Вчора хоронили мою сусідку. Скромну, добродушну жінку. Хазяйновиту, співчутливу до чужої біди, дбалу маму і бабусю, яка нікого не вбила, не познущалася, не пограбувала, була побожною, без молитви ні лягла, ні встала, проте священик запевнив і всі навколо апріорі погодилися, що вона ГРІШНИЦЯ.
Виявляється, аби не потребувати масу посмертних «отченашів» для спасіння, людині треба за життя бути сліпою, глухою і емоційно тупою. Бо раптом вона не на те подивилася (вибери собі око); не за те взялася (відрубай собі руку); противилася злому, а ворогів ненавиділа; ближніх-неприятелів, як саму себе не любила та ще й їм могла нашлякувати, як чимсь допекли.
«Не суди і не судимим будеш» одне з купи біблійного безглуздя, бо люди, що природно, судять про все і завжди, тому що – не роботи. Це називається – мати свою думку, відповідно забарвлену емоціями. Дивимося на гарний пейзаж і кажемо, яка чудова природа! Глянемо за вікно, де бушує буря, і кажемо, яка жахлива погода! В кожного з нас є гарна думка про добру, на наш погляд, людину і погана думка про людину недобру. Так само судимо про добрі і недобрі події, випадки, поняття… Словом – про світ і про все, що у ньому. І це абсолютно нормально.
Щодо недобрих людей, то святі отці запевняють, що їх звів диявол, а вони піддалися. Але я вкотре чую заупокійну молитву, де звучить: «…і Ти, що світ сотворив і диявола знищив»! Пониклі і зазомбовані люди слухають і не вловлюють, що неіснуючий вже диявол, якимось робом продовжує штампувати Богу грішників.
Подібними абсурдами кишить читаний протягом 6-8 годин псалтир. Українцям ллється на голови древня ізраїльська міфологія, де закладені печерні і кровожерливі принципи ізраїльського заздрісного і мстивого Бога, якого церква боїться називати по імені, бо насправді він НЕ БОГ, а цар з кількома іменами. Найпоширеніші – Єгова чи Саваоф. Поняття ж Бога, ментально рідне багатьом народам, замість Єгови в Біблію засунули підступно при перекладах на інші мови, інакше чимало народів і українці в т.ч. ще довше опиралися б цій жахливій і крутійській релігії навіть через ту велику кров, яку вона їм принесла для їх упокорення.
Гірко за своїх спрацьованих людей, клеймованих гріхом зі самого народження, які люблять життя і все житейське, які є абсолютно нормальними з усіма своїми радощами і печалями, правдами і неправдами, щиростями і нещиростями, помилками і розкаяннями, ненавистю і любов’ю. Спостерігаю, як вони протягом цих 6-8 годин що 15 хвилин встають і волають безліч разів «Господи помилуй!», наче якість останні злочинці випрошують помилування в ката.
Хто з них крутіше бреше – церква, яка дозволяє собі запевняти, що Бог диявола вже знищив чи святе писаніє, яке твердить, що диявол – князь цього світу?
Недавно я почула від одного пана чудову фразу щодо українців, правда, вона стосувалася іншої ситуації, але, гадаю, підійде й до теми порушеної в цьому дописі:
«Які ж ви, люди добрі, щасливі, що не підозрюєте, які ви нещасні!»
Автор: Марія Дзюба.
Література, яку можна замовити тут.
БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД АБО “НЕ ВБИВАЙ” ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ. ПРОПОВІДНИК СВІТОЯР
СУПЕРКНИГА. СЦЕНАРІЙ КАТАСТРОФ. РУСЛАН МОРОЗОВСЬКИЙ
ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ. ГЕОРГІЙ ЩОКІН
ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС
МАТЕРІАЛИ ДО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАНЯТЬ. РОМАН ШУХЕВИЧ.
УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. ПІДДУБНИЙ СЕРГІЙ
ДІТЯМ ПРО ОПРИШКІВ. РОМАН ЯСЬКІВ.
ХОЛОДНИЙ ЯР. ЮРІЙ ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРИНЦЬКИЙ.
ЗА ВОЛЮ І ДЕРЖАВУ! СПОГАДИ ІЗ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1918-1920 РР. СЕМЕН ЛЕВЧЕНКО
