Гірчать полиново осінні тумани,
Зима закрадається нам на поріг.
Коли ж в Україні вже спокій настане,
Вважаєте, воля впаде нам до ніг?

Вважаєте, що обмине нас ця чаша,
І хай там, при владі, а ми якось так…
Так знайте,що цим користується раша,
Тому і в країні суцільний бардак.

Коли в голові наведемо порядок,
Й не будем стелитися всі під « язик»,
На рідній землі стане рідний нащадок,
То й з коренем вирве протухлий гнійник.

Автор:

Зоряна Мовчан.

Література, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%88%d0%bb%d1%8f%d1%85-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d1%83%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%96%d1%8f-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b0/

ШЛЯХ ВІДУНА. НАДІЯ ГОРА.

“Не бійся казки – бійся лиш брехні!”

Гортаючи історичні книжки і підручники з історії України, я неодноразово наштовхувалася на тезу, що козацтво “виникло у ХV столітті”. А звідки тоді у князя Святослава Хороброго козацький “оселедець”? Ніщо не “виникає” нізвідки. Усьому є завжди грунтовне пояснення. Інша річ, коли це пояснення суперечить чиїмось поглядам і уподобанням. “Шлях відуна” – це моє, дещо казкове, тлумачення, коли, за яких обставин з’явилися перші козаки. Адже казка – це не завжди брехня?!

Надія Гора.