Всі ми нині знаємо, що «охрестити” означає прилучити людину до християнської церкви, очистивши її від первородного гріха, та приставити до неї ангела охоронця.
А як можна було хрестити Ісуса, очищаючи його, якщо він нібито зачатий непорочно? І навіщо Ісусові ангел охоронець, який, тим паче, його ніяк не захистив? Що й підтверджує Ісус в передсмертному розпачі: «Боже мій, чому ти мене покинув?». Зайве вже й питати: до кого він гукав, якщо сам є Богом-Трійцею, про що запевняв, проповідуючи: “Я в Отці, а Отець у мені” (Ін.14:11) ?
Йдемо далі. Іван Предтеча свідомий того, що прийшов у світ пророкувати про Ісуса, а потім і охрестити його, з часом потрапляє до в’язниці і відсилає до Ісуса своїх учнів, щоб вони спитали, УВАГА:
«…чи ти Той, Хто мав прийти, чи чекати нам Іншого?». ??????????
Справа в тому, що Іван не лише сумнівається в Ісусі, як Сині Отця небесного, а й у саму Отці та Святому Духові! Бо ж начебто на власні очі бачив, як на ріці Йордан Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Ісуса, та на власні вуха чув голос Бога-Отця, що проголошував Ісуса своїм Сином!
Попахує підозрілим. Невже Іван встряг у звичайну сектантську аферу, купившись на якісь райські обіцянки? Бо якщо вже й він мав підстави сумніватися, то звичайні люди тим паче мусили такі підстави мати, якщо уперто і дружно проголосували за Ісусове розп’яття, будучи свідками здійснених ним чудесних зцілень! Чи ж не перестарався Ісус з чудесами так явно, що поговір про їх несправжність неабияк збурив народ?
Дуже на це схоже. Бо якщо чимало наших (цивілізованих!) сучасників легко вірять у явні підробки всіляких мироточень, явлень, ба навіть у розводи сечі на стіні, які нагадують святих у німбах, то в ті дрімучі часи люди би мали легко повірити у що завгодно. Мабуть, таки перестарався наш Агнець-“чудотворець”.
Сумнів Івана мав би нині багатьох християн схилити до незвичних роздумів. За що Іванові велика дяка і вічна пам’ять.
Бо дурисвітство та ще й у святому благом для нас аж ніяк бути не може.
Автор: Марія Дзюба
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%80%d1%96%d0%b4%d0%bd%d1%96-%d1%81%d0%b2%d1%8f%d1%82%d0%b0-%d0%b2-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%96-%d1%81%d0%b2%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%be%d0%bc%d1%83-%d1%82%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b0-%d0%bf/
“Рідні свята в Колі Сварожому”, Тамара Пістун
Дітям України треба більше знати про своє праминуле, щоб ніхто не зміг нав’язати нам чужого, не властивого нашій генетичній пам’яті й нашій душі. Людину без пам’яті, без минулого легше зламати, підкорити. Людина без власної волі, без здатності думати й аналізувати безсила. Їй легше нав’язати різні догми, перетворити її свідомість на рабську. Душі предків їй не допоможуть, та й вона не кликатиме їх на допомогу, бо нічого не знає про них. Предки допомагають тим, хто про них пам’ятає. У цьому посібнику подано сценарії просвітницьких заходів, виховних годин, свят, конкурсів, що їх можна використати у навчально-виховному процесі впродовж усього року. Для організаторів шкільного дозвілля, класних керівників, студентів.
