Забавна біблія. Лео Таксіль

Четверта глава книги Буття розпочинається коротким і досить чітким зауваженням про те,] що після вигнання з раю біблійні «праотці»; перш за все потурбувалися залишити по собі потомство.«І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і народила Каїна,і сказала: «Набула я чоловіка від господа. І ще народила брата його, Авеля…» (Бут., І гл. 4, ст. 1–2).Наші богослови, витлумачуючи так і сяк Біблію, і тут знайшли, про що сперечатися. Деякі з них, всупереч вищенаведеному текстові і, очевидно, не вважаючи його достатньо чітким, дотримувалися тієї думки, що любовне спілкування перших людей сталося ще в Едемі. Декотрі вважають, що Єва, тільки-но була створена, вже втратила невинність. Інші твердять, посилаючись на вищенаведені рядки книги Буття, що Адам і не гадав пізнати Єву до того, як вони були вигнані з раю.Суперечності не вичерпалися тільки цим одним. Богослови розділилися і з такого, гідного подиву, погляду: якщо вважати, що шлюбне спілкування «перших людей» сталося після виходу їх з Едему, то немає ніяких підстав твердити, що це сталося негайно. В такому разі коли ж? Коли саме? Богослови прагнуть все знати: ці люди наділені надзвичайною цікавістю, особливо щодо таких питань. Вони твердять, що Адам був нерішучим у стосунках із своєю дружиною протягом п’ятнадцяти і навіть тридцяти років. Інші ж цілком серйозно твердять, що Адам і Єва за взаємною згодою і задля спокутування свого гріха порушили статеве отримання не менш як через… сто років.Ви гадаєте, що це все? Ой, як мало ви знаєте богословів! Деякі з них відшукали легенду, згідно з якою Адам зберігав свою непорочність сто п’ятдесят років, і все через злощасний «заборонений плід», а жив весь цей час з якоюсь Ліліт^[23] котра, як і він, була зроблена із землі. Від співжиття з цією жінкою народилося декілька чортів. Тільки через багато років по тому Адам одружився з Євою, коли з нього бог зняв відлучення. Ось тоді у нього й почали народжуватися діти-люди. Нарешті, були й такі коментатори, які твердили, що після виселення з Едему диявол якийсь час жив з Євою як чоловік з жінкою.А питання про пологи Єви? Милі богослови і тут знайшли невичерпний матеріал для благочестивих роздумів і «наукових» досліджень. Вони, наприклад, цілком серйозно вивчали питання про те, чи були в Адама і Єви пупки на животі, чи ні.Проте все це смішні дрібниці. Перейдемо до того, що уявляємо цілком серйозним та істотним. Серйозне у Біблії також може викликати веселе пожвавлення і сміх.«І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник», — повідомляє Біблія (Бут., гл. 4, ст. 2).Прошу вас задуматися на хвилинку: який з двох синів Адама, на вашу думку, послухався бога у виборі професії? Звичайно, Каїн, тому що господь наказав людині обробляти землю і харчуватися винятково тим, що дають поля. Авель же став вівчарем. Якщо він і розводив овець, то вже, звичайно, не для того, щоб милуватися, споглядаючи, як вони пасуться, та награвати собі на сопілці. Він розводив своїх овець на печеню. Як бачимо, Авель порушив категоричні і зрозумілі приписи божі. Однак це не завадило йому стати улюбленцем бога. А й справді, любі богослови, вашого господа бога слід тримати не в монастирських келіях, а у відповідному лікувальному закладі.«По деякім часі приніс Каїн богові жертву від плоду землі. А Авель також приніс від своїх первородних з отари та від їхнього лою. І зглянувся господь на Авеля й на жертву його. А на Каїна й на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і обличчя його похилилося» (Бут., гл. 4, ст. З—5)^[24].Справді, було через що засмучуватись: адже бог тут виявив вередливу несправедливість.«І сказав господь (бог) Каїнові: «Чого ти засмутився? І чого похилилось обличчя твоє? Коли добре робиш, то підіймаєш обличчя своє? А коли недобре, то в дверях гріх підстерігає, він притягує тебе до себе, але ти мусиш над ним панувати» (Бут., гл. 4, ст. 6–7).Біблія не повідомляє, що відповів Каїн богові. Слід визнати, що незрозуміла нісенітниця, викладена у сьомому стиху, могла б спантеличити кого завгодно. Відповісти справді було важкувато. Каїн не був пророком. А то б він міг сказати:— Отже, ви надаєте перевагу м’ясним жертвоприношенням, вельмишановний пане боже? Гаразд! Але ж ви подаєте приклад, який будуть наслідувати всі язичеські жерці. Ви демонструєте смаки, яких дотримуватимуться всі ідоли. Смаки ці згодом будуть оголошені грубими й негідними божества… І знаєте ким? Самими прихильниками Біблії — служителями релігії!Але Каїн нічого не відповів. Ця людина, яка вклала стільки праці у вирощування гарбузів, яка приносила в жертву господу свої найсоковитіші дині і бачила, як нехтують ними, зрозуміла, що бог насміхається з неї, і була цим так ображена, що на якийсь час втратила розум. І ось замість того, щоб розгніватися на вередливого і грубого самодура-бога, Каїн накинувся на свого брата.«І сказав Каїн Авелю, братові своєму: («Ходімо в поле»). І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його» (Бут., гл. 4, ст. 8).Коротко і зрозуміло. Каїн був хлопець прудкий. Він запрошує свого брата вийти на прогулянку, виводить його в поле під якимось приводом, наприклад, для того, І щоб наловити метеликів, і, зайшовши далеко, затіває з Авелем безглузду сварку; потім кайлом по голові — і готово! Тож виходить, що з усього людства першим помер не хтось інший, як сам улюбленець господа бога — Авель.Що відбувається після цього в голові Каїна? Чи збентежений він своїм жахливим злочином? Аніскільки. Він миттю стає закоренілим розбійником, таким собі природженим каторжником. Його зовсім не мучить совість. Він раптом виявляє надзвичайну зухвалість щодо бога, аж ніяк не відчуваючи перед ним страху.«І сказав господь Каїнові: «Де Авель, брат твій?» А той відказав: «Не знаю, чи я сторож брата свого?» (Бут., гл. 4, ст. 9).Перед очима постає картина: бог-отець висувається з-за хмари і запитує вбивцю, а той спльовує крізь зуби з дивовижним спокоєм професійного злочинця, впевненого в тому, що він замів сліди злочину і водить за ніс слідчі органи. Однак бог не пропустив жодної подробиці у пригоді; його божественне око і цього разу було на висоті.«І сказав (господь): «Що ти зробив? Голос крові брата твого волає до мене з землі» (Бут., гл. 4, ст. 10).Зрозуміло, що Каїн буде жорстоко покараний. Бог проклинає його і проголошує:«Коли ти будеш обробляти землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Вигнанцем і бурлакою будеш ти на землі» (Бут., гл. 4, ст. 12).Каїн приречений на бродяжництво, на те, щоб не мати ні кола ні двора, на те, щоб вічно і безупинно бурлакувати і маятись. Але стривайте, дорогий боже! Якщо у своїх бурлакуваннях він не знатиме ні спочинку, ні спокою, то як він буде водночас і землеробом? Адже це заняття вимагає осілого життя. Як зможе він обробляти землю, хоча б навіть і марно?Однак біблійний Каїн сприйняв усе це серйозно, дуже злякався і навіть з остраху забув, що людство складається лише з трьох осіб — його батьків і його самого. Йому вже ввижається, що під час своїх мандрів він може бути вбитий зза рогу якимись злочинцями.«І сказав Каїн господу (богу): «Кара моя більша, аніж можна знести. Ось ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і від тебе я ховатимусь. І стану вигнанцем та бурлакою на землі, і кожен, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене» (Бут., гл. 4, ст. 13–14).І одразу полагіднішав господь. Втративши почуття реальності, бог бере Каїна під свій захист від неіснуючих убивць. Якщо це не марення, то цікаво знати, що ж це?«І промовив до нього господь (бог): «Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде помщений». І зробив господь (бог) Каїну знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не вбив його» (Бут., гл. 4, ст. 15).Тут мимоволі чекаєш на розповідь про мандрівні пригоди Каїна. Проте ні. Ніхто, виявляється, не був більшим домосідом, ніж цей «бродяга».«І пішов Каїн сперед лиця господнього, й оселився у країні Нод, на схід від Едему. І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітною, і народився Єнох. І збудував він місто, і назвав місто ім’ям свого сина: Єнох» і (Бут., гл. 4, ст. 16–17).Звідси ми дізнаємося, що Каїн одружився; автор не говорить, з ким. Але зрозуміло, що в Адама і Єви були дочки, про яких Біблія навіть не згадала, і що Каїн одружився з однією із своїх сестер. Ми його в цьому не звинувачуємо: кровозмішення, якщо робити висновок із «святого письма», було обов’язковим у перші часи існування людства.А що примушує нас підстрибнути від здивування, так це місто, засноване Каїном. Це вже занадто! Бродяга, що будує місто! А яких робітників мав він? Якими інструментами користувалися вони на будівельних роботах? І, нарешті, де вербував Каїн мешканців для цього славного міста? Благочестивий автор «святого письма» не посоромився збрехати тут з великим апломбом.Наступні стихи описують нам потомство Каїна. Єнох породив Ірада; Ірад породив Мехіаеля; Мехіаель породив Мафусала. Щодо всіх цих осіб відомі тільки їхні імена. Мафусал породив якогось Ламеха, що був у питаннях шлюбу ще ненаситнішим, аніж його благородні предки. Поштивий Ламех є винахідником багатоженства: для початку він бере собі двох дружин. Від дружини своєї Ади він має двох синів, названих Іавал і Іувал, а від дружини своєї Цілли він мав сина Тувал-каїна і дочку Ноему.Схоже на те, що сини Іавала віддали перевагу чистому повітрю полів перед містом, побудованим їхнім предком Каїном, тому що вони перші на землі жили в наметах (ст. 20). Що ж до синів Іувала, то, навпаки, їм сподобалося місто; вони ж виявились і найвеселішими в сім’ї: вони любили музику. Іувал «був батьком усіх, хто грав на гуслах і сопілці» (ст. 21).Багатоженець Ламех був, очевидно, без царя в голові. Книга Буття наводить одну з його промов, яка, правда, хороша тим, що вона коротка. Проте жодний коментатор ніколи не міг зрозуміло пояснити її:«І промовив Ламех до жінок своїх: «…Жінки Ламехові, послухайте ви слова мого! Я вбив мужа за уразу мені, а дитину за рану свою. Якщо Каїн буде помщений усемеро, то Ламех у сімдесят раз всемеро!» (Бут., гл. 4, ст. 23–24).Ця промова дуже вплинула на обох дам: будучи, мабуть, цілком приголомшені, вони не вимагали жодних пояснень цим заповзятим хвастощам.Далі «письмо» безпосередньо переходить до реєстрації акту народження Сифа, третього сина Адама.«І пізнав Адам ще (Єву,) жінку свою, і вона народила сина і дала ймення йому: Сиф, бо, (говорила вона,) бог дав мені інше сім’я за Авеля, що забив його Каїн. У Сифа теж народився син, і він дав імення йому: Єнос. Тоді зачали були призивати ймення господнє» (Бут., гл. 4, ст. 25–26).Наступна, п’ята, глава присвячена виключно родовідній Ноя, що йшла від Адама через Сифа. Потомство Каїна залишається збоку і далі не згадується.Ми знаходимо такий розвиток родового дерева, у якому названі тільки імена старших синів: Сиф, Єнос, Каїнан, Малелеїл, Іаред, Єнох, Мафусал, Ламех, Ной. Найцікавіше у цій главі — це відомості про незвичайне довголіття всіх цих патріархів: Адаму було 130 років, коли народився Сиф, і він прожив ще 800 років; Сиф помер у віці 912 років; Єнос прожив 905 років, Каїнан — 910 років. Наймолодшим помер Ламех, батько Ноя; цей Ламех (якого не слід плутати з дивакуватим двоєженцем Ламехом) помер на своїй 777-й весні.Єнох, син Іареда, був найспритнішим від усіх: він попросту не помер.«Єнох жив шістдесят п’ять (165) літ, та й породив Мафусала. І ходив Єнох перед богом по тому, як породив він Мафусала, триста (200) літ, і породив синів та дочок. А всіх Єнохових днів було триста шістдесят п’ять літ. І ходив Єнох перед богом, і не стало його, бо забрав його бог» (Бут., гл. 5, ст. 21–24).Цей випадок чудовий! Не має значення, якими поясненнями богослови його вирощували: ми їм не дивуємося.Почесний кубок за довголіття дістався Мафусалу — синові взятого живим на небо Єноха: він-таки був здоровим! Прожив він у статевому стриманні 187 років і тільки після цього дозволив собі породити Ламеха II. Потім він прожив ще 782 роки, цього разу вже виявляючи чоловічі здібності:«І жив Мафусал по тому, як породив Ламеха, сімсот вісімдесят два роки, і породив синів та дочок» (Бут., гл. 5, ст. 26).Всього 969 років! Будь ласка, не сумнівайтеся: таким уже тривалим було колись життя.А що ви скажете про сина Ламехового Ноя? Він назвав сина свого Ноєм, «говорячи: «Він нас утішить у наших ділах та в труді рук наших, що обробляють землю, яку прокляв господь (бог)» (Бут., гл. 5, ст. 29).«Було Ною п’ятсот років, і породив Ной (трьох синів): Сима, Хама та Іафета (Бут., гл. 5, ст. 32).Дожити до 500 років і тільки тоді почати цілуватися зі своєю дружиною? Проте, краще пізно, ніж ніколи!Багато чорнила було зужито з приводу незвичайного довголіття патріархів із книги Буття. Католицькі вчені богослови, відчуваючи, як важко переварити такого гатунку вигадки, намагалися врятувати розповіді «священної» книги від глузувань; вони почали твердити, що під роками, очевидно, слід розуміти тільки оберти Місяця, тому що в ту епоху нібито час рахували лише по місяцях. Таким чином, виходило б, що Мафусал прожив усього 80 років. Але на цих коментаторів накинулися скажені фанатики, які бажають вірити в чудеса довголіття перших людей. Вони наполягають на тому, що біблійні роки потрібно лічити саме по 12 місяців, інакше біблійні оповіді будуть взагалі сміховинними. Наприклад, Авраам, згідно з книгою Буття, помер, «наситившись життям», у 175-річному віці (Бут., гл. 25, ст. 7–8). Якщо ж роки лічити по обертах Місяця, вийде, що Авраам прожив лише 14 років і 7 місяців. Або ще: Біблія говорить, що Єнос, Каїнан, Малелеїл породили первістків, коли їм було кожному 90, 70 і 65 років. Якщо лічити по обертах Місяця, то можна припустити, що ці праотці мали дітей у віці 7 з половиною років, 5 років та 10 місяців і 5 років та 5 місяців. Нарешті, згідно з біблійним текстом, Нахор дав потомство у 29 років. Чи можна припустити, вигукує один благочестивий коментатор, що Нахору було тільки 2 роки та 5 місяців, коли в нього народився перший син?Звичайно ж, шановні панове служителі культу, Біблія лічить рік у 12 місяців. Але тоді надто кумедно, що простак Ной чекав, поки йому мине 500 років, щоб, нарешті, почати своє статеве життя.

22

У староєврейській міфології херувими змальовуються як чотирьохликі істоти (у кожного з них обличчя людське, бичаче, лев’яче й орлине), з чотирма крилами, під якими розташовані людські руки і 4 колеса. Херувими символізують розумність, покору, силу й швидкість. У Біблії сказано, що бог сидить на херувимах (І Царств, гл. 4, ст. 4; Псалом 79, ст. 2), що херувими є охоронцями раю (Буття, гл. З, ст. 24) і носіями колісниці бога по хмарах (Ієз., гл. 1 і 10). Етимологія слова «херув» спірна. Колись це слово виводили від арамейського кореня «хараб» — орати, але тепер вважають, що воно походить від ассірійського «кагіЬи» — «благословляючий». 

23

Ліліт — демон жіночої статі. Талмуд пояснює походження демонів міфом про створення першої людини. Богослови вчать, що Адам не хотів, щоб Єва мала дітей, бо передбачав, що діти її будуть смертними. Покинуту і самітню Єву оточили злі духи чоловічої статі, від яких вона зачала і народила на світ незліченну кількість демонів жіночої статі. Наслідуючи її, Адам зійшовся з демоном жіночої статі Ліліт і дав життя легіонові демонів чоловічої статі. У цих легендах і міфах дістали відображення найстаріші релігійні уявлення про злих і добрих духів. Подібні легенди досить поширені у народів Стародавнього Сходу і широко використовуються в усіх релігіях для одурманювання свідомості людей.

24

Іудейські та християнські богослови тлумачать біблійну новелу про жертвоприношення двох братів як алегорію. «Отець церкви» Амвросій (бл. 340–397) учить, що Авель — прообраз добрих людей, а Каїн — злих; Августин Блаженний у своєму творі «Про град божий» розподіляє людей на дві групи: земних, представлених Каїном, і небесних, представлених Авелем; Іоанн Златоуст (між 344 і 354–407) вбачає в Авелі прообраз Ісуса Христа, бо він, пастир овець, приніс у жертву агнця і зазнав насильної смерті від руки брата і т. ін. 

Книга, яку можна замовити тут:

АНТОЛОГІЯ ХРИСТИЯНСТВА. ГАЛИНА ЛОЗКО

Ця книга не повторює типові підручники, а подає документальні матеріали, що сприятимуть засвоєнню й осмисленню студентами знань з релігієзнавства та культурології. Мета посібника — спонукати читачів до пошуку й вивчення джерельної бази, а саме автентичних історичних документів, указів і послань, правил і циркулярів, літературних творів, які відображають розвиток чи занепад культурних явищ в Україні та інших європейських країнах. У глобальних умовах інформаційної війни посібник буде корисним для всіх, хто цікавиться альтернативним поглядом на події двохтисячолітнього періоду маніпулювання людською свідомістю