Чи не підпадають під дію статті 161 Кримінального Кодексу України за дискримінацію за релігійною ознакою, за релігійну ворожнечу автори правопису? Хіба такі правила не суперечать чинній Конституції, ст. 35? На якій підставі правила визначають “імена Бога” із семітського політеїзму Єгова, Саваоф, Адонай і чому до цих імен не належать Вішну, Геба, Перун, Уїтсілопотчтлі і інші?Чи не пасувало би писати оте “Бог” (з великої) або “бог” (з малої) одинаково щодо всіх культових авторитетів усіх релігій?
Як це виглядає: “український поганський бог (з малої літери) Перун” \”єврейський правдивий Бог (з великої букви) Єгова”?
Такі правила правопису, коли посполиті виявляють зневагу до культурно-історичної спадщини українства, разом з іншими чинниками, сприяють прищепленню у громадян комплексу меншовартости. Ця риса диктує й поведінку підсупну, нікчемну, неблагородну. Такі істоти будуть реготати, переглядаючи примітивні телепередачі з насмішками над національною самобутністю, кпинами з трагічних сторінок історії… Такі правила правопису дозволяються хіба що для вузького кола якоїсь конфесії, але не можуть бути загальноприйнятими, якщо “держава відділена від реліґії”.
Крім того, на хлопський розум, отим древнім “поганським” словом “Бог”, яке існує вже кілька тисяч років, взагалі не личить називати юдо-християнські культові авторитети, тому, що це суперечить самій юдейській і християнській так званій теології, в якій Єгова – єдино правдивий і обов’язковий для поклоніння усіма мешканцями планети. А “поганські” Лада, Уїтсілопотчлі, Індра і інші є вигадкою, їх не існує. Тож, перекладаючи із семітської אלוהים “поганським” словом “Бог”, ставиться знак рівности між “сатанинським язичництвом” і “правдивою вірою”.
Тобто, це – не той випадок, коли, скажімо, німецьке der Tisch – те саме, що й по-нашому – стіл.
Написанням “Аллах” і “Бог Єгова” культові авторитети ісламу і юдо-християнства визнаються, як рівні, правдиві, не зважаючи на численні протиріччя тих релігій. Скажімо, мешканці християнського раю уявляються, як безстатеві істоти. В ісламському – повно красунь (ґурій) для щонайрайськішої втіхи. Я, звісно, хотів би потрапити до ісламського раю…Оте “елохім” (אלוהים) не є іменем, а – власне тим словом (у множині), яке мудрагелі необдумано перекладають “язичницьким” словом “Бог” (в однині).
§ 53. Назви, пов’язані з релігією:
1. З великої букви пишемо слова Бог, Алла́х, а також імена Бога: Єго́ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, імена богів і богинь у різних народів: Деме́тра, Ві́шну, Ге́ба, Бра́хма, Марс, Перу́н, Даждьбо́г. Так само пишемо імена засновників релігій: Бу́дда, Зарату́стра, Магоме́т; апостолів, пророків, святих у християнстві: Іва́н Хрести́тель, Іва́н Богосло́в, Мико́ла Чудотво́рець, Андрі́й Первозва́ний.Примітка. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги́ Старода́внього Єги́пту, бог Посейдо́н, боги́ня Ге́ра, бог торгі́влі.
2. З великої букви пишемо слова: Трі́йця, Свята ́Трі́йця, найменування осіб Святої Трійці (Бог Оте́ць, Бог Син, Бог Дух Святи́й) і слово Богоро́диця; інші найменування Бога (Госпо́дь, Спаси́тель, Всеви́шній, Творе́ць) і Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста Ді́ва); прикметники, утворені від слова Бог, Господь (сла́ва Бо́жа, во́ля Госпо́дня, Бо́жий про́мисел).
5. З великої букви пишемо перше слово назв церков: Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́рква.6. Великі букви вживаємо в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселе́нський Патріа́рх, Па́па Ри́мський, Святі́йший Патріа́рх Ки́ївський і всіє́ї Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії, Верхо́вний Архиєпи́скоп.
Від редакції.
Ще раз підкреслюємо, що в оригіналі біблії, який написаний івритом, слово “бог” відсутнє. Лише у перекладах воно виникло, як підміна понять. Бог є давнім, праукраїнським словом, маємо багато гідронімів, топонімім, які пов’язані з ним.Тому правомірно стверджувати, що в юдаїзмі, і його сектах, зокрема християнстві, Бога не існує і це поняття семітам етнічним, і семітам духовним незрозуміле. Поміркуймо логічно. Бог-це Творець всього сущого, Деміург. Який з Яхве, юдейського племінного зверхника творець, якщо йому, згідно біблії, лише 5780 років? А Христоса можна називати Богом, якщо від народження цей юдейський протестант має лише 2021 рік? Земля і всесвіт існують мільярди років, і тому до вигадок юдейських і юдохристиянських фантазерів не варто відноситись серйозно.
Джерело: https://2019.pravopys.net/
Автор: Ладим Орлович .
Література, яка може Вас зацікавити:
УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. ПІДДУБНИЙ СЕРГІЙ
Головний посил цієї книжки визначають слова Пантелеймона Куліша: “Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас громада буде шанована і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить”.
Багато нового, цікавого й несподіваного знайде читач тут про витоки мови, про древній спосіб наших пращурів передавати інформацію на відстань, про філософію українського слова, про числа, літери, імена, про молитву, пісню і навіть про те, куди предки автора культурно “відсилали” своїх недоброзичливців
Надзвичайна книга Івана Франка, яку можна замовити тут:
СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО
Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі» в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт». У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися богам всіх інших народів.
Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності. В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття. Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді.
Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку. Дякуючи цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.
Книги Володимира Шаяна, які можуть Вас зацікавити:
ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН
«ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ» — фундаментальна праця видатного українського вченого-санскритолога й філософа Володимира Шаяна (1908—1974) — засновника Ордена Лицарів Бога-Соиця (у діаспорі) та одного з лідерів Руху за відродження української рідної національної віри.
До книги ввійшли найважливіші статті, дослідження, наукові розвідки, медитації з питань давньоукраїнської міфології, яку Шаян аналізує й трактує в тісному зв’язку з давньоукраїнською історією, філософією та ментальністю.
Зокрема, подається ґрунтовний науковий аналіз «Велесової книги»; філософічне й історичне осмислення образів Перуна, Сварога, Дажбога, Світовида, Триглава та інших Богів стародавньої української віри; досліджує автор і постать царя Дарія як орія, тобто — стародавнього українця; в контексті народного предковічного світогляду розглядається творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка та Лесі Українки. Науковим відкриттям є етимологічне дослідження Шаяна «Дунай, Дніпро і Дністер».
Книга «Віра предків наших» є формою пізнання великого і прекрасного духовного світу давніх українців, пізнання творчого генія українського народу, що його упродовж віків і тисячоліть намагалися знищити вороги української національної духовності й самобутності. Книга «Віра предків наших» вперше видана 1987 року в Канаді (891 сторінка) й відіграє важливу роль в популяризації й утвердженні язичництва, рідної української національної віри.
ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН – ТОМ II
«ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ» — фундаментальна праця видатного українського вченого-санскритолога й філософа Володимира Шаяна (1908—1974) — засновника Ордена Лицарів Бога-Сонця (у діаспорі) та одного з лідерів Руху за відродження української рідної національної віри. До книги ввійшли найважливіші статті, дослідження, наукові розвідки, медитації з питань давньоукраїнської міфології, яку Шаян аналізує й трактує в тісному зв’язку з давньоукраїнською історією, філософією та ментальністю.
Книга «Віра предків наших» є формою пізнання великого і прекрасного духовного світу давніх українців, пізнання творчого генія українського народу, що його упродовж віків і тисячоліть намагалися знищити вороги української національної духовності й самобутності. Книга «Віра предків наших» вперше видана 1987 року в Канаді й відіграє важливу роль в популяризації й утвердженні язичництва, рідної української національної віри
ГРЕГІТ. ЗБІРКА РАННІХ ТВОРІВ. ВОЛОДИМИР ШАЯН.
Ця збірка містить невідомі широкому загалу ранні твори Володимира Шаяна — українського філософа, санскритолога, релігієзнавця, психолога і педагога, поета, прозаїка, перекладача, громадського діяча, основоположника Відродження Рідної віри українців, Віри Предків, одного з перших дослідників “Велесової книги”, професора.
Володимир Шаян по праву визнаний засновником української етнофілософії, що ґрунтується на українському автентичному світогляді, позбавленому іноземних світоглядних і духовних надбудов. Запропонував ідею етнорелігійного ренесансу — відродження рідної релігії в Україні та інших європейських країнах.
