Ситуація з менорами показує що в нашому суспільному просторі бояться не русскіх і не євреїв … у нас жахаються Українства.
Дивна річ, жити на Землях із неймовірно потужним сакральним тлом і вперто ігнорувати, паплюжити, зневажати саме те, що й дає життя цьому простору і назву всім проектам.
Ніякої України не буде під менорами та рештою чужих символів. Ніякої України не буде виражено через німецькі, єврейські, русскі моделі впорядкування суспільного простору в державне утворення. Ніякої України не буде, якщо застосовувати цивілізаційні платформи чужородного походження. Від слова ніколи.
Проте не переводяться бажаючі навчити Українців, як треба жити по чужих проектах, чужих законах чужих філосовських концептах та чужих уявленнях про цінності і чесноти. Не переводяться щирі прихильники чужого уставу в своєму життєвому просторі.
Шкода … Неймовірно шкода, що сьогодні величезна кількість користувачів паспортів з Тризубом не усвідомлюють, що єдине місце де вони можуть бути вдома та під захистом, це не вкрадені землі обєтованні і простори європейських злиднів. Україна зазнає миру та процвітання лише проявивши себе, свою сакральну метафізичну сутність.
Боятися себе, своєї природи не варто. Варто наполегливо відсікати чуже та проявляти своє. Своє універсальне. Своє таке що робить нас явними та яскраво проявленими у світі людей.
Світ сьогодні вчергове в своїй історії переживає розподіл на дві категорії – “бути своїм” і “бути собою”. І всі, хто може “бути собою” мають шанс на втілення свого єства, на реалізацію свого культурно-цивілізаційного потенціалу. Зараз є шанс перекреслити та забути історичні паралелі та історичні визначення. Зараз це не має жодного значення.
Україна має шанс стати собою. Стати цивілізаційно-культурним осередком. І досягти цього можна лише реалізовуючи свій власний код ідентичності. Не мавпуючи та не склоняючись по-рабському перед чужими символами, ритуалами та міфологемами …
автор Oleksandr Novokhatskyi
Книга, яку можна замовити тут:
МОЛИТВА ДО ДАЖБОГА АВТОР: ВОЙТОВИЧ ВАЛЕРІЙ
Тож хай ця скромна праця моєї душі стане тим щирим містком прозріння далеких віків до сьогодення душі славних правнуків Дажбога. І хай святиться ім’я Берегині-Лади їх — МАТЕРІ!
Валерій Войтович
