МАГІЧНІ ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ХВОРОБ – ЧАСТИНА ДРУГА

ВИКАЧУВАННЯ ХВОРОБИ НА ЯЙЦІ

У багатьох регіонах України поширене викачування хвороб по тлу недужого або якомусь елементі його одягу. Бажано, щоб ця річ була якомога ближчою до тіла: сорочка, футболка чи майка). Вірили, що яйце здатне ввібрати у себе хворобу чи поробу під час перекачування його під супровід молитов чи примовок, подібно до того, як промокальний папір вбирає у себе чорнильну пляму. Ось як за допомогою яйця боролися колись із підвієм: «Хвороба, що називається підвієм (параліч), буває, за народним віруванням, від під віяння хворого вітром, а особливо вихором. Від неї може пособити тільки баба, викачуючи хворого яйцем. Приступаючи до цього діла, баба нашіптує так: «Стань мені першим разом, Ліпшим часом, Стань мені, Господи, Допоможи!» Викачуючи ж хворого яйцем, баба нашіптує: «Препав нічний, північний, препав з роботи, з сухоти, з ядання, з пиття, з гуляння, з буяння, з поклику, з помислу, з погляду, препав з хмари, з вітру і з сонця. Нічний, північний, полудневий, сходовий, нудний і сердешний; я ж тебе вимовляю, водою виливаю, яйцем викачую, на пущи і на сухий ліс одсилаю. Там тобі гуляти і буяти,гнилі колоди вивертати, жовті піски пожирати, синє море попивати. Щоб тут тобі червоної крові не спивати, синих жил не потягати, жовтої кості не ламати. Пуфу, пуфу, пуфу!» Три рази баба плює, затим яйце, яким викачувався хворий, треба віддать собакам

На спадаючому місяці, під вечір, викачують сирим яйцем. Починаючи з голови, опускаються на груди, звідти по «вісімці» прокачують по всіх частинах тіла тричі, примовляючи:

Мати Лада народила, із початку віку благословила:
Собаче, котяче, гуси, качки, індики, кури,
Дикі качки та всяку дичину,
Дикі кози, корови, коні, кози, вівці,
Вовки, лиси, ведмеді, леви, всякі звірі.
На яйце буду замовляти,
У звірів на очах страху не буду мати.
Боже Свароже небесний, Лада,
Мати Сварожичів, будуть охороняти,
Рідні Боги будуть заступати.
Роде Всевишній, допоможи!
У щасливу годину,
У щасливу хвилину,
У щасливу мить!
І назавжди Дажбожого онука (ім’я)
Захисти!

ЗАМОВЛЯННЯ ПРОТИ БОЛЮ І СУДОМ

У тридев’ятім царстві, тридесятім государстві є море-океан, а посеред нього острів . А на острові тому дуб стоїть, а на ньому Сокіл сидить — Крила розгортає, кривду розганяє, А хвостом перелоги хворі судомні розмітає, тіла очищує, а з тілами душі світлом наповняє, добром засіває!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПРИСТРІТУ

Твоя стретуха,
Моя незнесуха.
У моєї незнесухи
Соколині очі,
А орлові крила,
Ведмежача сила,
Сім п’ядей між очима.
Крильми одмахаюсь,
Очима оддивлюсь,
Силою одіб’юсь
Та нічого не боюсь о.
Після цих слів треба подути через ліве плече та тричі плюнути.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПЕРЕЛІКУ

Ти переполох заляканий,
Ти переполох переляканий,
Вітряний, водяний — вогневий,
Чоловічий, жіночий, дівочий,
Парубочий, хлоп’ячий, скотячий,
Собачий, гадючий, звірячий, пташиний,
Насланий, присланий,
Примовлений, приговорений.
Я тебе, переполох, сокирою Перуновою перерубаю,
Я тебе мечем Світовида пересікаю,
Я тебе, переполох, вйзиваю і викликаю
Із очей твоїх, із твоїх речей, з плечей,
Із м’язів, із мізків, із кісточок, із грудей,
Із боків, із живота, із поперека,
Із ніг, із рук, із пальчиків, із сімдесяти суглобчиків.
Тут тобі, переполох, не крутити
І в голову не бити, червоної крові не в’ялити,
Щирого серця не томити,
Білої кості не крутити, білого тіла не сушити.
Іди собі, переполох, за горами,
Іди собі за лісами, де люди не ходять,
Де людське око не бачить.
Я тебе силою Божою висилаю із недужої,
З тіла й душі народженої, славної, Рідними Богами
освяченої (ім’я).

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ОЧНОГО БІЛЬМА

«Велесу помолюся, всім Богам поклонюся,
Усім Правим, усім Явим, а найперше Силам
Вогняним Небесним. Станьте у помочі!
На горі найвищій стояло три воли.
Білий лизнув — більмо злизнув, сірий лизнув — кров злизнув,
Чорний лизнув — всі болесті зняв, копитом пхнув, більмо зопхнув. Тьху, тьху, тьху!
Більмо пропади, з православного
(ім’я) навік відійди!»

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЛИШАЮ

Зранку на спадаючому місяці змащують росою, що сідає на вікна, і замовляють:
«Слизни, пропади, де взялося — туди йди!
Згинь з лиця, як роса з вікна.
Роса від Сонця Божого пропадає,
Так хвороба ся православного (ім’я) злишає!
Як вода висихає, так хвороба щезає,
Згинь, пропади, від мене православного (ім’я)
На вік відійди, я Каменем святим захищуся,
Всім Богам помолюся, вони мене закриють, Від болячок всяких відмиють!»

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД КРОВОТЕЧІ

На камені, на острові,
На Світовій горі бігло три ріки:
Одна водяна, друга медяна, третя кровава.
Я водяну виллю, а медяну вип’ю,
А кровавою кров замовлю.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

Місяцю молодий, зубарю золотий,
Ти по небу ходиш, ти увесь світ бачиш.
Чи бачив ти мертвого у землі?
Був я на небі, бачив я мертвих —
Сплять, і їм зуби не болять.
Місяцю-молодче, ти на небі,
Дикий кабан у лузі, камінь у морі.
Як зійдетеся всі брати докупи,
Тоді в мене заболять зуби.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД БОРОДАВОК

Сонце, Місяць, Зорі,
Ясність від Богів посилають,
А бородавки з мира відпадають.
Буду я тисячу ґудзів в’язати,
Тисячу до тисячі рахувати.
Закопаю під порогом нитки,
Щоб пропали бородавки.

Беруть удвоє нитки, зав’язують дев’ять ґудзів, після чого закопують під порогом хати.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД КРОВІ (фрагменти):

Там на горі тури орали,
Красну рожу сіяли —
Красна рожа не зішла! .
Ішли ліки,
через три ріки,
і лозу рубали,
і рожу сажали —
і рожа не принялась,
і кров унялась… .
Текло три ріки
під калиновий міст:
перва водяна,
друга молочна,
третя кровава.
Я водяну ізопью,
а молочну споживу,
а кроваву іспиню —
із сірого коня кров ізгоню .

ЗАГОВОРИ ВІД ЗУБНОЇ БОЛІ

Іду я ні вулицею, ні дорогою, а по порожніх провулках, по ярах, по каналах. Назустріч мені заєць. Заєць, ти заєць: де твої зуби? Віддай мені свої, візьми мої. Іду я ні шляхом, ні дорогою, а темним лісом, сирим бором. Назустріч мені сірий вовк. Вовк, ти сірий вовк: де твої зуби? Ось тобі мої зуби, віддай мені свої. Іду я ні землею, ні водою, а чистим полем, кольоровим лугом. Назустріч мені стара баба. Стара ти баба: де твої зуби? Візьми ти вовчі зуби, віддай мені свої випали. Заговорюю я зуби міцно-міцно у онука Даждьбожого такого-то, до цього дня, по цей час, на століття століттям!

ПРИМІВКА ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

ВОВЧІ ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

(перший спосіб)
Береться один вовчий зуб (бажано самця) і над ним три рази вимовляється: Іду я, онук Дажбожий (ім’ярек) ні вулиці, ні дороги, ні шляхом, ні дорогою, а темним лісом, сирим бором. Назустріч мені сірий вовк. Вовк, ти сірий вовк, де твої зуби? Ось тобі мої зуби, віддай мені свої. Заговорюю я зуби міцно-міцно у онука Дажбожого (ім’ярек) Нехай не болить, не ниє, не свербить. Відтепер, повсякчас і на віки віків. В ім’я Прави, і Яви, і Нави. Най буде так! Слава Рідним Богам, Слава, Слава!

Після цього вовчий зуб прикладається до тієї сторони щоки, де болять зуби, викидають його у вогонь зі словами: “Біль зубна – згорить лиха!»

(другий спосіб)

Цей чаклунський ритуал виконується тільки на молодий місяць в лісі, як можна далі від тих місць, де бувають люди, щоб ніхто не міг Вам перешкодити. Береться чотири вовчих зуба (два зуба самки, і два – самця). У лівій і правій руці затискається по два зуба (один зуб самки, один – самця), руки перехрещуються на рівні грудей (у чаклуна права рука зверху, у відьми – ліва) і вимовляється змову, яку потрібно повторити один раз. Слова треба вимовляти дуже чітко і повільно, співучо, намагаючись, щоб дихання було глибоким, тобто, потрібно домогтися, щоб змова звучала “гучно” немов звук виходить з труби.

Місяць ти, месяцевич, срібні ріжки, золоті ніжки. Зійди ти, місяць, з неба зоряного, з неба ясного, Утіш мою зубну біль, Понеси ти лихо моє під небеса, Моя скорбота не мала, не тяжка, а твоя сила могутня. Мені скорботи не перенести. Ось зуб, ось два, ось три, ось чотири всі твої – бери! По одному зубу розкидають в сторони (раз – з лівої руки, раз – з правої). Візьми ти моє лихо хвороба, а мені дай здоров’я, Міцне, як сталь, А біль забирай із собою в підхмарну далечінь. Відтепер, повсякчас і на віки віків. В ім’я Прави, Яви, і Нави. Слава! слава! Слава!

(спосіб третій)

Змова читається на убуваючому місяці. Під час виголошення тексту вовчим зубом потрібно намалювати рівносторонній хрест на щоці, з того боку, де зуби болять. Проводити потрібно, злегка дряпаючи шкіру, але не до болю. Встану я, онук Дажбожий (ім’ярек), помолившись, піду, перехрестившись(підставити, як вам зручно…), З дверей в ворота, і воріт під чисто поле. А в чистому полі стоїть камінь Алатир. Під тим каменем Алатирем лежить вовк-вовчара. Як у того вовка-вовчари зуби не болять, не ниють, Так і у онука Дажбожого (ім’ярек) зуби не болять, не ниють. Змова моя міцна, як той Алатир-камінь. В ім’я Прави, і Яви, і Нави. Відтепер, повсякчас і на віки віків. Слава! слава! Слава!

І, звичайно ж, найбільше частини вовка використовувалися як амулети, які в основному робилися з очей, серця, зубів, кігтів, хвоста і вовни вовка.

ВОВЧИЙ ЗАГОВОР ВІД ПРИСТРІТУ

Потрібно при собі носити вовчий хвіст або невеликий жмут вовчої вовни. У деяких випадках для цієї ж мети знахарі застосовують дев’ять вовчих зубів, нанизують їх на чорну нитку у вигляді намиста і носять на шиї. В якості захисного амулета від нечистої сили, маги, що йшли глибоко в лісові хащі, використовували вовчу лапку, яку теж одягали на шию.

ПРИ ПОЛОГАХ

Летіла лелека
З-за Дунаю далекого
Принесла новиночку
Про мою дитиночку.
Вже вона в дорогу збирається,
На світ білий благословляється.
Віконечко відчиняю,
Гостя довгожданого виглядаю
Через високі пороги,
З далекої дороги,
Я дитя своє зустрічаю,
Про поміч Велесову благаю.
На мости калинові
Ставлю дощечки нові,
Стежечки килимами вистеляю,
Сонечко до них прихиляю,
Місяцем підсвічую,
Зорями заквітчую,
Щоб була стежинка світленька,
Щоб була доріжка легенька.
А по ній Сам Велес іде,
Дитя моє веде,
Через усі пороги переступає,
Дитя моє на життя красне благословляє.

Матір Дажбога,
Рожаниця Пресвітла
По двору ходить,
У білій рученьці
Ключі золотії носить,
Запори таємнії відчиняє,
Ворота дубовії відкриває,
Дитя моє на світ Божий
Випускає.
Земле Свята,
Мати Пресвітла,
Рожанице пречиста!
Ти маєш ключі золоті,
Відкриваєш замки потайні,
Випускаєш із Лона Свого
Дитя Красне – Сонце Ясне.
Молю тебе, Земле –Матінко,
Відімкни запори лона мого,
Випусти дитя гоже
На світ Божий.