(На основі усіх євангелій Нового Заповіту: Матвія, Марка, Луки, Івана).
ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ
БАТЬКІВ!
ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ
БРАТІВ І СЕСТЕР
ЗНЕНАВИДЬ СВОЮ
ЖІНКУ!
ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ
ДІТЕЙ!
ЗНЕНАВИДЬ СВОЮ
ДУШУ (ЖИТТЯ)!
НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ
ВДРУГЕ!
НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ
З РОЗВЕДЕНИМИ!
НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ
ЗОВСІМ!
ПОКИНЬТЕ СВІЙ
ДІМ!
ПОКИНЬТЕ СВОЇХ
БАТЬКІВ!
ПОКИНЬТЕ РІДНИХ

БРАТІВ І СЕСТЕР!
ПОКИНЬТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ!
ПОКИНЬТЕ СВОЮ
ДРУЖИНУ!
ПОКИНЬТЕ СВОЮ
ЗЕМЛЮ!
НЕ ХОРОНИ СВОЇХ
БАТЬКІВ!
НЕ ПРОЩАЙСЯ З ДОМАШНІМИ!
НЕ ХОДИ ЗА ПЛУГОМ!
ЗАБУДЬ СВОЄ МИНУЛЕ!
НЕ ПРАЦЮЙТЕ! НЕ
ПРЯДІТЬ!
ЖЕБРАКУЙТЕ!

“Коли хто приходить до мене, і не зненавидить свого батька та матір, і дружини й дітей, і братів, і сестер, а до того й своєї душі, — той не може бути учнем моїм!” (Луки, 14: 26).
“Вороги чоловікові — домашні його!
Хто більш, як мене, любить батька чи
матір, той мене недостойний. І хто
більш, як мене, любить сина чи дочку,
той мене недостойний” (Матвія, 10:
36—37).
Хто дружину відпустить свою, і одружиться з іншою, той чинить перелюб
(Матвія, 19: 9; Луки, 16: 18).
Хто одружиться з розведеною, той чинить
перелюб” (Матвія, 19: 9; Луки, 16: 18).
Учні говорять Йому (Ісусу): “…То не добре одружуватись”. А Він їм відказав: це
слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
Бо бувають скопці, що з утроби материнської народилися так; є й скопці, що
їх люди оскопили (кастрували) *, і є
скопці, що самі оскопили (кастрували)
себе ради Царства Небесного. Хто може
вмістити, — нехай вмістить”.
“Ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, — не будуть ні женитися, ні заміж виходити!” (Луки, 20:
34—35).
“Кожен, хто за ймення моє кине дім,
чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, — той багатократно одержить і успадкує вічне життя”
(Матвія, 19: 29).

А Петро став казати Ісусу: “От усе ми
покинули, та й пішли за Тобою слідом”. Ісус відказав: “Поправді кажу
вам: “Немає такого, щоб покинув свій
дім, або дружину, чи братів, чи дітей
ради царства божого, і не одержав би
значно більше цього часу, а в віці наступному — життя вічне” (Марка, 10:
28—29; Луки, 18: 29—30).
І промовив до одного Ісус: “Іди за
мною! А той відказав: “Дозволь мені
перше батька свого поховати”. Ісус же
йому відказав: “Іди за мною, і зостав
мертвим ховати мерців своїх!” (Матвія,
8: 21—22).
І промовив до другого Ісус: “Іди за
мною” А той відказав: “Дозволь мені
перше піти, і батька свого поховати”.
Ісус же йому відказав: “Залиш мертвим
ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай
Царство Небесне” (Луки, 9: 59—60).
А інший сказав був: “Господи, я піду за
тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми”. Ісус же
промовив до нього: “Ніхто з тих, хто
кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається (не потрапить) до
Божого Царства” (Луки, 9: 61—62).
“Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, — не працюють і не прядуть”
(Матвія, 6: 28).
“Був жебрак один Лазар, що лежав під
ворітьми багатого, струпами вкритий, і
бажав (!) годуватися кришками, що зо
столу багатого падали, (аніж працювати — П. С.) Умер жебрак і на Авраамове лоно віднесли його анголи. Умер же
багатий, терплячи муки в аду” (Луки,
16: 20—23).

Література, яку можна замовити тут:

Або за телефоном 099 544 7701

ТРИПІЛЬСЬКІ КРИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ. АВТОР: СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК

Автор книги-фаховий філолог, розкриває походження предковічних тем українських народних пісень: культу Сонця, Космічного Ладу, походження Світу, культу Предків, поетизацію Жінки, та ін.  Порівнюючи  давні твори, записані Аріями в Відичних працях з українськими піснями, автор виявив дивовижну, неймовірну тотожність сюжетів і сенсів  Книга захоплює з перших слів довершеністю, вишуканістю, поетичністю, чим справедливо славиться Українська Мова і створений від неї Відичний Санскрит.

ВЕЛЕСОВА КНИГА. ПЕРЕКЛАД БОРИСА ЯЦЕНКА

Велесова Книга, на відміну від Біблії, описує життя і героїчну боротьбу наших слов`янських Предків та славлення наших Рідних Богів. Вона виховує пошану до Предків, Рідної Землі та Рідної Мови. Велесова книга – сенсаційна знахідка ХХ століття. Здається неймовірним, що письмена дохристиянської України-Русі зримо входять в наше життя і свідомість, що далекі Предки звертаються до нас дещо незвичною, але все ж знайомою мовою, прагнучи передати свій досвід тривоги, надії прислухайтесь до них і ви відчуєте їхню щирість і вас зміцнить їхня сміливість, огорне їхня мудрість. І зникне безодня століть, що розділяє нас, бо ми один народ, бо найважливішою для предків була єдність. Вона перемогла інертність і сумніви, відкинула в небуття всіх ворогів, що зазіхали на нашу землю. І це є предметом нашої гордості, наша національна ідентифікація, бо утриматися на найкращих чорноземах світу міг лише народ-воїн, народ-трудівник, який завжди був готовий відірватися від ріллі і взятися за мечі.

Кількість сторінок: 330
Мова видання: українська
Рік видання: 2001
Обкладинка: тверда

КОЗАЦЬКІ БУВАЛЬЩИНИ – ПАВЛО БРАНИЦЬКИЙ

Поема Козацькі бувальщини із циклу історичних поем для дітей різного віку з метою популяризації історії України та зокрема часів козацтва.

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ. НАУКОВЕ ВИДАННЯ – Вінниця: Видавництво-друкарня «Діло» ФОП Рогальська І.О.,  © Босий О.Г., 2011.- 212 с.Обкладинка м’яка.

Рецензенти: академік АН України, доктор історичних наук Г.А.Скрипник; доктор історичних наук В.К.Борисенко; доктор історичних наук С.С.Парсамов

Людина з прадавніх часів живе у світі ритуалів і символів. Вони до сьогодні зберегли архаїчні уявлення про модель Світу, життя і смерть, добро і зло, що є однією з основ традиційної культури українців. Автор досліджує проблему походження, міфологічного змісту та закономірностей функціонування предметних символів – продуктів ткацтва у звичаєво- обрядовій сфері українських жінок, якими здавна опікувалась Богиня Мокоша, покровителька жіночих ремесел, володарка Нитки Життя і Долі. На обширному етнографічному матеріалі розкривається специфіка магічної практики українців, зокрема народних засобів і прийомів ворожби, знахарства, гадань; пояснюється психологічний механізм традиційних магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з «надприродним» (дух, магічна сила, мана), розкривається міфологічна семантика виробів ткацтва: рушників, поясів, ниток, магічних вузлів та ін.

БЛИСКАВИЦЯ ПЕРУНОВА

Горностаева Мирослава. Блискавиця Перунова. Трилогія. Вінниця, ФОП Данилюк В.Г., 2011 р., 424 с. М’яка обкладинка, стандартний формат. Книга нова. Можлива доставка Укрпошою або Новою Поштою.

Повість «Блискавиця Перунова» переносить нас в одинадцяте століття… Вже віддалилися у минуле трагедійні часи, коли були повержені Боги Русі, вже позабули люди давню віру та призвичаїлись до нових порядків. Слабкість перемогла силу, а неміч розуму – мудрість Предків… Але ще теплиться надія повернути силу Давніх Богів в серці столітнього волхва Далебора, який доглядає збережене святилище Перуна на острові Хорсиця. Ще зеленіє остання жива гілка тисячолітнього Прадуба… Волхву Далебору пощастило – він знайшов учня, якому може передати найбільший спадок свого життя – вагу пам’яти пращурів та вояцьке вміння. Хлопчик-сирота, якому волхв дав ім’я Вогнедар, вивчився на воїна і жерця, присвятивши своє життя Богу Перуну. Та одного дня волхв Далебор приймає рішення повернутися у стольний Київ на поклик про допомогу від князя Всеслава, що нині перебуває у в’язниці. На Київ насувається ворожа орда степовиків. Якщо допомогти киянам відбити навалу, а Всеславу стати Князем Київським – з’являється шанс воскресити Віру Предків. Разом із Далебором вирушає до Києва і його учень, який дізнається, що в Києві служить тисяцьким чоловік на прізвище Борич. Той самий зрадник, що колись привів дружинників князя Ізяслава до лісового селища язичників Боричів і здійснив криваве хрещення, під час якого загинув увесь рід Вогнедара-Сяйвіра. Що далі станеться – відають лише Боги…

СИН СОНЦЯ

Роман «Син Сонця» оповідає про ті прадавні часи, коли арії володіли Індією. Сюжет його взято з давньоіндійського епосу «Магабгарата».Названий син сути – візничого Радгея, знайдений прийомними батьками на березі Ганги, понад усе прагне стати кшатрієм-воїном. За своє вояцьке вміння, виняткову чесність і шалену відвагу він вдостоюється покровительства принца Гастінапуру Дурьйодгани, котрий не тільки визнає знайду воїном, але і надає йому князівський титул. Та настав час, коли володар Гастінапуру мусить виступити на захист своїх володінь від ображених ним кровних родичів. Князь Карна Вайкартана (так бо нині звуть молодого воїна Радгею) присягнув принцу у вічній вірності, і дотримує слова, хоча йому доводиться битися проти власних братів по матері, один з яких є славетним воїном Арджуною. Та найстрашнішим ворогом Карни, сина арійського Бога Сонця, є все ж таки не Арджуна, а Крішна, втілене темношкіре Божество дравідійської Індії…

ЕНЕЇДА. ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Козаку і чорт не брат!
Шукаємо паралелі української минувшини з античною.
Є думка, що насправді цей твір – це добре законспірована реальна українська історія!
А на рахунок земних справ:
як бачимо лопата була основним інструментом військових і в античні часи.
Класика українського гумору з улюбленими всіма найкращими малюнками Анатолія Базилевича.

Малюнки з новою кольоровою палітрою.