“Страшна, кривава, похмура, мерзенна, бридка, смішна, жахлива, потворна, розпусна, аморальна, божевільна, злочинна, дешева, агресивна, поверхнева, тупа, пихата, брехлива, амбітна, знаменита БІБЛІЯ!
Витончена безсоромність, потворність ідей, невігластво, поганий переказ чужих історій, пристосовування хибно сприйнятих ритуалів, перекручування інформації, навмисна брехня, безсовісний плагіат, віртуозне шахрайство – ось далеко неповний перелік фальшивих переваг цієї “ВЕЛИКОЇ” книжечки. Ця низькопробна халтура – справжня смертоносна отрута для незміцнілих голів! Удавана “ВЕЛИЧ” християнства – Грандіозна Машина ОББРІХУВАННЯ! Це – геніально замаскований ЗЛОЧИН !!! Біблія – знівечена карикатура язичництва з негативним знаком!” Сергій ЯРУНСЬКИЙ – “Імпровізації анархіста” (1993 рік, Київська консерваторія)

Літопис повідомляє про 5 тисяч перебитих древлян і спалення міста. Скопіюю вище факти наведені” Християнство-злочин проти людства”.
..989—990 рр. каган Володимир “хреститель” при підкоренні й хрещенні народів Подніпров’я знищив десятки міст і сіл.
А «Церковним статутом Володимира» наказувалося спалення волхвів з їх книгами.
Згідно Іоакимовського літопису спалювалися разом з дерев’яними ідолами дерев’яні книжки язичників.
У 991 році спалено було язичницьке «чорнокнижжя», книги на бересті.
У 996 р. каган Володимир “хреститель” наказав знищити докладний Літописний Звід, язичницькі рукописи, спалювали разом з книжками і людей власників тих книжок, що становило 1/3 населення.
«З 83 стаціонарно досліджених археологами городищ IX—XI ст. 24 (28,9 %) припинили своє існування до початку XI ст. н. е.».
Літописи давніх язичницьких літописців на Подніпров’ї з докириличною писемністю фактично були знищувані, якими свого часу користувався і Нестор-літописець для “Повісті врем’яних літ”.
Тільки за ці, відомі і встановлені злочини проти людства, цих “просвєтітєлєй” самих треба б було піджарити на вертелах.

Диптихи 2006 р. “Хрещення” і “Княгиня Ольга”. Мушу подати, щоб зрозуміло було.
ХРЕЩЕННЯ
(Диптих)

Ось Стрибога порубали,
Там Дажбог стоїть без ніг,
Там в огні горить Сварожич,
Волос теж на спину ліг.
О. Олесь

Будь проклятий, святителю Русі!
М. Шевченко
Не ймуть нам віри без хреста…
Т. Г. Шевченко

Дажбожий люд живе віки
у тьмі і зраді.
Продажний Володимир
сплюндрував святині.
При хрещенні відтяли неба пуповину.
Не ймуть нам віри без хреста…
То вдавсь до зради?
Волхви на вічах русичам давали раду.
У полотні світів
дух-ниточка людина.
Дажбожий люд, знедолений.
У тьмі і зраді.
О віроломний князю, –
в рабстві Україна.

16.11.06

II.

А Перуна на наругу
Прив’язали до коня
І по вулицях волочать,
І катують серед дня.
О. Олесь

…Та Боги не вмирають так швидко, ні.
Він ще видибає? Хто знає…
В. Коломієць

В тиші мерзне душа… і жертовники.
На кривавій Зорі потопав бог Перун.
З рідним зрадником-князем
ставали на прю.
Проливалася кров на жертовниках.
Час надійде – спитають:
«А хто вони,
Ті, що Віру святу і Волхвів* –
по Дніпру?»
Та вже Дажбо пливе. Сяє в човнику,
І з Дніпра вирина
правдовержець Перун.

21.09.06

КНЯГИНЯ ОЛЬГА
(Диптих)

Ольга ж вугілля гаряче
Кожній пташці до хвоста
Прив’язала і пустила…
Загорілися міста…
О. Олесь

Рабиня віддана Христу,
бездушна во Христі
За «подвиг» над древлянами
святою стала,
Жорстоку вбивцю
церква славою вінчала.
Вдова…
Княгине,
як безбожна ти у своїй мсті*!?
Іскоростень палав.
Не знала Бога й милости.
У тілі русичів землі хрестами жала.
Княгине, каялась,
каралась за убивства ти?
О Господи!
Стоїть ще стогін роду Мала…

* Літопис повідомляє про 5 тисяч перебитих древлян і спалення міста.

II.

З якою гордістю
ми носимо на грудях ордени, (княгині Ольги)
Жінки сучасності!?
Лягла нам карма родовбивці.
Жива кровина жевріє ще,
дух древлян в золинці.
Вола до нас душа –
за рід свій убієнних без війни!?
Не хоче визнавать
Христова церква жодної вини.
Творила сонм святих зі зрадників.
Анафему ж – вкраїнцям.
Не пожадай і не убий!
Блюзнірства повно й в наші дні.
Жінки сучасності,
ми всі святі у материнстві!

13.12.06

(Людмила Ромен)

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/sotvorennia-svitu-ivan-franko/

СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО

Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі» в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт». У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися богам всіх інших народів. Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності. В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття. Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді. Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку. Дякуючи цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.