Цвітіння жита – найважливіша аграрна дата, за якою визначають святкування Русалій. За народними віруваннями, в русальний тиждень, коли цвіте жито, русалки виходять з води і гуляють по полях та лісах.
Вони полюють на молодих парубків та дівчат і можуть залоскотати їх на смерть, чи заманюють їх у своє підводне царство. Особливо небезпечно купатися в річках цього тижня, бо русалки залоскочуть і залишать в себе.
“Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
– Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте…
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.”
«По житу вона ходит: кому зародит добре, а кому — нияк, зничтожае жито». (Брестська обл. Білоруське Полісся)
«Пакуль жито красуе (цвіте), русалки у жите ходять» (Білоруське Полісся, Берестейщина, Україна)
Русалки не мають на собі одягу, у них біле знекровлене тіло (за деякими оповідями – блакитне, синє або темне), довге, хвилясте волосся, зелене, як трава; стан високий і гнучкий, а очі палкі і сині., як морська глибочінь. (Гнатюк В.М. “Знадоби до української демонології”, Львів, 1903 р., ст.212)
В переддень Купала (Купальниця) розкладають іменні русалки вогонь коло ріки і скачуть через нього, а безіменні вибігають з води, хапають попіл з іскрами, посипають голову, щоб росло волосся, і знов скачуть у воду.
Треба: В русалчин тиждень на вікнах розкладають гарячий хліб, гадаючи, що його парою русалки будуть ситі. Ранком, як тільки зійде сонце, дівчата йдуть у поле “на жита” і беруть з собою хліб із житнього борошна, спечений окремо та замішаний на свяченій воді . В полі дівчата ламають хліб на кілька шматків, діляться ним порівну, а потім кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, і там на межі кладе той хліб для русалок – “щоб жито родило”.
Автор: Алесь Ясноок
Література, яка може Вас зацікавити:
УКРАЇНСЬКИЙ РІК. ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ. СЦЕНАРІЇ ПРОВЕДЕННЯ СВЯТ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.
Автор цієї книги не є богослов чи теолог і не ставить перед собою мету очорнити якусь релігію, образити почуття віруючих, переконати у поверненні до ведичної філософії наших предків. У кожного своя дорога до Храму.
Автор — історик. А історія — вчителька життя. Тому він намагається прояснити витоки нашої духовності. Адже українській цивілізації — понад сім тисяч років. Чому одні святкують Різдво 25 грудня, а інші — 7 січня? Чому одне свято ми називаємо Паска, Воскресіння і Великдень?
ВОЛХОВНИК: ПРАВОСЛОВ РІДНОЇ ВІРИ.
Давнє вчення про Бога-Слово свідчить, що словесна магія містить потужний енергетичний запас Сили, яка зберігає народи і нації. Саме Слово творить Космос із Хаосу, а отже – постійно сотворює Світ. Це четверте видання Правослова доповнене переважно найдавнішою духовною поезією в перекладах українських мислителів з атлантичної та ведійської спадщини. Книга розкриває природне віровчення, яке існувало, починаючи від X тисячоліття до н. е. – і буде корисною для сучасної релігійно-обрядової практики в громадах рідновірів та духовної освіти. Тут з багатьох рідкісних джерел зібрані стародавні віровчення та автентичні молитви до Богів Природи та Всесвіту, які допоможуть українцям відновити втрачений зв’язок зі своїм рідним Небом.
В оформленні обкладинки використано роботи видатного українського художника рідновіра Крижанівського Віктора Володимировича (Сонцеслава)
ВЕЛЕСОВА КНИГА. ВОЛХОВНИК
“Велесова книга” — найдавніша літературно-історична пам’ятка прадавніх українців, єдина дерев’яна книжка, що не згоріла у вогнях інквізицій і дійшла до нашого часу
МІФИ І ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ
Шановний читачу! Перед Вами предковічний усний язичницький епос України, що подається розлого, всебічно, друкуються українські міфи та легенди, що старовинніші від єгипетських пірамід. Видання є корисною цікавинкою як для дорослих, так і для дітей та юнацтва; книга також стане в пригоді вчителеві, викладачеві україно- та народознавства, студентові, зрештою – широкому читацькому загалові, котрий прагне пізнати витоки Української Духовності.
