Розділ 35 ІСУС ОБЗАВОДИТЬСЯ ПОДРУГОЮ
Фарисеї, як ми вже говорили, не полюбляли Ісуса. Але, незважаючи на свою неприязнь, дехто з них ставився до нього з певною цікавістю. Таким людям хотілося познайомитися трохи ближче з людиною, що мала славу великого зцілителя. Ми вже бачили, як Никодим потайки приходив до сина голуба, щоб поговорити з ним по щирості.Так само і в Наїні знайшовся допитливий фарисей, на ім’я Симон. У місцевій секті фарисеїв він був великим цабе. І от одного разу він вирішив перевірити всемогутність назаретянина або принаймні просто поговорити з ним в інтимних умовах.Якось уранці Ісус одержав записку такого змісту: «Фарисей Симон завтра влаштовує прийом. Він буде щасливий бачити у себе Ісуса з Назарета».Наш безжурний герой негайно повідомив Симону, що він приймає запрошення. І ось у призначену годину він переступив поріг фарисейської оселі.За звичаєм того часу, коли гостю хотіли віддати шану, йому при вході в дім пропонували помити ноги, оббризкували його пахощами і навіть цілували у щоку.Фарисей, котрому просто хотілося подивитися, як виглядає месія, знехтував усіма цими умовностями. Він зустрів Ісуса досить стримано, обмежившись найбанальнішими компліментами.— Щасливий познайомитися… Я багато про тебе чув і давно мріяв запросити до сніданку. Прошу без церемоній, закусимо, чим бог послав… Сподіваюсь, ти не будеш на мене ображатися.Ісус відповів у тому ж дусі. Зрештою всякі почесті були для нього байдужі: головне, щоб частування виявилося на висоті і в достатній кількості.Він спокійно сів за стіл і, поки йшла розмова про погоду, наліг на печеню, намагаючись проковтнути якнайбільше. Власне, так і треба було триматися: адже його запросили не з дружби, а з цікавості, значить, він і повинен був поводитися відповідно.У розмові він дотримувався найзагальніших тем і ніяк не виявляв своєї всемогутності.Тим часом по місту рознеслася чутка, що Ісус закушує у Симона. Підхльостувані цікавістю зіваки збігалися звідусіль і під різними приводами проникали у дім гостинного фарисея. Додержуючись звичаїв країни, слуги всіх пропускали у бенкетну залу. Двері не встигали зачинятися.І тут до тесляра-чудотворця прослизнула якась жінка, що ухитрилася затесатися у натовп. Це була молода, досить легко вдягнена і ще гарненька білявка. В руках у неї був алебастровий глечик з пахощами.Опинившись поряд з Ісусом, білявка впала до його ніг. І глечик випав у неї з рук і розбився. Пахощі розтеклися по підлозі. Тоді, заплакавши з досади, красуня розпустила волосся, намочила його у розлитому мирі і заходилася цією імпровізованою губкою витирати покриті пилюкою лапи сина голуба.Присутні трохи здивувалися, побачивши цей багатозначний обряд. За звичаями того часу він означав рішуче освідчення в коханні. Симон був у таких справах знавцем, і йому зразу все стало ясно.Тим часом вона намащувала і намащувала п’яти, щиколотки, литки й інші чутливі місця Ісуса, який мружився, хихикав і повискував від приємного лоскотання білявих кіс красуні.Усе б нічого, та от біда: красуня ж бо була аж ніяк не суворої вдачі. Білими трояндами за доброчесність її б не увінчали ніде, а тим паче в Іудеї. Навпаки, через свої пригоди, вона мала славу зовсім іншого гатунку. Звали її Марія. Вона була заміжня, але недавно послала свого чоловіка подалі, попередньо прикрасивши його гіллястими рогами. Чоловіком її був якийсь Паппус, син Іудин, за професією законник. Красуня влаштувала йому воістину веселе життя.У перші дні свого рогоносіння Паппус пробував було обурюватися. Він навіть ревнував, — про це пишуть усі вчені богослови, — і замикав бідолашну Марію у своєму домі.Це йому допомогло як мертвому припарки. Марія прикрашала голову чоловіка все новими відростками. Садівник, кучер, лакей, кухар, швейцар, рознощик, який приносив хліб, прикажчик бакалійника, який приходив із рахунками, — усі їй годилися. Вона була невситимою. Коли її коханці вже знемагали, вона все ще заклично зітхала.Одного чудового ранку, скориставшись короткою відсутністю Паппуса, Марія втекла з молодим офіцериком, якого запримітила з вікна.Офіцер служив у гарнізоні Магдали. Марія перебралася у це місто. У розсердженого чоловіка вистачило розуму плюнути на зрадницю і забути її, і тоді нічим не зв’язана красуня пустилася на всі заставки, надолужуючи згаяне.Найнабожніші коментатори визнають, що блудлива красуня, наставивши роги чоловікові, не обійшла і свого коханця. Коротше, її подвиги були настільки численні, що ціле місто поділило з нею славу, і тепер, говорячи про Марію, її називали не інакше, як «Магдалина», бо за кілька місяців вона умудрилася переспати майже з усім чоловічим населенням Магдали.Уперше побачивши Ісуса, Марія вирішила:— Хай мені грець, якщо я не підчеплю цього красеня!З того часу вона переслідувала його всюди, пускала йому бісики, і була присутня майже на всіх його виставах з чудесами. Так і в Наїні вона опинилася саме вчасно, — щоб побачити чудо воскрешення сина вдови. Нарешті, роздосадувана, що Ісус її не помічає, вона зухвало проникла у дім, де миропомазаний пригощався за столом фарисея Симона.Тепер-то Магдалина була впевнена в успіхові! І дійсно, син голуба не лише її помітив, але навіть милостиво дозволив красуні лоскотати і цілувати свої ноги.Тим часом фарисей Симон був глибоко вражений. Чи можна чоловікові, який видає себе за пророка, бути таким сліпцем? Дозволяти бозна якій дамочці цілувати собі ноги — це вже само по собі скандал. Але не бачити, що ця причеплива білявка просто шлюха, — це вже занадто!«Ну й стерво! — говорив він сам собі.— Але цей Ісус, Ісус! Хай тепер розповідають кому завгодно, що він передбачає майбутнє,— тільки не мені. Йому б для початку не завадило розібратися у теперішньому. Одне з двох: або він бачить, що має справу з повією останнього гатунку, або не бачить. Якщо ні, то він такий же пророк, як той горщик під ліжком, а якщо так, в такому разі добрий же він птах!»Бачите, до чого може призвести брак віри! Ось що значить неправильна точка зору!Ісус негайно ж прочитав у душі Симона все, що той про нього думав, і вирішив дати йому короткий, але пам’ятний урок.Простягти красуні ногу, щоб тій зручніше було його лоскотати. він звернувся до фарисея і мовив:— Симоне, я хочу шепнути тобі кілька слів.— Давай шепчи, — усміхнувся господар дому.— У одного кредитора були два боржники: один винен був п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят. Бачачи, що йому навряд чи вдасться повернути свої гроші, тому що обидва боржники були бідні, як синагогальні щури, він плюнув і вирішив бути великодушним. Покликавши обох, він їм сказав: «Друзі мої, ви мені винні дещицю, але я хочу вас облагодіяти. Забудьмо це, і ділу кінець!» Зрозуміло, боржники закричали від радості і почали уклінно дякувати. Але, скажи мені, Симоне, хто з них повинен відчувати більшу вдячність до безкорисливого позикодавця? І— Зрозуміло, той, кому була подарована більша сума! А як же інакше?— Ти правильно розсудив.— Ну й що далі?— А далі те, що моє порівняння стосується тебе і цієї жінки.— Ти що, смієшся?— Ні в якому разі! Навпаки, я говорю цілком серйозно. Коли я увійшов у твій дім, ти не запропонував мені навіть води за звичаєм обмити ноги… О, я кажу це не в докір, просто я констатую факт… А ця жінка надушила мені п’яти найвишуканішими пахощами. Хочеш понюхати? Ти сам переконаєшся, як вони пахнуть…— Я й так вірю, учителю.— Ти навіть не поцілував мене у щоку, як прийнято, вона мене цілує не у щоку, вона цілує мої ноги, і дивись із яким І запалом! Значить, ця гарненька білявка любить мене більше, ніж ти, тому вона і виявляє свою вдячність…— Вдячність? За що?— Як за що? За послугу, яку я їй зробив і про яку ти навіть не здогадуєшся!— Яка ж це послуга, скажи на милість?— Я маю владу прощати гріхи, Симоне. Тебе це, може, дивує, а проте… Сідаючи за твій стіл, я простив тобі кілька грішків, які були у тебе на совісті, хоча ти, зрозуміло, нічого не помітив. Так само, дозволивши цій жінці цілувати свої ноги, я очистив її душу від скверни, і можеш мені вірити, вона цього давно вже потребувала. Ся гарненька білявка це зрозуміла і тому мене полюбила… Вона і є той боржник, якому великодушний позикодавець простив борг у п’ятсот динаріїв.Однак Симон усе ще не був переконаний: у питаннях віри він відзначався надзвичайною впертістю.— Чого раптом така перевага цій гулящій дівці? — спитав він.— Вона цілком природна: через характер її гріхів. У мене непереборна схильність до шлюх. Чим більше жінка віддається коханню, тим вона мені миліша. А цій особливо «прощаються гріхи її многі за те, що вона любила много» (Лука, гл. 7, ст. 36–50).Фарисей Симон промовчав. Але душа його раз і назавжди зачинилася перед ученням Ісуса Христа, і про себе він подумав, що наступного разу остережеться запрошувати до себе в дім гостей із такою сумнівною мораллю.Євангеліє випускає кінець цієї історії,А тим часом цілком очевидно, що Магдалина, бачачи, з якою прихильністю приймав Ісус її загравання, не заспокоїлася на досягнутому. Я, наприклад, певен, що вона повела сина голуба до себе.Коли чоловік дозволяв жінці лоскотати собі підошви щіточкою із її власного білявого волосся, навряд чи він збирається обмежитися лише цим.Крім того, якщо богослови із шкури лізуть, намагаючись довести непорочність матері ходячого Слова, Марії, то вони навіть не пробують твердити, нібито Ісус успішно опирався заграванням численних дівиць, з якими проводив дні і ночі.Фарисей Симон, який не вірив у Христа, міг бути шокований його безпутністю. Святенники, навпаки, вважають всякі, навіть цілком недвозначні пустощі будь-якого персонажа із святим саном ледве не даром божим. Так, якщо священик, тобто особа, у якій перебуває частка благодаті господньої, дозволяє собі попустувати з маленькою дівчинкою, добрі християни не бачать у тому нічого поганого. Цивільні закони засуджують занадто темпераментних священиків, зате церковні закони їх виправдовують. Служитель Ісуса, посаджений у в’язницю за перелюб або розтління малолітніх, зараз же оголошується мучеником, а його жертва або спільниця перелюбу стає, сподобившись благодаті, мало не святою.Тим більше, чому б самому Ісусові не освятити Марію, зробивши її своєю коханкою?Невірна дружина доктора Паппуса, яка обманювала всіх своїх коханців, не виключаючи офіцерика з Магдали, знайшла в обіймах сина голуба давно втрачену невинність. Вона палко закохалася в Ісуса, і той був цим вельми задоволений. Ще б пак! Адже він виявився першим коханцем Магдалини, позбавленим рогів.Ми ще повернемося до любовних пригод Христа і Марії Магдалини. Існування цього зв’язку заперечують лише деякі богослови, відомі своїм сліпим фанатизмом. І навпаки, його беззастережно визнають численні отці церкви, зокрема абат Дедосса де ла Бом, канонік колегії святого Агрикули Авіньйонського, прославлений автор «Христиади, або Поверненого раю».
Автор: Лео Таксіль
