Ця стаття для наречених, їхніх батьків і найближчих родичів.

Ще й досі, не розібравшись в біблійній писанині, молодим нареченим родичі пропонують обвінчатися в церкві. Але чи слухав хтось уважно, що каже молодим на цьому обряді піп? І чи задумувались ми над тими словами? А правда така, що з точки зору Магії піп проклинає наречених, бажаючи їм безпліддя ,імпотенції, фригідності, байдужості в сексі. Чому? Бо Сарі було 90 років, коли вона вперше народила, а Авраму цілих 100. Тому побажання попа нареченій бути плодовитою як Сара, а нареченому як Аврам є прокляттям. Ось як описується в біблії ця ситуація:

У віці 90 років Сарра народила Ісака. Авраам же мав 100 років, коли народився його син Ісак. 1А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. 3І назвав Авраам ім’я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. 4І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. 5А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. 6І промовила ( заплакала) Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене. 7І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його. 8І
Книга буття глава 21 . Переклад біблії Іваном Огієнком

А ось що пише з цього приводу релігієзнавець, доктор філософії Галина Лозко:

Вінчання за звичаєм Предків

Автор: Галина Лозко

Вінчання християни запозичили з язичницької релігії, бо ці обряди вироблені народом протягом цілих тисячоліть. Самі ж вони нічого принципово нового створити не змогли.

Хіба що вінки з живих рослин замінили металевими коронами, а молитви взяли з Біблії — святого письма християнських конфесій. Зважаючи на нісенітниці цього, з дозволу сказати, “святого”письма, яке читається в церквах, можемо впевнено стверджувати, що такими ж є і “священні узи”, які церква накладає на своїх нерозумних сповідників.( Ледь не половина всіх шлюбів закінчуються розлученнями.) Обхід навколо вівтаря попи здійснюють проти Сонця.( З точки зору Магії це чорномагічний обряд) Спитайте когось із обвінчаних у християнській церкві, чи пам’ятають вони, про що читав піл, і чи знають вони, що означає сам ритуал? Переважна більшість перебувають у якомусь напівсонному стані, і, як під гіпнозом, тупо виконують цей заупокійний чин, чекаючи, коли ж усе те неприродне дійство скінчиться.

Але світогляд наших сучасників, до недавнього часу обмежений біблійними догмами, нині вивільняється для цілісного сприйняття світу і життя як гармонії єдності людини з Богом — космічним Творцем роду земного. Сьогодні вільна українська дівчина з вищою освітою вже не хоче чути на своєму вінчанні слова з християнського Требника: «Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, — і ти бачитимеш добро Єрусалиму по всі дні свойого життя». Не хоче чути з вуст чорноризного попа розповідь про сотворення жінки з Адамового ребра та настанови «жінка нехай боїться чоловіка свого»; не хоче, щоб її благословляли так, як «Господь поблагословив Авраама й Сарру Ісаака і Ревеку, Мойсея і Сепфору…». Не хоче бути «величною, як Сарра», якою так вправно торгував її власний чоловік-сутенер Авраам, і котра, все життя будучи безплідною, спонукала свого чоловіка до статевого життя з рабинею-єгиптянкою, а тоді хотіла відібрати в неї дитину. Сарра ж народила лише в 90 років і сама бідкалась: «Сміх учинив мені Єгова, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Біблія, 1 М.: 16, 21; Требник.- Т. 1: Чин вінчання). Християнський “чин вінчання ” наповнений юдейським змістом і суперечить Життю!

Тож чи є цьому посміховиську якась нормальна національна альтернатива? — запитають молоді українці, які вже отямилися від біблійного дурману. Так, є! Це рідний обряд за Звичаєм наших Предків.

Сповідники Української Рідної Віри вінчаються біля священних дерев. Дерево Життя символізує початок Світу і народження нової родини. Обряд вінчання біля Дерева Життя ніби повертає молодих до початку Тво­рення Всесвіту, де молодий ототожнюється зі Сварогом, а молода – з Матінкою Землею. Так, в обрядодії вінчання Боги відновлюють Творіння, щоразу повторю­ючи появу першої пари людей із Дерева Життя, які в шлюбному союзі народжують свій плід — людське дитя, яке водночас є дитям Бога. Так підтверджується Божес­твенне походження народу, і таким є священне значен­ня обряду вінчання в Рідній Вірі.

Перше рідновірське весілля справили Вогнедана Ралко і Святогор Борисюк влітку 2000 року. Вогнедана, талановита поетеса, закінчує магістеріум при універ­ситеті Києво-Могилянська академія. Духовні пошуки спонукали її познайомитися з біблією і закінчились ве­ликим розчаруванням. Патріотично вихована дівчина не знайшла в ній любові до України. Та, як кажуть язичники-рідновіри, нема розчарування — є пізнання. Звер­нення до Рідної Віри не було випадковим — Вогнедана знайшла те, що шукала. Згодом прилучила до віри в Рідних Богів і своїх батьків, і свого коханого.

Молоді, вбрані в національний український одяг, пе­ред вінчанням моляться до Богів — Рода і Рожаниць. Щоб Боги благословили їхній шлюб, складають пожер­тву. виливаючи священний напій, що зветься медом, і посипаючи зерно на жертовник наших Предків (біля На­ціонального музею історії України). Одразу злітаються пташки, щоб поклювати зерно, яскраво світить Сонечко — добрий знак від Богів, що молитва Ними почута:

Свароже-Роде наш красний!
Дай нам приручитися
до Твого Вічного Живця,
що витікає влітку від джерела Твого,
а взимку ніколи не замерзає!
Дай, Боже, щоб наш шлюб
був добрим і любовним,
пошли нам діточок гарних,
здорових і щасливих
на добро і щастя
народові нашому українському!
Матінка Лада!
Хранителька Роду,
Всеплодюча і любляча Предкине!
Будь з нами поруч есе наше земне життя!
Хай Твоя материнська сила і ласка
огорне нашу родину
і захистить нас від всякого зла!

Молоді обходять навколо жертовника, кладуть квіти, підходять також до статуй Богів, які стоять навколо музею, кланяються до кожного, складаючи свої молитви. У цей час біля священної Липи відбуваються вінкоплетини. Одружені жінки виплітають два вінки: для молодої – з квітів і калини, для молодого – з дубового листя. Починаються вінкоплетини урочистим зачином:

Зійди, Дажбоже, з Неба,
бо нам тебе завжди треба —
віноньки зачинати,
щастечком укладати!
Стули, Боже, з Неба!
Ти нам завжди треба —
Зачни нам весіллячко
на наше подвір’ячко,
тихоє, веселоє,
аби було щасливоє!

Біля священної Липи молодих зустрічає Жриця . Вітаються: «Слава Роду і Рожаницям!» — «Навіки слава!» Молоді кланяються, подають Жриці хліб на рушнику і просять їх обвінчати. Запалюється весільна свічка (в давнину запалювали священне багаття), дружки і бояри стелять весільний рушник, на якому молоді після традиційних запитань, чи люблять вони одне одного, чи бажають взяти шлюб, обмінюються обручками. Звучать молитви з українського Святого Письма — Велесової Книги:

Се повінчаємо Сварога і Землю,
і справимо весілля їм,
де Творець є Сварог,
а навпроти Нього — жона Його.
І се празднество маємо робити,
як для мужа і жони, бо ми — діти їхні.
А тому бажаємо їм здоровими
і щасливими бути і мати дітей багато,
і собою хвалитися, і дивитися до вод,
щоб були велеплодні.

Дружки і бояри вдягають молодим вінки, мати поси­пає їх зерном, що символізує родючість і продовження роду. Жриця проголошує: «Вінчається Дажбожа ону­ка Вогнедана Дажбожому онуку Святогору! Вінчаєть­ся Дажбожий онук Святогор Дажбожій онуці Вогнедані». Звучить пісня:

Благослови, батько
ще й рідненька мати,
Вогнедані й Святогору
ручки пов’язати.

Мати зав’язує руки молодих вишиваним рушником, промовляючи: «В’яжеться той вузол не на день, не на два, а на цілий вік!». Жриця бере за рушник і починає обхід навколо священного дерева такими словами:

Не самі ми йдемо —
Сварог нас веде,
Мати Лада слідом іде,
а ми за ними
з Богами своїми!

Хор співає весільну пісню:

Поміж трьома дорогами рано-рано!
Там здибався князь із Дажбогом
Рано-ранесенько!…

Після трикратного обходу посолонь (за Сонцем) проголошується слава Сварогу, Перуну і Світовиту — цим головним Богам прадавньої Трійці, яка існувала в Україні-Русі задовго до християнства. Дружки і бояри супроводжують цю урочисту ходу.

Після обходу Жриця оголошує молодих подружжям:

Дажбожий онук Святогор
і Дажбожа онука Вогнедана!
За Звичаєм наших Предків,
за законами Рідної Віри
оголошую Вас мужем і жоною!
Живіть щасливо в мирі й злагоді!
Народжуйте і виховуйте дітей!
Поважайте своїх батьків і родичів!
Любіть одне одного!
Творіть славу Рідним Богам
і рідному народові!
Слава Роду!

Молоді відповідають: «Навіки слава!». Цілуються. Жриця знімає з їхніх рук рушник, не розв’язуючи ву­зол. Віднині молода зберігатиме цей рушник як священ­ний знак і як гарант подружньої вірності. Жриця по­дає молодим чару з медом:

Дажбожі онуки Вогнедана і Святогор!
Випийте цей мед на знак любові
і єдності з Рідними Богами,
які живуть у Сварзі
і з вами п’ють за щастя ваше!

Молодий, допивши мед, розбиває чарку об камінь зі словами «На щастя!». Молода каже замовляння: «Як із цієї чарки ніхто не зможе пити, так, щоб нашого шлюбу ніхто не міг роз’єднати!» Молодий цілує молоду, вся громада співає Рідним Богам «Славу Велику», танцюють навколо молодого подружжя:

Дай, Дажбоже, в добрий час,
як у людей, так і в нас,
у щасливу годину
розвеселим родину!

Рідні і друзі вітають молоде подружжя, батьки при­гощають гостей. І далі — все, як і тисячу літ тому: мати у вивернутому вовною назовні кожусі (символ багатства і родючості) буде зустрічати молодих з хлібом-сіллю, хлопчик переливатиме дорогу водою, а молодий, подя­кувавши, переноситиме молоду через воду. Буде й традиційне українське весілля з короваєм, шишками, спі­вом і танцями, викраденням і викупом черевичка моло­дої, а на другий день — з тими чобітьми, які тещі «зять дав, а за тії чоботи дочку взяв», танцями на рядні та знаменитою тачкою, на якій возять батьків…

А ось ще один матеріал на цю ж тему: Автор: Сергій Поборський

Християнство зазвичай намагається себе протиставити юдаїзму і часто порівнює юдаїзм із смородом, а християнство – з ароматом, хоча, цей смердючий аромат знаходиться в єдиній «священній» книзі Біблії і пов’язаний в єдине ціле. Проте, подивимося на християнське церковне богослужіння. Що воно пропагандує? Юдейський сморід або Христовий аромат?

Аналіз усіх християнських служб: полуношниця, ранкова, читання годин, літургія (обідня), вечірня, повечір’я, хрестини, молебні, вінчання, панахиди, відспівування покійників. Велику частину часу усіх цих богослужінь славословлять юдейські персонажі: Ізраїль, Ізраїль, бог Ізраїлю, бог євреїв, бог Авраама, бог Ісаака, бог Якова, Єрусалим, річка Іордан, Ісайя, Мойсей, Адам, Ной, Ісус Навин, Соломон, Давид, Сара, Ревека, Рахіль і т. д. і все, що пов’язано з цією шатією-братією.

І уся ця мерзотність, що не має до [України] ніякого відношення, все це жидолюбіє і жидомудріє забиває [українцям] мізки щодня. Тобто хто ходить в цю християнську церкву, втрачає і національне світовідчуття і розум, і волю, і душу. Наприклад, в процедурі вінчання [української] пари, піп викидає такі словеса: «Звеличся, жених, як Авраам, благословися, як Ісаак, і розмножуйся як Яків… І ти, наречена, звеличся як Сара, звеселися як Ревека, і розмножуйся як Рахіль». [Українській] молодій парі ставляться в приклад жидівські персонажі з усіма їх мерзотними якостями. Що може бути принизливішого для національної самосвідомості молодих?

Християнська церква щодня веде широку сіоністську пропаганду.

Ось приклад. Церква на територію Олександрівської лікарні в Києві. Гляньте на малюнки на фундаменті церкви. Праворуч хрест, а ліворуч менора. Християнство є сектою і рекламною агенцією юдаїзму.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/antolohiia-khrystyianstva-halyna-lozko/

АНТОЛОГІЯ ХРИСТИЯНСТВА. ГАЛИНА ЛОЗКО

Ця книга не повторює типові підручники, а подає документальні матеріали, що сприятимуть засвоєнню й осмисленню студентами знань з релігієзнавства та культурології. Мета посібника — спонукати читачів до пошуку й вивчення джерельної бази, а саме автентичних історичних документів, указів і послань, правил і циркулярів, літературних творів, які відображають розвиток чи занепад культурних явищ в Україні та інших європейських країнах. У глобальних умовах інформаційної війни посібник буде корисним для всіх, хто цікавиться альтернативним поглядом на події двохтисячолітнього періоду маніпулювання людською свідомістю.