Література, яку можна замовити тут:

ФІТОЕТНОЛОГІЯ УКРАЇНЦІВ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.

НОВІТНЯ ФІТОТЕРАПІЯ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.

2. Якщо у вашій місцевості певного виду лікарської
   рослини виростає удосталь, намагайтеся збирати її так, щоб
   на 4 квадратних метра залишалося дев’ять найдужчих його
   особин.
3. Ніколи не збирайте тих рослин, яких у вашій
   місцевості замало, зберігайте їх до повного дозрівання, а
   потім допоможіть їм розсіятися на ширшому просторі. При
   гострій потребі використовуйте якомога менше їх.
   При зборі рослин необхідно знати:
   1) які частини того або іншого виду лікарської рослини
   застосовуються в народній медицині;
   2) у який час повинен проводитися збір і як саме
   технічно він виконується;
   3) як повинно вестися сушіння рослин;
   4) які заходи необхідно здійснювати для кращого
   збереження заготовленого матеріалу.
   Усе це прагну коротенько викласти на основі вивчення
   та всебічного доступного мені аналізу тих методів, які
   зустрічалися в моїй багаторічній практиці і які, у міру моїх
   можливостей, я намагався витягти з бездонної скарбниці
   народного досвіду й народної мудрості.
4. ЗБІР ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
   Кожна лікарська рослина містить у собі одну або кілька
   діючих основ, тобто речовин, здатних при наявності
   відомих умов проявляти в організмі людини й тварини ті
   або інші цілющі властивості. Ці діючі основи іноді бувають
   розподілені по всій рослині. Проте частіше вони
   зосереджуються лише в певних його органах, а тому для
   лікувальних цілей вживається або вся рослина повністю,
   або тільки частини її, які містять діючі основи: в одних
   
   рослин це коріння, в інших — листя, у третіх — квіти, у
   четвертих — уся надземна частина рослини і т.д.
   Кількість діючих основ, що містяться в лікарській
   рослині, у різні періоди росту й розвитку останньої є
   неоднаковою й коливається; тому важливим є час збору
   лікарських рослин, який має відповідати моменту
   найбільшого вмісту в них діючих основ. Так, якщо в справу
   йде вся рослина, її збирають на початку цвітіння; у той же
   час збираються й рослини, з яких вживаються всі надземні
   частини — трава.
   Збір листя проводиться, як правило, перед цвітінням, за
   винятком «мати-й-мачухи» (Tussilago farfara L.), яку
   заготовляють після цвітіння.
   Коріння, кореневища та бульби заготовлюються восени,
   з припиненням в рослині руху соків, або напровесні до
   початку його.
   Насіння й плоди — у період їх повного дозрівання, за
   деякими виключеннями (наприклад, насіння болиголова
   плямистого (Conium maculatum L.) збирається ще зеленим).
   Нарешті, кора збирається навесні під час руху соків в
   рослині.
   Збір надземних частин рослини, особливо квітів,
   повинен провадитися в суху погоду і після сходу роси,
   тому що тільки за цієї умови вдається при сушінні зберегти
   в частинах рослини їх природній колір і убезпечити від
   самонагрівання (процесів бактеріального та грибкового
   розкладання), результатом якого часто є втрата в рослині
   діючої основи.
   Кора знімається зі стовбурів і гілок (крушина), а в дуба,
   тільки з гілок — шляхом кільцевих надрізів її до деревини
   й надрізу уздовж стовбура від одного кільцевого надрізу до
   іншого й оддирається вручну в напрямку зверху донизу.
   Особливості збору окремих рослин будуть надані під час
   опису останніх.

З книги

Носаль Михайло Андрійович і Носаль Іван Михайлович.
Лікарські рослини і способи їх застосування в народі.
Київ, 2013. 324 с.

Література, яка може Вас зацікавити:

ФІТОЕТНОЛОГІЯ УКРАЇНЦІВ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.

УЖИТКОВА КУЛЬТУРА ЕТНОСУ І ЗДОРОВ’Я. ЄВГЕН ТОВСТУХА.