В Біблії є події, від яких легкий ступор опанує будь-яку людину, бо вона одразу не повірить. В мене виникли деякі асоціації, пов’язані з нашими нинішніми і не тільки подіями… І так:
ВІДДУВАТИСЯ ЗА ВСІХ
– Бог лише за мир і любов! На любові стоїть весь божий закон і пророки. Тому, за мир і любов мусить стояти і Папа Римський. Якби він прибув в Україну і помолився разом з нами – може би й війна припинилася.
– Все так просто? То чому не приїжджає? Президент же його запрошував?
– Бо всьому доброму і чистому заважає брудна політика!
– То наша спільна з папою молитва по-вашому перетворила б путіна на ангела, а російські війська замість стріляти в нас – ринулись би з нами обійматися?
– Всі люди дуже грішні – як росіяни, так українці. От диявол і скористався цим, щоб нацькувати нас одні на одних.
– Овва! Всі однаково грішні, нацьковані, але рашисти на нас напали, а ми на них й не збиралися. Диявол по-вашому з нами недопрацьовує чи що?
– Допрацьовує, ще й як! Бо ж віками живемо в нелюбові до них.
– А за що нам їх любити, не скажете?
– Кажу ж вам – світом має правити любов, інакше буде правити диявол, що він і робить.
– Ну добре, а ви пам’ятаєте божі прокльони для диявола, коли Бог виганяв його з раю разом з людьми?
– Прокльони? Від Бога?
– Так. Ось, читайте, я навіть виділила олівцем.
– Иии… Я без окулярів.
– То слухайте: «…Бог сказав змієві: «… проклятий ти з-поміж усіх тварин і серед усіх звірів землі. На грудях своїх і череві повзатимеш та землю їстимеш у всі дні свого життя…».
– І що? Вам шкода диявола чи що?
– Ні, то Богові його шкода, бо прокльони божі виявилися обманом. В диявола не відвалилися ні крила, ні роги, ні копита, він ні на грудях, ні на пузі не повзає і землю не їсть, а посідає трон князя цього світу, як запевняється в Євангеліях!
– Де про таке там запевняється?
– Ви не знаєте, що диявол обіцяв Ісусові усі царства світу, якщо він йому поклониться? Секундочку, ось ці слова: «Я віддам Тобі всю владу й славу цих царств, тому що це було дано мені…».
– Нууу Біблія – це не просте, а живе Боже слово. Може ви щось неправильно розумієте…
– Може. Але очевидним є те, що з Божих уст виходить як не, гнів, обман, заздрість і абсурд, то взагалі гидота.
– Ой, не заробляйте собі скільки того пекла! Божий гнів праведний. Решту все – ваші грішні вигадки. І взагалі… Дійти, аби говорити про гидоту в Біблії! Не боїтеся?
– Ні. Навести вам приклад?
– Наводьте. Я впевнена, якщо там і є щось огидне, то воно йде від диявола.
– Хвилинку, в мене тут повно закладок… О! Ви читали книгу Єзекіїля?
– Єзеклі… Ииии… Може й читала, всього ж не пригадаєш.
– Нууу, не скажіть. Єзекіїль особливий пророк з особливою місією від Бога. Він дечим мав вам прямо врізатися в пам’ять!
– І чим же?
– Гівном, наприклад.
– Щоооо?!
– На гівні Бог змусив пророка готувати собі їжу.
– От зарікалася колись, що більше не буду спілкуватися з вами і, на жаль, попустилася. А тепер і книжки ваші викину! А ще – знайте, мій Бог – Ісус Христос!
– Той, що дав людям найнебезпечнішу в світі антисанітарну настанову – їсти немитими руками?
– Бувайте!
– Щасливо. Але про Єзекіїля таки прочитайте. Бо в нинішній ситуації виглядає, що ваш Бог хоче, як і у випадку з цим пророком, щоб Україна і українці взяли на себе гріхи всієї такзваної хистиянської цивілізації і кров’ю віддувалися за всіх…
______________
Ця пані вже не раз наставляла мене на путь істинний і не раз прощалася зі мною назавжди.
А от розповісти вам, друзі, про Єзекіїля, бігме, варто. Може це когось не лише шокує, а й опам’ятає…
****
Отже, Бог зробив Єзекіїля пророком. І якось велів йому:
«… Лягай на лівий бік і візьми на себе провини Ізра́їля. І ось Я накладу на тебе шнури, і ти не повернешся з боку одного на інший бік… Ти нестимеш їхні провини стільки часу, скільки лежатимеш на цьому боці… 390 днів — саме стільки років вони грішили проти Мене… Потім ляжеш на правий бік і 40 днів будеш нести провини Юди…
Візьми пшениці, ячменю, бобів, сочевиці… поклади в одну посудину і роби собі з цього хліб протягом усіх днів, поки лежатимеш на боці…
Хліб… готуватимеш… і в усіх на очах випікатимеш на людському калі…».
Тут Єзекіїль, мабуть, з жаху від придуманих Богом тортур та огиди заволав: «Всевладний Господи, Боже! Від юності й аж досі я нічим себе не опоганював…!»
І Бог в одному попустився: «Добре, випікай хліб не на людському калі, а на тваринному гної…»!
Свята дивота – як то можна постійно лежачи зв’язаному шнурами на одному боці 390 днів і не вмерти від пролежнів, а ще й умудрятися прилюдно щось місити, розводити вогонь, випікати і (ффеее!) їсти.
Але боже милосердя велииике! Він дозволив людський кал замінити гноєм! Боже! А перед тим заставив нещасного з’їсти цілий списаний жалобними піснями та горем сувій! Мабуть, щоб шлунок пророка диктував язикові такі ж горе-пророцтва. Подальшими божими вибриками над нещасним Єзекіїлем щодо його бороди і чуприни, вже вас завантажувати не буду, хіба ошелешу тим, що Бог робитиме з містом, де мешкає у вигнанні його бунтівний народ:
«Батьки їстимуть посеред тебе своїх синів а сини їстимуть батьків… а тих, хто залишиться, розвію в усіх напрямках…за те, що ти опоганило мою святиню усіма своїми гидкими ідолами й мерзенними звичаями… Одна третина твоїх мешканців помре в тобі від пошесті і згине від голоду, друга — впаде довкола тебе від меча, а останню третину мешканців я розвію в усіх напрямках і пошлю за ними свій меч… І, коли лютість моя вгамується, вони зрозуміють, що я, Господь…».
Уявляєте? Він їх повбиває і тоді вони зрозуміють, що він – Господь! Щось це все мені якимсь дежавю заносить. Бо відай у всі часи і народи окремі світові покидьки беруть приклад якраз з оцього Бога.
Йдемо далі:
«Я посилаю тебе… до народу Ізра́їля, а не до численних народів з незрозумілою та незнаною тобі мовою… Якби я послав тебе до них, вони послухали б тебе. Але народ Ізра́їля не захоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене».
Зауважте, Бог тут заявляє, що інші народи би до його посланця прислухалися, на відміну від його обраного народу. Тоді за що Бог знищив скільки послушних на його погляд народів лише за те, що вони не йому поклонялися? Адже мали власні вірування та богів і про існування якогось Єгови навіть не знали?
Але про що я? Бог просто жахливий шовініст, садист і вбивця, який те й знає, що чинити терор та геноцид. На жаль, якась нікчемна шайка паскуд колись придумала собі такого племінного Бога, чим неабияк попсувала долю ізраїльському народові, а з часом далеко не йому одному. Бо, як на мене, в Старому Заповіті до деталей прописане ідеологічне лице фашизму, а в Новому – комунізму.
Дивуватися нічого, бо абсурдами та жахами Біблія кишить:
“І якщо пророк, будучи обманутим, дає відповідь, то знайте, що це Я сам увів його в оману. Я простягну на нього свою руку і вигублю його з-посеред мого народу Ізра́їля. І вони відчують наслідки своєї провини. Провина того, хто питає пророка, буде такою ж, як провина пророка…».
Як бачите, Бог навмисно вводить в оману пророків, щоб вони неправдиво пророчили людям, а потім нищить і пророків, і людей, які їх слухали. Файно, нє?
А ще цей Бог постійно торочить про гидоту, яку чинить його обраний народ, переймаючи її від інших народів. Дивимося, що ж то за гидота:
«На північ від брами, яка веде до жертовника, біля входу був той ідол, що викликає в Бога ревнощі. «Чи ти бачиш, яку страшну гидоту чинять тут нащадки Ізра́їля?…». Тоді Бог привів мене до входу на подвір’я, і я побачив дірку в стіні. Він сказав: «… Пробий цю стіну…Увійди і подивись, які злі, гидкі діла вони тут чинять». Я увійшов і побачив на всіх стінах різьблені зображення всіляких створінь, мерзотних звірів і всяких гидких ідолів… А перед ними стояли 70 старійшин Ізра́їля… Кожен мав у руці курильницю для фіміаму… «Але ти побачиш ще страшнішу гидоту, яку вони чинять». Він привів мене до дому Божого… Там я побачив жінок, які сиділи і оплакували бога Тамму́за… Тоді він привів мене у внутрішнє подвір’я… Там між притвором та жертовником, стояло чоловіків 25. Вони кланялися сонцю, повернувшись спиною до храму Господа…».
Отже, ревнивий не на жарт біблійний Бог вважає страшною гидотою всього-на-всього поклоніння іншим Богам та сонцю і символічні зображення на стінах. Тому надалі велить Єзикіїлю і вірним йому вбивцям таке:
«Склич тих, кому доручено покарати місто, кожного зі смертоносною зброєю!»… «Ідіть по місту… і вбивайте людей. Нехай ваші очі не зжаляться над ними, і не майте до них співчуття. Старого, юнака, дівчину, дитину та жінку вигублюйте і вбивайте… Почніть від моєї святині»!
А ще в Біблії нерідко зустрічається, наприклад, таке:
«І дам їм одне серце, і нового духа дам, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м’яса, щоб вони ходили за уставами Моїми та виконували їх».
Отже Бог заявляє, що може повністю контролювати поведінку і помисли людей, щоб вони були такими, як йому треба. То в чому справа? Якщо він створив людей такими, що здатні псуватися, то, виходить, сам і винен у всіх земних бідах. А тим, хто волає про те, що Бог дав людям вибір, скажу: якщо людині даний вибір, то вона має право і Бога собі вибрати, або не вибирати жодного. А коли людині Бог каже: вибирай ось це, а вибереш інше – уб’ю, то це вже не вибір, а терор.
Як було вище наведено, Богів інших народів у Біблії названо мерзотними, а символічні зображення страшними та огидними. Дивимося тоді, як виглядають херувими, яких Єзекіїль споглядає обабіч Бога ізраїльського:
«Кожна істота мала чотири обличчя і чотири крила. Ноги їхні були рівні, а стопи — наче копита у теляти… Під кожним з чотирьох крил в істот була людська рука… Їхні обличчя виглядали так: усі четверо мали обличчя людини, справа — обличчя лева, зліва — обличчя бика, і кожна істота теж мала обличчя орла… Їхній вигляд нагадував розжарене вугілля… Я побачив, що на землі поряд з кожною живою істотою було по одному колесу… Обіддя чотирьох коліс були повні очей. Коли живі істоти рухалися, разом з ними переміщалися й колеса… Коли істоти піднімалися з землі, колеса піднімалися разом з ними, бо дух, який керував істотами, керував і колесами».
Ось такі «красіві» святі херувими з металевими копитами біля Бога, які ні дупля не б’ють як і куди рухатися. Тому, мусить з ними морочитися постійно якийсь невідомий дух.
Єзекіїль же належить до великих пророків. Ну бо в нього були такі галюцинації, що підозрюю він курив те саме, що й Іван Богослов. Славний він не так їжею, яку лежачи зв’язаним готував на калі (незручно ж таке пам’ятати про великого пророка), як візією воскресіння мертвих. Отак стояв і дивився, як кістки на очах одягалися в плоть, а плоть витріщала такі очі, гей ті колеса, яких з херувимами ганяв дух то з неба, то на небо.
Та й таке воно – святе і боже.
Автор: Марія Дзюба
