Антирадянський плакат «Мир і свобода в Совдепії», створений в 1919 році в Харкові пропагандистським органом Збройних сил Півдня Росії. На плакаті зображений Лев Троцький у вигляді червоного демона, що сидить на стіні Кремля, а знизу — китайці з каральних загонів з матросами-більшовиками, розташовані на горі людських черепів, продовжують розстрілювати людей.
В книзі «„Червоний терор“ в Росії 1918 -1923» Сергій Мельгунов пише:
«В Одесі лютували знамениті кати Дейч і Віхман… Наше село знаходилося недалеко від Києва, і до нас доходили чутки про те, що творила Київська ЧК… Навіть дітей у селі лякали іменем місцевого чекіста Блувштейна. Коли Київ і наше село зайняли денікінці, батько відправився до Києва роздобути ліків для лікарні. Завали трупів – жертв ЧК- ще не були розібрані, і батько їх бачив своїми очима. Трупи з вирваними нігтями, з них із шкірою на місці погонів і лампасів, трупи, роздавлені під пресом. Але сама моторошна картина, яку він бачив, це були 15 трупів з черепами, пробитими якимось тупим знаряддям, порожні всередині. Служителі розповіли йому, в чому полягала катування. Одному пробивали голову, а наступного примушували з’їсти мозок. Потім пробивали голову цьому наступного, і з’їсти його мозок змушували чергового… В одному з підвалів надзвичайки було влаштовано подобу театру, де були розставлені крісла для любителів кривавих видовищ, а на підмостках, тобто на естраді, здійснювалися страти. Після кожного вдалого пострілу лунали крики „браво“, „біс“ і катам подносились келихи шампанського. Роза Шварц особисто вбила кілька сот людей, попередньо втиснутих в ящик, на верхній площадці якого було зроблено отвір для голови.»
Під час більшовицьких реквізицій майна буржуазії багато що потрапило до євр.ейських дрібних підприємців. Погромники приносили викрадені речі перекупникам чи у невеличкі магазини, які заробляли гроші у тому числі скупкою та перепродажем краму, їх власниками у більшості випадків були єв.реї[17]. Після визволення від більшовиків колишні власники намагалися відшукати своє майно, і знаходили його у єв.рейських магазинах та складах. Це також посприяло тому, що єв.реї у масовій свідомості дуже легко асоціювалися із більшовиками[17].
За декілька тижнів більшовицької окупації України у населення склався стійкий образ більшовика-єв.рея: «всі красногвардійці були єв.реї»[18]. У більшовицьких загонах та органах влади дійсно була велика кількість осіб єв.рейської національності, хоча публіцист А . Яринович (Андрій Ніковський) писав:«З того, що Шапіро був отаманом, Рахштейн — комісаром преси, Крицберг — фінансів, Ізраїль Кулик — писарем, Чудновський городським комісаром, ще не слідує, що винні взагалі єв.реї[18] »
Сіо.ніст Гольдельман писав в той час[19]:
А як має вплинути на українських селян поява в їх селах большевицьких реквізиційних загонів на чолі з комісарчими з містечкової жи.ді.вської молоді? Чи «комісародержавіє» з великою участю жи.дівських півінтелігентів, тих жи.дів, яких (український селянин) ніколи до того при владі не бачив і це рахував завжди за природне, і тих, з батьками котрих він гандлював — і раптом той – командує. Командує від імені чужинців, що грабують, реквірують його хліб, його добро…
Микола Сціборський зауважив, що
« Судовою науково-демографічною експертизою встановлено, що з урахуванням втрат внаслідок Геноциду Україна втратила 10 мільйонів 63 тисячі осіб[20]. Заступник директора архіву Служби безпеки України С.Кокін повідомив[21] що підготовлено список із 136 осіб, причетних до організації Голодомору в Україні – це найвище керівництво КПУ, ДПУ, люди, які безпосередньо підписували розпорядчі документи, що були інструментами реалізації Голодомору, а також люди, які підписували численні вироки проти усіх засуджених у роки Голодомору у 1932—1933 роках. В той час до керівництва КПУ та ДПУ входило дуже багато людей із єв.рейськими прізвищами: Голова ВУЧК Шварц Ісаак Ізраїлевич, нарком внутрішніх справ УСРР Леплевський Ізр.аїль Мойсейович, заступники наркома Кацнельсон Зиновій Борисович та Хатеневер Арон Меєрович, секретар Євґеньєв (Левін) Олександр Гнатович, особуповноважені Блюман Віктор Михайлович та Рубінштейн Наум Львович, начальники: 1-го відділу Аміров-Пієвський Марк Юхимович, 2-го відділу Джирін Давид Ізраїлевич, 3-го відділу Александровський (Юкельзон) Михайло Костянтинович, 4-го відділу Рахліс Пейсах Меєрович, 5-го відділу Купчик Ісаак Юлійович[ru], 6-го відділу Письменний Яків Вульфович, 7-го відділу Умов Ілля Абрамович, 10-го відділу Краукліс Ян Шльомович[22][23].
Дослідники нараховують«близько 5000 імен жи.дівських діячів, які керували всіма ланками державного механізму в 20-30-х рр. ХХ ст. в Україні, організовували і здійснювали голодомори, розстріли». Сучасні історики С. І. Білоконь, Володимир Улянич та інші доводять[24], що «з 1918 до 1938 р. державність в Україні була жи.дівська».
Деякі дослідники роблять висновок, що більшовизм для багатьох українців став асоціюватися саме з єв.реями.
( частина статті )