Рання Весна на порозі стоїть…
Сваргою гомін пташиний бринить…
Око Дажбоже нам сяє з за хмар…
Щастя й краса це Богів щедрий Дар
Велесич
Перед настанням Весняного Рівнодення святкують Щедрий Вечір. Всі, хто дочекався світлого часу Білобога і пробудження Матері-Природи, готують щедру вечерю і співають щедрівок. Тепер вже можна співати і про ластівочку, яка прилетіла і про щебетання птахів, які повертаються з Вирію.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати, господаря викликати.
Вийди, вийди, Господарю, подивися на кошару,
Там овечки покотились, а ягнички народились…»
На Щедрий Вечір теж готують кутю і печуть обрядові хліби, калачі. Як тільки жінка замішувала діжу для випікання хлібів, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру або палицю, жінка перевесла, зроблені із соломи, що лежала на долівці від Святого вечора. Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири або палицею і промовляв: «А чого ти, груше, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!», або «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати». За дерево відповідала дружина: « Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев’язувала його перевеслом. В народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. Вірили, що в переддень Нововесня рослини розуміють людську мову, бо вже пробудилися від зимового сну, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують і чистять.
З настанням сутінок по селу ходять ватаги щедрувальників в масках з музиками. В різних регіонах це різні персонажі – кози, діда з бабою, цигана, ведмедя, журавля, кота. Меланка і Василь, які є персонажами теперішніх новорічних свят, є аналогами дохристиянських Мокоші і Велеса. Теперішнє святкування Маланки дослідники української обрядовості вважають заміною більш давнім святом Богині Мокоші, покровительки жінок, породіль, ткацтва, прядіння і родючості. Слід пам’ятати, що в давнину наші предки святкували Новий рік весною, тому засівання на такий новий рік є цілком виправданий, адже засівання в січні в промерзлу землю не дасть гарного урожаю. Вважається, що чоловіком Мокоші був бог достатку і багатства, покровитель тваринництва і землеробства – мудрий Велес.
До хати щедрувальники заходили, лише отримавши дозвіл господарів. В хаті виконувалися величальні щедрівки для кожного члена сім’ї. В цей час у сінцях починала мекати Коза. Щедрувальники просили господиню і її пустити до хати. Ціле дійство було вже за участі Кози, яка спочатку буянила, потім її стрільці-молодці втихомирювали, вона помирала, а потім знов оживала. Це ніби символізувало родючість ниви. В далеку давнину люди помітили, що на тій землі, де стояла домашня скотина, рослини ростуть значно краще, дають більший урожай. Про що співається і у давній щедрівці:
«Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза туп-туп, там жита сім кіп.
Де коза рогом, там жита стогом,
Де коза ногою, там жито копою…»
Очевидно смерть Кози символізувала зимову смерть рослинності, ниви. Проте в ритуалі головне було не смерть Кози, а її оживлення.. Оживання Кози знаменувало собою оживання навесні ниви, садів, пасовищ, природи взагалі. Все це проводилося зі сміхом і жартами. Сміх носив магічне значення – відганяв злі сили і холод. Господарі давали щедрувальникам всякі ласощі і «козі на сіно». Почувши про гостинці «цигани» з «ведмедями» починали танцювати, ворожити, пропонувати підкувати коней або когось з хатніх. Є щедрівка і про Василя – Велеса, де його називають черчиком і квіткою-васильком.
«Весна-красна Маланочко, а ще кращий Василюню,
Посію я ті в городчику,
Буду ті шанувати, три рази на день підливати
І вершечки зщипувати,
Маланочку затикати»
Отже в теперішніх зимових щедрівках весілля Маланки і Василя і є початком Весни, що започатковує нове життя, пробудження природи, приліт птахів і, зокрема, ластівочки. Але найголовніше, що приносить Весна – це Любов, що є основою всього живого, бо як співається в щедрівці, що «…гроші, то полова, в тебе Жінка чорноброва», яка є Берегинею своєї сім’ї і землі, Прародителькою і продовжувачкою Роду.
З настанням Весняного Рівнодення день і ніч тривають по 12 годин, а далі день буде збільшуватись до Купала і становитиме 16 год. 30 хв. Після Купала – Сонцеворот – день іде на спад і до Осіннього Рівнодення знов становитиме 12 годин.
Завершується час Чорнобога і настає пора Білобога.
Карб відання Білобога і Чорнобога:
«Чорнобог з Білобогом перуняться,
У Сварзі єднаючись, тим світ удержаний є.
Вони суть одно, і немає одного без другого»
Всевишній Рід – єдиний і багатопроявний Бог, який існує завдяки тому, що має у собі єдність, яка проявляється як любов і життя та прагнення єднатися і як багатоманітність – прагнення бути окремим, самодостатнім, займати своє місце і час. Рід між цим рівновагу творить, щоб світ збережений був. Білобог – це прагнення до Прави, Світла, народження, творення, а Чорнобог – це сталість, руйнація і темнота. Взаємодія і взаємоперетворення Білоби і Чорноби проходить на всіх рівнях і в усіх проявах Всевишнього. Кожна з цих сил має свій період панування на Землі і у Всесвіті.
Весь світ складається з двох протилежностей, які проявляють себе як однина і множина, біле і чорне, чоловік і жінка, верх – низ, любов – ненависть, правда-кривда, і так до безконечності. Білобог і Чорнобог – то є дві половини одного цілого, протилежні першопочатки, які підтримують одне одного і водночас борються між собою. Від того вони один з одного світ будують, на протилежне опираючись, основою всесвіту виступають.
Такий Колодар був у наших Предків за Велесовою Книгою.
Автор: Родослава Романів.
Книга, яку можна замовити тут :
ФЕНОМЕН НЕЗНИЩЕННОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ЛАРИСА МАРЧЕНКО
Основоположник нової української релігії РУНВіри Лев Силенко пише: «Українці довгі століття жили в неволі. Неволя збіднила їхній колись добрий характер, кинула в безодню гріха. Ми знову вийдемо на дорогу справжнього життя, якщо зможемо кожен сам у собі, подолати жагу до пиятики і об’їдан- ня, позбутися заздрості, зрадливості, дратівливості, неорганізованості, улес- ливості, лицемірства, лінощів, самолюбства, жорстокості, свавілля, докірли- вості. Хто не зможе подолати в собі ці вади, той не здатний бути вільною і шляхетною людиною. І коли народ складається з таких дочок і синів, горе такому народу. Щоб Україна стала квітучою, ми повинні стати народом з розвиненою уявою, винахідливістю, наполегливістю, послідовністю.
Щоб українець став Людиною з великої букви, він повинен викону- вати заповіді рідновірів, нам потрібно переосмислити себе, нашу систе- му виховання, наші духовні і моральні цінност
