До нас дійшла молитва гуцулів до Праведного Сонечка, яку горяни зносили при сході Сонця. Подаю її в оригіналі: «Молюси й клонюси тобі, свєте, праведне, велике Сонечько, шо засвечюєш й благословиш свойов добров ласков, свєтов великов наші гори, єк заходиш. Ти шовечера сідаеш за високі гори, за стримкі далекі скали, за глібокі плияві моря. Дєкую тобі, Боже-Сонечько наш добрий й великий, шо єс нас грішних и нашу маржинку – Божу росицу держєло на своій ласці й мало у своїй опіці. Сокотило й застерігало вид усєкого зла, припадку й лихого чєсу. Прошу тебе, Госпідку наш любий та шірий, праведне Сонечько, допоможи нам грішним й усім добрим людем, нашій тай людскій маржинці у мирности, здоров’ю и веселости нічьку переночювати, завтрішної днинки діждати – світлої, великої, запашної. Позволь, Праведне Сонечко, нам уздріти изнов завтра твое єсне, світле, праведне лице. Ни опусти нас грішних, а зійди знов до нас из свойов ласков и силов великов. Допоможи нам на добре діло на віки віков. (Петро Шекерик Доників «Дідо Іванчік». Верховина, 2007).Як говориться в древньонорвежській поемі «Сонце – світло світу, я поклоняюся перед його святістю», а в древньоісландській поемі: «Сонце – щит неба, і сіяюче світло і вічний ворог льда».
Підготував: Astar RA Sowilo