Людина може хвилюватися те переживати з багатьох різних причин, а такі емоції часом негативно впливають на організм.

Можливо, ви змінили роботу, збираєтесь одружитись, думаєте про давно очікуване побачення з кимось, хто вам дуже подобається, маєте конфлікти на роботі, починаєте власний бізнес або попереду складний іспит.

У кожному з цих випадків (а також у багатьох інших) рецепти матінки природи – це саме те, що потрібно. Ось деякі відомі заспокійливими властивостями трави.

Пасифлора
Пасифлора безпосередньо впливає на нервову систему, а також розслабляє м’язи. Коли ви її споживаєте, вона допомагає зняти біль у нервах, як-от, наприклад, больові відчуття у спині, спричинені неправильною поставою.

Цю рослину також рекомендують вживати при головних та менструальних болях. Екстракт пасифлори можна купити в аптеках або спеціальних магазинах і додавати декілька крапель до склянки води, чашки чаю або свіжого апельсинового соку.

Женьшень
Згідно з традиціями китайської медицини, женьшень використовують для досягнення балансу між інь і янь. На відміну від поширеної думки, він не викликає нервовості або збудження, а навпаки – надає сили боротися тим, хто у депресії, сумує або постійно втомлюється.

У той же час женьшень має заспокійливий ефект на людей, які переживають стрес чи занепокоєння. Рекомендовано споживати екстракт цієї рослини, приготований на алкоголі і воді: просто розчиніть декілька його крапель у склянці води, соку або чаю.

Вербена
Квітка вербени володіє багатьма властивостями. Вона не лише розслабляє організм, а й лікує проблеми, пов’язані зі стресом, нервами та переживаннями, а також безсоння. Дехто споживає її, щоб покращити травлення, адже вербена зменшує гази та знімає кольки (це рослина-спазмолітик).

Можете додавати свіжі квіти та листя до різних страв або навіть для надання особливого присмаку сокам та лимонадам. Якщо купуєте суху вербену, приготуйте з неї чай (додайте жменю листочків до киплячої води). Також можете поєднувати її з валеріаною, ромашкою або м’ятою.

Звіробій
У цій рослині міститься багато поживних речовин, як-от флавоноїди. Втім, найважливіша з них – гіперицин, який сповільнює дію фермента, відомого як допамін. Це допоможе вам бути у кращому настрої та забути про нерви. Також він зменшує вироблення адреналіну, тому є чудовим способом боротьби з тривожністю, нервовістю та депресією.

Можете купити звіробій у вигляді ефірної олії, яку потрібно вмасажувати у шкіру коловими рухами. Втім, не забувайте додавати до неї трохи мигдалевої або оливкової олії. Якщо хочете спробувати альтернативний спосіб – нагрійте декілька крапель ефірної олії на плиті.

Не забудьте вибрати правильну посудину та насолоджуйтеся аромотерапією. Іноді люди п’ють чай зі звіробоєм. Для його приготування потрібно кинути декілька листочків цієї рослини на чашку води (але не пийте більше, ніж три чашки на день).

Валеріана
Валеріана – це одна з найпопулярніших трав, коли йдеться про лікування нервозності та тривожності. Квіти цієї рослини використовують для зняття стресу, адже вони володіють заспокійливим ефектом, сприяють хорошому та дарують відчуття відпочинку. Її також рекомендують при менструальних болях.

Візьміть жменьку кореня сушеної валеріани на літр киплячої води та приготуйте чай. Пийте до трьох чашок на день, щоб заспокоїти свої нерви.

Базилік
Небагато людей знають про заспокійливі властивості цієї рослини, яку досить часто використовують у кулінарії для надання стравам особливого аромату та смаку. Також вона позитивно впливає на нерви та травлення – чай із базиліку чудово його покращує, особливо після ситного обіду чи вечері.

Ця рослина розслабляє нервову систему та сприяє хорошому відпочинку. Базилік ідеально підходить для зняття симптомів так званого “нервового шлунку”.

Лемонграсс
Це одна із дієвих трав, які рекомендують вживати людям для зняття тривожності, нервовості чи стресу. Чай із лемонграссу сприяє хорошому сну, дарує відчуття розслабленості та лікує безсоння. Якщо вам не подобається смак, можете приготувати трохи інший чай. Додайте столову ложку сушеного лемонграссу і ще одну столову ложку однієї з цих трьох трав:ромашка, корінь валеріани, вербена.

Білий глід
Ця квітка володіє численними властивостями, але на першому місці, безсумнівно, її здатність лікувати та запобігати виникненню серцево-судинних хворіб. Вона знижує підвищений тиск та покращує циркуляцію крові, адже з її допомогою серце працює швидше.

Глід заспокоює симпатичну нервову систему, саме тому його приписують хворим із випадками тривожності та нервових розладів середньої складності. Екстракт цієї рослини можна вживати з соками, водою чи чаєм.

Меліса лікарська
У цій рослині міститься багато квіткового пилку (вона приваблює бджіл, звідси і походить назва квітки, меліса – це “бджола” грецькою). Вона має сильні заспокійливі властивості, її використовують для подолання стресу, тривожності та безсоння.

Крім того, меліса – прекрасний спазмолітик, саме тому її рекомендують вживати тим, хто багато займається або працює фізично. До того ж, цю рослину використовують для зняття шлункових болів.

Джерело: https://www.ridivira.com/uk/zdorovia/roslyny-shcho-zaspokoiat-nervy

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Книги, які можна замовити тут:

ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.

Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892,1895,1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої іще в студентські роки. Безпосередній намір написати цей твір виник у Яворницького 1889 p., після видання двотомної праці «Запоріжжя у залишках старовини й переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопу-бліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.

У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї Історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії – Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліїю перед образом січовика?

Відповідь на це та ряд інших запитань дає книга. Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Яке було їх військове і бойове мистецтво? Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти – характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак – не пияк».

Розкриваються утаємничені сторінки козаччини, чого немає у поважних узагальнюючих виданнях з історії України. Книга відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів, цікавістю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істориків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба».

Так як з відродженням козацтва – відродиться і Україна

ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС

Тарас Каляндрук розповів про те, чому нову книгу він вирішив писати для дітей: саме їм особливо потрібно знати нашу справжню історію, її захоплюючі й героїчні сторінки. Молодь у наш час дуже потребує хороших прикладів, їй потрібні герої для наслідування. В той же час телебачення, кіно та й віртуальний світ комп’ютерів заповнюють японські ніндзя й самураї, американські ковбої, російські спецназівці. Козаки в цьому морі якось відійшли на задній план. А в них сучасному воїнові є чому повчитися. Адже козаки були чудовими розвідниками-пластунами, блискуче володіли різноманітними бойовими прийомами, мали багатющі традиції і звичаї, втілювали в собі кращі риси нашого народу.Видання розраховане на дітей шкільного віку, батьків та всіх хто цікавиться історією та особливо історією козаків. Найважливішим для козаків в бою було вміння блискавично вирішувати, виходячи з найнесподіваніших ситуацій. А якою ж була культура українського козацтва? Шанувалися військові традиції та звичаї? Та чи існувала спеціальна психофізична підготовка козаків? Книга пропонує відповіді на ці питання та доповнює її цікавою історією про характерників та пластунів.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЗА ГЕРОДОТОМ

Читач має змогу ознайомитися з неупередженим перекладом «Історії Геродота», в якому виправлені основні неточності та свідомі перекручення фальшивих істориків, і поринути в прадавні часи Скитії, поглянувши на скитів очима очевидця тих подій.
Примітки пояснять старі назви земель, країн, народів, міст і рік. Також в них проведений аналіз походження скитів, їх культури, звичаїв, мови та писемності.
Відкривайте для себе багато нового про коріння українського народу, його славні традиції в землеробстві та військовій справі

ОПИС УКРАЇНИ. ГІЙОМ ЛЕВАССЕР ДЕ БОПЛАН

В книзі відомого мандрівника, архітектора та картографа подано безцінні відомості про тогочасну Україну, що після розпаду Київської Русі потрапила до складу Королівства Польського. Цінність поданого матеріалу значно зростає, коли сприймаєш оповідь очевидця і сучасника, який крім всього іншого був іноземцем, не зацікавленим у викривленні реалій того часу. Також важливим аргументом на користь поданого матеріалу є час написання (1648р.) і дата першої публікації книги (1652р.) т-до 1716 року, що знаменував собою час тотальної фальсифікації Московією минулого Русі.