Тепер, коли настає Пасха (з івриту [Pesaḥ] – Песах), це ідеальний час для нас, щоб поговорити про культ яйця, навіть якщо його шлях необхідно побачити з того часу людності коли кам’яні знаряддя праці почали витіснятися мідними.
По праву доведену першість в вшануванні символу яйця варто віддати трипільській етно-культурній спільноті. Археологами на трипільських поселеннях виявлено особливу форму глиняної пластики яйцеподібної форми, яка нагадує традиційні українські писанки. Це знахідки з ранньотрипільського поселення с. Лука-Врублівецька на Дністрі, поселення Солонченах І (Молдова), поселення поблизу с. Бодаки на Волині та у похованнях пізньотрипільського могильника у с. Вихватинці (Молдова)[1].
В розпорядженні археологічної науки опинилися вироби яйцеподібної форми, всередині яких були додатково закладені мініатюрні глиняні кульки. Дослідники вважають, що вони мали культове магічне значення[2]. Цікаво, що такі ж сакральні вироби у своїх канонічних деталях виявлені на поселеннях Стародавньої Русі. Український вчений-археолог Г. М. Шовкопляс у своїй статті «Давньоруські писанки (з колекції Державного історичного музею УРСР)»[3] чи не вперше натякнула, що яйцевидні керамічні вироби з кульками всередині доби Стародавньої Русі мають своє давнє походження, й подібні вироби були відомі ще з трипільських часів.
Разом з цим відомий археолог Михайло Відейко при написанні своєї докторської дисертації долучив археологічний, досить показовий матеріал, згідно з яким магнітні зйомки деяких трипільських поселень у плані укріплень нагадують яйце, жовтком якого була сама забудова[4]. Все це, а також трипільські символи збережені на писанках давньої України, могло б означати, що культ яйця з його символічно-декоративним виконанням вперше на європейському континенті оформлюється в трипільській етнокультурній спільноті й доходить до української нації.
Наступні подані нами археологічні матеріали фіксують вшанування символу яйця вже в часи бронзи. Такі артефакти підіймаються з розкопок курганних поховань на території України (2700-2000 рр. до Р. Х.). Культ яйця тоді все ще зберігався у виготовленні глиняних та кам’яних моделей, але в похованнях вже трапляються шкарлупки яєць диких птахів з ознаками фарбування. Як зазначає археолог Валентина Корпусова, під час дослідження сабатинівських поселень культові зашліфовані моделі яєць (з амфіболіту та кварцу, також глини, тальку) знаходили майже в кожному житлі під вогнищем або серед інших культових речей. На одному з кам’яних яєць були вигравіювані позначки – символ «сосонка»[5] (прадавній символ «Дерева Життя»). В цей же період бронзової доби, на території Західної Європи у похованнях давньогрецьких міст-держав археологи знаходять унікальні страусині яйця, які розписані та пофарбовані неймовірними сакральними знаками природної релігії. Деякі зразки цих ритуальних яєць зберігаються в Британському музеї (Фото 2, 3).
Навіщо було прадавнім мисливцям ризикувати здоров’ям полюючи на страусині яйця задля їх культового оформлення для науковців залишилося загадкою. Тим більше, що за такими сувенірами доводилось подорожувати на значні відстані. Але такі культурні шедеври вартують того щоб отримати копняка від найбільшого у світі птаха.
Далі необхідно розглянути знахідку розкопану в східній китайській провінції Цзянсу. Тут світу відкрилася гробниця знатної родини періоду приблизно 770-475 рр. до Р.Х. в якій знайшли глечик з вцілілими курячими яйцями пофарбованими червоною вохрою (Фото 4).
Всі ознаки такої знахідки вказують на використання фарбованих яєць в поминальних церемоніальних діях, які вже були відповідно оформленні щонайменше дві з половиною тисячі років тому. З цього здається, що культові червоні яйця були включені в ритуальну практику природних релігій задовго до того як біблійні теологи розвинули легенду про яйце, яке нібито почервоніло в руках імператора Таверія від слів «Христос Воскрес» [детально на Вікіпедії: Імператор Таверій та червоне яйце[6]], після чого такий символ став відразу виключно християнським.
Те, що писанка, – явище дохристиянське, свідчить також те, що за допомогою археології виявлено безліч справжніх культових символів на багатьох ділянках по всій Україні. Це символ віри Стародавньої Русі, які збереглись бо були виконані з каменю, глини, кераміки, кістки.
Найбільш поширеним символом таких ритуальних яєць Стародавньої Русі було священне «Дерево» (див. Рис. 1, в. 3, 4, 6, 7, 8), що підкреслено яскраво-зеленим кольором рослинності на темному тлі (див. Фото. 5).
В деяких керамічних писанках на товстішому кінці є отвір за допомогою якого всередину закладали «калатало» – мініатюрну кульку, подібно до того як була оформлена писанка в трипільську добу.
По всій Україні таких унікальних писанок прадавньої віри розкопано більш ніш 70, багато з яких знайшлися в похованнях. Вважається, що вони представляли суттєву роль в поминальному обряді та культі предків.
Таким чином за допомогою археології можна зробити висновок, що на українських теренах культовий символ яйця відомий з V тис. до Р.Х. вже в трипільські часи. До християнства він може бути причетний лишень як запозичений символ з Релігії Природи, тимчасово притягнутий та пристосований під християнський культ під символом труни з якої за юдейською вірою воскрес Христос, де червоний колір символізує кров розіп’ятого Христа[7].
Те, що писанка, – явище дохристиянське, свідчить також, що церква довго не сприймала символ яйця, вважаючи його поганським атрибутом. Чого вартують тільки відомі ідеологічні заборони християнського святься Івана Вишенського, який в 1 599-1 600 рр. наказував: «Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте…». Жодного разу в Біблії не згадується про культ писанок, а в багатьох християнських енциклопедіях та словниках немає відомостей про розписане яйце як пасхальний символ. Все ж не в силах боротися з предківським символом, писанка врешті-решт була прийнята як християнський талісман. Але з суттєвими поправками в іконографії: древній символ «Дерева Життя» було підмінено розп’яттям; Берегиня-Мати стерлась образами діви чи христородиці; символи безконечників зі свастями втрачали свою сакральність під виноградними завитками, а колись святе трисуття стало гусячими лапками та трилистом конюшини. І різні регіони по-різному інтерпретували старі символи. Одні бачили старий восьмиконечний символ як квітку, інші бачили його лишень як зірку Давида.
Більше писанки не розглядалися в цілому, а були розбиті на елементи. Старі значення були плутані та забуті. Та попри такий стан, сучасна наука встановлює надзвичайний етно-енергетичний зв’язок українців з попереднім населенням благодатної землі України. Культура любить правду та спадковість, а сила вічного завжди бере верх над тимчасовим.
[1] Археологія. Республіканський міжвідомчий збірник. № 35. – К., Наукова Думка, 1980. – С. 97.
[2] Там само.
[3] Археологія. Республіканський міжвідомчий збірник. № 35. – К., Наукова Думка, 1980. – 92-98.
[4] Відейко М. Ю. Етносоціальні трансформації у центральній та південно-східній Європі V-IV тис. до н.е.: дисертація на здобуття наук. ступеня доктора історичних наук: 07.00.005 / Михайло Юрійович Відейко. – К., 2015. – С. 134-135.
[5] Шлях і історія писанки. [Електронний ресурс]/
[6] Імператор Таверій та червоне яйце
[7] Пасха, христианский праздник / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. [Электрон. ресурс].
Підготував Завалій Олександр
Література для додаткових знань по темі. Замовити можна тут.
ЛЕБЕДІЯ. СКАРБ ПОЛУБОТКА. СЕРГІЙ ПЛАЧИНДА