тварина полює вночі, а її природне забарвлення могло асоціюватися з  нічним світилом. Її основні жертви території південної Анатолії – це змії та  ящірки. Образи змій, що виходять з лисиці, – це, певно, трансформація станів.  Тут начебто цілісний образ рудої мисливиці, яка утримує в собі своїх жертв,  розпадається на тринадцять зміїних тіл. Відтак утворюється метаморфоза  єдиного (певно, року) до його частин (певно, місяців чи умовних періодів місячного року). 

У цьому світлі зображення птаха як небесного провідника, з якого  виповзають одинадцять змій, аналогічно може позначати значення дня та  сонячних періодів у році. Протиставлення нічного (лисиця, Місяць) та денного  (птах, Сонце) аспектів вказує на усвідомлення глибокої дуальності природи.  Важливо підкреслити, що три великі зміїні тіла в сюжеті виповзають саме з  імовірної сонячної сторони стели, що може додатково відображати поняття  тричленного сонячного року та в цілому підкріплювати сонячний сюжет.  Відтак означена метаморфоза включає поняття єдиного, яке розкладається на  одинадцять частин і неодмінно функціонує у тривимірній концепції. У такому  випадку стела б передавала та об’єднувала значення священного Року в  поєднанні з сонячним та місячним розумінням часу – єдністю всього небесного  світла у році. І вся ця єдність неодмінно розгортається під приводом  таємничого знаку “Н”.

Культ чисел одинадцять та тринадцять у Гебеклі Тепе також виявляється  в організації колоподібних структур корпусів D та C. Враховуючи  реконструкцію, наведену першовідкривачем цього місця К. Шмідтом у книзі  «Вони будували перші храми», можна встановити, що рівно одинадцять колон  цих споруд утворювали повне коло, а дві центральні колони доповнювали  числовий показник до тринадцяти⁹⁷. Ця архітектурна особливість може  вказувати на глибоке символічне значення цих чисел у космології та світогляді  будівничих Гебеклі Тепе. 

Одинадцять колон могли представляти часові періоди сонячного року,  тоді як число тринадцять, утворене додаванням двох центральних колон, могло  символізувати повний цикл або завершеність у метафоричному злитті  сонячного та місячного часу. Це найкраще узгоджується з досліджуваною  колоною 33 корпусу D. 

Здається, стає зрозумілою узагальнена картина розглянутої стели з  корпусу D, яка гармонійно доповнює значення архітектури самого корпусу.  Також важливо черговий раз підкреслити, що сума річного часу дня та ночі тут  проходить під знаменням незрозумілого до цього часу знаку “Н”, який  зустрічається в Гебеклі Тепе й на інших кам’яних стелах, у тому числі на  дослідженій “стелі стерв’ятника”. Цей знак, на погляд автора, ймовірно став  фундаментальним явищем Трипільської культури та увійшов у простір Небелівського храму.  

У світі трипільських ідей, і конкретно в Небелівському храмі, “Н” – подібний символ, імовірно, у ході еволюції способу його вираження та  переходу до керамічного енеоліту отримав своє втілення в гончарному  ремеслі. Він являє собою керамічний об’ємний предмет, що складається з двох  з’єднаних циліндрів, які нагадують сучасний бінокль. Саме цей символічний  артефакт став однією з “візитівок” Трипільської культури в сучасному світі та  

⁹⁷ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 164).

символом її загадковості. Враховуючи високу міру подібності означеного  символу у двох храмових комплексах і в цілому культур, необхідно додатково  зосередитись на розв’язанні питання його генези, призначення та семантики.  Означену проблематику необхідно винести в наступний розділ статті для  глибшого та всебічного аналізу. 

З огляду на проведений аналіз іконографічного вираження триєдності  простору та часу й темпорального виміру їх вираження, можна зробити  висновок щодо комплексної космологічної концепції, втіленої у розглянутих стелах корпусу D Гебеклі Тепе. Ці артефакти відображають складну систему  світоглядних уявлень неолітичного суспільства про устрій Всесвіту та його  цикли. Виявлена символічна структура корелює з архітектонікою самого  культового комплексу Гебеклі Тепе та Небелівського храму, що свідчить про  цілісність та системність у підходах до створення цих місць та їх сакрального  наповнення.  

5. Походження та аналіз “Н”-подібного символу з Гебеклі Тепе та  його можливий зв’язок із символом «бінокля» у трипільській  культурі 

У світі давніх символів, розділених тисячами кілометрів та  тисячоліттями, інколи виникають очевидні паралелі, які змушують нас  переосмислити наше розуміння культурного розвитку людства. Знак “Н” з  Гебеклі Тепе та символ трипільського “бінокля” є саме такими виявами  священних знакових систем, чия подібність кидає виклик нашим уявленням  про ізольований розвиток давньоземлеробських суспільств. У цьому розділі ми  проведемо детальний компаративний аналіз цих двох символів, намагаючись  розкрити їхнє можливе спільне коріння або паралельний розвиток у контексті  космологічних уявлень давніх громад. 

Це дослідження доцільно розпочати з розгляду невеликого, але  надзвичайно значущого археологічного артефакту, виявленого в Гебеклі Тепе.  Мова йде про кістяну пластинку, на якій зображено дві Т-подібні колони, які  знаходились у центрі кам’яних кіл храмового комплексу. Цей унікальний 

предмет може представляти один з найдавніших відомих прикладів  використання тривимірної перспективи в доісторичному мистецтві⁹⁸ (“Figure  22″). 

“Figure 22”. Парні стовпи, розташовані в центрі кам’яного кільця  Ґебеклі Тепе, та різьблення на кістяній пластинці, знайденій у цьому ж місці  (фото A. Collins).  

Зображення на кам’яній пластинці недвозначно вказує на те, що  вигравірувані на ній Т-подібні форми є схематичним зображенням  характерних Т-подібних стовпів, які присутні в усіх основних кам’яних колах,  розкопаних на цій археологічній пам’ятці. Незважаючи на те, що ці парні  центральні стовпи завжди розташовувалися у Ґебеклі Тепе ребром до  південного входу і лицьовою частиною до сходу та заходу, майстер, який  створив різьблення на кістяній пластинці, ймовірно, зобразив колони у  профіль, щоб забезпечити однозначне розуміння зображення глядачем. Втім,  не можна виключати, що майстер зобразив колони з інших священних місць  цього регіону. Наприклад, відомо, що у Чайоню-Тепесі (на північ від  

⁹⁸ Collins A. (2015). First pictorial representation of Göbekli Tepe T-pillars found on tiny bone plaque. URL:  https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/first-pictorial-representation-gobekli-tepe-found-003862 

Діярбакира, біля підніжжя гір Тавр) Т-колони були встановлені ребром одна до  одної⁹⁹.  

На зображенні кістяної пластинки можна розгледіти деякі деталі, які  поглиблюють наше розуміння цього артефакту та доповнюють інтерпретацію  Т-подібних форм і похідних від них символів. 

Над двома колонами чітко проглядаються зображення трьох крапок у  хвилеподібному виконанні, які акцентують увагу на астрономічному або  космологічному аспекті цих структур. Крім того, у самому центрі пластинки  між двома колонами можна помітити ще одну, більш виразну хвилю, яка наче  з’єднує центральні основи Т-подібних стел. Також між цими парними  стовпами фіксується наявність вибитого отвору чи заглиблення¹⁰⁰. 

Нижні частини колон на зображенні пластинки розташовані на  елементах, що нагадують постаменти. Візуально вони створюють враження  масивних форм, які дійсно були виявлені під час археологічних досліджень. Ці  постаменти слугували основою для закріплення Т-подібних стовпів. Така  конструкція не лише забезпечувала стійкість монументальних Т-колон, але й  підкреслювала їх значущість, візуально підносячи їх над рівнем землі.  Археологічні знахідки підтверджують, що ці масивні постаменти були  невід’ємною частиною архітектурного ансамблю та, можливо, виконували  додаткову ритуальну чи символічну функцію в контексті всієї споруди. 

Розглядаючи цілісне зображення на кістяній пластинці, автор роботи  проводить аналогію з астрономічними явищами, зокрема з річним рухом  Сонця. Композиція нагадує панораму небесної механіки, яку можна  спостерігати, дивлячись зі східної частини світу на західну протягом року крізь  призму подвоєних колон. 

⁹⁹ Collins A. (2015). First pictorial representation of Göbekli Tepe T-pillars found on tiny bone plaque. URL:  https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/first-pictorial-representation-gobekli-tepe-found-003862 ¹⁰⁰ Collins A. (2015). First pictorial representation of Göbekli Tepe T-pillars found on tiny bone plaque. URL:  https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/first-pictorial-representation-gobekli-tepe-found-003862 Р. 4.

У цій інтерпретації Т-подібні форми можуть символізувати  урівноважений сенс річного кола, від рівнодення до рівнодення. Особливе  значення цього циклу підкреслене центральною точкою між двома стелами,  що, можливо, позначає момент часу, коли Сонце сходить точно на сході і  заходить точно на заході. Додатково можна припустити, що три хвилеподібні  крапки над Т-подібними формами можуть символізувати головні моменти часу  у річному сонячному циклі. 

Ця гіпотеза добре узгоджується з теорією про те, що сам храмовий  комплекс Гебеклі Тепе був зорієнтований на світову вісь схід-захід, а його  головні кам’яні структури відповідали своєму положенню та розмірності  відповідно до руху Сонця в циклі року. Для візуалізації означеного процесу  необхідно ввести (“Figure 23”). 

“Figure 23”. Археоастрономічна інтерпретація зображення на кістяній  пластинці з Гебеклі Тепе. Горизонт представлений зеленою лінією. Точка  рівнодення позначена червоним колом. 

Розвиваючи цю думку далі, можна припустити, що вершини Т-подібних  стел могли символізувати певні точки спостереження за небесними явищами.  Їхнє розташування у заглибленні кам’яних колоподібних структур могло  створювати своєрідний “горизонт спостереження”, де верхні частини стел 

служили маркерами для відстеження руху Сонця та інших небесних тіл  протягом року.  

Важливо зазначити, що такі складні символічні системи могли кодувати  інформацію на декількох рівнях, враховуючи високий ступінь абстрактного  мислення і розвинену космологію творців цих артефактів. Не можна  виключати, що ці символи мали декілька значень, які змінювалися залежно від  контексту їх використання. Тому варто розглянути також альтернативні версії  інтерпретації. 

Зважаючи на космологічні уявлення давніх людей, можемо висунути  гіпотезу, що Т-подібні форми несуть в собі не лише археоастрономічне  значення, а й втілюють абстрактні концепції, які відображають дуалістичне  сприйняття світу – зокрема, поєднання небесної та земної сфер. Це розуміння  стає доступним завдяки аналізу іконографії “кам’яних картин”, особливо  дворівневого “каменю стерв’ятника”. 

Особливу увагу привертає зображення центральної “хвилі” на пластинці,  яка немовби поєднує дві колони в єдину структуру на рівні середньої частини  стел. В археологічних джерелах відсутні будь-які матеріальні свідчення, які б  могли вказувати на фізичне існування такого з’єднання між колонами в  реальних спорудах Гебеклі Тепе. Це наводить на думку, що дана “хвиля” може  мати символічне значення, яке відображає певні реальні аспекти релігійного  буття комплексу. 

Варто розглянути можливість, що така “хвиля” може відображати  сонячну містерію, яка розгорталася тут під час річних рівнодень. Центральні  колони, ймовірно, відкидали на землю тінь, яка змінювала свою форму та  довжину протягом днів, місяців та року. Особливий візуальний ефект міг  досягатися (і, можливо, був спеціально підлаштований) в момент рівнодення,  коли Сонце сходило точно на сході й заходило точно на заході. У цей день, у  певний момент, Сонце ймовірно досягало такого азимута, що візуально  об’єднувало дві грані колон у “грі тіней”. Цей символічний ефект поєднання 

міг досягатися не лише за допомогою головних колон, але й завдяки іншим,  меншим колонам релігійного комплексу, які були вмуровані в кам’яне коло  вздовж осі споруди південь-північ. Цей ефект міг сприйматися як своєрідний  “сонячний міст”, що з’єднує дві колони зі світом неба та землі в єдину систему.  Вона може також відображати концепцію космічного порядку або  божественної енергії, яка пронизує та об’єднує два елементи. Таке тлумачення  узгоджується з фактом, що головні входи до всіх кам’яних споруд Гебеклі Тепе  були розташовані з південного боку, звідки сонячне світло проникало до  кам’яних заглиблень під час свого руху зі сходу на захід посолонь. Більш того,  використання символічних зображень і рельєфів лише на правій стороні  обелісків Гебеклі Тепе робить обов’язковим рух відвідувачів храму за  годинниковою стрілкою. Якщо відвідувачі храму рухатимуться проти  годинникової стрілки, вони будуть позбавлені можливості споглядати  символічні вирази, зашифровані у Т-подібних образах¹⁰¹.Виходячи з цього, рух  Сонця найвірогідніше збігався з рухом ритуальної процесії у самому храмі, а  відтак і окремі елементи храму могли бути підлаштовані під це.  

Відомо, що у Небелівському храмі ритуальна процесія ймовірно  рухалась за годинниковою стрілкою (посолонь), що являє собою певний  символ, який концентрує смисл ритуалу. Зокрема, культовий комплекс, який  поєднує три сфери, три рівні буття (світ людей, Землю, Небо та Сонце з  Місяцем), у священній процесії міг асоціюватися з переходом з одного  духовного рівня в інший ¹⁰². Це добре збігається з процесією Гебеклі Тепе і  вказує на можливість існування спільної концепції ритуального руху в обох  комплексах. Більше того, цей рух за годинниковою стрілкою може  символізувати не лише фізичний рух Сонця, але й циклічність природних  процесів, зміну сезонів та концепцію часу в цілому. 

¹⁰¹ Kilic, Y., Eser, E. (2019). What does Gobekli Tepe tell: birth, death and lifeI cycle. International Creation  Congress in the Light of Sciences. Turkey. (P. 754). 

¹⁰² Zavalii, O. (2021). Features of the Construction of the Nebelivka Temple: Monumental Elements, Structure and  Their Ritual and Religious Meaning. Sophia. Human and Religious Studies Bulletin, 17, 5-11. https://doi.org/10.17721/sophia.2021.17.1 (Р. 7)

Самі колоподібні кам’яні конструкції Гебеклі Тепе, заглиблені в землю,  могли виступати фокусними центрами концентрації сонячного світла. Рух  тіней у храмі міг сприйматися як своєрідне “оживлення” священного простору,  створюючи динамічну взаємодію між архітектурою та природними циклами 

(“Figure 24”). 

“Figure 24”. Розташування Т-подібних колон у просторі храмового  комплексу Гебеклі Тепе з можливою орієнтацію «сонячного проникнення»  (позначено червоною стрілкою) з південної частини світу (фото A. Collins). 

У цьому контексті дві колони могли символізувати точки сходу та заходу  Сонця під час рівнодень, тоді як “хвиля” між ними могла представляти зв’язок  між двома половинами світобудови, а також уособлювати єдність неба, землі  та сторін світу.  

Варто також звернути увагу на важливу архітектурну деталь, виявлену  археологами у Гебеклі Тепе. У трьох з чотирьох основних споруд комплексу  (корпуси C, B та D) були знайдені спеціальні камені-ілюмінатори, вбудовані у  північні стіни. Ці отвори були розміщені між двома центральними Т 

подібними колонами кожної споруди при погляді з півдня на північ (“Figure  25”). Зазначимо, що подібні умовно реперні камені могли бути присутні у всіх  корпусах. Однак, за повідомленням археолога К. Шмідта, місцеві селяни, які 

вели тут сільськогосподарські роботи, прагнучи поліпшити якість ріллі,  активно прибирали валуни, які заважали обробітку землі¹⁰³. 

“Figure 25”. Вмонтовані у північні стіни корпусів C, B та D камені ілюмінатори між двома Т-подібними колонами (фото A. Collins). 

У загальній картині описаного це може вказувати на те, що такі отвори  за двома Т-подібними центральними колонами діяли як маркер важливої  астрономічної події, можливо рівнодення. Вбачається, що “гра тіней” від  центральних Т-подібних колон чи менших колон у ансамблі споруди у певний  момент часу утворювала зафіксований та добре відомий символ, який власне і  відзначав важливу астрономічну подію та зміну пори року. Розташування цих  отворів може вказувати на те, що вони діяли як святая святих споруди,  утворюючи міст або умовну точку з’єднання між пороговими просторами. Це  може бути першим зафіксованим явищем використання природних феноменів  для створення складних ритуальних та календарних систем. 

На думку автора, аналіз наявних даних наближає нас до розшифрування  загадкового “Н”-подібного символу, знайденого на стелах Гебеклі Тепе. Цей  символ, очевидно, відігравав ключову роль в об’єднанні різноманітних  космологічних концепцій ранньоземлеробського суспільства. 

Логічно припустити, що настільки шанований і часто повторюваний  “Н”-символ мав корені в чомусь матеріальному та відчутному з релігійного  

¹⁰³ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 144).

життя. Це припущення узгоджується з теоріями, які стверджують, що  абстрактні ідеї часто виникають з конкретних спостережень за навколишнім  світом. Продовжуючи думку, варто зазначити, що архітектурна реальність  Гебеклі Тепе вказує на можливе походження цього символу з фізичної  структури самих центральних подвоєних колон. Якщо подивитися на дві Т 

подібні колони Гебеклі Тепе з південного чи північного ракурсу, а саме збоку  чи “в ребро”, тоді Т-подібні виступи стають невидимими. З цієї перспективи  центральна споруда нагадуватиме просто дві вертикальні колони, які разом  формують обрис, схожий на букву “Н”. І як вже було розглянуто вище з  іконографічних особливостей “кістяної пластинки”, такі умови могли  забезпечуватися “грою світла” у русі Сонця над храмовим комплексом. 

Відтак символи, які здаються загадковими з однієї точки зору, можуть  набувати зрозумілого значення при розгляді буквально під іншим кутом зору.  Це нагадує нам про необхідність комплексного та міждисциплінарного  підходу в релігієзнавчих дослідженнях. 

Тепер набутий концептуальний ідеологічний каркас дозволяє нам по новому підійти до аналізу символу “трипільського бінокля”, озброївшись  глибшим розумінням значення давньоземлеробського “Н”-подібного символу  та його ймовірної генези. Цей символ, як ми тепер припускаємо, ймовірно  втілював ідею річної єдності та гармонійного зв’язку між небом та землею.  Такий підхід відкриває нові перспективи для інтерпретації “трипільського  бінокля” не лише як археологічного артефакту, але й як можливого  відображення складних релігійних уявлень, що могли бути спільними або  подібними для різних ранньоземлеробських культур. 

Розглядаючи символ “трипільського бінокля” крізь призму артефактів з  Гебеклі Тепе, ми вводимо в структуру статті (“Figure 26”) для означення  значної спорідненості цих двох культурних виявів.

“Figure 26”. Порівняння Н-подібного символу зі стели 18 корпусу D Гебеклі Тепе з типовим “трипільським біноклем”. 

Представлені матеріали яскраво демонструють значну подібність і  концептуальну спорідненість у семантиці цих двох культурних форм,  розділених тисячоліттями та значною географічною відстанню. Примітно, що  трипільська тривимірна перспектива ніби узагальнює та розвиває зображення  з кістяної пластинки Гебеклі Тепе та поширених у цьому місці “Н”-символів.  Артефакт “трипільський бінокль” можна розглядати у цьому контексті як  еволюцію ідеї, яка, ймовірно, зародилася ще в Гебеклі Тепе. 

Для проведення більш глибокого порівняльного аналізу пропонуємо  розглянути характерні зразки так званих “трипільських біноклів”, виявлених  археологами на території України (“Figure 27”). 

“Figure 27”. Типові “трипільські біноклі» з Музейного фонду України. 

Ці унікальні артефакти трипільської культури (близько 5500-2750 рр. до  н. е.) демонструють різноманітність форм та оздоблень, що дозволяє провести  детальний аналіз їхніх особливостей та можливих семантичних зв’язків з  символікою Гебеклі Тепе. 

З огляду на представлені матеріали, можемо зробити висновок, що  верхня перемичка “трипільського бінокля” може символізувати небесну  сферу, тобто умовний річний рух Сонця, що, ймовірно, було відтворено у  зображенні на кістяній пластинці з Гебеклі Тепе у вигляді хвилі з трьох крапок  (“Figure 23”). 

Середня частина може інтерпретуватися як точка входу в рівнодення. Ця  інтерпретація узгоджується не лише з іконографією представлених матеріалів  та логікою архітектурного ансамблю храму Гебеклі Тепе, а й з природним  положенням сонця над горизонтом у час рівнодень – між літнім та зимовим  горизонтом сонцестоянням. Це момент ідеального балансу між силами світла  і темряви, що, ймовірно, відображено в дуалістичній композиції артефактів. Точка рівнодення могла сприйматися давніми культурами як особливий  момент, коли відкривається зв’язок між земним і небесним світами. У цьому  контексті, знак “Н” та подвійні колони з Гебеклі Тепе, а також “трипільський  бінокль” могли символізувати портал або міст між різними циклами чи  станами природи, відображаючи космологічні уявлення цих давніх культур.

Нижня частина “трипільського бінокля” ймовірно призначена  символізувати хтонічний світ та його основи, на яких тримається весь  космологічний образ. Це може включати уявлення про світ предків, джерело  родючості землі та підземні води, які мали сполучення з небесними водами. 

Саме про вертикальний взаємозв’язок світів, шляхом поєднання  небесних та земних вод, може свідчити переважна більшість пустотілих  “трипільських біноклів” та їхня чашоподібна верхня та нижня структура. Тут  також варто зазначити, що верхні куполи Т-подібних колон Гебеклі Тепе  мають численні заглиблення. Це добре видно на (“Figure 22”). Такі канали для  води (дощу), ймовірно, заповнювалися після місцевих злив, створюючи  символічне поєднання небесних та земних вод у храмовому комплексі. Це  відповідало б стародавній космології, яка передбачала випаровування води як  знак сходження. Подібна концепція вертикального зв’язку між небом, землею  та підземним світом чітко простежується й у “трипільських біноклях”. Все це  вказує на універсальність певних символічних концепцій у давніх  суспільствах, особливо тих, які пов’язані з вертикальною структурою  світобудови та циркуляцією життєдайних вод між різними рівнями космосу. 

Деякі зі стовпів Гебеклі Тепе мають подвійні отвори в нижніх кутах  головок, начебто крізь них можна було щось просунути (чимось поєднати,  наприклад мотузкою) чи щось пролити крізь них. Так, обидва центральні  стовпи споруди А мають на сусідніх гранях своїх стрижнів парні заглиблення,  які утворюють наскрізні отвори¹⁰⁴. На стовпі 1 у Гебеклі Тепе такі парні отвори  перебувають у майже стандартному розташуванні, відносячись до вузької  частини. Пара отворів стовпа 2 пов’язана з кінцями рогів букранія. Така  особливість подвоєних отворів спостерігається й на інших стовпах Гебеклі  Тепе¹⁰⁵. 

¹⁰⁴ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 157-158). ¹⁰⁵ Шмидт К. (2011). Они строили первые храмы. Таинственное святилище охотников каменного века.  Археологические открытия в Гебекли Тепе. Алетейя. ISBN 978-5-91419-422-9 (С. 158).

У контексті трипільських біноклів такі наскрізні отвори відомі у  більшості варіантів цієї культової пластики. Вони проходять згори донизу, тим  самим немовби пронизуючи дві чаші у єдину вертикальну структуру.  Подібність у конструкції та, можливо, й у ритуальному функціонуванні між  стовпами Гебеклі Тепе та трипільськими біноклями вказує на глибинні  паралелі. Використання специфічних форм та пропорцій в обох випадках може  проявляти важливість наскрізної подвійної структури, яка могла  символізувати можливість переходу між різними рівнями буття, що  взаємопов’язувалося у дуальному світогляді та гармонії Всесвіту. 

Починаючи з 2020 р., автор статті, застосовуючи загальнофілософські  методи пізнання для дослідження символіки “трипільських біноклів”, уперше  висунув припущення, що ці артефакти можуть бути інтерпретовані як  символічна ідея цілісного Року, гармонійно поділеного навпіл від рівнодення  до рівнодення^{106 107 108}. Ця гіпотеза базувалася на ретельному аналізі форми,  структури та семантики біноклеподібних виробів, а також на порівнянні з  космологічними уявленнями інших стародавніх культур. 

Спочатку така гіпотеза була сприйнята неоднозначно в наукових колах.  Наголошувалося на необхідності додаткових археологічних та  міждисциплінарних досліджень для її підтвердження або спростування. Однак  тепер, враховуючи отримані матеріали з Гебеклі Тепе, ця гіпотеза набуває  нового значення та підтвердження. 

Символіка, пов’язана з рівноденнями та сонцестояннями, яка  простежується в архітектурі та артефактах Гебеклі Тепе, перегукується з  інтерпретацією “трипільських біноклів” як символів річного циклу. Таким  чином, нові археологічні дані з Гебеклі Тепе не лише підкріплюють гіпотезу  

¹⁰⁶ Zavalii, O. (2020). Trypillia’s “binocular”. All-Ukrainian scientific and practical conference “Modern problems  of national and cultural identity: regional dimension”. URL:  

http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/15994/1/46.pdf  

¹⁰⁷ Zavalii, O. (2023) Reproduction of the Sacred Significance of the Ritual “Binocular” Plastic Arts of the Trypillia  Culture. Open Journal of Philosophy, 13, 325-335. doi: 10.4236/ojpp.2023.132022 

¹⁰⁸ Zavalii, O. (2021). Nebelivka disc. A Sacred Relic of the Trypillian temple (4,000 BC). Kyiv, Spiritual Center of  the “Religion of Nature” Denomination. Ruslan Khalikov Publishing House. P. 26-28.

автора щодо символіки “трипільських біноклів”, але й відкривають нові  перспективи для розуміння розвитку космологічних уявлень у стародавніх  культурах Євразії. Це відкриття підкреслює важливість міждисциплінарного  підходу в релігієзнавсті та демонструє, як нові знахідки можуть підтвердити  раніше висунуті гіпотези, навіть якщо вони спочатку сприймалися скептично. 

Релігійна значущість досліджуваних символічних кодів дозволяє  розглядати їх як своєрідні філософсько-релігійні тексти, закодовані в  матеріальній формі. Відомо, що подібні “Н”-символи у Хетському царстві  означали “Бог”^{109 110}. У Небелівському храмовому комплексі “бінокль” був  знайдений біля ймовірного головного храмового вівтаря, який орієнтувався на  точку річних рівнодень. У Гебеклі Тепе цей символ, вірогідно, асоціювався з  концепціями космічного порядку, що може представляти абстрактні поняття  божественного. Враховуючи, що символ є прообразом ієрогліфічного письма,  яке вважається першою систематичною писемністю¹¹¹, можна сказати, що  Гебеклі Тепе та Небелівка володіють системою символів, яка може навіть  перевершувати деякі ранні системи письма за своєю складністю та виразністю. 

Таким чином, ми наближаємося до розуміння того, що певні  фундаментальні релігійні концепції, пов’язані з циклічністю природи та  єдністю космосу, могли зберігатися та еволюціонувати протягом тисячоліть.  Ці ідеї знаходили своє вираження в різних, але концептуально споріднених  символічних формах, які так чи інакше приводять нас до всезагального  розуміння та асоціації з божественним чи навіть “Богом”. У будь-якому разі,  ідея досконалості, балансу та гармонії завжди буде асоціюватися з  божественною сутністю. 

¹⁰⁹ Clinton B. (2020). Carving Space from Place: Possible Phenomenological Scenarios at Göbekli Tepe. URL:  https://www.academia.edu/45477458/Carving_Space_from_Place_Possible_Phenomenological_Scenarios_at_G%C 3%B6bekli_Tepe (Р. 5-6). 

¹¹⁰ Seyfzadeh, M., & Schoch, R. (2019). World’s First Known Written Word at Göbekli Tepe on T-Shaped Pillar 18  Means God. Archaeological Di scovery , 7, 31-53. https://doi.org/10.4236/ad.2019.72003 (Р. 38) ¹¹¹ Kilic, Y., Eser, E. (2019). What does Gobekli Tepe tell: birth, death and lifeI cycle. International Creation  Congress in the Light of Sciences. Turkey. (P. 749).

На завершення варто зазначити, що керамічний “трипільський бінокль”  можна розглядати як своєрідну кульмінацію розвитку релігійно-символічної  думки давніх європейських землеробських культур. “Бінокль” – це не просто  відображення космологічної релігії своїх творців, а й синтез багатовікового  релігійного досвіду. Цю матеріальну форму можна вважати релігійним  твором, який утворює та утримує в собі місце спогадів, первинну святість та  релігійний досвід. Варто визнати, що певні релігійні місця мають особливе,  заряджене символічне значення, яке живе у пам’яті народів тисячоліттями. 

Увійшовши у храмовий простір найбільшого енеолітичного храму  європейської цивілізації, «бінокль» можна вважати чимось на кшталт символу  “біблійної менори”, з тією поправкою, що трипільська біноклеподібна  пластика передувала формуванню пізніших теологічних систем. 

Цей артефакт є свідченням того, що задовго до появи писемності та  формалізованих релігійних доктрин давні європейці вже мали складні та  витончені уявлення про божественний світ та Бога. “Трипільський бінокль”  демонструє глибину та складність релігійного мислення наших предків,  підкреслюючи важливість символічного вираження духовних концепцій у  матеріальній культурі. 

6. Conclusion  

Дослідження найдавніших храмових комплексів Азії та Європи  відкриває нові горизонти в розумінні духовного життя ранніх землеробських  спільнот. Гебеклі Тепе та Небелівський храм постають як ключові свідчення  складної та розвиненої релігійної системи, яка існувала задовго до появи  писемності та формалізованих релігійних доктрин. Ці археологічні відкриття  змушують нас переосмислити традиційні уявлення про “примітивність” ранніх  релігійних вірувань. 

Вивчення цих пам’яток відкриває шлях до глибшого, нюансованішого та  точнішого розуміння нашого минулого. Таке розуміння, своєю чергою, може 

надати цінні ідеї для вирішення сучасних глобальних викликів, пов’язаних із  духовним та культурним розвитком людства. 

Важливо зазначити, що можливість проведення такого компаративного  аналізу з’явилася завдяки попереднім ґрунтовним дослідженням Небелівського  храмового комплексу з території України. Гебеклі Тепе та Небелівський храм  стали двома частинами одного цілого, а їхнє остаточне значення стає  зрозумілим у загальному поєднанні. 

Храмові комплекси Гебеклі Тепе та Небелівки є яскравими свідченнями  того, що прагнення людини до священного і духовного відіграло ключову роль  в еволюції суспільства. Можна припустити, що релігія була однією з головних  передумов виникнення ранньоземлеробських спільнот. Це ставить під сумнів  традиційні матеріалістичні погляди на розвиток цивілізації. 

Ця нова перспектива припускає, що саме спільна релігійна діяльність та  будівництво сакральних комплексів могли бути каталізаторами, які сприяли  формуванню складніших соціальних структур. Великомасштабні проекти, такі  як Гебеклі Тепе та Небелівський храм, вимагали безпрецедентного рівня  співпраці, планування та розподілу ресурсів. 

Однією з головних парадигм стародавньої релігії, яку ми визначаємо в  рамках цієї роботи, є особлива організація храмів у належному просторовому  та часовому контексті. Ці комплекси виступали як зразок гармонії між  людською перетворювальною діяльністю та природою, втілюючи в собі  космологічні уявлення та сакральну геометрію. Це дозволяло їм служити не  лише місцями поклоніння, а й своєрідними “космічними календарями” та  першими обсерваторіями, які синхронізували життя спільноти з ритмами  природи. Цей підхід до організації сакрального простору демонструє глибоке  розуміння взаємозв’язку всіх аспектів буття, що може бути цінним уроком для  сучасного світу в пошуках стійких моделей розвитку та гармонійного  співіснування різних народів.

Архітектура та орієнтація храмів відображали уявлення про структуру  всесвіту, створюючи мікрокосм, який символічно представляв макрокосм.  Храми інтегрувалися в ландшафт так, щоб підкреслити, а не порушити  природну красу та гармонію місцевості. Така організація простору сприяла  встановленню зв’язку між земним і небесним, між людським і божественним. 

Спільні риси та символи, знайдені в храмових комплексах Анатолії та  України, вказують на можливість існування широкої мережі культурних та  релігійних зв’язків у неолітичну та енеолітичну епохи. Це дозволяє говорити  про існування в минулому певної “глобальної релігії” землеробів, яка могла  бути “материнською” для пізніших релігійних традицій території Близького  Сходу та Європи. Відтак проглядається перспектива певної релігійної єдності  на таких принципах: 

1. Космологічного світогляду: Центральне місце в цій “глобальній  релігії” займало розуміння всеєдинства космосу та єдиного циклу  природи, в який включена сама людина, що фактично відобразилося  в архітектурі та плануванні храмів, а також в їхніх символічно 

іконографічних особливостях. Така позиція засвідчує світоглядний  пантеїзм у сповідників релігії подібного типу.  

2. Триєдинства простору та часу: Концепція трьох світів (небо, земля,  підземний світ) та трьох фаз сонячного часу у видимій площині над  східним горизонтом (рівнодення – центральна точка горизонту; літнє  сонцестояння – верхня точка горизонту; зимове сонцестояння – нижня точка горизонту). Звідси особлива нумінозність культу Року та  його частин. 

3. Поєднання в єдину релігійну систему культу Сонця та Місяця: Ця  концепція відображає синтез солярних та лунарних культів, що  проявляється в символіці та архітектурному плануванні. Сонце і  Місяць, імовірно, розглядалися як взаємодоповнюючі космічні сили 

в єдиному потоці часу, які відображають загальний порядок Всесвіту  та керують циклами природи й людського життя.  

4. Символічної мови: Використання подібних символів («Н»-подібних  символів чи біноклів, потроєних кіл, зооморфних образів, хрестів  тощо) в різних регіонах давньоземлеробської ойкумени вказує на  існування спільної символічної мови, яка могла передаватися між  різними культурами в еволюційній трансформації.  

5. Сакралізації землеробського способу буття: Це виявлялося у  відповідному культі родючості, циклів росту рослин, сакралізації  тваринного світу. Імовірно, землеробство сприймалося як частина  космічного порядку, де людська діяльність гармонійно вписувалася в  природні цикли. 

6. Екологічної свідомості: Тісний зв’язок з природою та розуміння  необхідності гармонійного співіснування з нею могли бути  спільними для різних неолітичних культур. 

7. Інклюзивності: Така релігійна система ранньоземлеробського типу  була відкрита для включення нових елементів та інтерпретацій, що  відповідало місцевим умовам та потребам. Незважаючи на спільні  риси, кожен досліджений релігійний комплекс має свої унікальні  характеристики, які відповідають локальним традиціям та  віруванням. Це демонструє, як універсальні концепції  адаптовувалися до конкретних культурних контекстів. 

8. Наднаціональної концепції: Досліджений тип релігійної свідомості  не обмежується жодним народом, расою чи групою людей,  релігійним мудрецем чи духовним героєм, а являє собою  універсальну систему, яка базується на загальнолюдських  спостереженнях, інтуїції та досвіді. Оскільки у подібної релігійної  системи не може бути якогось конкретного засновника чи пророка,  вона позбавлена специфічних історичних подій та конкретних  особистостей.

Така перспектива духовної єдності дозволяє нам по-новому поглянути  на історію людства, підкреслюючи глибокі зв’язки між різними культурами та  регіонами. Це також може допомогти нам краще зрозуміти витоки сучасних  релігійних та філософських ідей, багато з яких можуть мати своє коріння в цій  древній релігії сонячного світла та вогню. 

Нарешті, ця перспектива може надихнути на нові підходи до вирішення  сучасних глобальних проблем, спираючись на древню мудрість про  гармонійне співіснування з природою та космічним порядком. У час  екологічних криз та соціальних потрясінь, повернення до цих  фундаментальних ідей може запропонувати цінні інсайти для створення більш  стійкого та збалансованого світу. 

В генеральному узагальненні ми можемо визначити досліджуваний  світогляд подібного типу як “концепцію духовної реальності”, яка в  історичному плані існувала до того, як віруючі змогли візуалізувати образи  своїх Богів, назвати їх та наділити вербальними виразами. Можна сказати, що  людина в якийсь момент пожертвувала своє власне тіло образу Бога, щоб його  дійсність була відображена в дзеркалі “власної душі”. Цей міф був  оформлений поетично та красномовно, але все ж у такий спосіб, щоб зберегти  основи релігійного мислення доісторичних епох чи першої глобальної релігії  з її символічними уявленнями про природу та Всесвіт. 

Ця концепція також кидає виклик традиційним уявленням про прогрес  людської думки як лінійний процес. Натомість вона пропонує модель  циклічного розвитку, де древні ідеї постійно переосмислюються та  адаптуються до нових контекстів, зберігаючи при цьому свою  фундаментальну сутність. Крім того, розуміння спільної основи давніх  вірувань може сприяти міжкультурному діалогу та взаєморозумінню в  сучасному глобалізованому світі. Воно нагадує нам про спільну духовну  спадщину людства, яка виходить за межі сучасних релігійних та культурних  відмінностей.

АВТОР: ОЛЕКСАНДР ЗАВАЛІЙ

Книга, яку можна замовити тут:

https://sribnovit.com/product/%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d1%86%d0%b8%d0%b2%d1%96%d0%bb%d1%96%d0%b7%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f-%d0%b2%d0%b5%d0%b4%d1%96%d1%8f/

Українська цивілізація. Ведія

Автор книги намагається хоча б частково відновити Веди, які, як свідчить Велесова Книга, були в нас украдені. Він повертає в українську історію сотні імен, подій, термінів, що їх привласнили інші народи. Розшифровує десятки текстів, написів на пам’ятниках, монетах, глечиках тощо – їх оминала наука або вважала набутком інших етносів.