1-7 травня — Русалії — Русальний тиждень (сьомий тиждень після Великодня Дажбожого). Протягом цього тижня жінки розвішують на деревах шматки полотна як жертви Русалкам (або Мокоші), дівчата плетуть для них вінки, кидають на воду разом з пахучим зіллям (лепехою, полином, любистком, м’ятою, шовковою травою та ін.) Це не стільки обереги, як дарунки Русалкам — найдавніша магія перед початком купального сезону. Польовим Русалкам приносять жертовний хліб і кладуть на ниву. Існує повір’я: хто вмирає або народжується на Русальному тижні, той стає Русалкою. Увесь Русальний тиждень у наших Предків був святково-чарівним, і кожний день у ньому мав своє значення і призначення.
1 травня — Майя — давньослов’янська Богиня рослинності, яка вкриває листям дерева, травами землю «замаює». День посвяти відаючих жінок. У західних країнах Європи з 30 квітня на 1 травня — Вальпургієва ніч. Цього дня вшановується також і Білобог — Бог білого (світлого) дня, добра, щастя; згадується у Велесовій книзі; ім’я цього Бога походить від старослов’янського кореня біл-, індоєвропейського bhol, bha — сяяти, блищати, що асоціативно завжди пов’язувалось із вищим, божественним світлом. Тотожний Світовидові. Виступає переважно в парі з Чорнобогом як два протилежні начала. На думку багатьох дослідників, Білобог тотожний грецькому Аполлону. Геродот записав у V ст. до н. е., що Аполлон прийшов із Гіперборейського краю на о. Делос, тобто із Скіфії в Грецію. Кілька італійських писемних згадок також вказують на тотожність Аполлона з Білуном, Білобогом: Apollini Beleno, Belts, Belenus, Belinus.
2 травня — свято Живи, або Солов’їний Великдень. Приліт солов’їв; потім у п’ятницю по них ворожать: слухають, скільки літ накує зозуля. Моляться про довголіття та здоров’я. Жива — Богиня життя, яка перевтілюється в зозулю, пророкує майбутнє. Польські джерела називають її дочкою Трояна.
4 травня (четвер) — Русалчин Великдень — головне свято Русалок — Берегинь Роду. Поминаються Душі Праматерів, приносяться жертви зі свіжовипеченого хліба на води річок. Як подає С. Килимник, молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають (розкладають їжу в полях, лісах, запрошують Русалок «їсти й пити та охороняти наші ниви»), а в четвер настає найголовніша фаза святкування — Русалчин Великдень.
Русалчин Великдень — невід’ємне свято Русального тижня. Це завивання вінків, початок «Водіння Куста». Люди добре розуміли стародавню заборону працювати в ці святки, тому влаштовували веселощі, бо в цей день веселяться й самі Русалки: саме у свій Великдень вони відчувають життя так само, як і люди, тому їх «пригощають» людськими стравами і разом з нами вони водять хороводи, беруть участь в ігрищах та веселощах, можуть любити й радіти життю.
Ритуальнi страви: солодощі, яєчня, пироги тощо.
5 травня (п’ятниця) — Мокоша весняна (свято має рухому дату, випадає на п’ятницю Русального тижня). Обряди Русального тижня. Вшанування Богині Мокоші — покровительки жіночого рукоділля. Заборона в цей день усіх видів жіночих робіт, пов’язаних з рукоділлям (шити, прати, прясти, виплітати і т. д.).
8 травня у понеділок — Проводи Русалок. Це спеціальні обряди, щоб позбутися них, спонукати повернутися їх у свій світ. У цей день дівчата в полі, в житах, роблять спільний обід — тризну в честь Русалок. Після тризни дівчата ходять по полях з розплетеними косами і вінками на голові, співаючи проводи Русалкам:
Проводили русалочок, проводили,Щоб вони до нас не ходили,
Та нашого житечка не ломили,
Та наших дівочок не ловили.
(інше датування цього обряду — «десятий понеділок», або христ. Вознесення, або перший понеділок Петрівки — видаються помилковими, оскільки вони міцно пов’язані з самими Русалками, Зiльником, Зеленою Неділею).
9 травня — Велес (весняний, або теплий). Присвячується весняному вшануванню Бога Велеса. Про це свідчать реліктові обряди, з допомогою яких можна достовірно реконструювати основні риси міфології цього культу через християнську надбудову цього свята — так званого «св. Миколая весняного» (або «Миколи теплого», «чудотворця», що ортодоксальні християни святкують 22 травня).
10 травня — Зільник. У цей день збирають цілющі трави, копають лікувальне коріння. Це день знахарок. Трави збирали самі жінки (найцiлюще зілля — те, яке збирали голими), тому це було винятково жіноче свято. Ритуальні обіди в лiсi, в полі, де збирають зілля: яєчня, вареники, риба, ряжанка. Жертва траві у вигляді хмільного напою — кроплять траву перед обідом. Після збору трав жінки влаштовували колективне купання у трав’яному напарі.
Література, яку можна замовити тут:
УКРАЇНСЬКІ МАГІЧНІ ЗАМОВЛЯННЯ
У книзі “Українські магічні замовляння” зібрані автентичні зразки древніх фольклорних текстів українського народу.
Замовляння – є найдревнішою пам’яткою народної культури, тисячоліттями передаючись з уст в уста. В них глибока архаїчна мудрість та релігійність нашого народу. Автором представлені магічі замовляння, класифіковані за різними тематиками: цілющі, військові, мисливські, господарські, любовні тощо. Проаналізувавши їх, дізнаємося наскільки сильним було слово у давнину. В основу їх покладений святий український звичай, без якого немислимий наш народ. Ці замовляння є своєрідним оберегом, які захищали не одне покоління. Книга буде цікава усім шанувальникам українського фольклору, а особливо дослідникам історії та релігії.
МІФИ І ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ
Шановний читачу! Перед Вами предковічний усний язичницький епос України, що подається розлого, всебічно, друкуються українські міфи та легенди, що старовинніші від єгипетських пірамід. Видання є корисною цікавинкою як для дорослих, так і для дітей та юнацтва; книга також стане в пригоді вчителеві, викладачеві україно- та народознавства, студентові, зрештою – широкому читацькому загалові, котрий прагне пізнати витоки Української Духовності.
БОРЕК І БОГИ СЛОВ’ЯН. ІГОР Д. ГУРЕВИЧ
Відкрий для себе психологію слов’ян! Відшукай скарб, захований Волхвами!
Разом з Бореком перенесися в часі у міфічні краї, святі гаї, урочища й підземелля. Поринь у небо на чорному жеребцеві. Натрап на великого вепра і вовкулаків. Зустрінь воїнів, ворожбитів, охоронців вогню, передвісників долі. Пізнай пантеон давніх Богів слов’ян!
КОМПЛЕКТ 15 ПЛАКАТІВ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМИ РІДНИХ УКРАЇНСЬКИХ БОГІВ
Замість юдохристиянських ікон.
ВЕЛИКИЙ КОД УКРАЇНИ – РУСІ. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ.
“Великий код України-Русі” можна сміливо назвати родовідною книгою українського народу. Вперше в українській історіографії докладно розглядаються давньоукраїнські основи – Боги, герої, племена, держави, мова, дохристиянська релігійна система. До дослідження залучено широкий пласт літератури: праці Гомера, Гесіода, Есхіла, Геродота, Світонія, Біблія, Велесова Книга і багато інших джерел. Доводи та висновки автора ґрунтуються також на численних світлинах артефактів, пам’ятників, святилищ, на стародавніх картах тощо.
ГРЕГІТ. ЗБІРКА РАННІХ ТВОРІВ. ВОЛОДИМИР ШАЯН.
Ця збірка містить невідомі широкому загалу ранні твори Володимира Шаяна — українського філософа, санскритолога, релігієзнавця, психолога і педагога, поета, прозаїка, перекладача, громадського діяча, основоположника Відродження Рідної віри українців, Віри Предків, одного з перших дослідників “Велесової книги”, професора.
Володимир Шаян по праву визнаний засновником української етнофілософії, що ґрунтується на українському автентичному світогляді, позбавленому іноземних світоглядних і духовних надбудов. Запропонував ідею етнорелігійного ренесансу — відродження рідної релігії в Україні та інших європейських країнах.
СВЯТО. ВОЛЕЛЮБ ДОБЖАНСЬКИЙ
Відродження наших прадавніх Свят – це дорога до розуміння коренів культури нашого народу, його історії, основи нашого сьогодення і дороговказу у майбуття, адже саме без нашого минулого, нема в нас і свого майбутнього.
Українці, повертаймо свої свята, їх сутність та обрядовість, тоді з нами будуть і наші Боги, і наші Предки! Дотримуватися Звичаю свого народу, який даний нам Богом і генетично закріплений – святий обов’язок кожного. Це те, що об’єднає населення в єдиний народ, дасть нам силу, збереже нашу автентичність і неповторність, наш Рід.
РЕЧНИК РІДНОВІРА
Нам нема причини сором’язливо опускати очі долу, коли мова заходить за наших Пращурів – ми з Вами маємо чим пишатися. Наші Предки мали, закарбували, зберегли і донесли до нас головні СВЯТИНІ РОДУ нашого: ЗВИЧАЙ – Космічні Закони мирного і гармонійного співіснування з Природою; СВЯТА з їх багатющими різнобарвними світоглядними обрядами; МОВУ – носія духовного розвитку народу; археологічні пам’ятки-СВЯТИНІ – свідчення історичного минулого народу, схованого у сивині тисячоліть. Ми все це маємо!
Тому годі нарікати на Долю, схилятися перед труднощами та негараздами. Майже всі наші біди, якщо взагалі не всі, походять від того, що ми просто не виконуємо свій обов’язок перед своєю Землею, перед своїм РОДОМ, врешті-решт, один перед одним. Отож не гаймо часу! Повертаймо ЗВИЧАЙ Прабатьків через себе, для себе, для свого Роду, для тих, хто ще не розуміє, що він втратив і втрачає! І це є вимога часу, наш головний обов’язок перед Україною щодо повернення ГОЛОВНИХ ОДВІЧНИХ СВЯТИНЬ НАШИХ ПРАЩУРІВ!
ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН – ТОМ II
«ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ» — фундаментальна праця видатного українського вченого-санскритолога й філософа Володимира Шаяна (1908—1974) — засновника Ордена Лицарів Бога-Сонця (у діаспорі) та одного з лідерів Руху за відродження української рідної національної віри. До книги ввійшли найважливіші статті, дослідження, наукові розвідки, медитації з питань давньоукраїнської міфології, яку Шаян аналізує й трактує в тісному зв’язку з давньоукраїнською історією, філософією та ментальністю.
Книга «Віра предків наших» є формою пізнання великого і прекрасного духовного світу давніх українців, пізнання творчого генія українського народу, що його упродовж віків і тисячоліть намагалися знищити вороги української національної духовності й самобутності. Книга «Віра предків наших» вперше видана 1987 року в Канаді й відіграє важливу роль в популяризації й утвердженні язичництва, рідної української національної віри.
