Пити кров, їсти тіло, посилати душі на лоно аврамове, підставляти праву щоку, коли б’ють по лівій, не противитися злу та багато іншої дурні – чи це властиво українському народові, залюбленому у в рідну Природу?
Всі ми знаємо, що «Хрестити” означає прилучити людину до християнської церкви, очистивши її від первородного гріха, та приставити до неї ангела охоронця. Як можна було хрестити Ісуса, очищаючи його, якщо він нібито зачатий непорочно? І навіщо Ісусові ангел охоронець, який, тим паче, його ніяк не захистив, а щодо небесного Отця, то Ісус у передсмертному розпачі взагалі вигукнув: «Боже мій, чому ти мене покинув?». До кого ж він гукав, якщо сам і є начебто тим самим Богом – Отцем-Сином-Духом, себто – Святою Трійцею?
А далі читайте, який ще неперевершений казус здатна видати Біблія. І так, Іван свідомий того, що прийшов у світ, як предтеча Ісуса, пророкував про нього, охрестив його, а потім, потрапивши до в’язниці, відсилає до Ісуса своїх учнів, щоб вони спитали, УВАГА:
«…чи ти Той, Хто мав прийти, чи чекати нам Іншого?». ??????????
Як таке взагалі могло бути? Але, якщо вже сам Іван мав підстави засумнівався в Ісусі, то звичайні люди тим паче мусили їх мати, щоб уперто і дружно проголосувати за його розп’яття, навіть будучи свідками здійснених ним чудесних зцілень! Чи часом не перестарався Ісус з чудесами так явно, що поговір про їх несправжність неабияк збурив народ?
Дуже на це схоже. Бо якщо чимало наших (цивілізованих!) сучасників легко вірять у явні підробки всіляких мироточень, явлень, ба навіть у розводи сечі на стіні, які нагадують святих у німбах, то в ті дрімучі часи люди би мали легко повірити у що завгодно. Мабуть, таки перестарався наш Агнець-“чудотворець”.
Сумнів Івана мав би нині багатьох християн схилити до незвичних роздумів. За що Іванові велика дяка і вічна пам’ять.
І ще на кінець невеличка цікава інформація про Івана.
“Звідки християни взяли, що Іван — Хреститель? В оригіналі — Ἰωάννης ὁ Βᾰπτῐστής [iōánnēs ho băptĭstḗs]. Др.-греч. βᾰπτῐ́ζω [băptĭ́zō] — занурювати (у воду), пірнати, купати, мочити, омивати.
Виходить — Іван Омиватель, а не Хреститель. Він омивав людей у водах Йордану — і вірив, що так змиваються гріхи. А замість слова «хрест» в оригіналі — ὁ σταυρός [ho staurós]. Який же тоді зв’язок між омиванням (τὸ βᾰ́πτῐσμᾰ; tò bắptĭsmă) і хрестом (ὁ σταυρός; ho staurós)? Ніякого!”.
Автор: Марія Дзюба
Книга, яку можна замовити тут:
УКРАЇНСЬКІ МАГІЧНІ ЗАМОВЛЯННЯ
https://sribnovit.com/product/ukrayins%CA%B9ki-mahichni-zamovlyannya/
