Зосередь увагу на диханні, вдих-видих, відчуй своє тіло,
напруж всі свої м’язи і раптово відпусти себе, відпусти тіло,
відпусти останню напругу і розслабся.
Чуєш, як ніжно шепоче вітер? Вслухайся в його шепіт,
слухай легко, не напружуючись, він щось лагідно тобі співає,
ніжно лоскочучи і гладячи волосся…щось дуже знайоме, до
болю рідне…і якісь забуті відчуття прокидаються в тілі, в
душі, коли він торкається твого волосся…ти прислухаєшся
ще уважніше до його звуків, раптом тебе осінило: колискова!
І в пам’яті, почали виринати давно забуті образи: маленька
хатка під житньою стріхою, що потопає в квітучому саду,
попід білими стінами поважно стоять різнокольорові мальви,
в яких діловито купають свої лапки, великі волохаті джмелі.
В повітрі пахне стиглою вишнею і медом, важкі дубові двері
з круглою залізною ручкою відкриті навстіж, ти повільно
переступаєш поріг і заходиш в сінці, далі ще двері, звідти
чути ніжний голос, що співає колискову. Ноги відчувають
прохолодну глиняну долівку, ти низенько нагинаєшся, щоб
не вдаритись об одвірок і ступаєш до кімнати. В середині,
маленька кімната прикрашена вишитими рушниками,
важкий дерев’яний стіл, біля нього довгі лави, величезна
розмальована квітами і півнями піч, долівка встелена
пахучими травами. Біля печі, на ослінчику, у довгій розшитій
орнаментами сорочці сидить жінка і гойдає плетену із лози
колисочку, що обхвачена товстою мотузкою, яка зачіплена
за прибитий в стелі залізний гак…ти повільно підходиш до
колисочки, обережно заглядаєш туди і бачиш…бачиш там
немовля, маленьке замотане в пелюшки, рученята лежать
поверх пелюшок, стиснуті в манюсінькі рожеві кулачки.
Закриті оченята і маленький носик, що солодко сопе під
мамину колискову… ти дивишся на це диво і раптом
усвідомлюєш, що це ти! Твоє внутрішнє дитя, що спить в
середині тебе, від усвідомлення цього світ гойднувся,
розчинився в маминій пісні, це вже тебе гойдають її ніжні
руки, торкаючись твого волосся і так добре, так затишно, так
спокійно в цій плетеній лозовій колисочці…гойда, гойда,
гойдаша…
Тіло розчинилось в вібраціях колискової, душа розніжилась і
заспівала: гойда, гойда, гойдаша…і не має в цьому світі
страху, не має болю, сумнівів, страждань…тут є тільки
безмежна любов і безтурботна радість – справжні цінності
життя.
Гойда, гойда, гойдаша і колисочка та прив’язана вже не до
стелі в маленькій хатиночці, мотузка простяглася до самого
Неба, де зірочки, граючись перекидають її кінець одна
одній…гойда, гойда, гойдаша – вже не мамина рука, а сам
дядько вітер гойдає її, висвистуючи на сопілці…гойда, гойда,
гойдаша – весь світ плекає і ростить свою любу дитину,
наповнюючи безумовною любов’ю, радістю, здоров’ям,
мудрістю, життям!
Гойда, гойда, гойдаша – рости дитино, рости Душею, бо
тілом вирослао б, вмісти в свою Душу і Небо-Татка, і Землю-
Матінку, і Вітер-Дядька, і Зорі-Тітоньки. Вмісти в свою Душу
кожну краплю Водиці-Сестриці, і кожен промінчик Сонця-
Братика, вмісти в свою безсмертну Душу кожну рослинку і
тваринку, вмісти весь Світ Божий.
Гойда, гойда, гойдаша – хай душа твоя прекрасна, дбає про
цю Землю, як вона дбає про тебе, свою прекрасну, любу її
серцю дитину…носи в своїй Душі ту лозову колисочку, і
гойдай свою Дитинку, коли буде важко: прийдуть на
допомогу всі стихії, вся природа але не губи їх, ні словом, ні
ділом…
Гойда, гойда, гойдаша…маленька дитинка солодко спить у
плетеній із лози колисочці, на її вустах легенька безтурботна
посмішка, її рученята лежать поверх пелюшок і манюсінькі
пальчики гріються в маминих долоньках, весь світ лежить
біля лозової колисочки, люблячи, чекаючи на пробудження
величної Душі наповненої любов’ю у відповідь.
Гойда, гойда, гойдаша – тепер розіжми свої малесенькі
рожеві кулачки, поворуши пальчиками, відчуй своє тіло.
Вітер повільно зупиняє колисочку і вдалині затихає
колискова пісня. Свідомість повільно повертається в тут і
зараз, ти пробуджуєшся від сну але зберігаєш в своєму
Серці безмежну любов і безтурботну радість життя.
Автор: Древлянка Дара
Чарівні казки, які можна замовити тут:
« КАЗКИ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ» АВТОР: НАДІЯ-ЗОРЯНА ГОРА
У збірці « Казки забутих Предків» оживають давні могутні Боги та духи, сіють знання наділені мудрістю волхви. Головні герої – їх прямі нащадки – потрапляють у незвичні та небезпечні пригоди. Проте тісний зв’язок з природою, шанування законів предків, відвага, кмітливість, справедливість, і, звичайно ж, кохання допомагають здолати всі перешкоди. Природа в казках сприймається як жива, невід’ємна від людини, зрозуміла і закономірна у своїх радощах і болях.
Грізні стріли Перуна
Розкололи небеса.
Дана з острахом зітхнула
І відро перевернула.
Щоб в гармонії нам жити,
Рід слов’янський не ганьбити,
Треба нам Закони знати,
Книги мудрії читати.
Про Богів і про волхвів,
Славних наших праотців.
Щоби знали ми довіку,
Що Дажбожії ми діти.
Що був Рід всьому Творцем.
Разом з першим Ковалем
Світ земний вони створили
І людей там поселили.
Лада – матінка всьому
Вчить нас ласки і добру,
Берегти вогонь священний,
Коровай пекти духмяний.
Велес з нами в поле йде,
А Ярило плуг несе.
З ними сієм, з Спасом жнем,
До Лісовика у ліс ідем.
Під покровом Перуна
З нечистю іде війна.
Мокоша з Долею прядуть
Золотого дня майбуть.
Стрибог віє на просторі,
Водяик живе у морі.
Чур і Пек тобі сторожа
Від Мари, Біди, Негожі.
До природи прислухайся,
Роду свого не цурайся!
Н.-З. Г.
До уваги замовників книг!
Якщо система сайту вимагає від Вас зайву інформацію, наприклад домашню адресу, чи ще якусь приватну інформацію, то просимо телефонувати 099 544 77 01 для оформлення замовлення. Також замовити книги можна по Вайберу, за цим самим номером: 099 544 77 01. Неодмінно пишіть , чи на Укрпошту Вам надсилати книги, тоді вказуйте Ваш індекс, чи на Нову пошту, тоді вказуйте номер відділення. Фактично вся інформація, яка нам необхідна для відправки Вам книг така:
Ваше прізвище та ім’я, Ваш номер телефону, назва населеного пункту, де Ви живете, область та район, Укр, чи Нова пошта, перелік книг, які Вас цікавлять.
Успіхів Вам!
