ЖІНКА В СТАРОМУ ЗАПОВІТІ Частина 1

Ще й досі жінка стоїть на колінах перед помилкою,
бо її обдурено, що хтось за неї був розіп’ятий на хресті”
(Ф. Нітше. Антимесія, або Прокляття християнству)

Якщо поглянути на статевий склад людей, які найбільше відвідують церкву, на тих, хто найбільше поширює і захищає християнство, то можна неодмінно сказати, що це — жінки. І запитуєш
себе: що їх так приваблює в цьому християнстві і чи християнство не є релігією передусім жінок?
Але вже з перших сторінок головного і єдиного “писанія християн” — біблії — з’ясовується, що жінка приречена завжди бути
другорядною людиною, недостойною чоловіка.
Зайвим було б нагадувати про те, що це писання принесли в
Україну жиди з Близького Сходу через Грецію (Візантію), поширюючи свою юдейську релігію — МЕСІЯНСТВО — у вигляді християнства.
Першу згадку про жінку знайдете напочатку Біблії в двох родових легендах про сотворення людей. І хоча в першій з них говориться про те, що Єгова створив одночасно чоловіка і жінку, та
про цю легенду завжди згадують наче випадково. А найчастіше в
наших церквах і в засобах масової інформації поширюють другу
легенду, загальний зміст якої ображає і принижує жінку.
Незважаючи на те, що ці легенди здаються всім дуже відомими і простими для розуміння і тлумачення, варто було б нагадати
обидва ці оповідання:
Перша легенда сповіщає:
“Єгова на Свій образ створив чоловіка та жінку і поблагословив
їх: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю…” (Буття, 1:
27—28).
А ось друга легенда:
“І створив Єгова людину з пороху земного. І життя вдихнув у її
ніздрі, — і стала людина живою душею

І зростив Єгова із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на
їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла
(посадив).
І вмістив Єгова людину в еденському раї, щоб порала та доглядала його. І наказав Єгова Адамові: “Із кожного дерева в раю ти можеш їсти, але з дерева знання добра й зла — не їж, бо в той день ти
напевно помреш!”
І сказав Єгова: “Не добре бути чоловіку самотнім. Створю йому
поміч, подібну до нього”. І вчинив Єгова, що на Адама спав міцний
сон. І Він узяв одне з його ребер… І перетворив те ребро на жінку, і
привів її до Адама. І промовив Адам: “Оце тепер вона — кістка від
кісток моїх,.. бо взята вона з чоловіка”. І були вони обоє голі, і не
соромились.
Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку створив Єгова. І сказав він до жінки: “Чи Єгова наказав: Не їжте з усякого дерева раю?” І відповіла жінка змієві: “…З дерева, що в середині
раю, — Єгова сказав: “Не їжте, і не доторкайтесь до нього, — щоб
вам не померти”.
І сказав змій до жінки: “Умерти — не вмрете! Бо відає Єгова, що
того дня, коли ви будете їсти з нього, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло”.
І побачила жінка, що дерево добре на їжу… І взяла з його плід,
з’їла і дала своєму чоловікові, — і він з’їв. І розкрилися очі в них
обох, і пізнали, що вони голі. І зшили вони фігове листя, і зробили
собі опаски.
І почули вони голос Єгови, що по раю ходив… І сховався Адам і
його жінка від Єгови. І гукнув Єгова до Адама: “Де ти?” А той відповів: “Почув я Твій голос і злякався, бо я голий, — і (тому) сховався”.
І промовив Єгова: “Хто тобі сказав, що ти голий? Чи ти не їв з
того дерева, що Я звелів з нього не їсти?”. А Адам відказав: “Жінка… дала мені з того дерева, — і я їв”.

І сказав Єгова: “Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати
добро й зло”. І вигнав його Єгова з еденського раю, щоб порав (обробляв) землю. А тепер, щоб не простяг він (Адам) своєї руки, і не
взяв (плоду) з дерева життя, і щоб він не з’їв, — і не жив повік віку.
І поставив Херувима з полум’яним мечем, щоб стеріг дорогу до дерева життя” (Буття, 1—3).
Зверніть увагу на головні теологічні і світоглядні засади цієї
байки. Зрозуміло, що легенду про появу першим в світ чоловіка
могли створити лише чоловіки (які претендували на владу), мабуть, в добу патріархату.

Вчитаємося в ті рядки, де оповідається про сотворення жінки.
І сказав Єгова: “Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього”. Вдумайтесь у слово “помічник, подібний на нього” і ви помітите, що і тут немає ніякого натяку на статеву відмінність. Єгова навіть не збирався створювати для Адама
жінку, яка б йому народжувала, бо ніде в біблії не говориться, що
Адам ставився до Єви, як до своєї жінки. Він навіть не знав, що
вона — жінка (людина протилежної статі) і що вони обоє — голі.
Цікаво, що тільки після вигнання з Едену “пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла і породила Каїна” (Буття, 4: 1). Такий
світогляд — рай заборонений для подружнього співжиття — проходить нерозривною ниткою через усі книги біблії. А найсвятішим
статевим “єднанням” для зачаття дитини стало зачаття без чоловіка (зачаття Ісуса). Отже, питання статевих стосунків жінок і чоловіків — то не божа справа.
Не зрозуміло також, чому Єгова створював Адамові “поміч” не
з того самого пороху земного, а з його ребра? І чому цією “поміччю” стала саме жінка — особа з іншими статевими органами та
відмінним від чоловіка голосом?
Ребро — це тверда кістка, навіть не хрящик. Отже, перша жінка мусила нагадувати маленьку кістяну статуетку. Цікаво, скільки
зусиль потребувалося винахідливому Єгові, щоб розтягнути реберну кістку від кільканадцяти сантиметрів до майже двометрового
росту Адама і яка божа слина була необхідна, щоб розм’якшити її
і зробити тіло жінки ніжнішим, ніж чоловіче?
А тепер спробуємо з’ясувати, звідки “ростуть ноги” у міфологеми: жінка з ребра чи з будь-якої іншої частинки чоловічого тіла?

Ще Іван Франко у своїй останній праці “Сотвореннє світу у
світлі сучасної науки” писав, що біблійна легенда про сотворення світу зустрічається у багатьох народів Близького Сходу і зовсім не є оригінальним твором євреїв… На підтвердження цього
він посилається на археологічні знахідки кінця ХІХ — початку
ХХ століття: глиняні дощечки, в яких оповідається про сотворення перших людей. Але серед наведених Франком неповних текстів легенд, текстів, подібних до змісту другої біблійної легенди,
не зустрічаємо. Тому зі змісту легенди про Адама і Єву стає зрозумілим, що люди, які вмістили її у біблійний збірник, жорстоко ненавиділи жінок. Каста жерців, зокрема жидівські рабини і
книжники, а пізніше і християнські єреї і архиєреї добре знали,
що за допомогою цієї легенди пошириться негативне і принизливе ставлення до жінки.

Важко з впевненістю твердити, яким було ставлення жидів до
жінок перед появою тори (основи християнської біблії), але з часу офіційного поширення монотеїстичного юдаїзму жінка почала
прирівнюватися до невиправного злочинця перед Єговою і чоловіком. Вона ж послухалася розмовляючого змія і, спробувавши
“заборонений плід”, принесла покуштувати його Адамові.
Та ніхто не звертає увагу на те, що згідно з другою біблійною
легендою саме жінці всі чоловіки зобов’язані тим, що вони стали розумними, мислячими, знаючими — “стали подібними до Богів”. Якби жінка не дала чоловікові вкусити плоду з “дерева життя посеред раю і дерева пізнання добра і зла”, то Адам досі блукав би по Едену єдиним чоловіком, далеким від пізнання світу,
якому було б невідомо, що таке добро та зло і що таке жінка. Це
визнав навіть Єгова у прощальній розмові Адама з Богами: “Ось
став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло” (Буття,
3: 22). Але ж Єва першою вкусила “плід пізнання” і раніше від
Адама прозріла й порозумнішала і також “стала подібною до Богів”. Та Єгова чомусь з нею не рахується, а розмовляє тільки з
Адамом.
Цікаво, що Єгова, який посадив оте “дерево життя” і обдурив
Адама, кажучи, що після споживання плодів з цього дерева він
“напевно помре”, залишився ніби непричетний до того, що сталося, хоча він створив і людей, і дерево життя, і розмовляючого
змія (дивно, чому розмовляючого?). Він добре знав, що розмова
змія з жінкою колись станеться. І нарешті, як могло “Дерево Життя” давати смертоносні плоди? А якщо так, то для чого треба було створювати Єгові це дерево і встановлювати його в центрі Едену, якщо не з провокаційною метою? Він же добре знав про недосконалість створених ним людей, які рано чи пізно скуштували
б звабливі плоди із забороненого дерева…
Але за те, що вони порозумнішали, Єгова жорстоко прокляв
цю пару людей:

“До жінки Єгова промовив: “Помножу болі вагітності твоєї. Ти в
муках родитимеш дітей, і до мужа твого (буде) пожадання твоє, — а
він буде панувати над тобою”.
І до Адама сказав Він: “За те, що ти послухав голосу жінки та їв
з того дерева, що Я наказав: “Від нього не їж”, — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю”
(Буття, 3: 16—19)

Цікаво, що за біблією хліборобство (порання в землі) є покаранням господнім! (Те, що для українця споконвіку — божа справа, в Біблії та у жидів — покарання господнє)…
Проганяючи Адама і Єву з Едену, Єгова боявся не тільки, що
вони стали розумнішими, скільки того, щоб вони не стали безсмертними: “А тепер, щоб не простяг він (Адам) своєї руки, і не взяв
(плоду) з дерева життя, і щоб він не з’їв, — і не жив повік віку”
(Буття, 3: 22).
Такою виявилася зустріч з першою жінкою на сторінках “святого писанія” християн. А прокляття, накладені на жінку, не зняті й досі. Попи тлумачать образ біблійного змія, як перевтілення
Сатани, а жінку — як посередника між Сатаною і чоловіком…
Хто ж із жінок згадується в Біблії наступною?
Відомо, що першими в роду Адама і Єви народилося два сини:
Каїн, який став хліборобом (рільником) і Авель, який став скотарем (пастухом). Єгова приймає м’ясну жертву від Авеля, а на Каїнову жертву із земних плодів навіть не зглянувся:
“І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Єгові жертву від плоду
землі. А Авель, — він також приніс від своїх перворідних з отари та
від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на
Каїна й на жертву його не зглянувся” (Буття, 4: 3—5). Рабини так
старанно намагалися в “писанії” натякнути своїм віруючим, що
жертовне м’ясо смачніше від хліба, що зробили навіть Каїна братовбивцею, який ніби із заздрощів вбив свого брата Авеля.
Дивною є розмова Єгови з Каїном. Вона повністю перекреслює первородність на землі Адама і Єви:
“Повстав Каїн на Авеля, брата свого, — і вбив його. І сказав Єгова: “А тепер ти проклятий від землі…” І сказав Каїн до Єгови: “Ось
Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі. І я стану мандрівником на землі. І кожен, хто стріне мене, той мене уб’є”. І вмістив Господь знака
на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його” (Буття, 4: 8—15)

З цього, на перший погляд, звичайного тексту стає очевидним,
що Каїн (єдиний живий син Адама та Єви) над усе боявся, що “хто
стріне його, то вб’є”! Значить, на землі вже жили люди, які мали і
свої міста, і свої країни, бо наступний рядок “писанія” повідомляє:
“І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на
схід від Едену. І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха” (Буття, 4: 16—17).
Що то за країна Нод? І звідки у Каїна жінка, якщо відомо, що
Адам і Єва породили наступного хлопчика Сифа, в тіло якого Єгова вселив душу покійного Авеля?

і зустрічаємо незнайомку з країни Нод, про яку попи намагаються якнайменше поширюватися або зовсім мовчати. Її поява в біблійному тексті повністю руйнує міфотворчу логіку укладачів перших “святих писань”.
Попри все і Сифу десь знайшлася жінка. Чи, можливо, нею
стала одна з його сестер, чи може його власна матір Єва? Бо сам
він не міг завагітніти і народити собі нащадків, хоча в Біблія написано, що чоловіки народжували:
“І породив Адам після Сифа синів і дочок.
І породив Сиф після Еноша синів і дочок.
І породив Енош, після Кенана синів та дочок.
І породив Кенан після Магалал’їла, синів та дочок.
І породив Магалал’їл після Яреда синів та дочок.
І породив Яред після Еноха синів та дочок.
І породив Енох після Метушалаха синів та дочок.
І породив Метушалах після Ламеха синів та дочок.
І породив Ламех після Ноя синів та дочок.
І породив Ной Сима, Хама та Яфета” (Буття, 5: 3—32).
А далі розповідається про те, як Єгова вирішив потопити усе
живе на землі і дозволив врятуватися в ковчезі лише “праведному” Ною, його трьом синам, їхнім жінкам і кожній “тварі по парі”. Навіть якщо “згрішили” люди, то для чого було знищувати
все живе, яке жило безгрішним життям? Цікаво, в чому полягала
праведність Ноя і де поділася його праведність, коли він відразу ж
після потопу “упився”, як останній пияка?
“І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, Хам і Яфет. І від
них залюднилася вся Земля. І почав Ной, муж землі, садити виноград. І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. І побачив Хам наготу батька свого…” (Буття, 9: 18—22

Але зверніть увагу на родовід! Невизнання (ігнорування) жінок
в біблії настільки велике, що за 2216 років від сотворення Адама
і до народження Ноєвих синів жодного разу першою в біблійних
родинах не народилася дівчинка. З іншого боку, жодного разу не
згадується ні про одруження, ні про жінок “первоотців”, а народження нащадків подане так, ніби давні чоловіки протягом перших
двох тисяч років вагітніли і народжували самі, без жінок. Як же
тоді зрозуміти поширений біблійний вислів: “І породив такий-то
такого”?
Та ніхто не поспішає задуматися: з ким з’єднувалися усі ці родичі — сини і дочки Адамові, якщо на світі, крім них і гнаного Каїна, нікого не було? Невже одне з одним?.

Біблія ніколи не визнавала жінку особою, від якої можна вести родовід. Навіть родовід такої поважної жінки в християнстві, як
Марія (“божа матір”), не зацікавила жодного з біблійників, рабинів та попів.
Лише в роду Каїна, гнаного і забутого Єговою, є два повідомлення про трьох жінок: це жінка Каїна (однозначно не з роду
Адамового) і дві жінки далекого каїнового правнука Ламеха:
“І взяв собі Ламех дві жінки, — ім’я одній Ада, а ім’я другої Цілла” (Буття, 4: 19—22)..
Далі жінки зображені, як головна причина гріховності на землі. Легенда повідомляє:
“І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні
землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини (хто такі — “божі сини”?) людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок…
І промовив Єгова: “Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, — бо блудить вона”. Як стали приходити сини Єгови до людських дочок. І вони їм народжували силачів, що славні від віку. І бачив Єгова, що велике розбещення людини на землі. І пожалкував був
Господь, що людину створив на землі” (Буття, 6: 1—6).
Ця легенда також повинна була викликати ненависть до жінок — “людських дочок”, хоча з ними розбещено поводилися
якісь неясні “сини Єгови”, які брали собі їх за жінок… І за те, що
“людські дочки” почали народжувати велетнів і силачів, здорових
тілом людей, Єгова вирішив потопити все живе на землі.
Після потопу у сім’ях синів Ноя також не народилося жодної
дівчинки першою: у Яфета народилося 7 синів, у Хама — 4 сини,
а у Сима — 5 синів. І від цих шістнадцяти хлопців пішли усі біблійні “краї і народи” (Буття, 10: 1—32). Таким чином, від жінки —
жодного..
Якщо між синами і Ноєм розіграні розгорнуті біблійні сцени,
то про жінок Ноєвих синів навіть і не згадується, ніби їх зовсім не
існувало. Про жінку Ноя також нічого невідомо.
І знову постає просте до наївності питання: якщо Єгова всіх
людей нещадно потопив, то де ці шістнадцять синів взяли собі жінок? Відомо, що на світі було лише три жінки — дружини Ноєвих
синів… Чи, може Єгова також усипляв їх старим перевіреним способом (як це він зробив з Адамом) і виламував їм ребра, щоб з них
зробити синам Ноя жінок?
Приниження жінок закладене навіть в родинних обрядах. Жінка, яка народила дитя жіночої статі, вважається нечистою 66 днів,
а хлопчика — 33 дні. І саме народження дитини Біблія вважає справою нечистою і забороняє породіллі (молодій матері) входити
в релігійні установи, спілкуватися з іншими.
І ось, нарешті, зустрічаємо імена трьох жінок: Їски, Мілки і
Сари (ім’я Сарра — з двома “рр” — вона отримала в 90 років). Вони народилися майже через 250 років після потопу в десятому роду Ноя. Імена ж Мілки і Сари наочно викривають методи формування біблійних сімей, які розмножувалися способом, неприйнятним для української традиції: брати беззастережно єдналися із сестрами, рідними і двоюрідними:
“Терах породив Авраама, Нахора і Гарана. А Гаран породив Лота.
І побрали Авраам та Нахор для себе жінок. Ім’я Авраамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана (дочка рідного брата). А Сара неплідна була” (Буття, 11: 27—30).
Отже, бачимо, що Нахор взяв собі за жінку двоюрідну сестру.
До речі, біблія відкрито повідомляє, що Аврам (нащадок Ноя і
Адама) — жид за національністю (Буття, 14: 13), прозоро натякаючи, що усі попередники Авраама, включаючи і Адама, були також жидами. Було б дивно, якби в українців Адама і Єви народилися діти жиди… Біблія містить такі шовіністичні слова Єгови стосовно офіційного патріарха жидів:
“Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому благословляться всі народи землі!” (Буття, 18: 18).
Навряд чи вистачить українському читачеві терпіння і часу
вичитувати в біблійному смітнику усі неподобства щодо антиморальних стосунків давніх єврейський патріархів. Тому подаємо деякі ганебні уривки з “високоморальної” Біблії.