Невідома українська діаспора.

 ДРУЗІ! 

Я ПОЧИНАЮ ЗБІРКУ СПОГАДІВ УКРАЇНЦІВ ДІАСПОРИ, ЯКІ ЗМУШЕНІ БУЛИ ЗАЛИШИТИ УКРАЇНУ ВІД ОКУПАЦІЇ ЇЇ ЧЕРВОНОЮ ЧУМОЮ!

Ось як описує сам  Зореслав Строцький свої біографічні дані: «Народився в хуторі, біля села Констянтинівки на Миколаївщині, 6-го травня 1923 року в сім’ї заможного індустріаліста. Мене звали проти волі мого батька Йосипом. Батько мій, Йосип Олександрович, хотів дати мені ім’я Зореслав, але куми і піп вважали таке ім’я жидівському богу неугодне. Почав я освіту від батька. Ми з ним розмовляли кожного дня тижня іншою мовою і, маючи сім літ, я розмовляв на семи мовах, читав на трьох і писав українською і російською мовами. До школи мене не прийняли, бо батька було проголошено ворогом совітської влади. У 1932 році у мого батька відібрали паспорт. Тоді це означало те саме, що за царя було відлучення від церкви. Кожен шарлатан міг його вбити і не нести за це ніякої відповідальності. Батько втік на Донбас, де в той час п’ятирічка була у самому розпалі. Він пристроївся в Макіївці на новому трубозаводі, а у квітні 1933 року я і менша сестра з мамою, тікаючи від голоду, дісталися туди ж, бо там робітникам давали по кілограму хліба, а утриманцям по 400 грамів. Після голодних місяців на рідній Миколаївщині нам здавалося, що ми будемо жити, як царі, бо вже забули, як той хліб виглядає. Між двома кручами, що називалися Нахалівкою, ми знайшли землянку, що текла під час дощу, і там жили. Скоро переконалися ,що 400 грамів хліба нас не прогодують. Ми з сестрою збирали лободу та інші трави, і всі ми почали пухнути. …» Це уривок з біографії Зореслава може комусь з молодих українців буде незрозумілий, але мені, сироті надходять сльози ,щодо такого життя людини! Але головний творчий здобуток Зореслава із Австраліївірші рідною мовою. Саме в них і туга автора за Україною, і щем розбитого життя, і велика синівська любов до рідної землі.

Пропоную його один вірш із книги яку я відрукував в честь нього: «Блискавки й Громи»

ЗАПОВІТ.

ЯК ПОМРУ ТО НЕ ХОВАЙТЕ!

МЕНЕ МІЖ ХРЕСТАМИ!

І ДЛЯ МЕНЕ НЕ КОПАЙТЕ!

ГЛИБОКОЇ ЯМИ!

ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ В ПОЛІ!

ДЕ СКИТСЬКІ МОГИЛИ!

ЩОБ ПО МЕНІ ДІТИ ВОЛІ!

БОСОНІЖ ХОДИЛИ!

ЩОБ ПШЕНИЦЯ КОРІНЦЯМИ!

МЕНЕ ОБІЙМАЛА!

І ЩОБ МОЇМИ ВІРШАМИ!

З ЛЮДЬМИ РОЗМОВЛЯЛА!

ЗОРЕСЛАВ СТРОЦЬКИЙ(АВСТРАЛІЯ)

Підготував статтю Степан Бандера.

Книга, яка може Вас зацікавити:

ВЕЛЕСОВА КНИГА. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap