Обряд для кожної людини є індивідуальним, тому в кожному окремому випадку є певні зміни Обряду.

Вітаються присутні словами «Здорові будьте!», «Доброго здоров’я!» (а не «Добрий день»).

Миска з зерном – в головах. У миску встромляються три воскові свічки (Якщо використовуються слоїки/горнятка, то встромляти по одній свічці в кожен.) Першу свічку запалює обрядодій, другу й третю – найближча рідня. Свічки горять весь час читання молитов, головне – їх не гасити.

Примовляння при запалюванні свічки:

Семиргале, Вогне Божий!

Прояви себе у світі земному

ясним і чистим полум’ям!

Донеси своїм ярим жаром

наші слова й думки

Богам Діднім

і Старшим Родичам, у Праві сущим!

Чоловіки прикладають до серця праву руку, жінки – обидві руки.

Батьки наші й Прабатьки!

Матері й Праматері!

Роде Всевеликий, в котрому є все і котрий є все!

Всебатько усього сотвореного Сварог!

Всематір усього сущого Лада!

Дідо наш Дажбог!

Прамати наша Земля!

Прийдіть, усі Боги Правічні, на поклик наш,

аби прийняти у Свої дбайливі долоні

душу й тіло онуки Дажбожої Тамари,

дочки Василевої, з роду _________!

Подбайте про її душу

в часі переходу зі світу людей у світ Богів

і дайте їй нове життя –

щасливе, добре й гідне!

Онуки Дажбожі!

Опіка Богів з нами завжди,

бо підтримується через кров,

що тече в жилах наших, –

кров Дажбожу, кров рідну.

Ніколи Боги не полишають нас, Своїх дітей, –

ні в Яві, ні в Праві, ні в Наві.

Із вдячністю приймаємо ми

чин Законів і Сутностей Божих,

бо то є чин правдивий і справедливий.

Кожне життя кожної душі Дітей Божих

зароджується, триває і припиняється

у світлому Задумі Божому.

Порядок народжень і перероджень встановлений Богами

і ними ж суворо дотримується.

Кожну думку й кожну дію

кожного з Онуків Дажбожих

буде зважено й належно оцінено,

перш ніж йому буде дароване

нове втілення у світі Явному.

Благословенна Дажбогом – людська душа

приходить у лоно матері

й до часу перебуває там у безтурботному сні,

отримуючи власне тіло

й готуючись увійти до Яви.

Благословенна Лелею –

людська душа в людському тілі

йде у світ чистою і спраглою до життя.

Благословенна Мокошею –

людська душа в людському тілі

слідує за ниткою власної долі,

щомиті робить вибір на своєму земному шляху

і створює неповторний візерунок

свого полотна буття.

Благословенна Святовитом –

людська душа в людському тілі

перебуває під Божим Захистом,

допоки не виконає свого земного призначення.

Благословенна Праматір’ю-Землею –

людська душа в людському тілі

визначає власними вчинками й думками

свій жереб на майбутнє.

Нам, Дітям Божим,

хто не відцурався Рідної Споконвічної Віри й Дідніх Богів,

не потрібна надія

на посмертне спасіння від пекельних страждань,

адже живемо ми у знанні –

знанні, що душа кожного з Онуків Дажбожих

неодмінно пройде належне коло перероджень,

визначених Богами,

аж поки остаточно не залишиться

в Праві серед Старшої Родини.

Не маємо ми гріха,

тому й не маємо покарання за гріх,

як і не маємо страху перед Волею Богів.

Ми пам’ятаємо,

що кожен наш вчинок

відбивається особливим візерунком

на полотні нашої Долі

і тільки від нашого вибору залежить,

яким буде це полотно

і чи сприятимемо ми

утриманню рівноваги в Сущому.

Онука Дажбожа Тамара, дочка Василева, –

завжди життєрадісна,

завжди у пошуках земних і неземних істин –

намагалася жити в гармонії зі світом і Всесвітом.

І іскра її земного життя

запалила багато вогнів у серцях тих,

з ким її зводили життєві стежки.

Та все йде своєю чергою,

і по життю приходить смерть.

Душа Онуки Дажбожої Тамари

у визначений Богами час

звільнилася від земного тіла.

А тіло її повернулося в землю,

до доброї нашої Праматері,

яка стелиться широко

й кожну Дитину Божу тримає на собі.

Земле-Мати, ти прийняла в себе

тіло Онуки Дажбожої Тамари, –

накрий же його собою,

як мати вкриває ковдрою дитину,

а душу поведи

таємним шляхом незбагненних перетворень.

Душа Тамари врочисто й мовчазно

попрямує Зоряною Дорогою до світу Предків.

І там її зустрінуть ласкою й турботою.

І Боги зігріватимуть її

своєю Родинною Любов’ю,

а наші серця грітиме

тепла пам’ять про цю непересічну жінку.

Нехай же Сутності Божі

дбайливо перенесуть душу Тамари

до нового життя через Світло Прави

і чимшвидше повернуть до Роду її земного

у новому, вищому народженні!

/Тут можливі промови пошанування пані Тамари від присутніх./

Очищення запечатаної могили

Скласти зі скіпок, бажано – натертих воском, малесеньке вогнище (розташування не важить, аби лиш зручний доступ був – в головах, посередині чи в ногах могили). Або використати воскову свічку.

Почати промовляти ще в процесі запалення – вже під час запалення сірника:

Я, Інґвар, син Всеволода,

роду Дажбожого, кореня Ареєвого,

кличу нині Богів рідних:

прийдіть!

Діти Божі потребують Вашої Сили!

Вогне Божий Семиргале!

Сили Твоєї потребуємо,

аби Нею

випалити й спопелити чин чужовірський,

і очистити місце це,

землю цю

і все, що є в ній!

Правом духу Ареєвого, правом крові Дажбожої

кличу твою Силу, Семиргале!

Кінчиком ножа накреслити під вогнищем (наскільки можливо) або на верху свічки руну

Прийди й очисти – на славу Сварги Темної і Світлої!

З воском цим прийми нашу вдячність і шану!

Якщо обряд проводиться при вогнищі, покласти шматочок воску у вогонь; якщо при свічці – додаткових дій не потрібно, сама свічка є водночас жертовним воском.

Неналежне вчинене

на землі онуків Дажбожих

із тілом і душею Онуки Дажбожої Тамари!

Сили потребуємо праведного Гніву Богів.

Гніве Божий!

Зруйнуй печатки,

знищ перепони,

розпороши на ніц усякий слід чужої дії,

чужого слова,

чужої сили

і неналежної волі!

Най зникнуть вони у хаосі Нави,

а по них най зостанеться

лиш чисте життєве полотно

для майбутнього творення!

Правом духу Ареєвого, правом крові Дажбожої

кличу твою Силу, Гніве Божий!

Кінчиком ножа накреслити під вогнищем (поряд з попередньою руною) або на верху свічки руну

Прийди й очисти – на славу Сварги Темної і Світлої!

З воском цим прийми нашу вдячність і шану!

Маро, Суде Божий справедливий!

Сили Твоєї потребуємо!

Звільни цю душу, неправедно запечатану!

Забери цю душу й проведи крізь ворота Нави –

і нехай си діє воля Божа!

Віднови належне буття Сущого:

все, що завершило свій шлях в Яві,

мусить бути перетворене,

аби інші шляхи почались,

аби старе стало новим,

аби народження заступило смерть,

як смерть заступає народження!

Віднови плин буття щодо цієї душі і цієї землі –

як і має бути за Задумом Божим!

Правом духу Ареєвого, правом крові Дажбожої

кличу твою Силу перетворення, Маро!

Кінчиком ножа накреслити під вогнищем (поряд з попередньою руною) або на верху свічки руну

Прийди яко Смерть і віднови плин буття для народження –

на славу Сварги Темної і Світлої!

З воском цим прийми нашу вдячність і шану!

Покласти хліб на могилу:

Хліб цей розділяємо з Вами,

Боги Дідні і Старші Родичі, в Праві сущі!

Дякуємо за турботу,

і любов,

і допомогу!

Будьте славні навіки!

На славу Сварги Темної і Світлої –

най буде так!

Як є змога, завершити накладанням Сварг по чотирьох кутах. Взяти скіпку чи жаринку з вогнища і обійти по сонцю могилу, креслячи по чотирьох кутах Сваргу, по черзі ліво- і правобіжну:

Сварга вічна

Суще породила,

Суще тримає,

Сущому край покладе –

і нема в Сущому сили,

більшої за неї!

Де Сварга стає – інші сили розточуються!

Небо бачило,

Сонце свідчило,

Земля прийняла –

бути по цьому слову!

Права рука простягається над могилою:

Правом крові, правом побратима у вірі

я, Інґвар, син Всеволода,

кореня Ареєвого, роду Дажбожого,

плоть від плоті землі рідної,

спрямовую душу Тамари

дочки Василевої з роду_________,

зі світу Яви до світу Богів і Старшої Родини!

Ява відпустила тебе, Тамаро!

Обов’язок цього життя виконано –

вільно йди у наступне!

Дідні Боги, оберігайте цю світлу душу в часі переходу,

прийнявши її у засвітах під свою опіку!

Дажбоже, Творцю Світу!

Сонця сило животворна!

Дідо наш, чия кров тече в жилах наших!

Правом крові,

правом Твого родича в Яві

кличу:

почуй мене!

Правом крові,

правом Твого родича в Яві

прошу:

даруй душі Тамари переродження в нове життя –

життя в роді рідному,

в роді достойному,

аби продовжився він гідним нащадком!

Адже кожен кінець є початком!

І буде по слову цьому!

Хай буде так!

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%8f-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d1%96%d0%b2-%d0%b4%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d1%8c%d0%be%d1%97-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8/

Генеалогія Богів давньої України

Анотація до книги:

Генеалогія Богів давньої України

У монографіі чи не вперше в історії української філософської науки автор, використовуючи порівняльно-історичний аналіз і співставлення з іншими індоєвропейськими міфологічними системами, спробував комплексно осмислити та реконструювати міфорелігійний світогляд наших Предків, зокрема, пантеон давньоукраїнських Богів. У книзі зібрано унікальний ілюстративний матеріал з різноманітних історичних та сучасних джерел.

Розділ: Слов’янська міфологія

Автор: Войтович Валерій

Сторінок: 556

Обкладинка: тверда

Формат: 170х245

Стан книги: нова

Рік видання: 2007

Мова: українська

Ілюстрації: чорно-білі та кольорові

ISBN: 978-966-2016-01-7