«Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
І Рай у найми оддає…»
(Т.Г.Шевченко, «Єретик»)
Пекельний морок вліз в святі пенати,
Сховався звір за лавровим листком.
Вчорашній мироносець став Пилатом?
Чи ж тридцять срібняків отримав в ката?
Криваві сльози скрапують з ікон.
Які на смак дарунки сатанинські?
Чи кров на них горлянку не пече?
Хоча на тобі, Папо, ряса чиста –
Я з твоїх рук чомусь не хочу їсти –
Бо чорт тобі вмостився на плече.
Тече із вуст облуда, мов отрута,
Цілунок юдин видно на щоці.
Відкрий сліпі очиці! – Гори трупів,
Ніхто не знає – хто в цій грі наступний
Для сатани вподобиться за ціль.
Не все те золото, яке блищить під сонцем,
Не все святе, що стало під хреста…
Моя розп’ята Ненько найдорожча,
В зла – сто личин, та в тебе – ласка Божа,
Тому – вставай!
Борися!
Воскресай!!! 
Валькірія Крісман
