Сакральні амулети можна знайти в історії будь якого народу. Зазвичай це були речі, що мали особливу символіку та форму, деякі з них навіть увійшли в систему гербів держави. Наприклад – Сварга (Свастика) чи Тризуб (Трисуття).
Один із найдавніших та найсильніших із оберегів – це Мольфа.
Наші пращури уважно спостерігали за явищами і їх наслідками, помічаючи, що допомагає їм, а що шкодить. І на підставі своїх спостережень робили амулети. Тисячоліттями напрацьовувалася і вдосконалювалася традиція їх виготовлення.
Як виготовляється Мольфа?
Мольфу мали право виготовляти лише деякі люди. Це міг бути мольфар, характерник, волхв чи жрець. Але не будь який з них, а лише той, кому це знання було передано з покоління в покоління (не обов’язково як кровному родичу). Майстри знають час своєї смерті і обов’язково навчають вибраного наступника своєму вмінню, щоб воно і в подальшому оберігало нашу націю.
Процес виготовлення кропіткий.
За три дні до початку роботи майстер мав налаштуватися на певний лад, він не мав права ні з ким сваритися, сердитися, в його душі має бути спокій та рівновага. Не можна виготовляти обереги, якщо є тривога, внутрішні переживання чи трапилося якесь горе, адже інакше Мольфа може насититися цим негативом. Робити амулет потрібно зі щирого срібла і виключно в тій формі, яка дійшла до нас з давнини, не можна змінювати жодної деталі у ній. Срібло переплавляється дев’ять разів, при цьому промовляються замовляння для очищення його та наповнення силою. Лише після цього – проходить обряд посвячення Мольфи і можна її віддавати майбутньому власнику. Вона буде захищати його від псування і прокляття, підселення і наврочення, передчасної смерті та різних каліцтв.
Які особливості використання Мольфи?
Власник також має дотримуватися певних правил. Мольфу потрібно шанувати і берегти, дбайливо до неї ставитися і ніколи не насміхатися над її можливостями. При належному відношенні – Мольфу важко загубити, якимось дивним чином вона вміє повертатися до власника. Проте якщо ставлення до неї буде зневажливим – то це не відбудеться. Пращури вірили – предмети також мають душу і відчувають ставлення до себе. Стороннім людям давати в руки її заборонено. Але можна давати близьким родичам, які потрапили в складну ситуацію чи будуть брати участь в чомусь небезпечному. В подальшому, вона передається по роду, з покоління в покоління.
Цікавий факт. Деяким воїнам, які добровільно пішли воювати в 2014 р. проти Московії, були подаровані Мольфи. Бійці побували на передовій у найгарячіших точках. Проте кожен повернувся живим і неушкодженим.
Чому Мольфа потрібна дітям?
Окремо хотілося б сказати про користь та необхідність Мольфи для дітей (до 14 років), особливо немовлят. У них ще немає психологічного імунітету. І небезпека чатує з двох сторін. З одного боку – їм безпосередньо можуть завдати шкоди заздрісники або вороги батьків. На жаль, це дуже поширене явище і в минулому, і тепер. Недаремно немовлят бояться показувати чужим, а старших дітей вважали за краще привселюдно не вихваляти, щоб не наврочити.
Але є ще один бік. Шкода дітям може іти від батьків. Наприклад, якщо хтось проведе чорний обряд на батька чи матір – то те саме автоматично одержить і дитина (прокляття, псування, підселення тощо). Або й простіший випадок. Після народження дітей в сім’ї часто буває досить складна психологічна атмосфера – дорослим важко перебудовувати своє життя, усталені звички тощо. В батьків з’являється депресія, розгораються конфлікти і сварки. І цей емоційний стан також передається дитині. Вона буде знервована, хвороблива, можливе її розумове та фізичне відставання у розвитку.
Дорослим та дітям від року Мольфу потрібно носити завжди на тілі, немовлятам – краще зашивати в одяг чи класти в колиску.
Нехай у Вашому житті завжди панує лад та добробут!
Придбати справжню Мольфу, виготовлену за традицією карпатських мольфарів, можливо у нашому інтернет-магазині.