Автор: Григорій Сковорода
— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Знаєш, що плоди твоєї праці не так тобі, як людям корисні, а тобі навіть часто шкодять, приносячи замість винагороди смерть, одначе не перестаєш у дурноті своїй тягати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Очевидно, ви до нестями закохані в мед.
— Ти поважний дурню, пане раднику, — відповіла Бджола. — Медом любить поласувати й ведмідь, а Шершень також хитро його дістає. І ми могли б по-злодійському здобувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більшу радість дає збирати мед, аніж його споживати. До цього ми народжені й будемо такі, доки не помремо. Без цього жити , навіть купаючись у медові, для нас лише люта смерть.
Сила. Шершень — це образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те, щоб їсти і таке інше. А бджола — герб мудрого чоловіка, який у спорідненій праці трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо цей, до прикладу, студент учився, коли нічого з того не має? Нащо, мовляв, учитися, коли це не дає багатства?.. [Кажуть це], не зважаючи на слова Сираха: “Веселе серце— життя для людини”, і не тямлячи, що споріднена праця для нього найсолодший бенкет. Гляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого мисливського пса, коли йому веселіше?
— Тоді, — відповість вам, — коли жену зайця.
— А коли заєць смачніший?
— Тоді, — відповідає мисливець, — коли поганяюсь за ним.
Погляньте на кота, що сидить перед вами. Коли він веселіший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нірки, хоча, зловивши мишу, й не їсть її. Замкни бджолу в меді, чи не помре вона з туги в той час, коли може літати по квітоносних лугах? Що є болісніше, ніж купатись у багатстві та смертельно мучитися з того, що не маєш спорідненої праці? Немає гіршої муки , як хворіти думками, а думками хворієш, коли позбавлений спорідненої праці. І немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням.
Солодкі тоді труд тілесний, терпіння тіла й навіть смерть, коли душа, володарка людини, насолоджується спорідненою собі працею. Треба чи так жити, а чи вмерти. Старий Катон з чого мудрий і щасливий? Не з багатства ані з чину, лише з того, що відповідає своїй природі, я к видно із Ціцеронової книжечки “Про старість”. Ця думка — премилосердна матір і премудра проводирка. Ця преблага домобудівниця неситому дарує багато, а мало дає тому, хто задоволений малим. Але треба розібратись, що то значить — жити за призначенням . Це не закон тваринних членів та похоті нашої, але означає це блаженне єство, що зветься в богословів трисонячне, котре всякій живій істоті її призначення та відповідність приписує. Про це єство сказав древній Епікур таке: “Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким , а важке — непотрібним “
Срібний Символ Бога Велеса. Оберіг
Подивіться уважно на цей Оберіг і відчуйте його силу!
ВЕЛЕС – одне з багатьох імен безмежного й багатопроявного Всесвіту, яке дійшло до нас від прадавніх часів як ім’я нашого всемогутнього Бога-покровителя. Бо культ Велеса в Україні виник і сформувався ще в мисливському суспільстві часів палеоліту, коли він вважався родоначальником, тобто Прапредком усіх майбутніх слов’янських племен. Ім’я його могло змінюватися, та сила його й традиції вшанування є незмінними. Може через таку свою довговічну тривалість у часі й просторі Велес здобув стільки потужних сильних якостей, які надають йому особливої величі й не меншої таємничості.
Саме з прадавніх Трипільських часів беруть свій початок обряди запрягання в плуг вола або ведмедя, які є символами Велеса, рядження на Різдво у вивернуті кожухи, шкіряні маски тварин, зустріч молодих в кожусі під час весілля та посад їх на хутро, прийняття дитини на хутро після ім’янаречення тощо. Зв’язок Велеса з народженням нової людини дуже тісний. Як віщун майбутнього, Велес «співпрацює» з Богинею Долею, (Ясною Велесової Книги), оскільки саме він, як покровитель рослин і тварин, дає їй матеріал (льон і вовну) для прядіння нитки життя. Міф про народження Дажбожих онуків згадує про Отця Русі і його дочок: «Тут Бог Велес отрочат несе йому. Грядемо їх назовемо до Богів наших, і тому речемо хвалу» [дошка 16-А]. Ці обряди ім’янаречення й вдячності Богам за посланих дітей мають на меті прикликання родючості й багатства, сили й могутності, мудрості й красномовства. Велес приносить Відаючим мудрість, Витязям – знання, Вісям (Господарям) – статки земні, а невідаючим – кари. З прадавніх часів наприкінці лютого Слов’яни вшановували свого могутнього Бога Велеса. За астрономічним календарем на цей день припадає початок місяця Зимобор – того, що «зиму поборює». Велес – покровитель варни Відаючих, які через свого Отця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він вчитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян
