Продовження роду українського (телегенез).

Початок цієї історії, з утаємниченим розділом у науці про фізіологію людини, був понад 150 літ тому, коли голо­вною тягловою і транспортною силою були домашні коні.

Завезені задля освоєння центральної Африки, коні не витримували жари континенту і множились лише на півночі та півдні, швидко гинучи від жари у централь­ній субтропічній та тропічній частині цього континенту. Конезаводчики почали шукати шляхи виведення по­рід коней, придатних для екваторіальних зон освою­ваних континентів, Старого та Нового Світу: “От якби злучити коня з зеброю. Дуже принадно, бо зебра доб­ре переносить найдужчу спеку, однак не одомашнює­ться’. Робота почалась як з породистими кобилами, так і з зебрами — самцями і самками, активним пря­мим і штучним різновидовим паруванням тварин.

Хоча злучення повторювали сотні разів, жодного за­чаття від самців зебр і кобил та, відповідно, у самок зебр з жеребцями не відбулося. У цьому не було нічо­го дивного. На той час вчений світ вже добре знав про хромосомну несумісність. Конезаводчики махнули на невдачу рукою і досліди припинили, зайнявшись злученням коней з віслюками для відтворення мулів.

Ніхто б і не згадав цей епізод, якби через кілька років не сталося неймовірне. У кобил, побувавших без­плідно під самцями зебра, після в’язки зі звичайними жеребцями несподівано стали народжуватися напівполосаті жеребчики! 3 чого б це? Самець — породис­тий жеребець, мати — кобила чистокровних мастей і кольорів, а діти — смугастики-напівзебри.

І сталося це через кілька років після народження нормальних лошат в умовах суворогого обмеження і нагляду, який завжди найретельніше забезпечений на кожному конезаводі.

Науковий світ був шокований і не одним, а кількома такими результатами. Незвичайне явище було назване — Телегенезом (Телегоном).

Почались досліди з ін­шими тваринами. Феномен повторювався і на них, тоб­то, телегенія раз у раз ма­ла місце, хоч наукового по­яснення це явище тоді не одержало. Пояснення не було знайдено і потім, бо волею якихось, зацікавлених у цьому сил, до­сліди були зупинені, а їх результати були ретель­но утаємничені: в більшості згодом вилучені і знищені.

Наразі відомі лише два дослідники телегенії (інші не розкриті до цього часу). Це сучасники і коллеги Чарльза Дарвіна, професори Макс Флінт і Фелікс Ледантек, який залишив книгу (видано її переклад «Индивид, зволюция, наследственность и неодарвинисты» М. 1899 г.). Викладені вище досліди про перші кроки цієї, засекреченої зараз науки, взяті з цієї книги — гл. 24, яка так і названа «Телегения — или влияние первого самца»(с. 244).

З практиків-селекціонерів цьому явищу абсолютно не здивувалися собаководи. 3 давніх давен їм відо­мо, що якщо навіть абсолютно породиста сука, хоча б раз зв’яжеться з беспородним кобелем, і навіть, якщо при такій випадковій в’язці, зачаття і щенят не буде, то в майбутньому від такої суки породистих щенят чекати зайве, навіть від найпородистішого кобеля. Про це знає кожен досвідчений собаковод, аматор-початківець — з досвіду і порад друзів.

У кінці XIX ст. шоковані сучасники М. Флінта і Ф. Ледантека задавали фізіологам усього світу одне і те же питання «Чи не розповсюджується ефект телегенії на людей?»

Та вчених вже не треба було підганять! Почались інтенсивні фізіо-антропо-соціологічні і статистичні по­шуки, і навіть досліди, якщо, звичайно, така можли­вість випадала. І зовсім скоро безпристрасна наука твердо заявила: «Ефект телегенії розповсюджуєть­ся на людей, і навіть у набагато вираженнішій формі, ніж серед тварин». Тут враз і «впала заві­са загальної секретності на досліди разом з ак­тивними наклепами на дарвінізм, як від церкви і богословів, так і багатьох вчених саме лівої ін­тернаціоналістської, троцкістсько-юдейської та юдо-християнської орієнтації.

…Нема нічого таємного, що згодом не стало б яв­ним. Сувора сучасна дійс­ність все одно штовхнула вчених до цієї проблеми, навіть якщо б і не було у XIX столітті того випадку з зебрами. У XX столітті, з роз­витком засобів комунікації, можливості статевих зв’яз­ків серед людей неймовір­но зросли, у тому числі і міжрасові. Результатів цьо­го не бачить хіба що слі­пий. У ВРЕ (БСЗ:1956 р., т. 42, с. 37) у статті “Теле­генез”, про відкриття її на початку ХІХ ст. подано: «Зу­стрічаються випадки впливу статевих елементів чоло­віка на жіночий організм, коли у потомстві материнсь­кої особи, у наступні роки від єднання з іншою осо­бою, з’являються ознаки властиві можу (чоловіку) по­переднього єднання. Наявні факти не дозволяють зво­дити вплив лише статевих елементів можа у процесі зачаття та лише до злиття їх з жіночою яйцеклітиною. Їх вплив набагато ширший, вони можуть змінювати об­мін у тканинах статевих органів жінки і через секрето­рний обмін діяти на весь жіночий організм у цілому».

У статті ВРЕ (1976 р., т. 25, с.388) “Телегонія”, ско­роченій лише до трьох речень, вже інше: “Точні генетичні експерименти багатьох вчених у кінці 19 ст. не під­твердили Т. (телегонію)».

Після відкриття кордонів для великих міжнародних заходів (олімпіад) на терені Союзу неймовірно зросло народження дітей негроїдного типу, при тому, що жін­ки мали випадковий і безплідний контакт з неграми кі­лька років до того, завагітніли від своїх білих чоловіків, але з невідомих їм причин дитя родилося «ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця». Відомий навіть випадок, коли за “гріхи” матері розплачувалась негро­їдом дочка, яка ні разу у житті, живучи у Сибіру, навіть в очі не бачила негра і одружилась незайманою.

Матері та батьки відмовляються від таких дітей у роддомі, заявляючи про підміну, хоч аналіз крові та інші ознаки вказували на справжність батьків, разом з фактом міжрасового злучення.

На прикладі статевих зв’язків білих жінок з неграми проблема проявляється найяскравіше: гостре шило те­легенії (міжрасового сексу) вилазить з мішка таємнос­ті у дуже явній формі, добре зовнішньо проявлене — передачею расових ознак.

А чи не передаються невидимі, внутрішні ознаки чи риси батька?

Так! Передаються, і навіть вірніше ніж зовнішні! Це раз-у-раз не просто відмінний, але і дуже небезпечний, іноді страшний своїми наслідками і занадто вагомий фактор.

Себто зовсім не однаково, які у дівчини чи жінки були секс-партнери, до того, як вона стала дружиною і маті­р’ю дитини, народженої у вірному шлюбі від законного чоловіка.

Саме до цього висновку наблизилась наука телеге­нії, коли на неї наклали «Табу» агресивні, космополітично-інтернаціонально-революційні сили, з галасом вій­ни проти расизму, коли усі написані і навіть видані кни­ги були досить ретельно вилучені зі сховищ і винище­ні. Такі, як «Історія етрусків» у 12 томах (її бачив Страбон, а назви глав ретельно занотував Пліній Старший) — була винищена геть, хоч давніша книга Й. Флавія «Юдейська війна» збережена. Так само усі державні злодії винищуючи свідків, вимагають демократії, бо вона дає можливість уникнути суду, користуючись від­сутністю документів, аби все залишилось їм на користь.

Виникає питання: “А якщо проїжджий молодець був наркоманом, алкоголіком, генетичним виродком, гомо­сексуалістом, чи психопатом з церебральними вада­ми? А якщо разом і з «привітом» від усіх шізоідних та олігофренічних міастенічних та інших психопатологій?”

Адже саме таких особливо багато серед жидів, які за їх данними генетично мають нахил до психопатії та сексуальних збочень, а ще й активно пропагують свою сексуальну революцію. На цю особливість у наслі­дуванні вказав відомий вчений- професор і теж єврей — Ломброзо. Саме такі особливості їх ге­нів висвітив „найвідоміший єврей, лжеучений Зігмунд Фрейд — параноїк-паралітик, сексопсихоаналітик, той хто совість від і до, проміняв на лібідо».

Не будемо приховувати — деякі стрункі моделі (чо­го?) з подіумів усього світу та панелей повій Лондону і Парижу, здатні подарувати свому можу весь такий кок­тейль, як подарунок без запису у контракті, разом зі своєю чарівною фігурою. Інша ж, по дурості і недосвід­ченості за кумпанію з подругою переспала з якимсь чуваком чи «панком» лише раз, і навік одержала «при­віт шизо-гомосека» для своєї майбутньої сім’ї. От і вихо­дить згодом, що, здавалося б, зовні нормальні і здорові батьки у своїх дітях раптом бачать не себе, і батьків невістки, а цілий букет таких «привітів від шізів церебропсихопатів мазохистів і гомосеків».

Ось чому усі позитивні релігії світу, (крім христоюдизму, який і саму богородицю Марію подарував Йоси­пу з привітом від „духа святого”) в один голос відстою­ють саме необхідність збереження дівочої недоторканості і особливо жіночої вірності у своїх звичаях і мо­ралі народу.

Ось чому, в усіх духовно розвинутих народів, блуд­ниць зневажали, привязували до ганебного стовпа, по­бивали камінням усмерть, виганяли самі батьки з хат, а громади з сіл.

Розглядаючи Біблію з цих позицій, стає ясно, чому складачі юдистської «книги книг» надали саме Ісу су при­тчу про прощення блудниці. Знаття її творці від Тори були зацікавлені у тому, щоб запустити у орійсько-«гойські» народи свою секретну руйнівну генетичну зара­зу, засіяти своїх потвор, задля незворотнього та по­ступового самовиродження орійських народів.

Саме тому, зараз, першою дією демократизації, яка йде під контролем юдизму США та Ізраєлю, «гуман­ний» захід настирно загиджує душу нашого народу «сексуальною революцією» та порнографією, наса­джуючи проституцію і вільний секс. Пестливі вуста ТВ нашіптують ще школяркам, що берегти дівочу честь зараз не модно і, навіть шкідливо для здоров’я, що непорочність до шлюбу — це лише застарілий пере­житок, непотрібний нікому, тощо.

Однак, суть телегенії, ще до її наукового визначен­ня, вже знали наші давні пращури і тому суворо кара­ли блудниць. І не лише у давні часи. Ще у довоєнні часи у селах Сіверщині, Полісся, Кубані. Алтаю і Зе­леного клину розпутницям, що віддалися невідомо ко­му, мазали дьогтем ворота, ставлячи клеймо на усю сім’ю. Завдяки високій духовній культурі звичаїв і ви­сокої моралі, аж до хрещення, на Святій орійській Ру­сі міжрасового блуду не було зовсім.

Люди наших орійських сіл взнали про блудниць ли­ше після примусового хрещення, саме з Біблії, де сама праматір жидів Сара по раді свого брата, її ґвалтівника Аврама, займалась проституцією за гроші та посади саме для нього — сутенера при дворі фараона Єгипту.

В нашій літературі твір Панаса Мирного «Хіба ре­вуть воли як ясла повні» подає результат такого блуду в образі героя Чіпки — патологічного вбивці, якого юдисти виставляли соціальною жертвою, однак його оду­рена орійка-мати заклала владі.

А от зараз художня література активно надає ін­струкції Кабали про розсіяння гену виродження се­ред українців, відверто вимагаючи від українок від­датися жидівству для створення «нового» українця і народу, кому Ізраель-батько і Україна-мати з усім букетом церебро-шизо-олігофренії, мазохосадизму, та гомолесбії-сексуалізму, разом з едіповими ком­плексами схильності до інцесту-кровозмішения з ба­тьками, матерями, дочками, братами і сестрами, за словом Тори і за прикладом їх Сари, царя Соломона і дочок Лота зі своїм батьком.

Усі люди з народження не однакові, ні за фізични­ми, ні за розумовими здібностями, ні за психічними, ні за моральними засадами і абсолютно різні за генетич­ними ознаками. Генетика давно визначила, що гено­тип усіх людей, крім однояйцевих близнюків, різний і ймовірность повторення серед людства нижча за один випадок на стократне населення усієї земної кулі.

Юдохристова церква нівечить розум кожної люди­ни. її попи замість звичаїв народу, його міфів, давніх і здобутих знань, замість викривати людям Русі генети­чний механізм злочинного винищення корінного наро­ду, кличуть людей до рабської моралі віддання задар­ма не лише сорочки а й тіла, ставлячи дівчині у мить вінчання прикладом Сару та Марію, що до шлюбу ма­ли у лоні «від духа святаго», і що цим не треба диву­ватися, а прийняти як належне за вірою.

Крім різниці генотипів самих осіб, є родові генетичні ознаки, що різнять народи, нації і раси. Генетичне здо­ров’я несумісне і протиставне юдохристиянству, як і інтернаціоналізму, з їх космополітизмом, де немає ні юдея ні елліна, бо принцип рівності усіх рас і народів, накину­тий юдами на усіх гоїв лише на свою користь, для за­тримки свого виродження за рахунок інших народів.

Проте закон гомогенезу у Природі, від Рода генетич­но наклав межу на дебілізм і потворність, вродженим фімозом, що виключає зачаття та бездітністю у 4-5 поколінні, яке веде до зникнення племені потвор, у разі його ізоляції, як мало відбутися у гетто Содома та Гомори.

Хабарники-лікарі, втративши совість, зробили опе­рацію обрізання Авраму, надавши цим здатність до за­чаття і вилікували бездітність його сестри-повії Сари від венеричної хвороби, надавши змогу тому Дияволу — кого Ісус назвав от­цем їхнім, що не мав істини виконувати план.

Сумнів свого раба Анатаса, що у кожної людини є совість, і що свого сина батьки не вб’ють, Яхве переві­рив, давши наказ ба­тьку Авраму вбити свого сина Ісака, як родову перевірку на його безсовісну здатність вбити навіть сина, щоби, перекона­вшись, розмножити безсовісну нелюдь у світі як пісок морський, зробивши прабатька жидо-єврейства світу своїм творінням.

Так само вироджується потомство від багатьох хво­роб, що передаються нащадкам, як проказа, гемофілія, сіфіліс, СНІД, туберкульоз, алкоголізм. Звичайно, перед­бачене хворими, чи випадкове, їх єднання зі здоровими особами, зменшує наслідки у їхніх дітей, але ж для здорових батьків це призводить до народження потворних дітей, наділяючи їм калік безвинно на все життя.

Розсіюючи свої хвороби і понівечені гени між гене­тично здорових народів, такі „хитромудрі” жиди оздо­ровлюють своє плем’я, даючи продовження їх роду, але ж тим вщент нівечать здорові гени інших народів, хоч саме тим затримують своє виродження і зникнення з Землі, виправдовуючи цю диверсію оновленням своєї крові, твердячи в Талмуді, що їх „богообраний, навіть розумово відсталий і нездатний до знань дебіл і потво­ра — кращий за будь-якого гоя».

Цей руйнівний засіб збереження свого племені па­разитуванням на інших і є причиною проповіді шкід­ливості расології та євгеніки «вченими» жидами з їх апологетикою, яку вони взяли основою їх теорій безрасовості пролетаріату з гаслом «пролетарі усіх країн злучайтеся».

Неможливо уявити розумну людину, яка б стала про­повідувати винищення усіх пород коней, собак чи котів їх вільною злучкою, що дало б купу потвор, безпородних кляч і дворняг.

Кожна раса людства виконує свій обов’язок у При­роді і Світі, забезпечуючи взаємною працею прогрес усіх країн, проте помісь ескімоса з негром безкорисна.

Відаючи закони євгеніки, генетики і телегенії, наро­ди відичних релігій звичаями, законами народу зав­жди зупиняли цю диверсію, і час покласти кінець ни­щенню нашого генофонду. Жінки і дівчата Русі від При­роди мають у своєму генофонді, своєму Слові від РОДа (Гені) джерело могутньої сили духу, міцного здоро­в’я, гострого розуму, гідної честі, музичних, вокаль­них та художніх талантів і найвищої моралі серед на­родів світу.

Люди Русі! Ви маєте знати, що навіть один статевий акт з психопатом і збоченцем інородцем накладе на ва­шу сім’ю і рід початок виродження і порчі усього роду, калічачи потомство. У народу Русі, чисті рід і кров — чиста совість і душа. Любов до інородця швидко прой­де, а спотворена кров жінки залишається назавжди. Са­ме від цього народжуються потворно-злі і шкідливо руйнівні діти, звірячі повадки яких передаються у спадок онукам і праонукам, а батьки часто-густо не розуміють, за що це кара на них, молячись у церкві саме юдейсько­му Яхве , який Отцем-дияволом кинув у світ свій первородний гріх від «духа святаго».

Це кара за родовий гріх. Бо єднання з потворною породою інородців впливає на орійську кров, нищачи її здорове ядро, вироджує генотип жінок, а від них увесь рід оріїв.

Так само, як заразна хвороба — сіфіліс, проказа, СНІД нищать потомство і здоров’я, проникаючи у кров, так само і ген виродження нищить рід. 3 давніх-давен люди працювали над покращанням породи, як своїх одомашнених тварин, так і свого роду, і згодом створи­ли науку, яка вивчає і займається покращанням гено­фонду — Народну Євгеніку, яку ненавидять усі жиди.

Згідно з давніми відичними знаннями, які берегли­ся народом у звичаєвих законах — орійського Право­слав’я, орії-батьки забороняли своїм дітям шлюб з ти­ми, чий рід мав виродків, дебілів, потвор, вбивць, алкашів, косооких, криворотих, горбатих, заплямованих, чи потворних. Оріям протипоказане єднання шлюбом з іншими расами і народами. До кривавого введення християнства „вогнем і мечем” на Русі, волхви і відь­ми вели контроль ретельно, без виключень, беручи на себе і найважчу працю виключення генетичних потвор з народження – настоєм маку.

Саме християнізація принесла на Русь постулат «Для бога і церкви нема ні елліна, ні юдея». Ієзуїтський космо­політизм, як і блудодійство стало вже простимим Ісусом гріхом.

Зауважимо, що випадкові зв’язки кохання у здоро­вій орійскій громаді і серед орійського роду ніяких по­рушень у генетиці не викликали. Удови, яким право не забороняло запрошувати на млинці кумів, можів і па­рубків, зважали на чистоту роду своїх партнерів, щоб не було зарази від психопатів, п’яниць, та хворих на потворячі хвороби (сіфіліс, менінгіт, енцефаліт, поліміеліт тощо). Веселі та привітні удовиці й баби на Русі ніколи не зарились на гроші інородців, та й своїх алкашів, калік та ледарів не привічали. Од­носельчан і, часто-густо усіх па­рубків, молодиків села навча­ли досвіду кохання і стате­вого Святого Діла.

Зараз деякі теоретики усі випадки потворності пояснюють радіацією та шлюбами між ріднею, але десятки останніх народжень на терені Чорнобиля, від ліквідаторів аварії і жителів, що отримали суттєві дози,—зовсім здо­рових дітей, викликають вагомий сумнів у тому.

З сучасних засобів запобігання вагітності лише гу­мовий кондом може виключити телегон, хоч орії ні в якому разі не є прихильниками нав’язаної жидами се­ксуальної революції, яка поступово переходить у всесвітній сексуальний брудний блуд і розбещенність.

Усі оральні, так звані гормональні і овуляційиі засо­би залишають шлях для проникнення, як хвороб, так і генетичних вад, і тому їх можна використовувати ли­ше у сім’ї для планування народжень, хоча найкра­щим і найкориснішим засобом є годування дитини мо­локом жінки матері до 3-5 літ, що дає чотирьох міцних здорових дітей за 25 літ щастя з можем, бо під час годування у орійських жінок зачаття не відбувається.

Майже усі богатирі Русі, з балад і пісень, не поки­дали материнські груди більше 3 літ.

Попи проповідують лише одне заміжжя, пропоную­чи удовицям вояків долю невіст христових, а друге одруження забороняють, як гріховне. Замість наро­дження здорових дітей, вдовиця мала йти в монастир.

Якщо орійська жінка мала зв’язок з негроїдом, чи потворою, у неї відбулась зміна генотипу і вона не матиме здорового і розумного потомства. Наші пра­щури з життєвого досвіду знали — перший у житті жі­нки статевий акт продукує в системі її генетичного на­слідування відбиток на все життя. І не лише тому, що у її організм потрапляють гормони і сильнодіючі фер­менти, що змінюють механізм наслідування до кінця дітородження. Одночасно відбувається значний вплив на психіку, моральні засади і розумові здібності жінки, а через неї на нащадків всіх майбутніх колін її роду.

За Правом-Законом орійської Русі, удовиці козаків-героїв довічно опікувались односельцями і мали право народження дітей від коханих можів і парубків для збереження Слави Героя й імени його. Тому той Закон-Право – Славили у своїх піснях. За гибеллю ко­зака Нечая від його вдови народилося 12 синів і усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само постало і ціле село Сулимівка і ще не менше сотні сіл на Русі.

Кожен піп і жид знають про телегенію, але не кажуть про неї, хоч вона найбільше виявляється у міжрасових єднаннях, а це вже расова генетика. Та попа давить догма релігії нелюді — «нема ні юдея, ні елліна», і мета його віри — врятування від виродження жидів. Головне «богообрані будуть спасені» і розсіються по світу, як пісок морський.

Аби зупинити виродження оріїв треба відродити мо­ральні принципи орійського народу, проте християнство і біблія мають саме протилежну мету—виродження гоїв, що активно пропагували і Яхве, і Ісус, і Маркс, і Ленін.

Тора і біблія просякнуті юдейською хтивістю і збочен­нями, історією спотворень совісті. Монастирі здавна бу­ли розсадниками педофілії, гомосекії і лесбіянства, так, що навіть християнські царі їх за­кривали, а попи-вихрести і полукровки несли це у народ своєю біблією.

Зараз кожна четверта дитина — народжена поза шлюбом, а мати не може визначити, хто батько, і тому кількість потвор (до революції лише одна на сто тисяч) сягнула у двісті крат — вже понад двох на тисячу. На тисячу народжених 174 хворих на пороки і діабети. У Києві чотири на сотню психопатів, калік і потвор, а в той же час, по смертності генетично здорових дітей, завдяки демократизації та старанням нашої демократич­ної влади, ми спереду планети всієї.

Політика самих верхів постійно віддає перевагу не здоровим дітям, а саме дебілам. Жінка президента що­раз дарує свою увагу лише дефективним дітям, класам і школам, за що від попів вже за життя одержує сан блаженої. Виродок і каліка від народження, у сім’ї, й за­конами і діями, зроблений щастям сім’ї, бо держава ли­ше їм і їх батькам дає допомогу, безжально викидаючи здорових батьків і дітей голодомором на смітники.

Це політика не самостійної держави, а окупаційно­го уряду, в якому представники окупаційних меншин займають удесятеро більше місць, ніж їх відсоток се­ред населення.

Значну долю дебільності несе зачаття у п’яному стані – діти народжуються без фізичних вад, проте з дуже низьким розумовим рівнем. Це найчастіше бу­ває поза шлюбом. Проте одинока матір одержує до­помогу за свою дебілогенію, тоді як морально здорові і вірні — нічого.

Зупинимо це зло і виродження зменшиться у кіль­ка разів, але для цього потрібна позитивна родогенна законодавча основа.

При народженні здорових дітей має надаватись до­помога, виховання ж сумлінних дітей (понад трьох), заслуговує повної трудової пенсії батькам. У той же час батьки потвор мають обкладатися податком на їх державне утримання, а наркоманія і алкоголізм дітей — зниженням пенсії їх батьків. Хіба не підступно утримувати потвор за кошт сумлінних батьків, які на­родили здорових дітей?

Служби охорони здоров’я повинні до шлюбу попе­реджати молодих батьків про можливі генетичні наслід­ки, і, у разі нехтування ними, ті мають сплачувати утри­мання народжених ними потвор повністю, як і в разі алкоголізму. Хай жиди за талмудом вважють своїх по­твор зразком і циганячи та видурюючи гроші з усього світу, зрощують потворність свого племені — їх право.

Приховання і поширення генетичних вад особливо насаджувалось у часи троцькізму та Хрущова, коли будь-яке посилання на потворність від шлюбу з євре­ями і кавказцями вело до засудження за статтею антисемітізму, націоналізму, чи шовінізму, хоч найбільший відсоток потвор саме серед них і у шлюбах з ними.

Виділення оріїв у окрему расу (хоч семіти -євреї і араби – виділені давно), вважалося про­явом фашизму, до того ж саме шлюби між ціми группами найнебезпечніші потомству.

Орійські ж народи, не збері­гаючи свою родову лінію, на­ражаються на небезпеку.

Генетично у потомків при тако­му шлюбі відбувається брак біосинтезу гормонів, як при міжвидових і міжрасових схрещеннях. Найбільш частим є олігофренія, або вроджене слабоум’я (дебілізм), причиною якого є неправильний біосинтез гормонів внаслідок схре­щення. Це ж буває і від алкоголю, тератогенних речовин (згадайте снодійний талідомід) і хвороб (гормональних та сіфілісу).

Статистика Криму дає серед татаро-юдо-слав’янських метисів вищий відсоток виродків і психопатів.Природа не береже гибридів. Лошаки і мули приречені на вимирання.

Схрещення ослиці і жеребця дає лошака, схожого на коня, але меншого і безплідного. Схрещення віс­люка і кобили дає мула — дужого, хоч і бесплідного самця, а інколи плідну самку з хилим потомством. Са­мці мулів живуть понад 60 літ, що пов’язане з синте­зом юновеального гормону замість статевого, разом з безпліддям. Серед людей — теж саме: від такої помі­сі дуже часті гібриди – могутні боксери з підвищеною життєвою енергією завдяки гетерозісу, однак безплід­ні, або дебільні у наступних поколіннях з ознаками про­гресивного виродження.

Люди орійського роду мають високий рівень совіс­ті й при народженні потвори зрощують її, не відмовля­ючись, хоч вона калічить їм усе життя. Цим і користаються семіти і кавказці. Народивши потвору, навіть у шлюбі, вони кидають її на плечі совістливої орійки чи орія, без засобів існування, відправляючись на пошук іншої жертви, яка дасть їм хоча б зовні прийнятне, чи може гібридне, хоч і завжди дебільне, потомство.

Орійська жінка чи чоловік, одержавши від інородця «дарунок» мучаються все життя, зрощуючи «рідну» ди­тину, вважаючи себе винною у народженні потвори і не здогадуючись про вину справжніх сексуально- генетичних диверсантів- злодіїв.

Проте жінки і чоловіки мають знати, що і гібридно могутнє потомство лише з частковими вадами (косо­окість, клишоногість, сутулість, тупість) теж несе у со­бі той «привіт», що дасть згодом церебральних ону­ків, яких бракороб-кавказець, чи семіт скине сердобольним дідам і бабусям. Втлумачені їм «шулерами» ін­тернаціоналізм і любов до усіх народців, зробили цих людей їхніми заручниками…

Продовження.

Жиди знають свою генетичну потворність і, задля са­мого існування і продовження роду, діють так, бо крім чи­стокровних сейфардів (голденюден) повне виродження і безпліддя наступає у них з четвертого коліна в жінок і з п’ятого в чоловіків.

Аби мати дітей і продовжити свій рід, вони вимушені раз у раз за три-чотири коліна «оновити» кров, тобто взяти жо­ною чи можем хоч негра. Для збереження генетичних ознак і виключення обману талмудом затверджено (коли лише мати точно відома), що лише народжений від жидівки є жи­дом. Адже безплідний жид від шлюбу з орійкою, на вимогу народити нащадка, може одержати доброго хлопця від кума-українця, в якого не буде ні краплі семітської крові.

У випадках з плідним результатом від такого шлюбу ді­ти вважаються мемзерами (сини) та шіксами (дочки), і, хоч мають їх прізвище, жоден жид їх жидами не визнає, Ізраїль їх не приймає, і ніяких прав там вони не одержують.

Тим більше, що зовнішні жидівські ознаки можуть бути лише наслідком телегенезу.

Доля мемзера терпима, бо може привести його в зем­лю обітовану. Щоб одержати там права, мемзер має взя­ти жінкою справжню жидівку, хоч від українця, бо лише тоді його реноме повністю відновиться юдейським прі­звищем мемзера, разом з реабілітацією крові усіх його нащадків за допомогою жінки з чистої лінії.

Жінка-жидівка — це не розкіш, а засіб переміщення у сві­ті до верхів багатства і влади. Це визначення пропагують навіть на ТВ. Доля шікси у жида від нежидівки — безпросвітна. Жид її жоною не візьме, бо дати дітям жидівську кров вона нездатна. Одержати права жидівки вона може лише за таку заслугу, як повія Естер, що разом з коханцем Мордехаєм винищила 75 000 персів і за те одержала звання праведної. Або зрадою оборони міста Ієрихон, як Ровоам (прабабка Ісуса), що зрадила люд міста, де народилася, ки­нувши їх на поталу жидам-загарбникам, які несли усім гоям жорстоку смерть. Проте і цим не врятувала свого праонука.

Саме тому шікси — головні терористки і організатори вбивств і революцій (як Софа Перовська, Ася Гельфанд, Сара Брильянт, Роза Люксембург та інші), їх доля у мир­ний час — моделі на панелях та подіумах столичних вер­тепів, королеви кабаре та коханки-шпигунки хтивих кобе- лів при владі за гроші сутенерів-резидентів.

Часто-густо батько-жид багатим приданим чи високою посадою висватає шіксу за якогось орія, що клюне на це, не відаючи, який «привіт» вона підкине йому дітьми, чи у кінці подружнього життя — церебрально-понівеченими онука­ми. Один із депутатів Верховної Ради, задля просування вгору, взяв шіксу, яка сама після народження йому дитини одержала церебральний параліч. Проте, як орій, він не покинув її й до сього часу не має повноцінного життя.

Випадки зворотного телегену на чоловіків не відомі, але при спілкуванні з ними відчутне їх зворотне зомбування, що проявляється у втраті волі перед цими шіксами (синдром божого рабства).

Тому й парубкам можна порадити не клювати на дар­мовий секс, навіть якщо відомо, що венеричних хвороб, СНІДу чи гельмінтозів у шікси нема. Це може спричинити до синдрому рабської любові й завершитися самогубст­вом. Усі зяті дочок Маркса покінчили самогубством.

Можна порівняти корінний народ Русі з породистими ска­кунами чи важковозами, яких вимушено чи з дурі випадково парують з віслючками. Що з того інтернац-коктейлю чи космо-сексу крім біди мулам-оріям? По-людськи можна співчу­вати мемзеру, який цим виграв останній шанс, чи шіксі, яка готова віддатись першому зустрічному «по любові».

Один з таких, з ім’ям Кім (Комінтерн Молоді), дуже хо­тів та не мав дітей від двох своїх жінок-жидівок високого рангу. Спокусивши молоду орійку машиною і дачею, він одержав сина. Народжений нею син Сергій, схожий на батька, був майже вундеркіндом, щоправда з фімозом і енурезом у школі, та зразу по тому зрілість підкинула йо­му олігофренію й піроманію, завершену самогубством орійки-матері, кинутої можем напризволяще.

Однією з причин вигнання жидів в давньому Єгипті бу­ла велика чисельність прокажених і сексуально хворих. Діяльність цих «довгоносиків» при дворі фараона вела до оббирання народу «Йосипами красивими», тлумаченням снів фараону, голодних бунтів, терору і заколотів.

Фараон Єгипту Мернептах, щоб уникнути виродження народу, вигнав їх геть. Примус Мойсей скористався цим для остаточної селекції нелюді тим засобом, яким до сьо­годні злодії відсортовують свою «еліту» від генів совісті: «Візьми меч і вбий брата свого, заріж батька і друга сво­го». Хто виконав наказ – совісті не має, а хто її мав – був вбитий. Селекція завжди нещадна, як у створенні збіжжя, так і у відборі нелюді для банд мафій й переворотів, – і використовуєтья ними до сьогодні.

Саме серед них потім з’явився жид Ісус з роду Давида, «від духа святого» (“духа” зразу знайшла влада Риму – най­манець мемзер Гарик Пандера, що уночі назвавшись Гавриїлом, подарував блаженній діві Марії своє зерня). Цей Ісус прийшов до хворих овечок народу Ізраїлю, аби спасти лише їх, виконати саме усі їхні заповіти, а водночас у роду оріїв «посварити дітей з батьками і дочок з матерями» і тим зни­щити рід оріїв, прикриваючись гаслом антисемітизму.

Наразі провокують нову громадянську війну для спа­сіння юдизму, а для того роблять нестерпні умови для жит­тя корінного народу, виганяючи його геть.

Чи ваше у вас дитя?

На жаль, в Україні активно підтримують лише ідеї інтернаціо­налізму.

Пропонується з трибуни ВР навіть відновлення ленін­ського закону проти антисемітизму, вимагаючи брати до буцегарень кожного, хто сумнівається у холокості. Аргумен­том для цього є те, що цей закон вже прийнятий чотирьма країнами. Нехтується документальне наукове обгрунтуван­ня фальші холокосту. При цьому забрехується геноцид і голодомор українців, творений саме жидами.

Для інтернаціоналістів поширення знань про телегенез ще страшніше, бо може зупинити всесвітню перемогу юдизму під гаслами комунізму, коли керуватимуть наро­дами лише вони. Саме тому цей «комунізм» так ненави­дів ревізіонізм Угорщини, Румунії, Китаю і КНДР, бо саме там зрозуміли, що задля життя народу треба поклада­тись лише на свій народ.

Результатом сучасних генетичних досліджень є ство­рення засобів нищення тарганів і мух засиланням до них генетично дефектних екземплярів, які дають повне без­пліддя у третьому-четвертому коліні. За два місяці коло­нія тарганів чи мух повністю гине із-за виродження.

За тим законом створене Яхвою плем’я, чий «батько диявол, що не встояв у істині, бо не було у ньому істини, а лише похіть», було похіттю саме ним запущене у рід люд­ський для винищення людства до 6000 року жидівського, (2239 н.л.). Для виконання його мети — винищення людс­тва у світі, про що і попереджав диявольський нащадок, пророчачи кінець світу.

Зараз вже багато жінок подають шлюбні об’яви з кате­горичним попередженням алкашам, наркоманам та пси­хічно хворим не надсилати пропозицій. До цього часу в таких об’явах за американською “модою” не дозволяєть­ся ставити умову расового чи національного обмеження шлюбних кандидатур. Це ретельно редагується в засобах інформації, хоч таке обмеження набагато суттєвіше ніж зріст, колір волося, вага тощо.

Табу на широку публікацію праць вчених з цього питан­ня залишається незмінним. Редактори цих інформацій­них контор чомусь не додумались заборонити собаково­дам пошук відповідних видів, хоч це найсправжніший ра­сизм, якого сумлінно дотримуються респонденти для оде­ржання кращих порід, а не безпорідних шавок.

У наших орійських селах усі знали і хто кого кохає, і до кого ходить. Це не було таємницею між своїми, тож ви­гнання за невірність накладалось лише на жінок саме за таких порочних дітей. Народження дітей поза шлюбом від добрих і міцних чоловіків орійського роду свого чи сусіднього села не викликало ніяких пересудів чи негативного відношення до таких дітей, хоч у селі, де усі один одного знають, «таїну» справжнього кохання ретельно берегли від чужаків, зупиняючи і будь-які брудні пересуди.

У 1946 р., після війни, в одне з сусідніх з моїм рідним село повернулися лише двоє з майже трьох десятків воїнів. Один зразу одружився, і його жінка, боючись спокус трьох десятків удовиць, майже примусила його покинути село, а другий, мій далекий родич, що з рядового виріс на війні до майора, був негайно призначений райкомом головою колгоспу і сільради.

Жорстокі вимоги влади з відновлення виробництва харчів у країні стали його новим фронтом, у тилу якого стали фронтом удовиці, що тероризували його своєю жіночою увагою. Могутній та міцний, який пройшов усю війну від початку до кінця, він май­же розгубився перед цим наступом армії жінок, допоки мій батько не розповів йому легенду про орійське відродження нашого наро­ду й своєї землі Богом-Велесом. Він єдиний уцілів після набігу зайд і відродив наш народ, заснувавши першу Волость на нашій Землі.

За орійським звичаєм, він Святим Ділом відродив 27 синів і 17 дочок, зберігши ім’я кожного воя. Перша красуня-удовиця села, рятуючи усе село, теж не стала накидати на нього шлюб­не ярмо, а порадила, як колись це зробила Матір-Богиня наших річок Дана, попросивши у нього лише подарувати їй сина, який відродив би рід і прізвище її коханного можа, вбитого на війні. З того часу у нашого народу це стало орійським Законом, відро­дження імен героїв, що полягли.

Вже через п’ять літ село заповнилось синами загиблих на війні можів, більшість з яких, мабуть із-за телегенезу, були схо­жі на своїх батьків, тих, що як казали самі удовиці, не залишили зерня свої у єдину ніч щастя перед страшною суцільною мобілі­зацією тої війни.

У 1965 році він привіз трьох сиріт солдатських удів у будіве­льний інститут, аби зробити їх будівниками щастя усієї країни. Своєю працею він підняв найвище колгосп на Чернігівщині. Я знав його таїну від свого батька та, за нашим орійським звича­єм, не сказав йому нічого, як і він мені, привівши трьох учнів, різних за прізвищем та схожих на нього, як і більшість у селі.

Вже коли вони стали інженерами, він радо поздоровивши їх і мене з цим святом, лише раз тихо пошепки сказав мені, що це його щастя затьмарене лише тим, що жоден з них не несе його прізвище. Він так і не одружився офіційно і не мав «законних» дітей, хоч двоє інженерів несли його ім’я — Гордій. А ще ж він відсвяткував і завершення навчання і лікарів, і агрономів і вчи­телів, бо усіх тих солдатських сиріт підняв своєю працею до вищої освіти.

Здавалося, що лише щастя дарувало йому небо, разом з міцним здоров’ям. Однак я приїхав на його перше горе – загибель комбайнера у селі, його первенця. За труною він ішов першим і один, усі інші були подаль. Як завжди, струнким кроком воїна, з піднятою головою і привітним лицем, лише сльози безперервно бігли з його очей. І по ньому кожен бачив, як має орій нести чашу свого горя, і горя свого рідного роду і народу, даруючи щастя людям.

Він помер від опіків, отриманих на пожежі, що сталася у селі.

Саме первенці по сороковинах прийшли до нового голови сільради з заявами про зміну прізвищ власних і своїх дітей. Так відродилось його ім’я та міцний рід дітей та онуків у рідному селі.

То ж він, як Велес сім тисяч літ тому, відроджував наш рід .

Коли я розказав отаману козацького війська про телегенез, то й він згадав, що в його рідному селі після загибелі можа- ліквідатора Чорнобильської аварії, жінка троьма роками по тому вийшла заміж. У неї вже є троє синів, однак первенець, як дві краплі води схожий на першого можа, хоч народився він за чоти­ри роки після смерті того…

Люди кажуть, що то був герой, і тому душу його лелеки повернули з Вирію.

Автор: Михайло Молявко.

Література, яка може Вас зацікавити:

СВІТОВА МОСКВИНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКА ПРОБЛЕМА ТА ВИЗВОЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. ДАРІЙ СВІТЛИЙ.

ЗАЛИШЕНЕЦЬ. ВАСИЛЬ ШКЛЯР

ХАРАКТЕРНИК. ВАСИЛЬ ШКЛЯР.

ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС

ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.

ВЕЛИКИЙ КОД УКРАЇНИ – РУСІ. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ.

НА РОЗДОРІЖЖІ. ЯРОСЛАВ ОРІОН

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. ПРОСПЕР МЕРІМЕ

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСІ. МИКОЛА АРКАС

ОПИС УКРАЇНИ. ГІЙОМ ЛЕВАССЕР ДЕ БОПЛАН

УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. ПІДДУБНИЙ СЕРГІЙ

ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ВІРИ

ХРИСТИЯНСТВО ЧИ КОМУНІЗМ

БІБЛІЯ ЯК ІДЕОЛОГІЯ

БОГ І РЕЛІГІЯ. ЯРОСЛАВ ОРІОН

БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД АБО “НЕ ВБИВАЙ” ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ. ПРОПОВІДНИК СВІТОЯР

СУПЕРКНИГА. СЦЕНАРІЙ КАТАСТРОФ. РУСЛАН МОРОЗОВСЬКИЙ