Від редакції.
Покрова, Мати Слава , Магура, праукраїнська Богиня Перемоги. Покрова тому, що покривала Воїнів своїми крильми, щоб їх не бачили вороги.
Друзі, ось і дочекалися чергового величного Свята наших Предків – ПОКРОВУ, яке приходить до нас 1 жовтня! Це Свято і зараз ще більш-менш шанують і в селі (майже ніхто – особливо літні люди – не робить важкої роботи, і дехто йде навіть до церкви), і в місті (хоча набагато менше). Звідки така пошана до стародавнього Свята? На чому вона ґрунтується?
Витоки всіх наших прадавніх свят сягають глибини багатьох тисячоліть, мають ґрунтовні світоглядні засади, спираються не на якісь окремі події, чи погляди якоїсь, навіть видатної постаті, а визначені Законами Природи, чи, як цілком слушно зараз говорять, Законами Всесвіту, Всесвітнім Розумом, або, як наголошує більшість людей, – БОГОМ.
Ці Свята можна не святкувати, можна їх не сприймати, можна про них і не знати, як це спостерігається у більшості людей зараз, але це нічого не міняє – вони існують, незалежно від нашого сприйняття. І коли ми цього не знаємо, чи не розуміємо, або ж не хочемо знати, – то це вже наші проблеми.
Однак, якщо ми не живемо за Законами Природи, якщо навіть не знаємо і не хочемо знати їх, то рано чи пізно ми увійдемо з нею в конфлікт, що і бачимо зараз і що загрожує в найближчому майбутньому людству, якщо воно не змінить свого ставлення до Законів Природи, тяжкими катастрофічними наслідками.
Свято ПОКРОВИ посідає почесне місце серед пошанованих Свят в Україні. Шанується воно, як і більшість сучасних свят, одночасно і християнами і рідновірами України, тільки зміст Свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.
Як відомо, християнське походження свята пов’язується з Візантією. У 903 році (за деякими джерелами – 910 рік) у Царгороді (Константинополі), що був оточений чужинцями, Божа Мати начебто покрила у Влахерській церкві омофором городян (сповістив про це через деякий час юродивий, що був присутнім там), що було розцінене як провістя перемоги, бо невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили дітей, жінок і літніх людей від нападників. Як бачимо, це видіння юродивого було розцінено як захист від завоювання сарацинами Візантії.
Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Причому за церковним календарем це звичайне собі невелике святце, присвячене, практично, незначній події.
Як пише Лев Силенко, візантійський патріарх проголосив (канонізував) “Свято Похвали Богородиці”, яка “допомогла візантійцям затопити скитів у Босфорі” (ще одне розходження – вже не сарацинів, а скитів). У п’яту суботу великого посту ( а це, як відомо, навесні) греки з акафистом хвалять “Покрову” за таке ”покровительство”.
Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження християнської Покрови. Одночасно бачимо досить обмежену суттєву наповненість християнського свята – порятунок від ворога (і ВСЕ).
Після хрещення Русі-України і прийняття грецької віри це по суті антиукраїнське свято (потоплення скитів-українців у Босфорі) автоматично відзначається уже українцями-християнами як своє, рідне, національне… Чи можна собі уявити більше безглуздя? Ви можете, наприклад, уявити собі німця, який святкує поразку своєї армії під Сталінградом. Скажете, що це «клініка»! Так і є! Але ж це повна аналогія з християнською Покровою!
Чому таке порівняно невелике і до того ж чуже свято набуло на Україні такої популярності, що запорізькі козаки вважали Покрову своєю захисницею-покровителькою, а день Покрови – національним Святом? Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю козаки відзначали це Свято на Січі у своєму головному храмі св.Покрови. На честь Покрови зводилися найпишніші собори. З цього дня розпочинались і масові храмові свята. Чи помогло це запорожцям? Хочеться запитати – де тепер запорізька Січ? Може, тому так сталося, що поклонялись чужим святиням, святиням свого ворога?
Незвичайна популярність та величність Свята Покрови пояснюється дуже просто, хоч цього вперто не бажають визнавати і помічати представники християнства. Корені виникнення Свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані зі станом Природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.
Які ж це особливості? Загальновідомою ознакою Покрови є те, що в цей час Земля покривається листям, або(рідше) снігом.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це Свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, та хоч би онучею, най ся дівкою не мучуся”. Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст., якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді. Приблизно в цей час іноді випадає сніг, що дає привід порівнювати сніговий покрив з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.
На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті “би щастя їх судьбу від нещастя накрило…”, що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.
Покрова – це також старовинне народне Свято, пов’язане з культом поминання Предків та творення нових родин.
З Святом пов’язано чимало метеорологічних спостережень. За станом погоди на Покрову намагалися передбачати характер майбутньої зими:
– на Покрову горішній вітер з півночі, то зима холодна і з хуртовинами;
– вітер низовий з півдня – то – тепла;
– вітер із заходу – зима сніжна;
– вітер протягом дня змінює напрям – зима буде нестійкою;
– з вишень не опало листя – на теплу зиму;
– сніг не покрив Землю – не впаде і в листопаді та грудні.
То як бути тоді зі старим і новим стилем календаря? За яким із них передбачувати погоду? Адже наші Предки були хліборобами, і для них прогноз погоди мав виняткове значення? І, головне, – яким боком тут християнська наповненість свята?
Цікаво також, що цей день вважався строковим для початку нових робіт та завдань. Зокрема, про найми кажуть: “Від Покрови до Хрещення”, або “Від Покрови до Юрія” тощо. Закінчувався офіційний термін найму робітників (“строкачів”) і зголошувався новий (зимовий), котрий тривав до весняного Миколи. У Карпатах це був останній день повернення отар з полонин. Під цю пору завершували останню мандрівку й чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче вдома”.
Як видно з семантики назви, суті і обрядових дій Свята, символіка Покрови пов’язана з природою, одруженням, пошануванням пам’яті Предків, помочі вдовам тощо, але ніякого відношення до Діви Марії не має, бо ПОКРОВА є давнім величним Звичаєвим Святом, якого не змогли до кінця знищити і затьмарити навіть тисячолітнє панування чужої віри і влади. Тобто козаки шанували оте старе, Прадавнє Свято, може, й на рівні підсвідомості. Сьогоднішні козаки, на превеликий жаль, все це роблять свідомо, не бажаючи осягнути простої істини: хто молиться чужим богам, той житиме рабом за чужими законами. Чи довго це буде?
До речі, православна церква України (ПЦУ) 1 вересня 2023 року перейшла на новий календар свят (отака ціна святам – коли захотів, тоді й святкую). Тому у 2024 році християни святкуватимуть Покрову не 14 жовтня, як раніше, а 1 жовтня, тобто дата святкування у християн тепер співпадатиме з прадавнім Святом. Але тільки дата, а не його суть.
То може краще стати самими собою, позбутись рабського світорозуміння, повернути на почесне місце одвічний Звичай, Свята, мову, своїх Героїв? Адже тільки за цих умов може сповниться оте чудове ШЕВЧЕНКОВЕ ПРОРОЦТВО “…в своїй хаті своя й Правда, і Сила, і Воля!”
Дай, БОЖЕ, щоб швидше настали ці часи!!!
Зі святою ПОКРОВОЮ нас!
Автор: Волелюб Добжанський
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%86%d1%96%d0%b2-%d0%b7/
Велесова Книга – історія українців з прадавніх часів і священний кодекс слав’ян. Піддубний Сергій
Кількість сторінок: 96
Мова видання: укр
Рік видання: 2024
У березні 2024 р. вийшло одночасно два варіанти найдавнішої літературної, історичної і духовної памятки Ілар Хоругин. Велесова Книга _ подарункове та звичайне. Слідом за ними йде у світ дане видання. Це, по суті, перший повноцінний тлумачник Велесової Книги, в якому пояснюються історичні події, висвітлені в Книзі, у відповідності з іншими джерелами. За допомогою Книги і цього тлумачника читач відкриє для себе багато чого нового _ як-от, достовірне місце проживання гунів, яким імям називали їхнього очільника Аттилу на Русі; про походи русів і будівництво ними міст за морями; про перші наші держави і столиці; про багатьох досі невідомих наших достойників, їхню силу, славу і культ; про те, яку віру сповідували, які пісні співали, що жертвували Богам тощо. Вперше друкується низка ілюстрацій, які також підтверджують правдивість викладеного автором Велесової Книги Іларом Хоругиним.
