Відомо вже, що лише в похристиянізованій Україні мавками, русалками (річковими, озерними, польовими і гірськими) почали вважати тільки нехрещених дітей або самовбивць… Але чи це так?
Якщо зважити на те, що в давні язичницькі часи нехрещеними були усі наші Предки, то стане зрозумілим, що русалками і мавками вважалися душі всіх русичів, які відійшли із світу людей в невидимий світ духів. І цей “невидимий” світ завжди був поруч: у лісах, полях, горах, річках, озерах і оселях людей. Там покійники знаходили своє пристанище після “смерті”. В уста Мавки, письменниця вклала слова: “Я не можу вмерти!” В язичницькій Україні-Русі ці слова могла проректи будь-яка дівчина і будь-яка людина, бо вірили в безсмертя душі.
Коли наші прадавні звичаї та обряди ще не були покалічені християнством, молоді дівчата та молодиці весною виносили в ліси власноручно вишиті сорочки і вивішували їх на деревах, щоб душі русалок мали в що одягнутися (втілитися). Матері, у яких померли діти, розвішували на деревах (вербах) стрічки. Отримавши “нові тіла”, русалки, мавки і потерчата залишали свої тимчасові пристанища: дерева, кущі, водоймища, гори, і народжувалися новими немовлятами в українських поселеннях.
Отже, робимо висновок, що намагання приліпити юдохристиянство до українських традицій успішно провалилось.
Пише знаменитий український археолог Юрій Шилов:
Розкопуючи арійські кургани на Кременьчуччині й переносячи з їхніх вершин кладовища козаків-хуторян (до 1918; із тих перенесень створено меморіал “Козацька Могила”), археологи не знайшли хрестика у жодній із трун. Притому що зазвичай сипали туди золу із печі, а в одну поклали ще й конячі гомілки з копитами.
Книга, яку можна замовити тут:
ВЕЛЕСОВА КНИГА – ВЕДИ УКРАЇНИ-РУСІ
Тут повість про те, як насправді виникла Руська Земля, хто створив першу Руську державу і коли був заснований Київ. Тут про наших прадавніх Богів і героїв, про наші древні племена, релігійну систему Пращурів та їх державотворчу ідеологію…
Уточнений переклад давньоукраїнської історичної, літературної та культурної пам’ятки, в т. ч. раніше невідомих дощечок. Нові докази автентичності Велесової Книги від дослідника праукраїнської історії та мови Сергія Піддубного.
