Коли ми чуємо слово «відьма», уявляємо старезну жінку з бородавками, яка варить зілля в котлі та насилає прокляття. Нам спадає на думку образ, що залишився після кількох століть пропаганди. Насправді більшість жінок, яких спалили як відьом, були акушерками, травницями, цілительками — жінками, які знали, як зупинити кровотечу після пологів, як полегшити біль, як запобігти небажаній вагітності, як зберегти життя матері та дитини. Вони володіли знаннями про жіноче тіло, якими церква та молода чоловіча медицина володіти не могли. І саме це знання їх вбило.

У Середньовіччі медицина не була професією з дипломами та ліцензіями. Вона була ремеслом, яке передавалося з покоління в покоління. Жінки лікували жінок. Вони знали трави, які зупиняють кровотечу, які викликають менструацію, які полегшують пологовий біль. Вони знали, як обертати дитину в утробі, як допомогти при важких пологах, як зберегти життя матері. Ці знання не записувалися в книгах. Вони передавалися усно, від матері до дочки, від наставниці до учениці. Жінки вчилися на практиці, а не в університетах, бо університети їх не приймали.

Але у XII-XIII століттях церква почала систематично витісняти жінок з медицини. Спочату через заборону на освіту — жінкам заборонили відвідувати університети, а без університетської освіти не можна було практикувати як офіційний лікар. Потім через законодавство — у 1220 році Паризький університет заборонив жінкам займатися хірургією та медичною практикою під загрозою відлучення від церкви.

Але акушерство залишалося жіночою сферою, бо чоловіки-лікарі не хотіли мати справу з пологами — це вважалося доволі брудною роботою. До того ж, жінки не дозволяли чоловікам бути присутніми під час пологів через моральні норми. І ось тут церква винайшла інший спосіб контролю: полювання на відьом.

У 1486 році два німецькі інквізитори, Генріх Крамер і Якоб Шпренгер, опублікували книгу «Malleus Maleficarum» («Молот відьом») — офіційний посібник з виявлення, допиту та страти відьом. Ця книга стала бестселером свого часу, друкувалася та перевидавалася протягом двохсот років. І в ній прямо написано: акушерки – то найнебезпечніші відьми.

«Ніхто не завдає більшої шкоди католицькій вірі, ніж акушерки», — пише Крамер. Чому? Тому що вони контролюють народження. Вони знають, як запобігти вагітності, як перервати її, як зберегти життя матері навіть ціною життя дитини. Вони мають владу над процесом, який церква вважала божественним і непідконтрольним людині.

Книга перелічує докази того, що акушерка відьма: якщо під час пологів дитина помирає — відьма вбила її для сатанинського ритуалу, якщо дитина народжується з вадою — відьма наклала прокляття, якщо жінка не може завагітніти — відьма наклала безпліддя, якщо жінка помирає під час пологів — відьма її вбила, якщо жінка виживає попри дуже важкі пологи — відьма використала чари. Тобто будь-який результат пологів міг бути доказом відьомства. Акушерка не могла не чаклувати. Якщо всі виживали — вона використовувала магію. Якщо хтось помирав — вона вбивця.

Знання трав, які полегшують біль під час пологів — відьомство. Тому що біль під час пологів — це кара божа за гріх Єви, тож його не можна полегшувати (докази цього навіть у мене в коментарях є). Знання трав, які викликають менструацію або переривають вагітність — відьомство. Тому що тільки бог вирішує, коли жінка народить. Знання про те, як повернути дитину в утробі, щоб пологи пройшли безпечніше — відьомство. Тому що це втручання в божественний процес. Будь-які знання про контрацепцію — відьомство. Тому що жінка не має права контролювати народжуваність. Тобто всі практичні навички, які робили акушерку хорошою акушеркою, церква оголосила злочином проти юдохристиянського бога.

Історики оцінюють кількість страчених за відьомство в Європі між XV і XVIII століттями від 40,000 до 100,000 осіб. Деякі джерела називають цифри до 500,000, але це спірне питання. Що безперечно: переважна більшість — жінки. За різними оцінками, від 75% до 85% жертв полювання на відьом були жінками, а найбільше постраждала категорія жінок, що займалися медичною практикою. Акушерки, травниці, цілительки. Жінки, які знали, як допомогти іншим жінкам.

У Німеччині були міста, де спалили всіх акушерок. У Бамберзі за десять років (1623-1633) було страчено понад 600 осіб, переважно жінок. У Вюрцбурзі за той самий період — понад 900. У деяких регіонах жінок спалювали сім’ями — якщо мати була акушеркою, дочку теж звинувачували у відьомстві, бо вона навчалася темного мистецтва.

Процес був простий: звинувачення, тортури, зізнання, страта. Жінку могли звинуватити сусіди, які їй заздрили. Або родичі дитини, яка померла під час пологів. Або священик, який вважав, що вона знає забагато. Звинувачення не потребувало доказів. Достатньо було підозри. Під тортурами жінки зізнавалися у всьому: що вони літали на мітлах, що знайомі з дияволом, що вбивали немовлят, що псували врожай. Зізнання отримували завжди. А потім спалювали.

Коли жінок-цілительок знищили, утворився вакуум. Хто тепер допомагатиме під час пологів? Хто лікуватиме жіночі хвороби? Чоловіки-лікарі. Ті самі, які до цього відмовлялися мати справу з пологами. Але тепер у них не було конкуренції (яка їм була неприємна, бо працювала не на їх користь).

Єдина проблема була в тому, що вони не знали, що робити. Університетська медична освіта того часу базувалася на античних текстах Гіппократа та Галена, які практично нічого не писали про пологи. Чоловіки-лікарі ніколи не бачили пологів, не знали анатомії жіночого тіла, не розуміли процесу. Але вони мали дипломи. А спалені жінки мали досвід. І церква вирішила, що дипломи важливіші.

Результат передбачуваний: материнська смертність зросла. Чоловіки-лікарі не мили руки перед пологами (концепція гігієни з’явиться тільки в XIX столітті), не знали, як допомогти при ускладненнях, часто застосовували насильницькі методи, які калічили жінок.

У XVII-XVIII століттях в європейських пологових будинках, керованих чоловіками-лікарями, кожна п’ята-шоста жінка помирала від пологової лихоманки (сепсису). У той же час жінки-акушерки, які ще практикували нелегально в селах, мали набагато нижчу смертність — тому що вони знали трави, які запобігають інфекції, і не лазили брудними руками у жіночі тіла. Але офіційна медицина це ігнорувала. Тому що офіційна медицина була чоловічою, університетською, науковою. А знання жінок — це бабські казки, забобони та відьомство.

Поки жінок-цілительок систематично знищували протягом кількох століть, ми втрачали не просто окремих людей. Ми втратили цілий пласт медичних знань, які передавалися тисячоліттями. Акушерки знали трави, які зупиняють післяпологову кровотечу. Які саме? Ми не знаємо. Їх спалили до того, як хтось записав рецепти. Вони знали методи обертання дитини в утробі без хірургічного втручання. Які саме? Невідомо. Їх знищили разом із носіями знань. Вони знали контрацептивні засоби на основі рослин. Які саме? Церква знищила всі записи як єретичні. Частина цих знань була відновлена пізніше через наукові дослідження. Але скільки ми втратили назавжди — ніхто не рахував.

Але історія повторюється. Жіночу експертність систематично знищували, бо ці жіночі знання дають владу над власним тілом. Ця логіка працює досі. Коли жінці кажуть, що вона не може знати своє тіло краще за лікаря-чоловіка — це та сама логіка. Коли жіночий біль ігнорують або применшують, бо «вона перебільшує» — це та сама логіка. Коли жінкам забороняють робити аборти, бо «тільки бог вирішує» — це та сама логіка.

Полювання на відьом закінчилося в XVIII столітті. Але ідея, що жінка не може бути експертом у власному тілі, що її знання менш цінні за чоловічі дипломи, що вона не має права контролювати народжуваність — ця ідея живе досі. Відьми не варили зілля в котлах і не літали на мітлах. Вони приймали пологи, рятували життя, передавали знання. А церква та лічинка медицини їх спалили аби забрати контроль над жіночим тілом.

І коли зараз жінці кажуть, що вона не має права вирішувати, народжувати їй чи ні, що її біль «не такий сильний», що її симптоми «психосоматичні» — згадайте: це ж було вже. Це продовження тієї самої війни, яка почалася кілька століть тому. Тільки тепер відьом не палять. Їх просто не слухають

Автор: Ольця Шиошвілі

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%84%d0%b0%d1%80%d0%bc%d0%b0%d1%86%d0%b5%d0%b2%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d1%96-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%bb%d1%8c%d1%87%d0%b0-%d0%bc%d0%b0%d1%84%d1%96%d1%8f/

Фармацевтична і продовольча мафія

У запропонованій книзі відомий французький вчений, доктор медичних наук Луї Броуер на основі незаперечних фактів доводить, що сучасною медициною керує невелика, але всемогутня група олігархів, що стоїть на чолі великих хіміко-фармацевтичних компаній, якій вдається, завдяки колосальним фінансовим засобам, підбирати потрібний їм уряд, політиків, глав лікувальних установ.
Автор приходить до приголомшуючого висновку, що ділки хімічної, фармакологічної промисловості та агропромислового сектора підготували щось схоже на змову, яку можна порівняти зі справжнім геноцидом: чим більше хворих людей, тим більше процвітають олігархи, керівні медициною західного світу. І жоден з урядів, до якої б нації він не належав, ніколи не ризикне поставити на карту економічну і політичну рівновагу своєї держави заради збереження здоров’я співгромадян.