11 лютого ВЕЛИКЕ СВЯТО ВЕЛЕСА

ВЕЛЕС – одне з багатьох імен безмежного й багатопроявного Всесвіту, яке дійшло до нас від прадавніх часів як ім’я нашого всемогутнього Бога-покровителя. Бо культ Велеса в Україні виник і сформувався ще в мисливському суспільстві часів палеоліту, коли він вважався родоначальником, тобто Прапредком усіх майбутніх слов’янських племен. Ім’я його могло змінюватися, та сила його й традиції вшанування є незмінними. Може через таку свою довговічну тривалість у часі й просторі Велес здобув стільки потужних сильних якостей, які надають йому особливої величі й не меншої таємничості.

Саме з прадавніх Трипільських часів беруть свій початок обряди запрягання в плуг вола або ведмедя, які є символами Велеса, рядження на Різдво у вивернуті кожухи, шкіряні маски тварин, зустріч молодих в кожусі під час весілля та посад їх на хутро, прийняття дитини на хутро після ім’янаречення тощо. Зв’язок Велеса з народженням нової людини дуже тісний. Як віщун майбутнього, Велес «співпрацює» з Богинею Долею, (Ясною Велесової Книги), оскільки саме він, як покровитель рослин і тварин, дає їй матеріал (льон і вовну) для прядіння нитки життя. Міф про народження Дажбожих онуків згадує про Отця Русі і його дочок: «Тут Бог Велес отрочат несе йому. Грядемо їх назовемо до Богів наших, і тому речемо хвалу» [дошка 16-А]. Ці обряди ім’янаречення й вдячності Богам за посланих дітей мають на меті прикликання родючості й багатства, сили й могутності, мудрості й красномовства.

Цей культ хліборобських племен нашої України не був чужим і скіфським племенам, які тут жили кілька століть, вони додали до цього культу свої штрихи, розвинули його (як культ опікуна земних і космічних вод, тотожного ведійському Варуні). Може від них цей Бог успадкував ще й коня як ще один свій символ (порівняймо скіфського Тагимасада). Справді Велес близький і до ведійського Варуни як охоронець Прави й сторож договорів, клятв та обітниць, і до ведійського Пушана, охоронця життєвих шляхів, а також і шляхів істини (отже мудрості й спокою), що зближує його з Шивою.

У слов’янських племен Велес став ще й опікуном звірів, домашньої худоби й врожаю, а зображення його як небесного пастуха земної отари надало йому такі атрибути як сопілка або гуслі, що додало й статусу покровителя мистецтва та поезії.

Його зв’язок зі світом предків означає постійний кругообіг життя і смерті. Уявлення про періодичне вмирання й оживання природи, віра хліборобів-українців у постійне перевтілення душ розвинулась в обрядах Велесової бороди (Волосової, Спасової, Дідової, Божої бороди). Зрізане серпом колосся є водночас і смертю рослини, і її воскресінням шляхом проростання зерна навесні (похорон зерна в землю і його нове народження) – така метафізика цього культу. Подібні обряди й езотеричні таїнства мали й наші сусіди греки та інші племена геокультури Середземномор’я. Тому спільною для всіх була й віра у переселення душ (реінкарнацію), тобто отримання душею нового тіла для наступного життя на землі (у світі Яви). Так Велес постає не лише як Бог родючості, а й як незбагненний закон Життя, що через безкінечний ланцюг смертей і відроджень забезпечує вічність душі.

До імені Велеса також дотичне поняття Волхв (від старослов’янського vlъchvъ), а також велій – великий. Велес, як Бог яснобачення, також наділяє відунським умінням, чарівними якостями і найкращих з людей. Тому він вважається покровителем Волхвів і жерців. Як головний Бог-оракул, Велес колись мав багато присвячених йому храмів по всій Слов’янщині, зокрема й у Київській Русі. Ще донині наша земля зберігає географічні назви, похідні від імені Велеса: Велесові села (напр., с. Лісна Велесниця Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. та ін.), Волосів Яр (на Вінниччині), Велесова гора (неподалік від Луцька) та ін. Вулиця Волоська в Києві, що вела до капища Велеса, існує донині. Кумир (статуя) Велеса стояв на березі річки Почайни, куди був скинутий за наказом князя Володимира в 988 р. Волосова вулиця була також і в Новгороді, є гора Велеса у Боснії; Велес-камінь с. Крижівка (Мінської обл. Білорусі), як розповідають місцеві жителі, існував ще перед Другою світовою війною.

Символіка Велесових чисел відома в Україні з незапам’ятних часів: 3, 5, «тридев’ять» (27), або загалом непарність. Згадаємо зображення триликого Велеса на культовій статуї Світовида, поминальні тризни, тривимірність світу (вчення про Триглава). Число 27 пов’язане з Русалками як представницями водної стихії (дочки Водяника-Велеса) і «тридев’ятим царством» – потойбічним світом, яким опікується Велес. Непарність Велесових чисел (напр., середа – третій день тижня Велеса і Дани, п’ятниця – п’ятий день тижня Мокоші й Велеса) є своєрідною протилежністю до парності Перунових чисел (четвер – четвертий день Перуна). Магічним числом Велеса є також 33 – символ потойбічного світу Предків.

У Колі Сварожому за етнографічними та фольклорними даними відновлено кілька свят для вшанування Велеса: 6 грудня (Дід Мороз), 2 січня (Водокрес, що вказує на зв’язок Велеса з водною стихією Даною, Мокошею), 11 лютого (увесь тиждень має назву Велесові святки, Велесовий тиждень, можливо внаслідок християнської ідеології отримав назву «Чортовий тиждень», проте існує ще й назва “Чиркесовий тиждень”), Велеса Весняного вшановують господарі, які виганяють худобу на пасовище (9 травня).

З книжки: © Галина Лозко “Дочка Сварога” (2023

Замовити Велесову Книгу можна тут: https://sribnovit.com/product/velesova-knyha-pereklad-borysa-yatsenka/

ВЕЛЕСОВА КНИГА. ПЕРЕКЛАД БОРИСА ЯЦЕНКА

Велесова Книга, на відміну від Біблії, описує життя і героїчну боротьбу наших слов`янських Предків та славлення наших Рідних Богів. Вона виховує пошану до Предків, Рідної Землі та Рідної Мови. Велесова книга – сенсаційна знахідка ХХ століття. Здається неймовірним, що письмена дохристиянської України-Русі зримо входять в наше життя і свідомість, що далекі Предки звертаються до нас дещо незвичною, але все ж знайомою мовою, прагнучи передати свій досвід тривоги, надії прислухайтесь до них і ви відчуєте їхню щирість і вас зміцнить їхня сміливість, огорне їхня мудрість. І зникне безодня століть, що розділяє нас, бо ми один народ, бо найважливішою для предків була єдність. Вона перемогла інертність і сумніви, відкинула в небуття всіх ворогів, що зазіхали на нашу землю. І це є предметом нашої гордості, наша національна ідентифікація, бо утриматися на найкращих чорноземах світу міг лише народ-воїн, народ-трудівник, який завжди був готовий відірватися від ріллі і взятися за мечі.

Кількість сторінок: 330
Мова видання: українська
Рік видання: 2001
Обкладинка: тверда