Суд в Амстердамі наказав повернути “скіфське золото” Україні

Апеляційний суд Амстердама вирішив, що колекція так званого “скіфського золота” належить Україні та повинна повернутися українській державі.

Справа стосується колекції “скіфського золота”, яке під час захоплення Росією Криму перебувало на експозиції в нідерландському музеї.

14 грудня 2016 року суд Амстердама вирішив повернути Україні “скіфське золото”, однак у січні 2017 року кримські музеї почали процес оскарження рішення.
Провадження затягнулося та було призупинено до вирішення питання про відвід судді на вимогу України. Врешті апеляційна палата суду Амстердама 28 жовтня минулого року задовольнила клопотання України.

В лютому 2014 року колекція “скіфського золота” була вивезена в Амстердам для участі у виставці “Крим: золото і таємниці Чорного моря”, яка проходила в Музеї Пірсона.

Виставка складається з колекцій п’яти музеїв, один з яких знаходиться в Києві, а чотири – в Криму. Серед 500 експонатів виставки – артефакти зі скіфського золота, церемоніальний шолом, коштовне каміння і мечі стародавніх греків і скіфів.

Українська сторона заявила, що золото скіфів з чотирьох кримських музеїв має повернутися в Україну. Росія наполягала на його поверненні до Криму, який вона анексувала в березні 2014 року.

Джерело: https://www.ridivira.com/uk/novini/sud-v-amsterdami-nakazav-povernuty-skifske-zoloto-ukraini


Нас можна читати у Твіттері: 
https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Книги, які можна замовити тут:

КОД УКРАЇНИ-РУСІ. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ

Це про книжки С. Піддубного пишуть, що одна сенсація наздоганяє іншу. Найнеймовірніші, найдивовижніші з них — вельми аргументовані спростування наявних у світовій історіографії поглядів на місце розташування тих чи інших історичних пам яток далекої минувшини. Уперше в українській історіографії автор докладно розглядає давньоукраїнські основи — Богів, героїв, племена, держави, мову, дохристиянську релігійну систему наших Предків. До дослідження залучено широкий пласт літератури: Влескнигу, праці Геродота, Гомера, Гесіода, Біблію і багато інших джерел. Доводи та висновки автора ґрунтуються також на численних світлинах артефактів, пам яток, святилищ, мапах тощо. Для широкого загалу.

ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.

Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892,1895,1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої іще в студентські роки. Безпосередній намір написати цей твір виник у Яворницького 1889 p., після видання двотомної праці «Запоріжжя у залишках старовини й переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопу-бліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.

У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї Історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії – Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліїю перед образом січовика?https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?client=ca-pub-9860590510049993&output=html&h=280&slotname=8625056052&adk=675651267&adf=3820706560&pi=t.ma~as.8625056052&w=770&fwrn=4&fwrnh=100&lmt=1635506920&rafmt=1&tp=site_kit&psa=1&format=770×280&url=https%3A%2F%2Fsribnovit.com%2Fkultura%2Fvishchyy_oleh%2F&flash=0&fwr=0&fwrattr=true&rpe=1&resp_fmts=3&wgl=1&uach=WyJXaW5kb3dzIiwiMC4wLjAiLCJ4ODYiLCIiLCI5NS4wLjQ2MzguNTQiLFtdLG51bGwsbnVsbCwiNjQiXQ..&dt=1635506913880&bpp=4&bdt=506&idt=445&shv=r20211026&mjsv=m202110250101&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3Df3c9f0639859f65c-22fd017bf0ca00c1%3AT%3D1633880740%3ART%3D1633880740%3AS%3DALNI_MYiyGTht7t9x86XDYRQD7tomBgwWA&prev_fmts=0x0%2C770x280%2C770x280&nras=1&correlator=659752877341&frm=20&pv=1&ga_vid=208404638.1633880741&ga_sid=1635506914&ga_hid=1399607063&ga_fc=1&u_tz=180&u_his=6&u_h=768&u_w=1366&u_ah=728&u_aw=1366&u_cd=24&adx=290&ady=9101&biw=1349&bih=625&scr_x=0&scr_y=6699&eid=31060566%2C31063167%2C31063182%2C21067496%2C31062931&oid=2&psts=AGkb-H-QooSkcYIkAur9QJ-JGVFU_EJ5OJtD-6LnHrrsJ_ZTFmf8XFWOIOqfDo8AvZQgtjWomG6nZOBmG7BA5fO9EA&pvsid=747173569498601&pem=964&ref=https%3A%2F%2Fsribnovit.com%2Fcategory%2Fistoriia%2F&eae=0&fc=1920&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1366%2C0%2C1366%2C728%2C1366%2C625&vis=1&rsz=%7C%7CopeEbr%7C&abl=CS&pfx=0&fu=128&bc=31&ifi=4&uci=a!4&btvi=3&fsb=1&xpc=z3rYEYqQ86&p=https%3A//sribnovit.com&dtd=6537

Відповідь на це та ряд інших запитань дає книга. Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Яке було їх військове і бойове мистецтво? Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти – характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак – не пияк».

Розкриваються утаємничені сторінки козаччини, чого немає у поважних узагальнюючих виданнях з історії України. Книга відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів, цікавістю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істориків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap