ВОРОНЯЧЕ ОКО

Вперше я побачив цю дивовижну рослину, добре вматерівши в темній Гурівській діброві, край якої семиключчям зроджується Остер. Посередині листатого, лапатого перехресту воріжко зирила на мене лискучо-чорна буйна смородина. Тілом пробіг холодний жалючий тремт – серця торкалася волховська древня таїна. Тато, при сивій мудрості, все частіш і частіш згадували цю рослину, скрушно нарікаючи, що знищили віки християнські ту неоціненну золотиночку знань про зело, яке було найпотужнішим у Сурі Молодості.

Ще раз наголошую: рослина дуже отруйна. Тому користувати її потрібно вкрай обережно. І навіть зберігати нарізно з іншим зіллям. Лікувальний же обшир воронячого ока значний. Найперше, поряд із чемерицею, копитняком, вона лікує п’янюг. Зі свіжого листя, що збирають опівліта, готують гомеопатичні ліки, які тамують невралгічні болі, знімають посіпування повік, усувають сіпавицю, параліч обличчя. При цих недужах, запевняли тато, не гірш допомагає міцна часникова настоянка, на первакові, у співвідношенні 1:4. Класти компрес на ніч і вживати двічі на день по 40 крапель настоянки на воду.

Алкоголізм.

Виготовити власноруч крем’янову настоянку, 50 гр. кремнієвих камінців настояти тиждень 0,5 літра міцної горілки. Полоскати ротову порожнину й горло. В перший день полоскати що дві години. В другий – через 3-4. В третій – через 5-6. Далі – двічі на день. Потім – раз на день. Далі – раз на два дні. 1 раз – на три дні. 1 раз на чотири дні. За два тижні лікування тяга до спиртного зникне.

Або ж зготувати збір. Левзея софлоровидна, заяча крівця (звіробій), чебрець, буркун жовтий, м’ята перцева у співвідношенні 3:2:1:1:1. Дві столові ложки збору залити 0,5 літрами окропу. Настояти в духовці ніч. Додати вранці випарене та сік одного лимона. Вживати по 15 мл. за 20 хв. до їжі двічі на день.

Або підмішувати в горілку вонючих малинових клопів. Це викликає відразу до неї.

Або 3 ст.л. збору чебрецю, гіркого полину, золототисячнику, порівну залити 200 мл. окропу. Настояти. Пити по 30 мл. 4-5 разів на день за півгодини до їжі. Два місяці.

Безсоння, головні болі, невралгія, судомні стани.

Беруть 1 десертну ложку сухих подрібнених листків воронячого ока заливають 300 мл. окропу, настоюють 2 години вкутаним. Вживають по 1 десертній ложці 3-4 рази на день за півгодини до їжі. П’ють два тижні. Тиждень перерви. Далі необхідно вживати заспокійливий збір. Тут тато радили коріння глухої кропиви та коріння валер’яни у співвідношенні 4:1, настояти на меду три тижні. І вживати перед сном по чайній ложечці, смокчучи, під язик.

Арахноїдит, затяжний бронхіт, послаблення зору, сухоти, струс головного мозку, тяжкі забої, болі голови (мігрень), запаморочення.

Беруть свіжі листя воронячого ока та дозрілі ягоди, подрібнюють, настоюють на 70% спирту в часточках 1:10 протягом 2 тижнів. Старанно цідять через ватку, вживати по 2-4 краплі, розведені в ¼ склянки перевареної води. 2-3 рази на день. Дванадцять днів. Тиждень перерви і знову стільки ж.

Нервові недужі, посилення перистальтики кишок, відсутність апетиту.

Одна чайна ложка подрібненої рослини (свіжої) настоюється 18 днів у 250 мл. міцної горілки. Цідиться. В 1 скл. перевареної води розвести 2 ч.л. настоянки і вживати по 1 ст. л. що дві години. Але не більше склянки на день.

Для Волхвів Київської Русі врон зрак був чи не найпотаємнішим зелом, поряд з омелою білою, дурманом, красавкою, мухомором, вороняче око входило до Сури молодості. Давня кощюна бає, що для довголіття старий ворон на дещицю часу лягає в мурашник, віднаходить тоді достиглу ягоду воронячого ока. Вже у своєму гнізді ковтає його і лежить там безживно 2 тижні. Відтак його тіло знову молодіє. І це він чинить що тридцять літ, доживаючи до трьохсот. Щось подібне практикували й Волхви.

Зело дуже широко використовували і у магії. Вважалося, що перехрестом можна розворожити, зняти чари найлютіші, а також вроки, тяжкі наговори. І не лише з людини, а й з тварини. Особливо помічна ягода від лихого чорного ока інородців. Кілька ягідок мандрівники, посли обов’язково зашивали в комір одягу, як ішли в далекий світ, щоб уберегтися від чуми, інших заразних недуг. Ягідку носили в срібній чарунці, на срібнім ретязику від проклять і злого умислу.

Вороняче око належить до зіль Бога Велеса (святкується 18 травня) – покровителя мандрівників, купців, бджолярів, пастухів і худоби. Тому перехрест-зілля вишивалося і на торбині скотаря, і на сумі подорожнього як найсильніший оберіг від зла.

Автор Іван Просяник.

Книги, які можуть Вас зацікавити:

“Скарб нетлінний”.